Здоров’я людей і екологія довкілля - головні складові будівництва цивілізованого суспільства

Наше майбутнє залежить тільки від нас, від здоров’я суспільства. А майбутнє – це наші діти, наші онуки.

«Здоров'я суспільства»? Які його ознаки, і чому це запитання має вагу? Наскільки «здоровим» є сучасне українське суспільство? Які перспективи його розвитку і що можна та необхідно зробити для того, щоб у майбутньому воно розвивалось за позитивним соціальним сценарієм? Ці питання повинні обговорюватись постійно на всіх рівнях державної влади в рамках програми «Спілкування заради майбутнього», яка повинна проводитись постійно. Сучасна людина розумової праці(науковці, педагоги, лікарі, державні службовці і взагалі більша половина сучасного суспільства), яка проводить на робочому місці 8 – 10 годин, потребує фізичного навантаження, а тому надзвичайно популярним є вже і в Україні різноманітні танці, байдарки, фітнес клуби, туристичні походи та інші види фізичного навантаження. Чим більш екологічними є ці навантаження, тим краще, тим ближче до природи. А чим ближче до природи, тим здоровішою є нація. Цього не можна не розуміти, а тому так важливо на рівні держави забезпечити умови для підтримки здоров’я громадян, головною з яких є забезпечення чистоти навколишнього середовища, безпеки довкілля в дошкільних та навчальних закладах, на робочому місці, в кожному селі і місті, тобто зберігати те, що нас оточує.

Коли людина відчуває свою відповідальність в будь-яких справах та починаннях, у неї не виникає бажання вести політику подвійних стандартів: говорити одне, а творити інше. Це особистий вибір кожного, оскільки люди самі творять своє майбутнє. Протягом життя людина спроможна змінити свідомість, провести аналіз своїх і чужих помилок і стати «прорабом» власного майбутнього. Необхідно розуміти, що спасіння тих, хто тоне, - справа їх самих. Серед чинників, що впливають на стан здоров’я людини, за висновками різних фахівців, екологічне середовище займає 20%, генотип – 20%, медична допомога – 10% і спосіб життя – 50%.

Екологія є з грецького – óikos – будинок, житло, місце перебування і логія – наука про стосунки рослинних і тваринних організмів з навколишнім середовищем.

Об’єктами Екології можуть бути популяції організмів, види, співтовариства, екосистема і біосфера в цілому. В XXI столітті у зв’язку з забрудненням навколишнього середовища та посиленими інтенсивними діями людини на природу Екологія відіграє особливе значення. Вивчення загальних закономірностей взаємовідношень природи, людини і суспільства виокремлюються в особливий напрямок – Екологія людини та суспільства.

Малорухомий спосіб життя є одним з чинників що, знижують захисні функції та імунітет організму людей, яких повально косять алергія, інші хвороби, причинами яких є екологія та хімічне забруднення природного середовища.

В умовах сучасного існування суспільства та бурхливого розвитку життєдіяльності людства, екологічний процес, критичний стан навколишнього середовища, що загрожує здоров’ю та безпеці людини, викликані хижацьким і нераціональним використанням головних природних ресурсів(води, повітря, ґрунту, рослинного і тваринного світу) і забрудненням довкілля.

Навколишнє середовище і людське суспільство перебувають у тісному взаємозв’язку: саме діяльність людини призвела до незворотних змін довкілля, навіть до екологічних катастроф і його загальної деградації. Незадовільний стан середовища негативно позначається на здоров’ї людей, на якості їхнього життя загалом. Тому якісна характеристика життєзабезпечення (умов проживання населення) є актуальною для кожного громадянина, суспільства, держави.

Якість життя — інтегральна характеристика сукупності видів, форм, сфер життєдіяльності людей певного суспільства, зумовлена рівнем його виробництва, екологічної безпеки, доступності соціальних, духовних благ, економічних відносин, системи цінностей.

Проблеми якості умов життя безпосередньо стосуються кожної людини, оскільки її існування обумовлюється якістю води, продуктів харчування (вміст вологи, важких металів, харчових добавок і барвників, тара і паковання харчових продуктів), фоновим вмістом забруднюючих речовин і електромагнітних полів у робочих приміщеннях і на вулицях та іншими чинниками.

Важливість вирішення цих питань зумовлюється процесами, що відбуваються у сучасному постіндустріальному світі: глобалізацією, жорсткою конкуренцією на європейському та світовому ринках, міжнародною інтеграцією, підвищенням вимог до всіх видів промислової і харчової продукції, застосуванням міжнародних стандартів до імпорту (експорту) продукції тощо.

