Підприємство як економічний суб’єкт

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 980

Підприємство є первинною економічною ланкою, яка здійснює ви­пуск завершеної продукції. Це організація, яка володіє майном і використовує його для господарської діяльності, яка включає управ­ління процесом виробництва, реалізацію продукції, одержання і використан­ня прибутків, відшкодовування своїх витрат.

Підприємство виконує функції:

ü організаційну (забезпечення виробництва і реалізації товарів і послуг);

ü відтворювальну (інвестування на оновлення і розвиток виробництва, модернізацію підрозділів);

ü соціальну (задоволення суспільних потреб, надання засобів існування робітникам).

Сучасна економіка передбачає існування різних форм і видів підприємств. Їх можна класифікувати за різними критеріями:

а) за формами власності:

- індивідуальне (приватна власність фізичної особи, де використана виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику);

- сімейне (спільна власність та праця членів однієї сім'ї);

- приватне(приватна власність окремої особи з правом найму робочої сили);

- колективне(кооператив, громада, релігійні організації);

- державне(державна власність);

- комунальне (муніципальне)(власність адміністративно-територіальних одиниць);

- спільне(об'єднання різних форм власності, у тому числі й іноземного капіталу);

- оренднепідприємства різних форм власності, що передані у користування на певних умовах);

б) за формами організації:

- одноосібне володіння– майно належить одному власнику, який самостійно управляє підприємством і несе повну відповідальність, увесь прибуток належить йому, він може його використовувати на свій розсуд, витрати на управління не значні;

- партнерство – форма організації, ідо базується на пайовому чи дольовому об'єднанні майна, як правило, це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається за згодою їх членів, доходи розподіляються пропорційно до паїв;

- асоціації - об'єднання з метою постійної координації господарської діяльності, не втручаються у виробничу діяльність членів;

- акціонерне товариства (корпорації)– акціонерний капітал, об'єднання на основі випуску і розміщення акцій серед осіб, що стають акціонерами;

- консорціуми - об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення певної мети.

в) за розмірами: малі, середні та великі;

г) за сферами діяльності:місцеві, національні, міжнародні;

д) за місцем і роллю на ринку:виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, страхові, посередницькі, науково-дослідні;

е) за метою і характером діяльності:конкурентні, олігопольні, монопольні;

є) за характером економічної діяльності:комерційні та некомерційні.

Підприємство представляє собою ринково-виробничу систему,воно одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач у процесі виробництва та як виробник і продавець готової проду­кції на ринку товарів і послуг. Фактори вироб­ництва (праця, земля, капітал)розглядаються як блага, які повинно придбати підприємство для забезпечення випуску інших благ - готової продукції.

Мета максимізації прибутку визначає всі рішення підприємства відносно того, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти.

Виробництво - це процес перетворення вхідного потоку затрат ресурсів у вихідний потік випуску. Випуск - це товари або послуги у грошовому або фі­зичному вимірі, виготовлені підприємством за певний період часу.

Особливе значення для аналізу поведінки підприємства або фірми має часовий період.

Короткостроковий період - це період часу, в якому виробничі потужності підприємства фіксовані, але обсяг виробництва можна розши­рити чи зменшити за рахунок більшої або меншої кількості живої праці, си­ровини тощо. Якщо у техніці чи технології не відбувається жодних змін, то з нарощуванням використання змінного фактора за інших фіксованих віддача від кожної додаткової його одиниці спадає – діє закон спадної віддачі.

Довгостроковий період - це тривалий період часу, достатній для зміни обсягів всіх ресурсів, у тому числі і виробничих потуж­ностей.

Підприємство приймає рішення про вибір технології, порівнюючи витрати на ресурси різних способів виробництва. Воно оцінює способи виробництва з точки зору технологічної та економічної ефективності.

Спосіб виробництва вважається технологічно ефективним, якщо не існує іншого способу, за якого для випуску заданого обсягу продукції ви­трачалось би менше деякого виду ресурсів, при тому, що інших видів ресур­сів витрачається не більше, або якщо вироблений обсяг продукції є максима­льно можливим за використання точно визначеного обсягу ресурсів.

Виробнича функція надає уза­гальнену інформацію про взаємозв'язок між витратами факторів виробництва і обсягами випуску продукції у фізичному виразі. Вона задає максимальний обсяг випуску (Q), який може виробити підприємство для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів і має вираз:

, (4.1)

де L, K, M – фактори виробництва: праця, капітал, матеріали.

Найбільш відомим варіантом виробничої функції є виробнича функція Кобба-Дугласа:

, (4.2)

де a - коефіцієнт пропорційності або масштабності, який показує, на скі­льки змінився б обсяг випуску, якби використовувалось по одиниці кожного фактора виробництва;

- коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують при­ріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1%.

Економічно ефективним є спосіб виробництва, який мінімізує альтернативну вартість всіх видів витрат виробництва заданого обсягу продукції. Економічна ефективність залежить від ринкових цін різних видів ресурсів. Існує багато технологічно ефективних способів виробництва і лише один з них виявляється економічно ефективним, - той, який наданий момент забезпечує мінімальні грошові витрати підприємства за даного рівня цін.