ТЕМА 6. СИСТЕМА ДОХОДІВ БЮДЖЕТІВ

6.1. Особливості сучасних бюджетних відносин

При функціонуванні державних фінансів виникають два взаємопов'язаних процеси: мобілізація фінансових ресурсів у розпорядження державних структур і використання ресурсів на різні державні потреби. Перший із цих процесів проявляється як поняття державних доходів, другий - як державні витрати.

Державні доходи - це та частина фінансових відносин, котра пов'язана з формуванням фінансових ресурсів в розпорядження держави та державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси відносяться до розряду централізованих, які залишаються в розпорядженні державних підприємств. Централізовані державні доходи формуються в основному за рахунок податкових надходжень, доходів за рахунок від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення.

Поділення державних доходів на централізовані та децентралізовані має ціллю показати співвідношення джерел потреб загальнодержавних і колективних інтересів. Актуальна задача сьогоднішнього дня полягає в тому, щоб досягнути оптимальних пропорцій в розподілі державних доходів з ціллю забезпечити оптимальні пропорції в розподіленні державних доходів з метою забезпечити найбільш повну реалізацію різних видів інтересів і активізувати вплив державних доходів на ефективність господарювання.

В складі державних доходів головне місце займають доходи бюджету, за рахунок яких забезпечується рішення економічних та соціальних задач розвитку суспільства. Централізація значної частини державних доходів в бюджетах різного рівня дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл засобів на користь прогресивних галузей народного господарства, задовольняти потреби невиробничої сфери.

До централізованих державних доходів, окрім бюджетних, відносяться ресурси державних позабюджетних фондів - соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості населення та інші.

Об'єктом грошових відносин, які складають зміст поняття державних доходів, виступає вартість суспільного продукту (частково-національного багатства), яка на різних етапах та стадіях розподілу виявляється в різних фінансових формах. Так, об'єктом розподілу на державних підприємствах виступає виручка від реалізації продукції та такі її складові елементи, як прибуток, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування та інші. В якості об'єкта бюджетних відносин можна розглядати такі форми як прибуток та заробітна плата, податкові платежі, з яких формуються джерела бюджетних доходів. В свою чергу об'єктом державних відносин тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств та ощадження населення.

Головним джерелом формування державних доходів є національний доход. Але, інколи, особливо в періоди настання особливих обставин (війна, великі стихійні лиха та інш.) джерелом державних доходів може бути раніш накопичене національне багатство; акумуляція державних доходів в цьому випадку здійснюється через використання перехідних залишків бюджетних засобів, які спрямовуються на покриття видатків, продажу золотого запасу, платну приватизацію державного майна та інше.

Фінансові відносини, які складаються у державі з підприємствами, організаціями і населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин як частини фінансових, проявляється в тому, що вони, по –перше, виникають в розподільчому процесі, учасником якого є держава, і по-друге, пов’язані з формуванням і використанням централізованого грошового фонду грошових засобів, що призначений на задоволення потреб держави. Бюджетні відносини характеризуються в першу чергу тим, що вони відтворюють різні напрямки розподільчого процесу (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями господарства, територіями держави) і охоплюють всі рівні господарювання. На форми бюджетних відносин мають вплив методи ведення господарства і соціально-культурне обслуговування громадян, а також задачі, які держава вирішує на кожному із історичних етапів свого розвитку.

Сукупність бюджетних відносин по формуванню і використанню бюджетного фонду держави складає поняття державного бюджету.

Функціонування державного бюджету проходить через особливі економічні форми – доходи і видатки, які виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, яка концентрується в руках держави. Доходи і видатки бюджету – це об’єктивно обумовлені категорії, кожна із них має своє специфічне суспільне значення; доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки – задоволенню потреб держави в цілому.

Доходи бюджету – це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Доходи бюджету виражають економічні відносини, що виникають у державі з підприємствами (об’єднаннями), організаціями і громадянами у процесі формування фондів грошових коштів і надходять у розпорядження державної влади і управління. Формою проявлення цих економічних відносин є різні види платежів підприємств, організацій і населення в державний бюджет, а їх матеріальним втіленням – грошові кошти, які мобілізуються в бюджетний фонд. Бюджетні доходи, з одного боку, є наслідком розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з другого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, так як вона використовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого і цільового призначення.

Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів в бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від розв’язуємих суспільством економічних задач.

Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає використання економічних методів управління суспільним виробництвом, а ефективність форм мобілізації частки доходу підприємств до бюджету обумовила докорінну зміну системи доходних надходжень. Вона стала будуватись на основі податкових надходжень. Взаємовідносини держави та юридичних і фізичних осіб були переведені на правові засади, які регулюються законом.

Економічна сутність податку характеризується грошовими відносинами, які складаються у державі з юридичними і фізичними особами. Ці грошові відносини об’єктивно обумовлені і мають специфічне суспільне призначення – мобілізацію грошових коштів в розпорядження держави. Тому податок може розглядатись і як економічна категорія, яка має дві функції – фіскальну та економічну. За допомогою першої формується бюджетний фонд; використовуючи другу, держава впливає на відтворення, стимулюючи або затримуючи його розвиток, розширює або звужує платоспроможний попит населення.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які установлюються законодавчими органами влади. З організаційно-правової сторони податок – це обов’язковий платіж, який надходить до бюджетногоий фонду у визначених законом розмірах і в означені термін. Сукупність різних видів податків, у побудові і методах обчислення яких реалізуються визначені принципи, складають податкову систему країни.