Бажання змінювати природу виникало у людей постійно, від самого початку існування людської цивілізації. Та лише у XX столітті науково-технічна революція дала можливість робити це з розмахом: видобувати гори корисних копалин, спалювати гігантські об’єми палива, перегороджувати могутні річки, повертати їхню течію, осушувати величезні масиви боліт, зволожувати сухі степи, розорювати цілинні землі, будувати атомні та гідроелектростанції, освоювати космос.

Масштабні експерименти людини з природою виявилися такими масштабними та небезпечними, що змусили вчених замислитися над проблемами захисту довкілля та перспективами існування цивілізації.

У 60 – х роках XX ст.. на замовлення «Римського клубу» - відомого об’єднання політиків і вчених,— кілька груп незалежних експертів здійснили глобальні прогнози розвитку людської цивілізації. Їхні результати виявилися вражаючими: якщо людство і далі розвиватиметься попередніми темпами і способами, воно припинить своє існування вже у XXI столітті.

«Римський клуб» - міжнародна неурядова організація створена в 1968 р. у Римі за ініціативи італійського громадського діяча А. Печчеї. Об’єднує біля 100 відомих політичних і громадських діячів, вчених, керівників крупних корпорацій країн Західної Європи, США і Японії. Форма діяльності – організація великомасштабних наукових досліджень, головним чином, в економіці, результати яких публікуються у вигляді так званих доповідей «Римського клубу».

Зазвичай діяльність «Римського клубу» являє собою спробу оцінити перспективи розвитку всього людства з позиції сучасної ідеології. Головне джерело фінансування діяльності «Римського клубу» - внески крупних монополістичних об’єднань і фондів.

Отже, науковці дійшли висновку, що заради майбутнього люди мають відмовитися від експлуатації природи і перейти до сталого розвитку, який задовольняє потреби сьогодення, але не за рахунок інтенсивного споживання природних ресурсів і руйнування екосистем. З цього моменту, якщо не взяти під особливий контроль негативні емоції, що переповнюють нас, кардинально нічого не змінювати відносно оцінювання ризиків, людству слід побоюватись реального апокаліпсису.

Можна подумати, що все це нас не обходить. Мовляв, це справа державна, і вирішувати її мають державні діячі, а не прості пересічні громадяни. Але це не так, оскільки концепція сталого розвитку потребує не лише відмови від глобальних перетворень, а й кардинальних змін на регіональному, місцевому і навіть побутовому рівні. Вона вимагає екологічної свідомості й культури від кожного з нас. І це справді важливо. Не лише тому, що, залишаючи сміття в лісі, на березі моря або річки, на узбіччі автомобільних шляхів та залізниці, ми завдаємо шкоди природі. А й тому, що іноді, під впливом реклами, ми купуємо речі, а потім змінюємо на більш нові чи модні, часто навіть не замислюючись, що для їхнього виробництва та утилізації використовують ресурси, енергію, уміння та здоров’я людей, тобто завдають шкоди природі та суспільству.

А тому, екологічна освіта необхідна для формування екологічної свідомості й активної природозахисної позиції, бережного відношення до оточуючого нас навколишнього середовища.

Вплив людини на літосферу — зовнішню сферу твердої землі, що включає Земну кору і частину верхньої мантії(субстракту), дедалі відчутніший. За влучним передбаченням В. І. Вернадського (учений, засновник геохімії, перший президент Академії наук УРСР) людина стає «найбільшою геологічною силою». Щороку з надр землі видобувається мільярди тонн породи, розорюються і вирубаються гігантські площі земної поверхні та лісових насаджень. Поверхня землі, що не вкрита водою, займає 29,2%, з яких близько 10% під льодовиками, а 11% становлять орні землі. Освоєність земної поверхні є дуже нерівномірною: деякі країни мають величезні запаси неосвоєних земель, інші, навпаки, густонаселені. До останніх належить Україна. За інформацією з різних джерел, освоєність наших земель сягає 70%, розораність сільгоспугідь – понад 80% Для порівняння - США – 20%, Європа – 31%, Австралія – 1,2%. Внаслідок видобутку корисних копалин і будівництва підземних комунікацій знижується сейсмостійкість порід. У таких регіонах провали ґрунтів можуть утворюватися навіть без землетрусів.

Глобальна меліорація порушує екологічний баланс територій. Так, надмірне зволоження призводить до ерозії або засолення родючого шару ґрунту, а осушення боліт може призвести до широкомасштабних лісових пожеж.

