Студопедия — Сварка. Жена варит обед, а муж варит с удовольствием.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сварка. Жена варит обед, а муж варит с удовольствием.

Права і обов'язки продавця. Основним для продавця є обов'язок попередачі товару покупцеві, конкретний зміст якої розкривається в § 1 гл. 54 ЦК. Структурно цей параграф розпадається на групи статей, що регулюють окремі умови договору купівлі-продажу, пов'язані, зокрема, з передачею товару. Спочатку законодавець формулює відповідну умову, потім визначає наслідки її порушення (відповідальність).

Обов'язок по передачі товару покупцеві включає цілий ряд умов (вимог) і припускає передачу товару:

а) шляхом вручення товару або надання його в розпорядження покупця;

б) разом з приналежностями і документами, що стосуються товару;

в) у певній кількості;

г) за погодженим асортиментом;

д) відповідній комплектності і в комплекті, якщо таке передбачене;

е) встановленої якості;

ж) вільним від прав третіх осіб;

з) у тарі і упаковці.

А. Вирішенню цього питання служить ст. 664 ЦК. Вона регулює різні способи передачі товару покупцеві залежно від того, в якому місці відбувається передача товару і на якій із сторін лежить обов'язок по його перевезенню. Якщо договір передбачає обов'язок продавця по доставці товару покупцеві, такий вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві (п 1. ч.1 ст. 664 ЦК). У тому випадку, коли товар передається покупцеві безпосередньо в місці знаходження товару, відповідний обов'язок продавця вважається виконаним в момент, коли товар наданий в розпорядження покупця (п.2 ч.1 ст. 664 ЦК). Нарешті, якщо договір не передбачає обов'язку продавця з доставки товару покупцеві або з передачі товару в місці його знаходження, продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 ЦК). Зрозуміло, всі ці правила застосовуються, якщо договором купівлі-продажу не встановлене інше.

З нормами ст. 664 ЦК тісно пов'язано визначення моментів виникнення права власності на товар у покупця і переходу на нього ризику випадкової загибелі або пошкодження товару. За загальним правилом, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 668 ЦК)

Ч.2 ст. 668 ЦК передбачає випадок розщеплення моментів переходу права власності і ризику випадкової загибелі. Зокрема, таке може мати місце у разі продажу товару в процесі його транспортування. За загальним правилом, в цьому випадку ризик випадкової загибелі переходить на покупця з моменту укладення відповідного договору купівлі-продажу. А ось право власності у нього виникне пізніше: у момент видачі йому товару перевізником. Втім, сторони легко можуть уникнути несприятливих наслідків, визначивши в договорі моменти переходу права власності і ризики випадкової загибелі одноманітно.

Отже, належним виконанням обов'язку по передачі товару покупцеві може виступати як фактична передача (зокрема перевізникові або організації зв'язку), так і символічна, а також передача шляхом вручення товаророзпорядчих документів.

Невиконання продавцем обов'язку по передачі товару дає покупцеві право відмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування заподіяних збитків (ч.1 ст. 665 ЦК). Якщо ж предметом купівлі-продажу була індивідуально-визначена річ, покупець також може примусити продавця до виконання обов’язку в натурі, т.т. вимагати відібрання у нього цієї речі (ст. 620 ЦК).

Б. Товарповинен передаватися покупцеві разом з приналежностями і документами, що стосуються товару (ч.2 ст. 662 ЦК). Приналежностями в цивільному праві називаються речі, що не мають самостійного господарського значення і покликані обслуговувати використання головних речей, але не пов'язані з ними конструктивно (н-д, чохол для захисту комп'ютера від пилу). Перелік документів, що підлягають передачі разом з товаром, може бути вельми широким і визначається законом, іншими правовими актами або самим договором. Зазвичай до таких документів належать сертифікати якості, технічні паспорти, інструкції з експлуатації, ремонту, зберігання, керівництво по збірці, наладці товарів і ін. Особливе значення обов'язок по передачі супутніх документів набуває відносно продажу технічно складних виробів (і в першу чергу промислового устаткування), нормальне користування якими без відповідної інформації зазвичай неможливо.

Невиконання продавцем обов'язку по передачі при належностей до товару і документів, що відносяться до нього, за загальним правилом, дає покупцеві право відмовитися від виконання договору купівлі-продажу і зажадати відшкодування збитків (ст. 666 ЦК). Проте, на відміну від невиконання обов'язку по передачі самого товару, тут покупець спочатку повинен призначити продавцеві розумний строк для усунення допущених порушень. І лише якщо продавець не передасть приналежності і документи в зазначений строк, у покупця виникає право на розірвання договору і відшкодування збитків.

