ПЕРЕДМОВА. Радикальні зміни, які відбуваються в українській економіці, потребують від вищої школи забезпечити підготовку кваліфікованих менеджерів

Радикальні зміни, які відбуваються в українській економіці, потребують від вищої школи забезпечити підготовку кваліфікованих менеджерів, які могли б працювати в організаціях національної економіки, що залучені у міжнародні економічні зв'язки. Більше того, навіть менеджери організацій, які орієнтовані на внутрішній ринок, все частіше стикаються з різноманітними аспектами міжнародного менеджменту, оскільки, по-перше, у всякому випадку конкурують з іноземними виробниками на своєму ринку, і, по-друге, мають можливість вступати в кооперацію з фірмами різних країн, що являється необхідною умовою підтримки конкурентоспроможності.

Міжнародний менеджмент необхідно вивчати з таких причин: всі організації, в яких студенти будуть працювати в майбутньому, так чи інакше залучені у процес глобалізації економіки; відсутність знань та навичок у сфері міжнародного бізнесу може стати серйозною перешкодою на шляху кар'ерного зросту; сучасний спеціаліст повинен бути в курсі останніх досягнень у сфері технологій управління. Менеджери все частіше будуть підтримувати контакти з колегами, споживачами, постачальниками і конкуруючими фірмами з країн з різною культурною спадщиною.

Навчально-методичний посібник з дисципліни «Міжнародний менеджмент» підготовлений з метою надати допомогу студентам у вивченні теоретичного матеріалу, набутті та розвитку навичок управління сучасними організаціями, що функціонують у міжнародному діловому середовищі.

Наочний навчальний посібник підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Міжнародний менеджмент»для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» за галуззю знань 0305 - Економіка та підприємництво.

Програмою навчальної дисципліни передбачається вивчення семи тем, які розглядають особливості економічного розвитку і ділові можливості в різних країнах, відмінності міжнародного менеджменту від національного менеджменту, стратегічні аспекти ведення міжнародного бізнесу, класифікація міжнародних корпоративних стратегій, процес формування стратегій міжнародної компанії, фактори, які визначають способи проникнення на міжнародні ринки, управління у міжнародних організаціях (маркетинг, управління операціями (виробничий менеджмент), фінансовий менеджмент, фінансовий і управлінський облік, управління людськими ресурсами).

Лаконічність і доступність наведеного матеріалу дозволить без будь-яких зусиль усвідомити проблемний характер окремих положень. Матеріал, викладений у посібнику, дозволить активізувати пізнавальну діяльність при вивченні дисципліни, вивільнити час для практичної підготовки.

Посібник призначений для студентів, аспірантів, викладачів економічних дисциплін вищих навчальних закладів, а також всіх, кого цікавлять проблеми та особливості міжнородного менеджменту.

ТЕМА 1. СУТЬ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Загальна характеристика міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес – це підприємницька діяльність того або іншого економічного суб’єкта (компанії, підприємства, банку і т.д.) у двох і більше країнах.

Основні причини виходу бізнесу на міжнародний рівень: 1) прагнення до отримання додаткового прибутку; 2) загострення конкуренции в країні; 3) вихід до нових джерел корисних копалин і сировини; 4) доступ до нових ринків робочої сили; 5) засвоєння нових ринків збуту.

Характерні риси міжнародного бізнесу

1) отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків; 2) підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із: · ресурсних особливостей міжнародних ринків; · місткості зарубіжних ринків; · правових особливостей зарубіжних країн; · специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин. 3) внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність; 4) визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній; 5) міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі зразки світової практики; 6) принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній; 7) на відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах; 8) інформація – головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу.

Американський дослідник Р. Робінсон поділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за 5 останніх віків на 5 ер.

1. Комерційна ера (1500 - 1850 рр.). Починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою 19 ст. Пошук величезних особистих вигод, пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов’язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати, залучала в цей самий перший міжнародний бізнес все нові і нові покоління підприємців. 2. Ера експансії (1850-1914 рр.) Здійснюється остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн, а пізніше США. Перехід від вивозу екзотичних заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як більш вигідних і економічно перспективних сфер зарубіжного бізнесу. Це епоха безперервних торговельних війн між країнами. 3. Ера концесій (1914-1945 рр.) Якісно змінилась роль найбільших компаній, які оперували на колоніальних ринках. Компанії-концесіонери перетворюються в автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто і для всіх жителів районів, що належать до концесій. 4. Ера національних держав (1945-1970 рр.) Два головних напрямки розвитку міжнародного бізнесу: по-перше, визволення колоніальних країн та їх бурхливий розвиток. по-друге домінуюче положення США у післявоєнний період вперше практично здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу, тобто до якісно нового ступеня розвитку міжнародного бізнесу фірми, коли весь світ стає, по суті, ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів. У 60-70 роки їх догнали і перегнали європейські та японські суперники. 5. Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. ХХ ст.) Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні, соціальні і політичні зміни. Комп’ютерна революція і значний розвиток телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій шляхом виведення їх на якісно новий рівень.