Надмірна чи науково не обґрунтована експлуатація сільськогосподарських угідь призводить до виснаження родючого шару ґрунту, а мінеральні добрива і засоби захисту рослин — пестициди забруднюють землі і, відповідно, зерно, овочі, фрукти, вирощені на них, деяка частина їх потрапляє у водойми, викликаючи їхнє «цвітіння», тобто відбувається процес забруднення води та знищення всього живого.

Переживши не одну екологічну катастрофу, люди почали розуміти, що рельєф, ґрунти, підземні води, рослинний і тваринний світ тісно пов’язані між собою: зміна одного елементу (наприклад, розорювання земель степів, перекриття рік, підвищення або зниження рівня ґрунтових вод) може спричинити непередбачувані зміни решти його структур.

Наприклад, перетворити болота на пустелі, як це сталося в Білорусі. Там осушили величезні масиви боліт і розорали їх. Однак сухий торф виявився нестійким ґрунтом. Його за рік чи два вщент розвіяло вітром, і замість боліт, які живили сотні річок, де жили тисячі видів рослин, птахів і диких тварин, утворилися піщані пустелі.

Осушення українського Полісся порушило екологічний баланс території, мало не призвело до загибелі перлини Полісся – низки озер, серед яких озеро Світязь (Волинська обл.), відоме своїми лікувальними властивостями та базами відпочинку: знаходиться на північному заході області, поблизу м. Шацька, в межиріччі Прип’яті та Бугу; довжина 9,3 км, ширина 4—8 км, площа 24,2 км², середня глибина 7 м, максимальна — 58,4 м, об’єм води біля 190,7 млн. м³, вода прісна і дуже прозора (прозорість до 8 м).

Дрібний жовтий пил – екологічна трагедія Китаю.У Південній Кореї його називають п’ятою частиною коку або жовтим пилом. У березні 2008 року в Сеулі закрили початкові школи і дитячі садки, а на фабриках мікропроцесорів ввели в дію спеціальну систему безпеки, щоб пил не пошкодив дуже чутливу апаратуру. Пил прилітає з пустелі Гобі, летить над китайськими підприємствами, фабриками і розносить частинки важких металів та діоксину, які викликають рак. Жовтий пил спричиняє також хвороби дихальної системи і шкіри та призводить до мільярдних втрат. Це одна із головних екологічних катастроф на планеті. Китайці називають його Жовтим дияволом (Фенг Ченбао). Коли він прилітає, стає темно, вулиці порожніють, буває, що закриваються аеропорти. У Внутрішній Монголії, третій за площею провінції Китаю, люди щільно закривають вікна, але всеодно тонкий шар пилу зранку покриває постіль.

Про сухий вітер над пустелею Гобі писали ще 2 тисячі років тому, але тепер він дме довше і оголює монгольські степи. Сильні вітри можуть зірвати з поверхні буквально протягом одного дня мільйони тонн плодючого ґрунту.

Через зниження рівня підводних вод у Внутрішній Монголії пасовища перетворюються на пустелю, яка займає вже 18 %поверхні цієї країни. Подібну проблему мають й інші сусідні провінції.

Звідки ця суша? У 60 – х роках зіткнулись дві культури: китайських рільників, які ненавидять усе дике, готових винищити вовків і виорати пасовища, та монгольських традиційних кочівників. За короткий час сюди приїхали 2 мільйони селян – виорали степ, загородили ріки. Вони приїжджали під прикриттям війська, з фанфарами, бурили свердловини, зрошували поля і городи.

Степ не витримав цього посиленого відбору води. Першим сигналом поширення пустелі стало зникнення вранішньої роси. Це погана новина для тварин, які її злизують. Греблі призвели до висихання річок. Коли рівень води знижується, зростає засолення ґрунту, пасовище перетворюється на пил, який піднімається вітром.

У новому китайському п’ятирічному плані на 2008 – 2012 роки порятунок навколишнього середовища був одним з пріоритетів, але в китайських умовах фактичні рішення приймають регіональні правителі. І ніщо не передвіщає, що бурі з жовтого піску припиняться.

На півдні України взялися поливати степ – скарбницю українських чорноземів. З поливною водою, яку забирають з річок, на поля щороку виносяться тонни солей. Через кілька років про рекордні урожаї забули, тепер родючість поливних земель менша за ті, які взагалі не поливали.

Інтенсивне сільське господарство призводить до зниження родючості ґрунтів аж до спустелювання значних територій, вивітрювання верхнього родючого шару, заболочення, засолення, забруднення орних земель пестицидами і мінеральними добривами, використання яких також пов’язане з небезпеками.