В. Продавецьзобов'язаний передати покупцеві товар в кількості, визначеній в договорі купівлі-продажу.

Для встановлення кількості товарів в договорі необхідно перш за все вибрати одиницю вимірювання кількості. Такими є міри ваги (тонна прокату), об'єму (барель нафти), довжини (метр рейки), площі (квадратний метр поліетиленової плівки). Часто кількість товарів визначається поштучно, рідше - грошовому виразі, коли ціна є не тільки масштабом вартості, але і мірою кількості (н-д, партія олівців на загальну суму 1 тис. грн.).

Кількість товару, що продається, може встановлюватися або фіксованою цифрою, або шляхом вказівки на спосіб визначення кількості (н-д, продаж шпалер в кількості, необхідній для обклеювання конкретного приміщення). Останній варіант досить часто використовується в договорах поставки і енергопостачання.

Порушення продавцем умови про кількість товару (ст. 670 ЦК) може виражатися як в передачі меншої, ніж узгоджене (недопоставка), так і більшої кількості товарів (надмірна поставка). У першому випадку покупець має право на власний вибір вимагати або передачі йому необхідної кількості товару, або розірвання договору (і те і інше може супроводжуватися стягненням збитків). У другому випадку покупець зобов'язаний прийняти узгоджену в договорі кількість товару, але доля надлишків вирішуватиметься особливо. Перш за все, покупець зобов'язаний повідомити продавця про передачу зайвої кількості товарів. Отримавши повідомлення покупця, продавець має можливість розпорядитися зайвими товарами (перепродати іншому, забрати собі і т. п.). Якщо ж він цього не зробить, покупець має право або прийняти надлишок (сплативши його за ціною договору), або зажадати, щоб продавець розпорядився ним, тобто звільнив покупця від зайвих товарів.

Вказані правила носять загальний характер і застосовуються, якщо договором або додатковою угодою між сторонами не передбачене інше.

Г. Договіркупівлі-продажу може передбачати обов'язок продавця передати товар покупцеві в узгодженому асортименті.

Асортимент — це об'єднання (угрупування) однорідних товарів, що розрізняються за видами, моделями, розмірами, кольорами і іншими ознаками (ч. 1 ст. 671 ЦК). Умова про асортимент не є істотною для договору купівлі-продажу, якщо його відсутність може бути заповнена за допомогою ч. 2 ст. 671 ЦК. Але в той же час асортимент є кількісним показником, а кількість — частина істотної умови купівлі-продажу. Проте законодавцеві все ж таки не можна дорікнути в непослідовності, адже асортимент характеризує не одиницю (штуку) товару, а їх групу (партію). Саме тому для укладення договору купівлі-продажу досить визначити лише загальну кількість товарів, без їх розбивки на окремі види.

Умова про продаж товарів в асортименті може бути пряма передбачено договором або випливати з суті зобов'язання. Так, очевидно, що велика партія одягу, що продається підприємству роздрібної торгівлі, повинна включати предмети різного розміру, фасону, кольору, тобто поставлятися в асортименті.

Якщо асортимент в договорі не визначений, але з суті зобов'язання витікає необхідність передання товарів в асортименті, продавець може або самостійно визначити асортимент, виходячи з відомих йому потреб покупця, або відмовитися від виконання договору (ч. 2 ст. 671 ЦК).

Порушення продавцем умови про асортимент полягає в передачі товарів, повністю або частково не відповідних узгодженому в договорі асортименту. Передача товарів в асортименті, який повністю не відповідає договору, дає покупцеві відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 672 ЦК). Якщо ж невідповідність асортименту переданих товарів договору є частковою, тобто разом з товарами потрібного асортименту передані товари, не передбачені договором, покупець має право: а) відмовитися від усього товару; б) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товарів; в) вимагати заміни частини товарів, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; г) прийняти весь товар
(ч.2 ст. 672 ЦК). Всі ці дії покупця можуть супроводжуватися стягненням з продавця збитків.

Ч. 4 ст. 672 ЦК містить важливе правило, за яким покупець, що не повідомив продавця про відмову від товарів в розумний термін, вважається таким, що прийняв їх. Питання про ціну, за якою повинні оплачуватися прийняті покупцем товари, що не відповідають умові про асортимент, регулюється ч. 5 ст. 672 ЦК.

Д. Продавецьзобов'язаний передати покупцеві товар відповідної комплектності і в комплекті, якщо такий передбачений.

Комплектність товару — це наявність в ньому всіх необхідних складових частин (агрегатів, вузлів, деталей і т. п.), тобто сукупність багатьох речей, що характеризуються спільністю їх функціонального призначення. Так, комплектність комп'ютера зазвичай припускає наявність системного блоку, вінчестера, дисплея, клавіатури і т.п.

