Оцінка поживності кормів за перетравними поживними речовинамиВміст у кормі поживних речовин не дає повного уявлення про його поживність. Вона може бути встановлена лише в результаті взаємодії корму з організмом тварини. Безпосередня взаємодія корму з тваринним організмом розпочинається після його споживання. У травному каналі, починаючи з ротової порожнини, під впливом різноманітних факторів відбуваються зміни кормових мас (хімусу). Суть цих змін, які відбуваються в процесі перетравлення, зводиться до отримання з корму необхідних тварині поживних речовин, шляхом переведення їх у такий стан, при якому тварина має змогу їх використовувати. У процесі травлення складні речовини корму (білки, жири, вуглеводи) під дією фізичних, хімічних та біологічних факторів розкладаються на прості, які в змозі всмоктуватися у кров та лімфу. Білки корму у травному каналі розкладаються до амінокислот, жири – до гліцерину та жирних кислот, вуглеводи – до моносахаридів або летких жирних кислот (жуйні). Отримання з кормів необхідних тварині поживних речовин та переведення їх у форму, яка б засвоювалась організмом, у значній мірі залежить від особливостей будови та функціонування травних органів. За будовою травних органів сільськогосподарських тварин розподіляють на дві групи. До першої відносять жуйних (велика рогата худоба та мала рогата худоба), головною особливістю будови травних органів яких є чотирьохкамерний шлунок (рубець, сітка, книжка, сичуг). До другої групи відносять моногастричних тварин – це свині, коні, кролі, птиця. Жуйні тварини завдяки наявності потужного постійно діючого мікробіологічного апарату передшлунків, забезпечують перетравність клітковини та інших поживних речовин, синтез білків і вітамінів (С, К та групи В). У моногастричних такі можливості обмежені. Ті поживні речовини корму, що у травному каналі тварини розклались до простіших і всмоктались у кров та лімфу, відносять до перетравлених. Неперетравлені поживні речовини виділяються з калом. Кількість перетравлених поживних речовин визначають за різницею між поживними речовинами, прийнятими з кормом, та поживними речовинами, виділеними калом. Перетравні поживні речовини (ППР)= поживні речовини корму (ПРкорму) – поживні речовини калу (ПРкалу) Перетравність поживних речовин корму показують в одиницях маси (г, кг) або у відсотках. Відношення перетравлених поживних речовин до спожитих з кормом виражене у відсотках називається коефіцієнтом перетравності (КП). КП В кормах визначають перетравність сухої та органічної речовини, протеїну, жиру, клітковини, безазотистих екстрактивних речовин (БЕР). На організм тварини впливають в основному ті речовини, які всмоктались у кров та лімфу (перетравлені). Чим більше таких речовин у одиниці корму, тим вагоміше цей корм впливає на стан тварини, її продуктивність, відтворювальну здатність, тим вища поживність даного корму. У зв'язку з цим, поряд із хімічним складом, поживність кормів визначають за сумою перетравлених поживних речовин 1 кг корму, яка виражає його загальну поживність. ∑ППР ППР – перетравлені поживні речовини; Пп – перетравлений протеїн; Пж – перетравлений жир; Пк – перетравлена клітковина; ПБЕР – перетравлені безазотисті екстрактивні речовини; 2,25 – енергетична цінність жиру вища від вуглеводів. Перетравність поживних речовин кормів визначають в дослідах на тваринах, які називають дослідами з перетравності (фізіологічні, обмінні досліди). Визначення перетравності поживних речовин кормів проводять з використанням таких методів: 1) прямий – використовується для визначення перетравності поживних речовин будь-якого раціону або корму, який може бути раціоном (сіно для жуйних, концкорми для моногастричних); 2) побічний – використовується для визначення перетравності поживних речовин тих кормів, які не можуть бути раціоном для даного виду тварин, але в певній кількості входять до його складу (концентрати для жуйних); 3) за інертними речовинами – використовується для спрощення проведення досліду. Для визначення перетравності поживних речовин раціону чи корму, що може бути раціоном (прямий метод), формують групу тварин за принципом аналогів (3 голови і більше). Тварин розміщують в спеціально підготовленому приміщенні. Тривалість досліду – 25–30 діб для великої рогатої худоби, 12–14 – для свиней. На весь період досліду має бути зарезервовано корм, перетравність поживних речовин якого буде визначатись. Перед проведенням досліду встановлюють вміст поживних речовин у кормі. Дослід проводять у два періоди – підготовчий та обліковий. У підготовчий період тварин привчають до споживання досліджуваного корму (раціону) і нових умов утримання, встановлюють рівень споживання корму. В обліковий період ведуть ретельний облік спожитого кожною твариною корму та його залишків, а також кількості виділеного калу. Кал збирають з використанням спеціального обладнання, яке закріплюють на тваринах, або ж збір проводять чергові працівники під час виділення його тваринами. Зібраний за добу кал зважують, ретельно перемішують і відбирають певну кількість (5–10 %). Із зібраних щоденних порцій калу беруть середню пробу, яку аналізують за тими ж методиками, що і корм. Маючи дані про кількість спожитого корму і його залишків, кількість виділеного калу та хімічний склад цих продуктів, розраховують перетравність поживних речовин даного корму (раціону). Побічний метод визначення перетравності поживних речовин використовують для кормів, які не можуть бути раціоном, але є його складовою частиною. Перетравність поживних речовин цих кормів визначається у суміші з іншими кормами. У цьому випадку дослід ділиться на дві частини, кожна із яких проводиться так, як і при прямому методі і складається із підготовчого і облікового періодів. В першій частині досліду визначають перетравність поживних речовин основного раціону, на фоні якого планується визначення перетравності поживних речовин досліджуваного корму. У складі основного раціону має бути досліджуваний корм, кількість його у другій частині досліду збільшують, краще за рахунок зменшення одного в компонентів основного раціону (табл. 3). Таблиця 3. Схема досліду визначення перетравності поживних речовин дерті побічним методом
