Формат IGMP-сообщенийФормат сообщений в протоколе IGMP имеет вид, показанный ниже на рис. 4.4.9.3.
Рис. 4.4.9.3. Формат IGMP-сообщений Поле версия определяет используемую версию протокола, поле тип=1 говорит о том, что это запрос, отправленный мультикастинг-маршрутизатором, тип=2 указывает, что этот отклик послан ЭВМ. ЭВМ использует групповой адрес, чтобы сообщить о своем подключении к группе. Контрольная сумма вычисляется по тому же алгоритму, что и для ICMP. IGMP-сообщения используются мультикастинг-маршрутизаторами для того, чтобы отслеживать членство в группе каждой из сетей, подключенных к нему. В группе может участвовать несколько активных процессов в одной и той же ЭВМ, но при этом посылается только один запрос для регистрации. Когда какой-то процесс покидает группу, ЭВМ не шлет сообщения об этом, даже в случае, когда это последний из процессов - членов группы на данной ЭВМ. Просто при очередном запросе ЭВМ не подтвердит членство в группе. Мультикастинг-маршрутизатор регулярно посылает запросы с требованием подтвердить участие в группе. ЭВМ посылает отклик- подтверждение для каждой из групп, если у нее есть хотя бы один процесс - член группы. На основе этих запросов-откликов мультикастинг-маршрутизатор составляет и поддерживает таблицу интерфейсов, которые имеют одну или более ЭВМ, входящих в мультикастинг-группы.
User Datagram Protocol, UDP (укр. Протокол дейтаграм користувача) — один із протоколів в стеку TCP/IP. Від протоколу TCP він відрізняється тим, що працює без встановлення з'єднання. UDP — це один з найпростіших протоколів транспортного рівня моделі OSI, котрий виконує обмін дейтаграмами без підтвердження та гарантії доставки. При використанні протоколу UDP обробка помилок і повторна передача даних має виконуватися протоколом вищого рівня. Але, незважаючи на всі недоліки, протокол UDP є ефективним для серверів, що надсилають невеликі відповіді великій кількості клієнтів. Протокол UDP використовують такі сервіси та протоколи вищого рівня: · TFTP (англ. Trivial File Transfer Protocol, найпростіший протокол передачі файлів), · SNMP (англ. Simple Network Management Protocol, простий протокол управління мережею), · DHCP (англ. Dynamic Host Configuration Protocol, протокол динамічної конфігурації вузла), · DNS (англ. Domain Name System, служба доменних імен). Також цей протокол може використовуватися для різноманітних мережевих ігор реального часу, потокового відео та аудіо, інших типів даних.
Технічний огляд [ред.] UDP є одним з найпростіших протоколів транспортного рівня моделі OSI. Його детальний опис можна знайти в IETF RFC 768. UDP забезпечує дуже простий інтерфейс між мережним та програмним рівнями. UDP не гарантує доставку повідомлень, та відправник не запам'ятовує стан вже відісланих повідомлень. З цієї причини протокол UDP іноді розшифровують як <<Unreliable Datagram Protocol>>(протокол ненадійних дейтаграм). Якщо на базі UDP треба організувати надійну передачу даних, то для цього необхідно залучити протоколи більш високого рівня. Заголовок UDP конверту складається з 4 полів, з яких 2 є опціональними. «Порт відправника» та «порт одержувача» — це 16-бітні поля, котрі ідентифікують відправляючий та одержуючий процеси. «Порт відправника» є необов'язковим, оскільки UDP працює без встановлення з'єднання та відправник може не потребувати відповіді. В такій ситуації «порт відправника» повинен дорівнюватися нулю. Поле «Розмір» є обов'язковим, воно визначає довжину усієї UDP дейтаграми в байтах, з полем «Дані» включно. Мінімальне значення цього поля дорівнює 8 байт. Останнє поле заголовка довжиною 16 біт містить у собі контрольну суму заголовка і поля даних. «Контрольна сума» теж є необов'язковим полем, але на практиці воно майже завжди використовується. Програми, що використовують UDP в якості транспортного протоколу, мають бути готові до помилок, втрати деяких конвертів та повторної передачі даних. Деякі програми, такі як TFTP, можуть використовувати додаткові програмні механізми для підвищення надійності передачі. Але у більшості випадків, для таких програм, надійність не є необхідною і може навіть завадити уповільненням зв'язку. Потокове відео, ігри реального часу та VoIP(голос поверх IP) є прикладами програм, що дуже часто використовують UDP. Якщо ж програма потребує високого рівня надійності, то може використовуватися такий протокол як TCP або надлишковість коду, за допомогою якої можна знаходити помилки при передачі даних. Оскільки у протоколі UDP відсутній будь-який контрольний механізм запобігання перевантаженням, мережні механізми повинні мати засоби для зменшення ефекту потенційних перевантажень від великого, неконтрольованого потоку UDP-трафіку. Кажучи інакше, оскільки UDP-відправники не спроможні виявляти перевантаженість, мережні елементи, такі якроутери, що використовують «черги конвертів» та <<відкидання конвертів>>, залишаються єдиним інструментом для призупинення надмірного UDP-трафіку. DCCP(англ. Datagram Congestion Control Protocol, протокол контролю навантаженості дейтаграм) був створений як часткове рішення цієї проблеми. Він контролює навантаження на кінцевих вузлах високошвидкісних потоків UDP-трафіку, наприклад, потокового відео. Хоча кількість UDP трафіку в типовій мережі сягає лишень кількох відсотків, проте багато важливих програм використовують UDP. Серед них: DNS(Domain Name System, служба доменних імен), SNMP(англ. Simple Network Management Protocol, простий протокол управління мережею), DHCP(англ. Dynamic Host Configuration Protocol, протокол динамічної конфігурації вузла), RIP(англ. Routing Information Protocol, протокол маршрутизації інформації) та багато інших. Див. також [ред.] · RFC 768 · SCTP · IANA Port Assignments Структура [ред.] пакету UDP є мінімальним послати-орієнтовано протокол Транспортного Шару, який документується в IETF RFC 768. , UDP не забезпечує ніяких гарантій до верхнього протоколу шару, бо постачання повідомлення і UDP шар протоколу не зберігає ніякої держави повідомлень UDP одного разу, послав. Тому, UDP іноді називається Ненадійний Датаграмний Протокол.[3] UDP забезпечує прикладне мультиплексування(через портові номери) і верифікацію(через контрольну суму) цілісності заголовка і корисного вантажу.[4] Якщо надійність передачі бажана, це повинно здійснюватися в додатку користувача.
Заголовок UDP складається з 4 полів, кожен з якого становить 2 байти(16 бітів).[1] Використання двоє з тих необов'язкове в IPv4(рожева підготовка в таблиці). У IPv6 тільки початковий порт необов'язковий(подивіться нижче).
|