На відміну від приналежностей, речі, що входять до комплектності товару необхідні для безпосереднього використання товару за призначенням і зазвичай конструктивно пов'язані одні з одними. Можна побачити якісь паралелі між комплектністю і асортиментом. Проте асортимент припускає розбиття товарів по видах усередині одного роду, а комплектність — це наявність різнорідних речей, що використовуються спільно, як складові частини, елементи єдиного цілого.

Умова про комплектність товару в більшості випадків визначається сторонами шляхом посилань на відповідні нормативно-технічні документи (державні, галузеві стандарти, технічні умови і ін.), рідше — перерахуванням всіх складових елементів товару. Якщо комплектність товару не встановлена в договорі тим або іншим способом, вона визначається звичаями ділового обороту або вимогами, що зазвичай пред'являються (ч. 2 ст. 682 ЦК).

Наслідки передачі товару з порушенням комплектності істотно відрізняються від порушення умови про асортимент. Так, покупець некомплектного товару має право зажадати від продавця відповідного зменшення купівельної ціни або доукомплектування товару в розумний строк (ч. 1 ст. 684 ЦК). І лише якщо вимога про доукомплектування товару не виконана, покупець набуває додаткових прав за своїм вибором: вимагати заміни некомплектного товару на комплектний або відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми (ч. 2 ст. 684 ЦК). Т.ч., обсяг прав покупця некомплектного товару вужчий, ніж у разі порушення умови про асортимент.

На відміну від комплектності товарів комплект це досить довільне і обумовлене ситуативними вимогами сторін об'єднання в одну групу різнорідних товарів, функціонально і конструктивно не пов'язаних один з одним. Типовий приклад комплекту товарів — набір продуктів, що придбають в магазині. За бажанням покупця такий набір може включати різні поєднання речей.

Умова про комплект товарів визначається самими сторонами договору за їх бажанням, оскільки ніякими нормативними актами неможливо передбачити обов'язкових вимог до складу комплекту. Основною вимогою, що пред'являється до передачі комплекту, є одночасність вручення всіх речей, що входять в нього (ч. 1 ст. 683 ЦК).

На відміну від норм про асортимент або комплектність ст. 683 ЦК не містить диспозитивних правил, що дозволяють вирішити долю договору купівлі-продажу, в якому не визначений склад комплекту товарів, що продається. Оскільки об'єктивних критеріїв визначення змісту комплекту товарів не існує, закон не в змозі заповнити цю прогалину у волевиявленні сторін. Отже, відсутність угоди сторін про комплект (але не комплектності) товарів повинна розглядатися як неукладення відповідного договору, якщо не узгоджена кількість товарів різного роду.

Порушення умови про комплект (т.т. передача не всіх товарів, що входять в комплект) зазвичай не заважає покупцеві користуватися вже переданими товарами, оскільки їх якість не страждає від такого порушення. Тому виглядає достатньо дивним правило ч. 3 ст. 684 ЦК, яке прирівнює наслідки цього порушення до порушення умови про комплектність товару. В результаті цього ущемляються права покупця комплекту товарів. Адже якби він набував товарів не в комплекті, а окремо, невиконання договору відносно одного з товарів відразу ж давало б покупцеві права, передбачені ст. 665 ЦК.

Е. Продавецьзобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК).

Умова про якість товару належить до звичайних умов договору і в більшості випадків встановлюється самими сторонами. При цьому якість товару може визначатися різними способами: за зразком, по опису (специфікації), на основі стандарту, по попередньому огляду і ін.

Визначення якості за описом (відносно складних промислових товарів — по специфікації) означає, що товар повинен відповідати всім параметрам, експлуатаційним характеристикам, зафіксованим в його описі. Часто опис товару включає і креслення, принципові схеми пристрою товару, його зображення (н-д, в каталозі посилочної торгівлі). Зразком називається екземпляр товару, який являється еталоном якості для товарів, що продаються. У сфері бізнесу при визначенні якості за зразком сторони зазвичай відбирають декілька екземплярів товару, які зберігаються у сторін договору (іноді третьої особи) і використовуються при вирішенні суперечок про якість. Продаж товарів за зразком набуває широкого поширення і в роздрібній торгівлі, де має свою специфіку. Визначення якості товару шляхом відсилання до відповідного стандарту — найбільш поширений спосіб як в національному, так і в міжнародному торговому обороті. Стандартизація товарів дозволяє чітко визначати їх якість на високому професійному рівні, уникаючи при цьому надмірної описовості. Попередній огляд як спосіб визначення якості товару зазвичай застосовується в аукціонній торгівлі, при продажі предметів антикваріату, творів мистецтва, інших індивідуально-визначених речей. В цьому випадку продавець гарантує покупцеві ту якість, яку останній схвалив в результаті огляду товару. Часто умова про якість визначається не одним, а декількома з вказаних способів одночасно.

