Здатність до символізацїі в приматів

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1684

Одна з перших спроб дослідження здатності тварин викори­стовувати символи замість реальних множин була здійснена К. Ферстером (1964).Після 500 000дослідів йому вдалося на-вчити двох шимпанзе тому, що певним множинам відповідають “цифри” (від 1 до 7), виражені двоїстим кодом (від 000до 111).Засвоївши ці комбінації, тварини могли розташовувати їх у по-рядку зростання, але так і не навчилися використовувати циф-ри для нумерації конкретних об’єктів.

Особливий внесок у вирішення питання про здатність тва-рин до використання символів для характеристики множин внесли праці американської дослідниці Сари Бойзен та її колег

(1989, 1995). Завдяки прийомам, які спеціально акцентують увагу тварини на ознаці числа, і поступовому нарощуванню складності пропонованих задач, їм вдалося навчити шимпанзе Шебу практично всіх елементів “справжнього рахунку”.

Спочатку шимпанзе навчали класти лише одну цукерку в кожну із шести комірок спеціальної таці. Метою цієї процедури була демонстрація відповідності “один до одного” між кількіс-тю комірок і кількістю цукерок. Наступне завдання було при­значено для оцінки рівня виробленої відповідності і забезпечення бази для введення арабських цифр. Після показу таці з однією, двома чи трьома цукерками шимпанзе мала вибрати одну з трьох карток із зображеннями такої ж кількості крапок. Поступово спочатку одну, потім дві і т. д. картки із зображеннями крапок заміняли картками із зображеннями цифр, так що мавпа мала використовувати ці раніше індиферентні для неї зображення замість реальних множин.

Коли Шеба стала впевнено вибирати всі три цифри, які від­повідають числу цукерок на таці, навчання продовжили за до-помогою комп’ютера. Мавпі показували на моніторі одну з цифр, а вона мала вибрати картку із зображенням відповідної кіль-кості крапок, тобто застосувати символи до множин іншого типу, ніж використані при навчанні.

За тією ж методикою Шеба засвоїла ще два символи — циф-ри 0 і 4, а згодом також 5, 6 і 7. Цікаво, що, завойовуючи нові множини, вона спочатку по черзі доторкалася до кожної з цу-керок і тільки після цього вибирала відповідну цифру. Додат-кові досліди свідчать, що це було не простим наслідуванням ек-спериментатора, а дійсно певним способом “перерахування”.

Для перевірки здатності Шеби оперувати засвоєними симво-лами провели такі два тести.

Перший автори назвали “тестом на функціональний рахунок”. У лабораторії у двох із трьох “схованок” розкладали апельсини таким чином, щоб їхня сума не перевищувала 4. Шеба обходила всі три “схованки” і бачила (але не могла дістати) апельсини, які знаходяться в них. Потім мавпа мала підійти до “робочої пло-щадки” і вибрати з розкладених там цифр ту, котра відповідала кількості апельсинів у схованках. Виявилося, що вже в другій серії експериментів (25 спроб у кожній) шимпанзе переважно ви-бирала правильну цифру (більш ніж у 80 % випадків).

У другому тесті апельсини замінили картками з цифрами, що також поміщали в будь-які дві з трьох “схованок” — сума цифр також не перевищувала 4 (тест на “додавання символів”). Як і на попередньому етапі, Шеба мала обійти “схованки” і потім знайти картку з цифрою, яка відповідає загальній сумі цифр. У першій же серії вона також переважно вибирала пра-вильну цифру (75 % випадків).

Отримані результати стали переконливим свідченням здат­ності шимпанзе засвоювати символи, оперувати ними і викону-вати операцію, аналогічну додаванню.