Розвиток навичок конструктивної взаємодії у зв’язку з егоїстично- корпоративної мотивацією, деіндивідуалізованим відтворенням стереотипів групової поведінки .

Розвиток емоційно-вольової, морально-етичної, предметно-дієвої, екзистенційно - буттєвої сфер особистості у зв’язку з їх відставанням.

Розвиток самостійності у зв’язку з нерівномірністю розвитку емоційно - комунікативних відносин (мимовільна прихильність до певних занять і партнерам і відкидання об’єктів, що вимагають вольових зусиль).

Формування позитивного образу «Я» у зв’язку з неадекватністю рефлексивних процесів, самооцінки, загальною ослабленою саморегуляторні функцій.

6. Розширення кругозору, знань, уявлень про закономірності психічної та соціального життя у зв’язку зі слабкою орієнтацією в соціумі, у власному життєвому досвіді, в перспективних планах.

Розвиток навичок саморегуляції у зв’язку з загальної психічної неврівноваженістю, тривожністю, агресивністю, опозицією щодо педагогічних впливів.

Розвиток навичок самовиховання, самонавчання у зв’язку зі слабкою готовністю до самовиховання, самонавчання.

У зв’язку з різноманітністю поведінкових моделей підлітків - членів неформальних молодіжних об’єднань і необхідністю організації індивідуальної роботи з ними слід враховувати наявність таких типологічних груп:

а) підлітки із стійкою асоціальної орієнтацією, з активною протидією різноманітним корекційним заходам («агресивні»),

б) підлітки з порушеннями у моральній і емоційно - комунікативній сфері, з відставанням у розвитку рефлексивних і когнітивних функцій («група ризику»),

в) підлітки з переважанням психічної неврівноваженості, непослідовності і імпульсивності поведінки («імпульсивні»);

Г) підлітки з переважанням депресивного поведінки, схильні до відмови від соціально активного життя («депресивні»).

Перебування підлітка в неформальній групі забезпечує йому своєрідну переробку його переживань про себе. Консолідація песимістичних і оптимістичних позицій підлітків в групі дозволяє вирівнювати загальну картину їхнього життя в даний період.

Помічені вчасно відхилення у поведінці дітей та підлітків, а також правильно організована психолого-медична та педагогічна допомога можуть зіграти вирішальну роль у запобіганні деформації особистості підлітка, яка призводить до правопорушень та злочинів.

Раннє виявлення у школі та сім’ї неповнолітніх, схильних до асоціальної поведінки, необхідно розглядати в якості початкового етапу профілактики.

До груп особливого психологічного уваги можна віднести дітей, які мають: фізичні вади; різні психологічні проблеми та комплекси; відмінності в розумових здібностях (учні з випереджаючим і відстаючим розвитком).

Для того щоб школа могла виступити в якості одного з рівнів профілактики поведінки неповнолітніх,, ставши більш привабливою для учнів, потрібно:

- Розвиток шкільного самоврядування як засобу формування демократичного і толерантного укладу шкільного життя;

- Зміна інституційних умов життя школи в бік більшого різноманіття та гнучкості, збільшення для учнів ситуацій самостійного вибору, варіативності змісту освіти;

- Включення в освітню програму школи технологій, спрямованих на формування соціально відповідальної поведінки та розширення соціальної практики учнів;

- Розширення можливостей системи додаткової освіти;

- Створення умов для здійснення дитячих проектів та ініціатив за рамками школи, в реальному життєвому просторі;

- Забезпечення можливостей для «зустрічі» з такими, що відбулися дорослими;

- Розвиток соціального партнерства школи і відхід від практики взаємних претензій: соціум - школі і навпаки;

Включення в зміст шкільної освіти програм розвитку функціональних умінь, в тому числі практичних соціальних умінь, необхідних для реалізації певних соціальних ролей.

У сучасних умовах дуже важливо щоб фахівець з соціальної роботи працював спільно з батьками та педагогами. Знаходив способи взаємодії з дітьми в неорганізованих (неформальних) структурах. Стратегія будується на прояві дорослим щирого, непідробного інтересу до того, чим живе і дихає, на яких принципах будується спілкування в тій чи іншій угрупованню, що цінного бачить підліток, беручи участь у таких об’єднаннях. Відсутність з боку дорослого засудження, критики робить підлітків більш відкритими в спілкуванні. Соціальний педагог, який зумів знайти контакт з такими хлопцями, може надалі використовувати найбільш сильні, позитивні сторони діяльності підлітків і поступово залучити їх до участі в організованих діях. Важливий напрямок у роботі фахівця з соціальної роботи - робота з батьками «неформалів»: вивчення сімей, створення батьківських активів спільно з педагогами, проведення лекторіїв з питань виховання дітей у сім’ї. Ці напрями дуже важливі в роботі фахівця з «неформалами». Але на даному етапі тільки цими напрямками обмежуватися не можна і тому вчені розробили рекомендації фахівця з соціальної роботи, який працює з неформальними молодіжними об’єднаннями.