Пестициди (від лат. pestis – зараза і caedo – вбиваю) – загальна назва отруйних хімічних речовин, які використовують для боротьби з шкідниками і хворобами рослин, бур’янами, шкідниками зернопродуктів, деревини, виробів з бавовни, шкіри, а також з комахами і кліщами – переносників інфекційних хвороб людини і тварин.

Ера пестицидів почалася в 1939 році, коли було розроблено першу хімічну зброю проти комах – ДДТ. Під час Другої світової війни він прислужився для знищення блощиць, вошей, малярійних комарів та інших паразитів – збудників інфекційних хвороб.

ДДТ (СlC6H4)2 CHCCl3 – інсектицид, кристали білого кольору, має характерний запах, нерозчинний у воді, але розчинний у багатьох органічних розчинниках та мінеральних маслах. Застосовували для знищення мух, шкідників рослин, тлі, кліщів, побутових комах та інших. ДДТ токсичний, особливо небезпечний для ссавців, в тому числі і людини.

У повоєнні роки цей та інші препарати почали широко застосовувати в сільському господарстві для захисту рослин і назвали їх пестицидами або отрутохімікатами. До пестицидів належать:

інсектициди – засоби боротьби з комахами;

гербіциди – препарати для знищення бур’янів;

зооциди – препарати для боротьби з гризунами;

фунгіциди – засоби проти грибкової мікрофлори.

Проте з’ясувалося, що їхнє використання загрожує не лише шкідникам, але й багатьом іншим організмам. Намагаючись знищити кілька видів шкідників, убивають сотні видів корисних тварин.

Так, від оброблення інсектицидами найбільше страждають птахи, адже комахи – їхній корм.

На територіях, де широко застосовують пестициди, вони отруюють харчові продукти і накопичуються в організмах людей. У наш час вплив пестицидів на здоров’я людей порівнюють з впливом радіації. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ), щорічно у світі пестицидами отруюються 2 млн. людей.

Найбільш небезпечним серед пестицидів є хлорорганічні сполуки, до яких належить і ДДТ. Вони надзвичайно стійкі, здатні десятки років зберігатися в ґрунті і накопичуватись в організмі. Навіть невеликі їхні концентрації мають канцерогенну дію і впливають на генетичний апарат людини. Ось чому в більшості країн використання ДДТ заборонено.

Та й це ще не все. Виявилося, що пестициди – не лише небезпечна отрута, а й ефективність їхня перебільшена. З використанням пестицидів пов’язують «ефект бумеранга», коли через кілька років застосування препарату шкідники з’являються у значно більших кількостях, ніж до оброблення.

Це пов’язують не лише з виникненням стійких рас шкідників, а й з тим, що пестициди надовго знищують їхніх природних ворогів (наприклад, птахів).

Екологи упевнені, що шкода від широкого застосування пестицидів у багато разів перевищує користь від них.

Забруднюють літосферу аварії на промислових підприємствах, атомних електростанціях чи залізничному транспорті, які можуть зробити землі непридатними для проживання людей і сільськогосподарського виробництва.

Транспорт, нафтодобувні підприємства забруднюють землі нафтопродуктами у місцях їхнього видобутку, транспортування, поблизу доріг і заправних станцій, та відходами їхнього перероблення.

Минуло небагато часу, коли 16 липня 2007 р. у Львівській області відбулась страшна залізнична аварія, яку в свій час, тодішній віце — прем’єр Кузьмук О.І. називав «другим Чорнобилем». Під укіс пішли, спалахнувши зловісними факелами, цистерни з жовтим фосфором. Наслідки цієї надзвичайної ситуації, мабуть, дадуть про себе знати отруєною землею, забрудненим повітрям, ризикованим середовищем проживання людей.

Крім фосфору стальні магістралі України перевозять велику кількість інших небезпечних вантажів. Важко собі уявити, що було б, якби на місці потяга з фосфором був потяг з ядерним паливом. Тоді завдяки розгерметизації радіоактивних контейнерів, дійсно отримали б «Чорнобиль – 2» і це порівняння не може бути перебільшенням.

Як стало відомо з ЗМІ ешелони з ядерним паливом курсують Україною декілька разів на місяць, переважно вночі за секретним графіком, в умовах суворої конспірації. В таких питаннях, як транспортування відпрацьованого і свіжого ядерного палива, всі ланки виробничого циклу повинні працювати злагоджено як годинниковий механізм.

Поряд з цим, не може не хвилювати і проблема, пов’язана з аварійним зберіганням радіоактивних відходів міжобласного спецкомбінату «Родон», розміщеного майже в Києві, в Пирогово.

