Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 628
1.1 Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу
Вода – слабкий електроліт. Ступінь дисоціації води при 22 0С α = 1,8 · 10-9. Це означає, що у воді об’ємом 1л (1л містить 55 моль води: 1000 г/ (18г · моль-1) = 55 моль) при 22 0С , стільки 10-7 моль дисоціює на іони: Н2О Н+ + ОН- Внаслідок цього утворюється 10-7 моль гідроген-іонів і 10-7 моль гідроксид іонів. Таким чином, концентрація гідроген- і гідроксид-іонів у воді однакові і при температурі 220С дорівнюють [Н+] = [ОН-] = 10-7 моль/л. Добуток концентрацій гідроген- і гідроксид-іонів називають іонним добутком води (I ). При 220С ця величина становить I = [Н+][ОН-] = 10-7 ∙ 10-7 = 10-14 Іонний добуток води залежить від температури: з її підвищенням він збільшується, із зниженням – зменьшується. Будь-який розчин кислоти, лугу або солі містить гідроген- та гідроксид-іони. Концентрація гідроген-іонів визначає кислотність розчину (середовища), а концентрація гідроксид-іонів – лужність. Розчини, в яких концентрація гідроген- і гідроксид-іонів однакові і дорівнюють 10-7 моль/л, називають нейтральними. Якщо до нейтрального розчину додати кислоту (НА Н+ + А-), концентрація гідроген-іонів у розчині збільшиться. Внаслідок цього рівновага Н2О Н+ + ОН- зміститься вліво, а, значить, концентрація гідроксид-іонів зменьшиться в стільки разів, у скільки зросте концентрація гідроген-іонів. Розчини, в яких концентрація гідроген-іонів перевищує концентрацію гідроксид-іонів [Н+] >[ОН-], називають кислими. Розчини, де концентрація гідроген-іонів меньша, ніж гідроксид іонів [Н+] <[ОН-], є лужними. У кислих і лужних розчинах добуток концентрацій іонів [Н+] [ОН-] – стала величина за сталої температури, [Н+] [ОН-] = 10-14. Тому, знаючи концентрацію одного з цих іонів, можна легко визначити концентрацію іншого. Наприклад, знайдемо концентрацію гідроген- і гідроксид-іонів в 0,01 М розчині HCl. Рівняння дисоціації : HCl H+ + Cl-. Будемо вважати, що ступень дисоціації α(HCl) = 100%. Отже, [Н+] = 10-2 моль/л, тоді [ОН-] = 10-14 /10-2 = 10-12 моль/л Кислотність розчину звичайно виражають через концентрацію гідроген-іонів. Для зручності замість концентрації гідроген-іонів використовують водневий показник рН. Водневий показник рН – це від’ємний десятковий логарифм концентрації гідроген-іонів, рН = - lg [Н+]. Наприклад, при [Н+] = 10-1, рН = 1; при [Н+1] = 10-5, рН = 5 і т.д. Знаючи концентрацію гідроген-іонів, можна визначити рН розчину і навпаки. У нейтральних розчинах [Н+] = [ОН-] = 10-7 моль/л, рН = 7. У кислих розчинах [Н+] >10-7 моль/л, рН < 7. У лужних розчинах [Н+] <10-7 моль/л, рН > 7. Кислотність розчину можна визначити за допомогою індикаторів – речовин, які змінюють свій колір залежно від рН. Зміна кольору індикаторів відбувається в певному інтервалі значень рН. Кожний індикатор характеризується своїм інтервалом переходу (Таблиця 1) Таблиця 1
Існують універсальні індикатори, за допомогою яких можна визначити будь-яке значення рН з точністю до одиниці. Багато промислових, хімічних і біологічних процесів відбуваються лише за певних значень рН розчину.
1.2 Проведення дослідів
|