Іншим профілактичним засобом є виведення неформальних молодіжних об’єднань з «підпілля». Деякі педагоги, соціологи пропонують шлях роз’єднання груп, але практика показує, що він малоефективний. При роботі з малими неформальними групами учнів можливі такі варіанти: - переорієнтація лідера групи і наступне вплив через нього на всю групу; в окремих випадках не виключена ізоляція «піддається» ватажка від групи (напрям його в спеціальне технічне училище або в спецшколу); - включення декількох учасників групи (під різними приводами) в інші об’єднання підлітків з позитивною спрямованістю (спортивні команди, пошукові групи тощо) і організація подальшого їх впливу на інших учасників групи неформальних молодіжних об’єднань; - прилучення всієї групи до захоплюючим і разом з тим корисним видам діяльності під керівництвом досвідченого, авторитетного вихователя. Насамперед, необхідний індивідуальний підхід до кожного учасника групи і диференційований підхід до кожної групи (В.С. Овчинский). У деяких випадках слід застосовувати і заборона, якщо в групі пропагуються наркотики, пияцтво, насильство, жорстокість, неофашизм, і тоді, коли діяльність групи набуває протиправний характер. [ 29, 32]

Дослідження вчених свідчать, що силові, жорсткі методи, малоефективні, хоча і застосовуються, а от якщо соціальний педагог знаходить спільну мову з підлітками, якщо «неформали» бачать, що суспільство намагається їх зрозуміти, допомогти їм, то підлітки йдуть на контакт, розповідають про свої проблеми, про успіхи і саме така двостороння зв’язок, між «неформалом» і соціальним педагогам, налагоджена шляхом підбору «ключика» до душі підлітка і стає основою в профілактичній роботі або в соціально- педагогічної корекції підлітка, його поведінки і поглядів.

Соціально-педагогічна діяльність як суб’єкта має численні неформальні групи учнів. Самостійним напрямком цієї діяльності виступає використання можливостей групової діяльності в інтересах реабілітації, підтримки особистості.

Для найбільш ефективної роботи соціального педагога не просто з молоддю, а з підлітками є членами неформальних молодіжних об’єднань необхідні різні шляхи, методи і засоби впливу. У сучасних умовах роботи з підлітками вкрай необхідна соціально-педагогічна робота з неформальними молодіжними об’єднаннями. Розглянуті теоретичні дані дають нам можливість виділити систему засобів для надання підтримки і допомоги підліткам з неформальних молодіжних об’єднань. При вивченні характеристик неформальних молодіжних об’єднань слід дізнатися, виявити: - чи присутній ієрархічна драбина; - Хто є лідером; - Склад неформальних молодіжних об’єднань; - Ступінь впливу лідера на інших «неформалів»; - Спрямованість неформальних молодіжних об’єднань та інше. Для того щоб дізнатися шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми слід провести систему діагностичних методик: - тести на виявлення агресивності, комунікативності. Цей тест проводиться в неформальних молодіжних об’єднаннях, щоб дізнатися наскільки підлітки - «неформали» агресивно налаштовані по відношенню до соціуму для того, щоб зрозуміти підлітків, їх проблеми. Також проводиться бесіда з метою поповнення знань про підлітків, про їхні проблеми, про їхні перспективи та плани на майбутнє, ця бесіда спроба «копнути» трохи глибше. [ 23; 147 ]

Педагог, який працює з підлітками, насамперед, повинен пам’ятати про необхідність індивідуального підходу до кожного учасника групи, диференційованому підході до кожної групи. Заборона групи може тільки спровокувати протиправні дії підлітків. Важливо розібратися в проблемах, що хвилюють хлопців, спробувати допомогти у їх вирішенні, переконати їх у тому, що вони помиляються, показуючи справжні цінності вітчизняної та зарубіжної культури. Необхідно знайти з цими підлітками спільну мову, знайти шляхи створення умов для їх самовираження і самореалізації.

Однак у тих випадках, коли діяльність групи набуває протиправний характер (якщо в групі пропагуються наркотики, пияцтво, насильство, жорстокість, порнографія, проституція, неофашизм), слід застосувати заборону. У таких випадках необхідно роз’єднати групу, переорієнтувати її цілі на суспільно корисні, нейтралізувати лідерів. При цьому ще раз нагадаємо: головне працювати з кожним підлітком окремо. [ 33]

Особливе місце у просвітницькій діяльності соціального педагога займає інформування підлітків про структуру і характерні ознаки релігійних та політичних культів, їх негативний, руйнуючий вплив на особистість.