Як повідомляли ЗМІ раніше, після скарг жителів Пирогово на погіршення здоров’я, вчені знайшли в тамошніх ґрунтових водах шкідливий хімічний елемент тритій, який в роки «холодної війни» використовували у виробництві ядерної зброї. За даними вчених, він викликає зміни в генетичному коді людини. Екологи стверджують, що через річку Віту тритій поступає прямо в Дніпро, і його концентрація достатньо небезпечна для всього живого.

Крім киян подібні проблеми існують для жителів Одеси, Харкова, інших обласних міст – подібних сховищ в Україні п’ять. А тому прийматись повинні необхідні, розумні, зважені, екологічно безпечні рішення, за які не було б соромно перед потомками.

До не зовсім оправданих рішень можна віднести рішення щодо будівництва Київського моря – багато мільйонних кубічних метрів водосховища вище столиці України. Під час його будівництва знищено багато сіл, лісів, лугів, внесено непоправну шкоду в навколишнє середовище, відбувся вплив на клімат, здоров’я людей і довкілля.

Приклад, як років 30 тому в обідню перерву на національному радіо в ефір помилково надійшла інформація про аварію на дамбі ГЕС у Вишгороді, як би прорвало запруду (греблю), велика вода пішла до Києва і затоплює райони столиці – Оболонь, Дніпровський, Троєщину, Поділ. Багато неприємних хвилин і годин пережили мешканці названих районів, які в цей час знаходились за їхніми межами. Цей факт засвідчує про потенційну загрозу існування даного об’єкту, штучно створеного руками людини, для жителів столиці і області.

Запилені вулиці шкодять здоров’ю.В дітей, що живуть на вулицях з підвищеною інтенсивністю руху автомобільного транспорту, підвищується ризик виникнення алергічних захворювань. Такого висновку прийшли вчені Наукового центру ім. Гельмгольця (Німеччина). Вони протягом тривалого часу спостерігали за станом здоров’я дітей та підлітків в різних частинах Мюнхена і на його околицях. Вчені вияснили, що ризик виникнення астматичного бронхіту і алергії на пилок рослин зростає в залежності від вмісту дрібно дисперсійного пилу в повітрі. Підвищений вміст чадного газу (СО) підвищує небезпеку виникнення екзем (RN).

2010 рік приніс найбільше витікання нафти у відкритий океан у світовій історії, яке спровокував вибух 20 квітня на платформі нафтодобувної компанії British Petroleum (BP). Дірку, що утворилася на місці морської свердловини, не змогли залатати протягом п’яти місяців. В результаті, в Мексиканську затоку вилилось 4,9 мільйона барелів або понад половину кубічного кілометра. Такої катастрофи світ ще не знав. За цей період маслянистою рідиною виявились забрудненими понад 171 милі. узбережжя в штатах Луїзіана, Міссісіпі, Алабама, Флорида. Більше 57 000 кв. миль площі затоки (біля 24% від площі, що знаходиться під юрисдикцією США) закриті на невизначений час для риболовства. Паралізовані рибопромислова і туристична галузі регіону. На усунення наслідків цієї екокатастрофи необхідно буде декілька десятиліть, затративши сотні мільярдів доларів. Для BP ця катастрофа на місці морської свердловини може обернутися банкрутством – тисячі рибаків подають в суд на компанію; подала позов і влада США на необмежену фінансову відповідальність.

Розливання нафти в Мексиканській затоці можна було передбачити і уникнути, оскільки ще в кінці 80-х років ХХ століття, коли починали з’являтися нафто платформи з бурінням на великих глибинах, вчені попереджали щодо відсутності способів зупинення витікання нафти на випадок аварії.

Найстрашніша повінь за останні 100 років – більше 30 людей загинули, 20 тис. будинків під водою, рятівники евакуювали 6105 і 13700 людей відселили, понад 100 населених пунктів затоплені і знеструмлені, понад 2,5 млрд. дол. США збитків понесли райони Західної України, які випробували на собі всю могутність, силу і міць розбурханої стихії декілька років тому.

Те, що відбувалося на заході України подібне до Всесвітньої повені. Всі місцеві річки вийшли з берегів, рівень води піднявся майже на 8 метрів, тисячі сіл і міст перетворилися на річки, будинки зруйновані, люди ночують на дахах уцілілих помешкань. Головною причиною цієї природної стихії, на думку українських вчених, є хижацьке, безсистемне і науково необґрунтоване вирубання і знищення лісів Карпат, які швидко не відновити. А ліси – це природна перешкода для потужних повітряних і водних потоків, вони захищають ґрунт, попереджають засухи, лісові пожежі, повені.

