ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК. Будь-яка наука не може плідно розвиватися, особливо в умовах сучасної науково-технічної революції, без належної уваги до проблем методології науковогоОсновні положення Будь-яка наука не може плідно розвиватися, особливо в умовах сучасної науково-технічної революції, без належної уваги до проблем методології наукового пізнання, методів наукових досліджень. Без глибокого розуміння стану педагогічної теорії і практики неможливо здійснювати прогнозування розвитку освітньої політики і науки про виховання людини. Набуваються ці знання під час спеціально організованих науково-педагогічних досліджень. Науково-педагогічне дослідження – особлива форма процесу пізнання педагогічної дійсності, систематичне цілеспрямоване вивчення її явищ і процесів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. Головною метою педагогічного дослідження є відкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості, свідоме i цілеспрямоване застосування вже відомих законів у практиці навчально - виховної роботи. Наукове дослідження поділяється на види: а) фундаментальні дослідження, які мають на меті розкриття сутності педагогічних закономірностей та спрямовані на поглиблення наукового знання, розвиток методології науки, відкриття її нових галузей і які не переслідують безпосередньо практичних цілей; б) прикладні дослідження, які розв’язують окремі теоретичні і практичні завдання, що пов’язані з формуванням змісту виховання і освіти, розробкою педагогічних технологій; поєднують науку з практикою, фундаментальні дослідження і розробки; в) розробки, які мають на меті створення програм, підручників, посібників, інструктивно-методичних рекомендацій з питань організації процесів виховання і навчання, управління виховними системами. Логіка побудови науково-педагогічного дослідження складається з кількох етапів, а саме: І етап включає загальне ознайомлення з проблемою дослідження, обґрунтування її актуальності, рівня розробленості; визначення об’єкта, предмета та теми дослідження; формулювання загальної та проміжної мети дослідження, співвіднесення з метою завдань. ІІ етап складається з вибору методології – вихідної концепції, опорних теоретичних положень, єдиного задуму та дослідницького підходу, що визначають хід і передбачувані результати дослідження. ІІІ етап передбачає побудову гіпотези дослідження – теоретичної конструкції, справедливість якої слід довести. ІV етап охоплює вибір методів дослідження; проведення констатуючого експерименту з метою встановлення вихідного стану предмету дослідження. V етап складається з організації і проведення перетворюючого експерименту. VІ етап вміщує аналіз, інтерпретацію та оформлення результатів дослідження. VІІ етап передбачає розробку практичних рекомендацій. Отже, весь процес наукового дослідження можна приблизно відобразити у вигляді такої логічної схеми: 1. Обґрунтування актуальності обраної теми. 2. Постановка мети і конкретних завдань дослідження. 3. Визначення об’єкта і предмета дослідження. 4. Вибір методів (методики) проведення дослідження. 5. Опис процесу дослідження. 6. Обробка і обговорення результатів дослідження. 7. Формулювання висновків і оцінка одержаних результатів. Підорганізацією досліджень розуміють взаємозв’язок складових елементів дослідницької роботи. Складовими елементами дослідження єтакі: об’єкт педагогічного дослідження – ціліснасукупність елементів педагогічної реальності чи знань про неї, що є частиною педагогічного процесу, і яка підлягає дослідженню.Об’єктом педагогічного дослідженняможуть бутипедагогічні системи, явища, процеси, факти, з яких складаються педагогічні процеси (виховання, освіта, розвиток, формування особистості, колективу); предмет педагогічного дослідження – сукупність елементів, зв’язків, відносин у конкретній галузі педагогічного об’єкту, у якій виокремлюється проблема, що потребує розв’язання (те, щовивчається - формування якостей, характеристика процесу, явища, виявлення сутності, умов, тенденцій, зовнішніх і внутрішніх передумов виховання дітей у певній сфері). Тобто, предмет – це те, що міститься в межах об’єкту. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага дослідника; мета дослідження (задум дослідження, науковий результат, який має бути отриманий під час дослідження) – цілеспрямовує на вивченняпредмета дослідження; завдання дослідження – це програма дослідницьких процесів, які відображають логіку наукового пошуку, конкретизують ціліз урахуванням предмета дослідження, наукові проблеми, що досліджуються; наукова гіпотеза – науково обґрунтоване припущення, яке потребує подальшої теоретичної і експериментальної перевірки (передбачення того, як буде розвиватися досліджуваний процес чи явище); методика дослідження (перелік методів, прийомів, зacoбів за допомогою яких будуть розв’язані завданні дослідження, перевірена наукова гіпотеза, отримані достовірні наукові факти); отримання та аналіз наукових фактів за допомогоюрозроблених методів дослідження, виділення головного у результаті дослідження, формулювання висновків; втілення у практику результатів дослідження. Залежно від теми та характеру дослідження обираються pізні способи наукового пошук: спосіб спроб i помилок; "мозковий штурм"; спосіб конкретних запитань; наукове керівництво; самостимулювання творчого мислення. Науково-педагогічне дослідження має кілька рівнів, а саме: 1. Емпіричний рівень дослідження, який спрямований безпосередньо на об’єкт вивчення (явище, процес) і спирається на дані спостереження і експерименту. На емпіричному рівні фіксуються нові факти науки і на основі їх узагальнення формулюються емпіричні закономірності. 