Формування адекватного уявлення про наслідки перебування у складі антисоціальних релігійних структур може попередити потрапляння підлітків до них, збереже їх психологічне здоров’я та комфорт.

При проведенні діагностичної роботи по вивченню особистості неформалів

соціальному педагогу доцільно орієнтуватись на таке:

1) враховувати специфіку неформального об’єднання, до якого входить підліток. Належність підлітка до неформальних угрупувань певного типу повинна враховуватись у підборі методик та загальній логіці побудови дослідження. Так, не зважаючи на те, що неформали мають специфічні притаманні їм загальні характеристики, психологічний портрет «підлітка-націоналіста» та «підлітка-емо» буде істотно відрізнятися;

2) орієнтуватись на цілісне дослідження особистості неформала, включаючи вивчення особливостей емоційної, когнітивної, поведінкової сфер психіки, спрямованості та ціннісних переконань, смислової сфери підлітка тощо. Виокремлення широкого спектру психологічних характеристик неформала можливе лише за умови цілісного та різноаспектного вивчення його особистості;

3) намагатися приймати до уваги ступінь включення неформала у діяльність угрупування, до якого він входить. Адже хоча іноді на момент дослідження підлітки можуть і перебувати у складі неформального об’єднання, але не бути дійсно у цьому зацікавленими. Вони можуть не мати вираженої ідентифікації себе з представниками даного угрупування, не бути захоплені його ідеологією та легко можуть вийти зі складу об’єднання. Часто їх поведінка має імітаційний характер (зорієнтована лише на відтворення зовнішніх ознак субкультури, при якому ідеали неформального руху не виступають дійсними цінностями для підлітка). А значить, результати дослідження такої молоді не дають достатніх підстав сприймати їх у якості дійсних представників неформального об’єднання.

Під час проведення консультативної роботи з неформалами доцільно зосереджувати увагу на характеристиках їх емоційної сфери, оскільки вони характеризуються певною ригідністю емоційних установок та їх слабкою диференціацією. При цьому необхідно приділяти увагу формуванню їх відповідальності, адекватного сприйняття різних соціальних впливів, здатності співставляти свої прагнення з можливостями їх досягнення, що актуалізує

проблему цілеспрямованого впливу на розвиток їх рефлексивних умінь.

Важливою умовою ефективної взаємодії з неформалами виступає також орієнтування практичного психолога у специфіці неформальних молодіжних рухів. Знання тенденцій у розвитку молодіжної субкультури, провідних ідей та особливостей ідеології, атрибутики, стилю життя неформальних об’єднань, дозволить у повному обсязі розуміти висловлювання підлітків, усвідомлювати ті соціальні умови, в яких вони перебувають.

Проте одним із найбільш ефективних видів роботи соціального педагога з підлітками - неформалами, на думку, є груповий тренінг, під час якого підлітки мають змогу апробувати раніше не характерні для них стилі поведінки, отримати новий соціальний досвід та активно розвивати свою комунікативну компетентність. Загалом, проведення тренінгових занять з підлітками відповідає їх провідній потребі – здійсненню міжособистісного спілкування, що доводить особливу ефективність цього виду роботи [3], [4]. 3. Гольдштейн А. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним

підліткам. – К. Либідь, 2003. – 520 с.

4. Грецов А.Г. Психологические тренинги с подростками. – СПб., 2008. –

368с.

 

Під час проведення тренінгових занять з такою молоддю слід приділяти особливу увагу використанню рольових ігор і моделюванню ситуацій реальної взаємодії. Такі вправи сприятимуть розвитку навичок ефективної комунікації, збагаченню їх соціального досвіду і формуванню умінь рефлексивного аналізу.

Окрім того, проведення тренінгу дозволяє вирішити одну з головних проблем неформалів – нестачу комунікативного досвіду, яку вони з певних причин намагаються компенсувати у неформальному угрупуванні.

Залучення підлітків до групових дискусій також є важливою формою роботи соціального педагога, оскільки дозволяє забезпечувати формування навичок презентації підлітками вербальних повідомлень, відстоювання власної точки зору та вміння вислуховування партнерів по спілкуванню. При цьому вони вчаться сприймати різні точки зору партнерів по спілкуванню, що є важливим, оскільки конфлікти неформалів часто виникають через не здатність прийняти переконання та інтереси представників іншої субкультури. Формування таких умінь сприятиме, в свою чергу, підвищенню загального рівня їх комунікативної компетентності та здатності здійснювати ефективну соціально-психологічну взаємодію. 5. Лавріненко В.А. Психологічні особливості орієнтацій на взаємодію підлітків у неформальних об’єднаннях / Віталій Анатолійович Лавріненко //

Психолого-педагогічні проблеми творчого та духовного розвитку особистості в сучасному освітньому просторі [Електронний ресурс]: матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару (Полтава, 5-6 листопада 2009 р.). – Київ-Полтава, 2009.