Національна служба погоди США підрахувала, що вірогідність попадання небесного розряду блискавиці в людину дорівнює 1: 600 000. Однак, експерти зазначають, що можливість зустрічі людини і природи зростають постійно, частішими стали випадки загибелі людей від удару блискавиць під час грози. А повинні в цьому відомі чинники – глобальне потепління та вирубання лісів. Із – за підвищення температури і вологості повітря нагріваються міста, провокуючи тим самим блискавиці. Дерева відіграють роль охолоджувача повітря і, якщо їх недостатньо, повітря час від часу будуть пронизувати спалахи блискавиць.

Разом з тим, швейцарські вчені, виконуючи секретний проект, що фінансується президентом ОАЕ, викликали літом 2010 року дощі над пустелею, засвідчивши цим, що людина може керувати кліматом.

Президент компанії Meteo Systems International заявив, що вчені розробили і готові випробувати нову технологію штучного створення опадів. – Замість розпилення над існуючими хмарами хлористого срібла (цей метод застосовується в Китаї та Ізраїлі) вчені встановили в пустелі металічні зонти висотою біля 10 метрів, які спроможні заряджати повітря електрикою. Ці установки створюють негативні іони, що направляються в повітря і володіють здатністю об’єднувати частинки пилу, що є ідеальною умовою для конденсування води, яка присутня в повітрі. Формування мільярдів таких крихітних крапель може сформувати хмару, яка і буде джерелом дощу. Установка, що включалася в роботу 74 рази протягом 112 діб, викликала дощ 52 рази, хоча місцеві метеослужби не прогнозували ні дощу, ні хмарності.

Досить частіше можна зустріти інформацію типу «Океан помирає від задушливості». І дійсно, океанологи передрікають в недалекому майбутньому погибель (загибель) всього живого в світовому океані із-за надлишків їжі. Світовий океан задихається, мертві зони зростають,попереджають вчені.

Починаючи з 1960 – х в середньому кожні 10 років площа мертвих зон – товщі води, слабко насичені киснем, - подвоюється.

«Мертві зони» в прибережних водах – області океанічного дна, настільки збіднілі киснем, що там не може існувати морська фауна, - розширюються по всьому світі з небезпечною швидкістю.(рис.1)

Рис.1 Зростання «Мертвих зон» за період з 60 – х років ХХ століття.

На думку вчених – «мертвими» можна вважати уже майже 250 тисяч квадратних кілометрів прибережних вод. В списках головних вбивць морських екосистем екологічна гіпоксія незабаром займе перше місце, вважають професор Роберт Діаз з інституту наук про море (США) і його колега Рутгер Розенберг з Університету Готенбурга (Швеція). За рівнем небезпечності цей фактор перевищує не контрольований вилов риби, втрату біорізноманітності і небезпечне цвітіння водоростей.

Як же утворюється «мертва зона». «Мертві Зони» утворюються літом і відомі також як гіпоксичні зони.

Колись «мертві зони» були рідкістю, - стверджують автори досліджень. Сьогодні вони з’являються у все нових і нових місцях. Вчені пояснюють: у більшості випадків «мертві зони» - явище не природне, а є справою рук людини.

Процес утворення мертвої зони розпочинається тоді, коли в прибережних водах морів, що населені водоростями, попадає надлишок поживних речовин, - головним чином, азоту і фосфору. Ці речовини частіше всього виявляються нічим іншим, як сільськогосподарськими добривами, які «стікають» у річкові системи з оброблюваних полів, а потім з річковою водою вливаються у моря. Зрозуміло, що такими ж добривами азот і фосфор є і для мікроскопічних морських водоростей, які починають активно зростати і розмножуватись. Гинучи, водорості падають на морське дно і стають здобиччю для бактерій, які у процесі їхнього поїдання поглинають розчинений в товщі води кисень і виділяють водень – коло замикається. Утворення мертвих зон посилюється зростанням масштабів забруднення – пояснюють вчені. Саме азот і фосфор – невід’ємні елементи морської і річкової води, і тільки їхній надлишок стимулює непомірне зростання водоростей. Вливатись в морську воду ці речовини можуть разом зі стічними водами з оброблюваних земель, атмосферними опадами, змиванням і витіканням сільськогосподарських добрив або внаслідок ерозії ґрунту.