Відмінності міжнародного бізнесу від комерційної діяльності

в межах однієї країни

· використання різних валют, що приводить до необхідності їх конвертації однією з сторін; · охоплює більш широкий територіальний простір, який відрізняється наявністю природних ресурсів, кліматичних, годинних та інших факторів; · у світових господарських зв’язках приймає участь велика кількість господарських суб’єктів, які функціонують в різних політичних, економічних, правових і культурних умовах, а також суб’єктів, які мають свої уявлення про цінності; · в роли суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності виступають не тільки підприємства, але і держави зі своєю зовнішньоекономічною політикою, стратегією у сфері зовнішньоекономічної діяльності, сукупністю інструментів впливу на цю сферу; · у міжнародній сфері активно використовуються міждержавні інструменти і засоби впливу на зовнішньоторговельні та інші відносини господарських суб’єктів.

Глобалізація як фактор активізації міжнародного бізнесу

Глобалізація – процес перетворення світової економіки в єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили і знань, поступальний розвиток інтернаціоналізації. Цей процес має дві складові: глобалізацію ринків і глобалізацію виробництва.

Глобалізацією ринківназивають процес об’єднання історично відокремлених і відмінних між собою ринків в один великий ринковий простір.

Глобалізацією виробництваназивають тенденцію до виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності у кількісних або якісних факторах виробництва (таких, як робоча сила, енергетичні ресурси, земля та капітал). Діючи в такий спосіб, компанії сподіваються скоротити свої загальні витрати і покращити якість чи функціональність продукції.

Рушійні сили глобалізації

1) усунення барєрів, що заважають вільному переміщенню товарів, послуг та капіталу; 2) технологічні зміни, особливо у сфері комунікацій, опрацювання інформації, транспорті.

Причины глобалізації

· стратегічні потреби компаній (використання ключевої компетенції компаній, придбання ресурсів за більш низькою ціною, пошук нових ринків збуту, прагнення підвищити еффективність конкурентної боротьби); · зміна середовища міжнародного бізнесу (політичного і технологічного).

 

Класифікація світових ринків

· ринки країн Північної Америки; · ринки країн Західної Європи; · ринки країн Східної і Центральної Європи; · ринки країн Азії; · ринки країн Африки і Близького Сходу; · ринки країн Південної Америки.

Загальна характеристика міжнародного менеджменту

Міжнародний менеджмент – особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах.

Відмінності міжнародного менеджменту від менеджменту національної компанії

1) всі країни є різними; 2) спектр проблем, з якими доводиться мати справу менеджерам міжнародного бізнесу, набагато ширшийй, а самі проблеми набагато складніші від тих, які вирішує менеджер місцевого бізнесу; 3) менеджерам міжнародного підприємства доводиться працювати в умовах обмежень, спричинених втручанням урядів у систему міжнародної торгівлі та іноземних інвестицій; 4) міжнародні трансакції передбачають конвертацію грошей у різні валюти.

Задачі менеджерів міжнародних компаній

· забезпечення високої конкурентоспроможності компанії в міжнародному масштабі; · глибоке розуміння світових ринків і взаімозвязків між ними; · вміння правильно оцінити можливості для ведення бізнесу, що існують на світових ринках; · вміння правильно оцінити привабливість світових ринків за рівнем доходів на душу населення.

Функції міжнародного менеджера:планування, організація, мотивація, контроль міжнародних компаній в умовах різних середовищ бізнесу.

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Загальна характеристика міжнародного ділового середовища

Міжнародне ділове середовище – це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Географічний та галузевий аспекти міжнародного середовища

 

Географічний аспект включає три елементи: 1) середовище материнської країни (країни походження корпорації); 2) середовище приймаючих країн (країн-господарів); 3) нейтральне середовище (нейтральні води і повітряні простори, території міжнародних організацій та ін).

 

Галузевий аспект може бути представлений відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті.

Політичне середовище

Складові частини політичного середовища:1)політична система; 2)ідеологія.   Політична стабільність характеризуюється рівнем політичного ризику, можливістю конфіскації та експропріації, валютними ризиками, тероризмом.

Структура аналізу політичного середовища

1)політичний режим у країні і його відносини з Україною; 2)міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму; 3)участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках; 4) політичні лідери, партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою; 5)основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні; 6)основні політичні суперники, що борються за владу в країні; 7)зв'язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери); 8)найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною; 9)роль і вплив регіональної влади; 10)політична обстановка в регіонах проникнення фірми; 11)загальна оцінка політичної стабільності в країні.