2. Теоретичний рівень пов’язаний з удосконаленням і розвитком поняттєвого апарату педагогіки та спрямований на всебічне пізнання об’єкту дослідження. На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні, загальні закономірності, які дозволяють пояснити попередньо відкриті факти, а також передбачувати наступні події і факти. 3. Методологічний рівень, на якому на основі аналізу і узагальнення результатів попередніх досліджень формулюються загальні принципи і методи дослідження педагогічних явищ, будуються теорії. Предмет i завдання дослідження визначають вибірметодів наукового пошуку. Методи науково-педагогічних досліджень – це шляхи вивчення і засвоєння складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивних закономірностей процесів виховання і навчання; прийоми, процедури та операції емпіричного і теоретичного пізнання й вивчення явищ педагогічної дійсності; сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі. Методи досліджень у педагогіці поділяються на загальнонаукові та конкретно-наукові (теоретичні і емпіричні). Загальнонаукові: загальнотеоретичні методи (абстрагування і конкретизація, аналіз і синтез, порівняння, протипоставляння, структурування, індукція і дедукція тощо), соціологічні (анкетування, інтерв’ю, експертні опитування, рейтинг тощо), соціально-психологічні (соціометрія, тестування, тренінг тощо), математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція тощо). До теоретичних методів належать: аналіз літератури, архівних джерел, документації та продуктів діяльності; аналіз поняттєво-термінологічної системи; аналогії, що побудовані на загальних фундаментальних законах діалектики для процесів різного походження; побудова гіпотез; прогнозування; моделювання. Емпіричні методи дослідження складаються із спостереження; бесіди; педагогічного консиліуму; вивчення і узагальнення масового і індивідуального педагогічного досвіду; педагогічного експерименту; науково-педагогічних експедицій.
Таблиця 1.2 Структура методів науково-педагогічного дослідження
Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається (явище, процес) і спирається на дані спостереження та експерименту. До методів емпіричного рівня дослідження належать: спостереження, анкетування, співбесіда, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна перевірка, педагогічний експеримент. Ці методи використовуються при накопиченні фактичного матеріалу у процесі дослідження. Вони слугують для фіксування явищ, описування їx, виявлення зв’язків між ними. Теоретичне дослідження пов’язанез удосконаленням i розвитком поняттєвого апарату педагогіки і спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності. До методів теоретичного дослідження відносять: аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також логічні методи - метод схожості, різниці, метод супутніх змін. Цi методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень, встановлення і формулювання закономірностей досліджуваних явищ. Теоретичні й емпіричні методи педагогічних досліджень глибоко пов’язані. Теоретичні методи досліджень потребують глибокого аналізу фактів, абстрагування від усього другорядного, вилучення явища “у чистому вигляді”, розкриття в ньому суттєвих закономірностей, пояснення зовнішніх чинників через внутрішні. Емпіричні методи досліджують предмет на рівні явища, теоретичні – на рівні його сутності. Яким би великим не було значення педагогічних фактів, що одержані на емпіричному рівні, без їх теоретичного обгрунтування не може бути істинно наукового знання. Останнім часом набувають поширення математичні методи дослідження і, зокрема, методи статистичної обробки експериментального матеріалу, серед яких контент-аналіз, факторний аналіз, методи ранжування і шкалування, метод графопобудови та інші. Відбір методів дослідження відбувається залежно від методології педагогічних досліджень. Методологія педагогічних досліджень - розділ педагогічної науки, який вміщує основні принципи, форми та методи наукового пізнання і шляхи перетворення педагогічної дійсності. Визначає загальні підходи до пізнання закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Об’єктом методології педагогіки є пізнання сутності навчально-виховного процесу й розвитку молодої людини, а її предметом – закономірності процесу формування особистості. Ocновні підходи до організації педагогічних досліджень відбиваються у ряді принципів: цілісного вивчення педагогічного явища чи процесу; комплексного використання методів дослідження; об’єктивності; єдності навчання і виховання дитини; одночасного спостереження над особистістю та колективом; вивчення явищ у динаміці, поєднання