Початок партизанки
Не важко здогадатися, що стало поштовхом для повстанчої праці: окупант зачепив за живе національні почуття Трохима Бабенка. Жорстокі збиткування біло-російських окупантів не могли не вивести з рівноваги бойового офіцера. Після повернення додому він разом зі своїми товаришами Чорним, Самійлом Бугаєм, Лихом, Григорієм Рябоконем та К.Віхтем виступив проти денікінців. З його відомих бойових успіхів слід відзначити розгром денікінського штабу, що роз-містився у Городищенській сільськогосподарській школі. Діяв Бабенко й на залізниці: так, у Городищі, розібравши рейки, разом з товаришами пустив під укіс денікінський потяг, а потім обстріляв білогвардійців, які лишилися живими. Згодом чекісти зазначали: “Банда Голого, обнимавшая собой Черкасский уезд, появилась со времени Петлюры, в его время сильно поддалась петлюровщине. При Деникине была активной”.2) Згідно з даними денікінців, зазначав більшовицький дослідник Д.Кін, в Черкаському повіті, зокрема, в Шепелухівській, Байбузо-Білозерській, Мошенській і Старосільській волостях у листопаді 1919 р. вибухнуло повстання, в якому взяло участь декілька тисяч селян. “Восставшие называли себя петлюровцами. Ими была объявлена мобилизация до 45-тилетнего возраста. К восставшим во время боя перебежали из белых частей два офицера-украинца, которые возглавили движение и готовили наступление на Черкассы”. 3) Денікінці панічно відкочувались на південь. На їхнє місце прийшли більшовики. Вони призначили Трохима Бабенка, як організатора боротьби проти білих, воєнкомом Городища. Але він так і не приступив до виконання своїх обов’язків — призначення скасували. Про причини цього можна здогадуватися: очевидно, владі донесли, що Бабенко — “бывший петлюровский офицер”. Незабаром Трохим виступив проти нових окупантів. Ворог зазначав, що “при Советской власти (”банда Голого”) также (была) активной, (особенно) в период сильного недовольства продразверсткой и разного рода мобилизациями”.4)
|