Облік кормів і калу проводять так, як і при визначенні перетравності прямим методом. При визначенні перетравності побічним методом умовно приймають, що перетравність поживних речовин основного раціону є однаковою в першій і другій частинах. Досліди з визначання перетравності поживних речовин є досить тривалими і вимагають значних затрат праці, пов'язаних з необхідністю проведення ретельного обліку кормів, їх залишків та калу. Для спрощення дослідів використовують метод визначення перетравності за інертними речовинами. При цьому методі ведуть облік лише корму або калу. Суть методу зводиться до того, що до досліджуваного корму (раціону) додають і рівномірно перемішують певну кількість неперетравних (інертних) речовин. Як інертну речовину можуть використовувати лігнін, кремнієву кислоту, оксиди заліза та хрому. Перетравність розраховують за зміною співвідношень між поживними та інертними речовинами у кормі та калі за спеціальними формулами. Перетравність поживних речовин кормів залежить від різноманітних факторів, а тому значно варіює. На перетравність поживних речовин кормів впливає вид тварини, її вік, індивідуальні особливості, фізіологічний стан, вгодованість, фізичне навантаження, а також склад та об'єм раціону, співвідношення поживних речовин у кормі (раціоні), рівень клітковини та її якісні показники, кількість протеїну, підготовка корму до згодовування, збалансованість за макро-, мікроелементами та вітамінами. У залежності від будови та функціонування травного каналу різних видів тварин, їх можливості отримати з корму поживні речовини є різними. Поживні речовини кормів, багатих клітковиною (солома), перетравлюються краще великою рогатою худобою, ніж вівцями та кіньми. Свині перетравлюють краще поживні речовини концкормів та коренебульбоплодів, ніж жуйні (за винятком клітковини). Молодняк у порівнянні з дорослими тваринами має значні відмінності з перетравності поживних речовин, які пов'язані з розвитком травного каналу. Телята у віці 3–4 місяці мають нижчу перетравність органічної речовини рослинних кормів, ніж корови. З віком ця різниця зникає. У старих тварин, внаслідок зниження функціональної діяльності травного каналу, може погіршуватись перетравність поживних речовин. Індивідуальні особливості з перетравності проявляються у всіх видів тварин і за різними поживними речовинами можуть коливатися від 2–3 до 10–14 %. Виснажені тварини гірше перетравлюють поживні речовини корму порівняно з тваринами середньої вгодованості. При високих фізичних навантаженнях у коней знижується перетравність поживних речовин, проте помірні навантаження сприяють більш високій перетравності порівняно із станом спокою тварин. Зменшення загального об'єму раціону у великої рогатої худоби призводить до підвищення перетравності, а збільшення його у 2–3 рази, порівняно з рівнем, необхідним для підтримання життєвих процесів – до зниження перетравних поживних речовин на 6–10 %. Оптимальні співвідношення вуглеводів, білків, жирів та ін. у раціоні сприяють високому рівню перетравності. На перетравність поживних речовин значно впливає рівень клітковини та протеїну у кормі (раціоні). Збільшення кількості клітковини (особливо багатої лігніном) знижує перетравність самої клітковини та інших поживних речовин. Суттєвий вплив на перетравність поживних речовин спричиняє вміст у кормі доступного тваринам протеїну, його співвідношення з безазотистими речовинами. У зв'язку з цим визначають протеїнове відношення корму (раціону). Протеїнове відношення показує, скільки частин перетравлених безазотистих поживних речовин припадає на кожну частину перетравленого протеїну. Воно визначається за формулою: Протеїнове відношення (ПВ) У дорослої великої рогатої худоби оптимальні рівні перетравності поживних речовин забезпечуються при протеїновому відношенні 8–10: 1, у свиней – 10–12: 1, у молодняку всіх видів – 5–6: 1. Поряд із викладеними факторами на перетравність кормів (раціонів) позитивно впливає їх підготовка до згодовування (зволоження, здобрення, подрібнення, пропарювання та інші). На перетравність поживних речовин також впливають різні рівні у кормі (раціоні) макро-, мікроелементів та вітамінів. Підвищення перетравності поживних речовин кормів є важливим фактором зниження їх витрат, зменшення собівартості продуктів тваринництва і поліпшення економічної ефективності галузі. Основні шляхи підвищення перетравності наступні: 1) підвищення якості кормів, що заготовляються господарством; 2) забезпечення оптимального співвідношення поживних речовин у раціоні; 3) використання для годівлі тварин повнораціонних сумішок з підбором таких кормів, які б за поживністю доповнювали один одного; 4) застосування оптимальної техніки згодовування кормів (раціонів); 5) проведення відповідної підготовки кормів до згодовування; 6) використання ферментних препаратів (целюлозолітичних, пектолітичних та ін); 7) балансування раціонів за біологічно активними речовинами. Контрольні запитання 1. Поняття про перетравність поживних речовин та її визначення. 2. Що таке коефіцієнт перетравності? 3. Методи визначення перетравності поживних речовин. 4. Що таке сума перетравних поживних речовин і що вона виражає? 5. Що таке протеїнове відношення? 6. Які фактори впливають на перетравність? 7.Які шляхи підвищення перетравності?
|