науковості, сміливості, поміркованості; глибинного розгляду досліджуваної проблеми. Науковці виділяють такі провідні принципи організації наукового дослідження: Принцип діяльнісного підходу - вимагає вивчати педагогічні процесиза логікою цілісного вивчення всіх основних компонентів діяльності (її цілей, мотивів, дій, операцій, засобів регулювання, контролю та аналізу результатів). Такий підхід надає дослідженню закінченого характеру: від мети діяльності до її кінцевого результату. Принцип особистісного підходу - потребує використовувати у дослідженнях учіння про роль особистості у суспільстві, про співвідношення колективу й особистості, про роль колективу в її розвитку, про всебічний і гармонійний розвиток особистості; Принцип системно-структурного підходу - вимагає цілісного розгляду явища у взаємозв’язку його складових, враховування всіх можливих форм і методів розв’язання педагогічних завдань та, порівнюючи можливості кожного з них, відбирати оптимальні варіанти. У педагогічних дослідженнях поширені такі наукові методи. Методиопитування у педагогічному дослідженні. У системі педагогічного дослідження методи опитування займають важливе місце. До них належать: бесіди, інтерв’ю, анкетування, а також тести, шкали оцінювання тощо. Бесіда та інтерв’ю – це методи безпосереднього спілкування дослідника з учнями (вихованцями), яке передбачає усне їх опитування за допомогою запитань, які цікавлять дослідника. У наш час вони дуже поширені завдяки своїй оперативності, практичності, ефективності, можливості широкого охоплення великої кількості об’єктів дослідження, одержання великого емпіричного матеріалу, який при обробці дає змогу встановлювати суттєві тенденції досліджуваних явищ, тобто надавати об’єктам, що розглядаються, не тільки кількісні, але й якісні характеристики. У цьому плані методи опитування дають важливий об’єктивний матеріал, що характеризує кількісно-якісні особливості педагогічних явищ у їх розвитку. Особливістю методу бесіди є виваженість запитань, які мають бути підготовлені таким чином, щоб людина не відчувала себе “піддослідною”. При цьому дуже важливе значення відіграє атмосфера взаєморозуміння, довіри, урахування особливостей психіки та фізичного стану співрозмовника. У психолого-педагогічних i соціологічних дослідженнях все ширшого застосування знаходить анкетування – вивчення досліджуваних явищ і процесів за допомогою анкет або опитувальних листів, які містять письмові запитання. Цей метод незамінний, коли предметом вивчення стає суспільна думка, естетичні, моральні та інші оцінки, ставлення людей один до одного, до подій, до конкретного виду діяльності тощо. Крім того, він дає змогу охопити дослідженням значну кількість респондентів. При анкетуванні, як i при бесіді, ставлять запитання i одержують відповіді на них. Але при анкетуванні існує жорстка логічна конструкція, яка залишається незмінною протягом усього анкетування. Запитання спеціально підібрані, визначені також i можливі стандартні варіанти відповідей. Для анкети особистий контакт не є обов’язковим. Її можна навіть надіслати поштою. Проведення анкети, якщо вона вже складена, не потребує кваліфікованого організатора. Студенти, учні, вчителі, лікарі можуть стати активними організаторами анкетного опитування. Найголовнішою перевагою анкетування перед бесідою є зручність застосування методів математичної статистики. Тому анкетування дуже поширене у психолого-педагогічних дослідженнях. Існують різні типи анкет, а саме: І) відкриті, які вимагають самостійного конструювання відповіді (для прикладу, “Назвіть Вашого улюбленого українського письменника (поета, драматурга) або твір, який справив на Вас особливе враження” ______________________________________________; закриті, в яких учні (студенти) обирають одну із запропонованих відповідей (для прикладу, “Професію майбутнього вчителя я обрав (ла)” а) усвідомлено б) випадково; ІІ) іменні, які вимагають вказати прізвище досліджуваного; анонімні, що не потребують біографічних даних; ІІІ) повні; скорочені та інші Інтерв’ю і анкета, як правило, використовуються після підготовчого етапу дослідження, тобто після формулювання проблеми, робочої гіпотези та створення плану дослідження. Інтерв’ю, як правило, передує анкета. Анкету ж, у свою чергу, попередньо перевіряють методом інтерв’ю. Анкета (опосередкована взаємодія) й інтерв’ю (безпосередня взаємодія) нерідко використовуються після проведення педагогічного експерименту для отримання додаткових відомостей про його результати. Таким чином, під методами опитування розуміють методи одержання даних про стан суспільної думки, стан свідомості та поведінки людей; методи отримання первинної інформації, що засновані на усному або письмовому зверненні до респондентів із запитаннями, зміст яких ставить проблему дослідження на емпіричному рівні. В основі методів опитування лежить сукупність запитань, що пропонуються респонденту, відповіді якого дають досліднику необхідну інформацію. Опитування є одним з найскладніших різновидів соціально-психологічного спілкування, яке будуєтъся на основi логічно побудованої сукупності запитань. Матеріали методів опитування