«На руку» водоростей сприяє потепління клімату, що створює благодатні умови для розмноження, слабка циркуляція води у морі і недостатній водообмін між морем і океаном – ускладнене поступання і витікання води з моря, як це відбувається, наприклад, у Балтійському морі – значної на Землі мертвої зони. Крім того, всі зазначені фактори можуть стократ підсилюватись природними або техногенними катастрофами. Наприклад, ураган Флойд, у вересні 1999 р., що звалився на американський штат Північна Кароліна, злив у море разом з трупами тварин і вмістом компостних ям значну кількість нутрієнтів. Рівень розчиненого у воді кисню біля узбережжя штату тієї осені різко впав, зазначали експерти. Рівень кисню падає нижче 2 мг/л, коли більшість представників морської фауни гине.

Головними і постійними постачальниками «харчування для бактерій», що душать океан, за словами вчених, залишаються оброблювані сільськогосподарські землі, з яких і потрапляють добрива. І зупинити ці «ріки» вигідно і фермерам і вченим, оскільки фермери не хочуть, щоб їхні гроші зливались з полів в море.

Однак, не зважаючи на те, що скоротити ступінь забрудненості світового океану до нульового рівня не є реальним, процес розростання мертвих зон оборотний, стверджують учені. Одним з яскравих прикладів цьому – Чорне море. І ця мертва зона, що омиває узбережжя України, унікальна не тільки цим.

Чорне море – одна з найбільших страждаючих дефіцитом кисню зон світу, що утворилися природним шляхом, а не «завдяки» людині. На глибині нижче 150 метрів море – суцільна мертва зона, насичена сірководнем. Відносно останньої обставини довгий час не припинялися суперечки щодо існування небезпеки вибуху самозапалювання цього газу, можливості організації його відкачування та використання. Поки відповідь на обидва запитання скоріше ні, ніж так. І разом з тим життя нижче відмітки 150 м. у морі не було і немає, і головна причина чорноморського сірководневого феномену – слабкий обмін водою між з’єднаними вузькою Босфорською протокою Середземним і Чорним морями. Вертикальне змішування води в морі настільки є слабким, що повністю відбувається у верхньому 150 – метровому шарі за глибини Чорного моря 2000 м. За однією з теорій море утворилось на місці прісного озера після розтавання льодовиків, коли рівень води в озері піднявся до рівня світового океану і в котловину хлинула солона вода. Рівень води в сучасному Чорному морі піднявся на ті ж 150 м., із-за різниці у щільності води цей верхній шар не змішувався з нижнім. І тільки через багато років до зростання гіпоксії в ньому розпочала прикладати руку людина. Інша унікальна особливість Чорного моря – це одна з небагатьох мертвих зон, по відношенню до яких учені заявили: «Процес вимирання оборотний». В 90 – х роках експерти заявили, що ця мертва зона зменшується. Побічною причиною тому став розпад СРСР. Економічний спад призвів до різкого скорочення кількості добрив, що потрапляють у море, і які значною мірою стали дорожчими. Це стало причиною поступового скорочення кількості нутрієнтів, що потрапляли в море. В 1995 р. учені повідомили, що мертвої зони на Чорноморському шельфі більше немає.

Катастроф стає більше. Директор аналітичного відділу Департаменту екологічних проблем ООН Роб Вос заявив, що природні катастрофи відбуваються у світі в чотири рази частіше, ніж 30 років тому, а екологічна шкода від їхніх руйнувань виростає семикратно.

Вос є основним автором доповіді, присвяченій сучасним економічним ризикам, яка надана Нью – Йоркській штаб – квартирі ООН на сесії Економічної і Соціальної Ради ООН.

Автори доповіді не висувають власної версії, чому катаклізми стали частішими на планеті, однак припускають, що це пов’язано з глобальним змінюванням клімату.

За останні 48 років було зареєстровано більше 7 тисяч стихійних нещасть, жертвами яких стали 2,5 млн. людей. ООН зазначає, що починаючи з 1990р. природні катаклізми забирають меншу кількість людських життів, однак вони є все більш руйнівними для економіки (РИА Новости)

Представники Організації економічного співробітництва та розвитку опублікували доповідь «Перспективи стану навколишнього середовища до 2050 року: наслідки бездіяльності» з результатами свого дослідження щодо прогнозування смертності до 2050 р. від хвороб дихальних шляхів, які викликані забрудненням довкілля.