Види політичних ризиків

1) ризик втрати власності (конфіскація або експропріація); 2) операційний ризик (загроза поточної діяльності та / або безпеки працівників компанії через зміни в законодавстві країни перебування, в нормах з охорони навколишнього середовища, в податковому кодексі, а також з причини тероризму, збройних повстань і т.д.); 3 ) трансфертний ризик (обмеження здатності компанії переказувати грошові кошти в країну і за її межі).

 

Правове середовище. Структура аналізу правового середовища

 

1)правове регулювання міжнародних економічних відносин на національному рівні; 2)ефективність державного управління в країні; 3)загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права; 4)регулювання в'їзду/виїзду приватних осіб; 5)захищеність власності і прав особистості; 6)правові питання оподатковування фірм і приватних осіб; 7)загальна оцінка стабільності правової системи країни.

 

Закони, які орієнтовані на внутрішній ринок

 

• управління персоналом – закони про найм робочої сили, про оплату праці, про трудові відносини; • фінансування операцій – закони про цінні папери, про банківську діяльність, про систему кредитування; • маркетинг продукції – закони про рекламу, про систему розподілу продукції, про захист прав споживачів; • розробка і використання технології – патентний закон, закони про авторське право, про торгову марку.

 

Закони, що регулюють міжнародні ділові операції

Санкції (sanction) – обмеження, що вводяться урядом країни на торгівлю з іноземними державами. Ембарго (embargo) – повна заборона на імпорт товарів в ту чи іншу країну або експорт товарів з неї. Екстериторіальність (extraterritoriality) – застосування законів країни для регулювання ділових операцій, які здійснюються за її межами.

 

Арбітраж (arbitration) – процес вирішення спорів, під час якого обидві сторони конфлікту домовляються про передачу своїх справ третій особі або органу, рішення якого вони визнають.

Закони, спрямовані проти іноземних компаній

Націоналізація (nationalization) – передача власності приватної компанії уряду країни перебування. Націоналізація може здійснюватися у формах експропріації або конфіскації. Експропріація (expropriation) – примусова передача власності приватної компанії (з компенсацією) уряду країни перебування. Конфіскація (confiscation) – примусова передача власності приватної компанії (без компенсації або з незначною компенсацією) уряду країни перебування. Приватизація (privatization) – продаж державної власності приватним інвесторам. Обмеження на частку іноземної власності – обмеження частки іноземної власності в національних компаніях.

 

 

Економічне середовище

Структура аналізу економічного середовища

 

1) ВВП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньо-торговельний оборот, імпорт товарів і послуг; 2)структура населення, суспільства; 3)ресурси; 4)транспортні комунікацій та можливостей зв'язку; 5)рівні і форми оплати праці; 6)валютне регулювання; 7)торгові і експортно - імпортні обмеження; 8)розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності; 9)основні економічні проблеми у країні (інфляція, безробіття та ін.).

 

Соціально-культурне середовище

Соціально-культурне середовище– це характерні для кожної країни фізичні, демографічні і поведінські норми, що впливають на методи ведення справ.

Технологічне середовище

Структура аналізу технологічного середовища

1. Наявність ресурсів та їх доступність (нафта, золото, алмази, родючі землі, кваліфікована робоча сила та ін.). 2.Здатність здійснювати інвестиції в інфраструктуру та людський капітал. 3. Готовність здійснювати передачу технологій. 4. Ступінь захисту прав на інтелектуальну власність (патенти, авторські права, торгові марки, фірмові назви та ін.).

Національна культура як елемент міжнародного ділового середовища

Характеристики національної культури · Культура визначає стиль поведінки, який формується в результаті навчання і передається від одного члена суспільства до другого, від покоління до покоління. · Взаимоповязаність елементів культури. · Культура змінюється під впливом зовнішніх факторів (тобто є адаптивною). Всі члени суспільства поділяють культурні цінності цього суспільства.

Основні елементи національної культури:соціальна структура, мова, способи комунікації, релігія, а також цінності й установки.

Аналіз соціально-культурного середовища включає: 1) відношення до навколишнього середовища; 2) відношенні до колективу та особистості; 3) ставлення до часу; 4) ставлення до результатів та ін..

Методи опису культурних відмінностей: 1)контекстуальний підхід Холла; 2)принцип культурних груп; 3)фактори національної культури Хофстеде.

1) Контекстуальний підхід Холла

Відповідно до контекстуального підходу Едварда и Мілдреда Холл (Edward and Mildred Hall), велике значення для ідентифікації культурних особливостей країни має контекст, в якому відбувається та чи інша подія (коммунікативний процес, стиль ділової поведінки, процес прийняття рішень та ін.). Вчені виділили країни з низькоконтекстуальною і висококонтекстуальною культурою: · Низькоконтекстуальна культура (low-context culture) – культура, в якій інформація передається між людьми у відкритій формі. · Висококонтекстуальна культура (high-context culture) – культура, в якій контекст коммунікативного акту відіграє не менш важливу роль, ніж слова, що озвучують.

Країни с висококонтекстуальною і низькоконтекстуальною культурою