необхідно обробляти. Первинна обробка даних - це складання матриці, куди заносять результати опитування, які після цього аналізуються та узагальнюються. Можливі різні варіанти обробки. Висновки можна подавати у вигляді натуральних чисел, у порівняльних величинах, відносних частотах, відсотках та ін. Наприклад, відповіді на запитання “Чи задоволені Ви професією вчителя?” можуть вміщувати piзнi оцінні характеристики, такі як: “Абсолютно задоволений”, “Задоволений не повністю”, “Не завжди задоволений”, “Найчастіше не задоволений”, “Зовсім не задоволений”. Послідовність цих оцінок являє собою деяку спадну шкалу. У результаті з’являється можливість провести кількісну обробку відповідей, надавши кожній з них певну кількісну характеристику. Достатньо, наприклад, приписати категорії оцінок відповідно числам5, 4, 3, 2, 1. Тоді ступінь задоволеності респондентів своєю роботою може бути визначена знаходженням середньої арифметичної оцінки чи медіани (моди). Результати опитування доцільно подавати у вигляді таблиці (див. табл. 1.3). Таблиця 1.3 Визначення ступеня задоволеності обраною професією
Середній ступінь задоволеності студентів обраною сферою професійної діяльності обчислюють так: 5х24 + 4х86 + 3х42 + 2х26 + 1х22 ------------------------------------------------ = 3,32 Метод рейтингу. Цінним способом вивчення педагогічної дійсності є метод рейтингу, тобто метод оцінювання тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). При відборі експертів до них ставляться такі вимоги: компетентність, креативність (можливість розв’язувати творчі завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (надмірне слідування авторитету у науці), наукова об’єктивність, аналітичність і глибина мислення, самокритичність. Аналізуючи отриману інформацію, можна застосовувати і метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються у порядку зростання чи спадання ступеня їх виявлення. Метод узагальнення незалежних характеристик. Сутність цього методу зводиться до обробки дослідником інформації про учня, що надійшла з різних джерел: від учителя, батьків, однокласників та інших людей, які достатньо добре знають дитину. Різновидом цього методу є метод “педагогічного консиліуму”, який передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів за конкретною оптимальною за своїм обсягом програмою i за єдиними ознаками, колективне оцінювання тих чи інших якостей особистості, виявлення причин тих чи інших можливих відхилень у сформованості певних властивостей особистості, колективну розробку засобів подолання виявлених недоліків. Педагогічний експеримент (від лат. experimentum – спроба, дослід) такий метод вивчення педагогічної дійсності, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на неї завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Експеримент проводять у таких випадках: а) при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об’єкта; б) при перевірці правильності теоретичних конструкцій; в) при демонструванні явища. Експеримент має певні переваги порівняно з методом спостереження, а саме: дозволяє вивчати явище “у чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес; створює можливість дослідити властивості об’єктів; дає змогу проводити досліди стільки разів, скільки це необхідно. Залежно від мети дослідження розрізняють кілька видів педагогічного експерименту: констатуючий або діагностичний експеримент - проводиться звичайно на початку дослідження і має на меті вивчення наявного стану проблеми; формуючий або перетворюючий експеримент – полягає у впровадженні у педагогічний процес попередньо розроблених методів та засобів, аналізі одержаних результатів, формулюванні висновків. Залежно від умов, в яких відбувається дослідження, вирізняють природний і лабораторний експеримент. Сутність природного експерименту полягає в тому, що дослідник, вивчаючи і аналізуючи ті чи інші педагогічні явища, конструює педагогічні ситуації таким чином, що вони не порушують звичного перебігу діяльності учнів та вчителів. Лабораторний же експеримент відбувається у штучних умовах, де експериментатор має можливість доцільно добирати параметри, створюючи такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини. Моделювання - це досить новий і перспективний метод наукового пошуку, який ґрунтується на побудові і дослідженні моделей, як засобу вивчення явищ і процесів. Наукова модель - це уявно чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображує предмет дослідження і здатна замінити його у такій мірі, що вивчення моделі дозволяє одержати нову інформацію про сам предмет. Моделі поділяють на два види: матеріальні та ідеальні. Матеріальні моделі втілюються у певному матеріалі - дереві, металі, склі та ін. Ідеальні моделі фіксуються у таких наочних елементах як креслення, рисунок, схема, програма та ін. Метод моделювання має наступну структуру: а) постановка завдання; б) створення або вибір моделі; в)дослідження моделі; г) перенесення знань з моделі на оригінал. Даний метод ґрунтується на синтетичному підході, тобто дозволяє виділяти цілісні системи і досліджувати їх функціонування. Головна його перевага – цілісність інформації.
|