Зазначається, що смертність зросте майже в 2 рази і стане рівною 1,6 мільйона людей. Таким чином, саме брудне повітря було поставлено на перше місце в переліку «природних» причин, що максимально впливають на здоров’я людини. До другорядних були віднесені неякісна вода та антисанітарні умови. Зокрема, експерти у всьому звинувачують високий вміст часток пилу, де найгірші показники в Китаю та Індії, яка вже віднесена до країн з найгіршими показниками брудного повітря. Крім цього вчені стверджують, що незабаром людство відчуватиме значну недостачу води, а світова потреба в ній виросте на 55% і, як результат, більша частина населення буде відчувати дефіцит води. Значною мірою це стосуватиметься півдня Африки, Південної та Центральної Азії. Підтвердженням цього є прогнози і висновки доповіді американської Національної ради з розвідки під заголовком «Глобальні тенденції 2030: Альтернативні світи», згідно з якими менше ніж через 20 років світ відрізнятиметься від сьогоднішнього кардинальним чином: населення Землі зросте на 1,2 мільярда чоловік і досягне цифри 8,3 мільярда; на 35% зросте попит на продукцію харчування; майже в 2 рази — на воду та енергоносії; деякі континенти і регіони такі як Африка та Ближній Схід, очевидно, будуть зазнавати серйозної нестачі їди та води.

Вода і війна. В плані майбутніх війн провісники передбачають не стільки міждержавні конфлікти, скільки, скоріше за все, державні перевороти, революції, громадянські війни, стрімке зростання хвилі біженців, яке призведе до впровадження жорсткого міграційного законодавства в країнах, які пощадила доля.

Так, наслідки урагану Катрина в Новому Орлеані показали, що від прийдешніх перемін не застраховані навіть найбагатші держави, адже навіть США не змогли запобігти знищенню одного з своїх міст.

«Чи може дефіцит води бути причиною третьої Світової війни?» - задаються запитанням вчені, які проводять дослідження сировинних шоків в різних регіонах, на жаль, вони не дають відповіді на це запитання, однак засвідчують на постійне зростаюче значення води у світовій політиці.

Суперечки з приводу принципів користування великими ріками стали політичним лейтмотивом на Нилі, Меконзі, Індії та ріках Середньої Азії, де

із-за будівництва гребель країни, що розташовані нижче за течією, лишаються достатньої кількості води. Наскільки серйозним джерелом напруження можуть стати гідрологічні проекти показують розрахунки ООН, згідно з якими до 2025 року дві третини населення Землі будуть проживати на територіях, яким загрожує дефіцит води. Проблематичним в цьому розумінні є регіони: Південна Америка, Середня Азія, а також дві багатонаселені держави – Індія та Китай.

Проблема чистої води є актуальною і в Україні. Так, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги вважають, що в результаті неефективної водної політики держави Україна може залишитись не тільки від водойм, але і без питної води. На сьогоднішній день стан водойм критичний, оскільки значне забруднення води під дією високих температур призвело до зниження рівня кисню і цвітіння водоростей, а способів очищення води не існує. За словами експертів – екологів забруднення водойм загрожує також і якості питної води, оскільки Україна – мало не єдина країна Європи, яка використовує поверхневі води для питного водопостачання. А оскільки рівень забруднення водойм «надзвичайний», не можна очікувати і достатнього та ефективного очищення водопровідної води. Єдиний вихід з такої ситуації, на думку спеціалістів – екологів, в кардинальному змінюванні водної політики в країні, серед якого підвищення ставки платежів за використання водних об’єктів для підприємств, ухвалити закон про заборону використання миючих засобів на основі фосфатів і змінити систему управління водними ресурсами.

Не менш несподіваною є інформація вчених – футурологів, які передбачають, що продовольча криза примусить людство суттєво урізноманітнити свій раціон за рахунок комах, водоростей та штучно вирощеного м’яса. Багато традиційних продуктів харчування, в першу чергу тваринне м'ясо, на думку вчених, найближчим часом можуть стати дороговартісними делікатесами.

В 2012 році Продовольча та сільськогосподарська організація ООН FAO опублікувала список понад 1,9 тис. їстівних видів комах, а керівництво Євросоюзу запропонувало державам – членам ЄС 3 млн. доларів на проведення досліджень стосовно використання їх у приготуванні їжи.

Пошук ученими різних країн альтернативи традиційній їжі обумовлено тим, що комахи в порівнянні з домашньою худобою і рибою, є набагато більш надійним джерелом харчів; їх величезна кількість: на кожного мешканця Землі припадає 40 тонн комах.

Комахи мають більшу харчову цінність, ніж звичайне м'ясо, і є прекрасним джерелом білка, в них більш високий коефіцієнт продукції на одиницю корму, їх звичайно легше утримувати, ніж крупну рогату худобу, що швидко росте, потребують менше води і не виділяють багато вуглекислого газу в атмосферу в процесі розмножування та розвитку.

Сьогодні уряд Нідерландів витрачає значні кошти, щоб «впровадити» комах у повсякденний раціон го