ПСИХОЛОГІЯ СПОРТУ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПСИХОЛОГІЯ СПОРТУ

 

 

Самостійне заняття № 1.

Тема: Мотиви і мотивація спортивної діяльності.

 

Мотив і мотивація, класифікація потреб особистості, мотиви поведінки особистості

У поведінці людини є дві функціонально взаємозалежні сторони: спонукальна й регуляторна. Спонукання забезпечує активізацію й спрямованість поведінки, а регуляція відповідає за те, як воно складається від початку й до кінця в конкретній ситуації. Психічні процеси, явища й стани: відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, увага, мислення, здатності, темперамент, характер, емоції - все це забезпечує в основному регуляцію поводження. Що ж стосується його стимуляції, або спонукання, то воно пов'язане з поняттями мотиву й мотивації. Ці поняття містять у собі уявлення про потреби, інтереси, цілі, наміри, прагнення, спонукання, наявні у людини, про зовнішні фактори, які змушують його поводитися певним чином. про керування діяльністю в процесі її здійснення й багато про що іншому. В психології для опису й пояснення спонукальних моментів у поводженні людини, самими загальними, основними є поняття мотивації й мотиву. Розглянемо їх.

Термін «мотивація» представляє більш широке поняття, чим термін «мотив».

Мотивація - сукупність мотивів, що спонукають людину до активної діяльності. Мотивація визначає лінію поведінки людини у той час як мотив зумовлює лише окремі вчинки.

Мотивація, визначається як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, його початок, спрямованість й активність.

Будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. У першому випадку в якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поведінки, а в другому — зовнішні умови й обставини його діяльності. У першому випадку говорять про мотиви, потреби, мети, намірах, бажаннях, інтересах і т.п., а в другому — про стимули, що виходять зі сформованої ситуації.

Мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість цілісної діяльності, спрямованої на досягнення певної мети.

Мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єктові поводження, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукує до здійснення певних дій. Мотив - спонука людини до дії, пов'язана з задоволенням тих чи інших потреб.

Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальненому виді представляє безліч диспозицій.

Із всіх можливих диспозицій найбільш важливої є поняття потреби. Потреба - Основне джерело активності людини і тварини. Внутрішній стан нужди, що виявляється в залежності від конкретних умов існування.

Потреба як стан особистості завжди пов'язана з наявністю в людини почуття незадоволеності, пов'язаного з дефіцитом того, що потрібно (звідси назва «потреба») організму (особистості).

Потреби є у всіх живих істот, і цим живаючи природа відрізняється від неживої. Іншою її відмінністю, також пов'язаним з потребами, є вибірковість реагування живого саме на те, що становить предмет потреб, тобто на те, чого організму в цей момент часу не вистачає. Потреба активізує організм, стимулює його поводження, спрямоване на пошук того, що потрібно. Вона як би веде за собою організм, приводить у стан підвищеної збудливості окремі психічні процеси й органи, підтримує активність організму доти, поки відповідний стан потреби не буде повністю задоволено.

Кількість й якість потреб, які мають живі істоти, залежить від рівня їхньої організації, від образа й умов життя, від місця, займаного відповідним організмом на еволюційних сходах. Найменше потреб у рослин, які мають нестаток в основному тільки в певних біохімічних і фізичних умовах існування. Найбільше різноманітних потреб у людини, у якого, крім фізичних й органічних потреб, є ще матеріальні, духовні, соціальні (останні являють собою специфічні потреби, пов'язані зі спілкуванням і взаємодією людей один з одним). Як особистості люди відрізняються друг від друга розмаїтістю наявних у них потреб й особливим сполученням цих потреб.

Основні характеристики людських потреб - сила, періодичність виникнення й спосіб задоволення. Додатковою, але досить істотною характеристикою, особливо коли мова йде про особистості, є предметний зміст потреби, тобто сукупність тих об'єктів матеріальної й духовної культури, за допомогою яких дана потреба може бути задоволена.

Виділяють п'ять рівней потреб:

1) фізіологічні потреби (голод, спрага, холод);

2) потреби у безпеці (захист від страждань, болю, невлаштованість);

3) потреба у соціальних зв'язках (потреба у любові, довірі тощо),

4) потреба самоповазі (признання, схвалювання, досягнення, задоволена самооцінка),

5) потреба самоактуалізації або розвитку (потреба у розумінні власного шляху, реалізації своїх можливостей);

Друге після потреби по своєму мотиваційному значенню поняття —ціль. Ціллю називають той безпосередньо усвідомлюваний результат, на який у цей момент спрямоване дія, пов'язане з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу. Якщо всю сферу усвідомлюваного людиною в складній мотиваційній динаміці його поводження представити у вигляді своєрідної арени, на якій розвертається барвистий і багатогранний спектакль його життя, і допустити, що найбільше яскраво в цей момент на ній освітлене то місце, що повинне приковувати до себе найбільша увага глядача (самого суб'єкта), те це й буде мета. Психологічно ціль є той мотиваційно-спонукальний зміст свідомості, що сприймається людиною як безпосередній і найближчий очікуваний результат його діяльності.

Чим більше в людини різноманітних мотивів, потреб і цілей, тим більше розвинутою є його мотиваційна сфера.

Крім мотивів, потреб і цілей як спонук людської поведінки розглядаються також інтереси, завдання, бажання й наміри. Поширеними мотивами поведінки людини є інтереси - стійке, вибіркове, емоційно забарвлене прагнення особистості, пов'язане з проявом пізнавальних потреб. Інтереси пов'язані з потребами та до них не зводяться.

Інтересу відповідає особливий вид діяльності, що називається орієнтовно-дослідницьким. Чим вище на еволюційних сходах стоїть організм, тим більше часу займає в нього даний вид діяльності й тем досконаліше її методи й засоби. Вищий рівень розвитку такої діяльності, наявний тільки в людини, - це наукові й художньо-творчі вишукування.

Завдання як приватний ситуаційно-мотиваційний фактор виникає тоді, коли в ході виконання дії, спрямованого на досягнення певної мети, організм натрапляє на перешкоду, який необхідно перебороти, щоб рухатися далі. Та саме завдання може виникати в процесі виконання всіляких дій і тому так само неспецифічні для потреб, як й інтерес.

Бажання й наміри —такі, що швидко виникають й досить часто підміняють один одного мотиваційні суб'єктивні стани, які відповідають умовам, що змінюються, при виконання дії.

Інтереси, завдання, бажання й наміри хоча й входять у систему мотиваційних факторів, беруть участь у мотивації поводження, однак виконують у ній не стільки спонукальну, скільки інструментальну роль. Вони більше відповідальні за стиль, а не за спрямованість поводження.

Мотивація поведінки людини може бути свідомою й несвідомою. Це означає, що одні потреби йцілі, що управляють поведінкою людини, нею усвідомлюються, інші ні.