За відсутності в договорі умови про якість продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч. 2 ст. 673 ЦК). А якщо покупець при укладенні договору повідомив продавця про конкретну мету придбання товару, він повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Наявність тієї або іншої мети покупки, що є мотивом здійснення правочину, зазвичай не впливає на дійсність договору. Але в результаті включення цієї мети в договір вона набуває характеру його істотної умови.

У ряді випадків закон обмежує автономію волі сторін при формулюванні умов про якість товару. Як правило, це пов'язано з потребою забезпечення суспільних інтересів у сфері господарського обороту або захисту прав споживачів (ч. 4 ст. 673 ЦК). В Україні такі вимоги містяться в різних стандартах: державних (ДСТ), галузевих (ГСТ), стандартах підприємств (СП).

Якість товару не може залишатися незмінною вічно, тому важливо визначити період часу, протягом якого воно буде достатньою для нормального користування річчю. Більш того, з часом якість товару може погіршитися настільки, що використання речі стане небезпечним для життя, здоров'я або майна покупця. Тому, необхідно визначити момент, коли товар почне представляти загрозу для покупця. Ці проблеми вирішуються шляхом встановлення гарантійних термінів, термінів придатності і термінів служби товару.

Гарантійний термін це період часу, протягом якого товар повинен відповідати цілям його звичайного використання.

Тривалість договірних гарантій якості товарів визначається гарантійними термінами, які можуть встановлюватися як угодою сторін договору (а також самим виготовлювачем товару), так і обов'язковими для них вимогами нормативних актів (в першу чергу — ДСТ). У останньому випадку гарантійні терміни носять відносно-імперативний характер, тобто можуть бути змінені договором лише у бік їх збільшення, і виступають як звичайні умови договору купівлі-продажу. Якщо ж гарантійний термін на товар не встановлений ні договором, ні ДСТ, то через ч. 1 ст. 675 ЦК товар винен відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві.

За загальним правилом, гарантійний термін починає спливати з моменту передання товару покупцеві. Проте, якщо покупець не мав можливості використовувати куплений товар у зв’язку з обставинами, що залежать від продавця (зокрема через виявлені в ньому недоліки), перебіг гарантійного терміну припиняється на весь час дії відповідних обставин (ч. 2 ст. 676 ЦК).

Стосовно складних речей, т.т. комплектних товарів, гарантія якості розповсюджується і на всі складові товару (комплектуючі вироби), якщо інше не передбачене договором купівлі-продажу (ч. 3 ст. 675 ЦК). Тому гарантійний термін на них, як правило, вважається рівним гарантійному терміну на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

Термін служби товару часто невиправдано змішують з терміном його придатності. Ці поняття дійсно мають багато спільного, оскільки і один і інший термін визначає період безпечного використання товару. Але із ЗУ «Про захист прав споживачів» слідує ряд практично важливих відмінностей цих термінів. Так, термін служби встановлюється відносно неспоживних товарів тривалого користування, тоді як термін придатності встановлено на товари споживні і, як правило, швидкопсувні (продукти харчування, парфумерія, медикаменти і т. п.)

Термін служби товару починає спливати з дня продажу товару споживачеві і лише при неможливості встановити його — з дня виготовлення товару. Термін придатності спливає з дня виготовлення товару.

Термін придатності завжди визначається одиницями часу (періодом, датою), а термін служби товару може обчислюватися і іншими одиницями вимірювання (н-д, кілометрами при визначенні терміну служби автомашини).

В межах терміну придатності товару продавець або виготовлювач відповідає за будь-які його недоліки (з урахуванням положень ст. 678, 679 ЦК), тоді як їх відповідальність в межах терміну служби (але після закінчення гарантійного терміну) обмежена істотними недоліками, що виникли внаслідок їх вини (ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Т.ч., термін служби товару можна визначити як період, протягом якого покупцеві забезпечена можливість безпечного використання неспоживного товару за призначенням. Термін придатності це період, після закінчення якого споживний товар вважається непридатним для використання за призначенням і не може бути реалізований.

Наслідки порушення умови про якість товару регулюються ст. 678-680 ЦК і залежать від таких чинників, як наявність або відсутність гарантії якості, характер і строки виявлення недоліків товару.

За загальним правилом, продавець відповідає тільки за недоліки товару, які виникли до моменту його передачі покупцеві або з причин, що існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦК). Але розподіл між сторонами обов’язку доведення цього факту тісно пов'язано з наявністю договірних гарантій якості на товар. У відсутність таких гарантій (встановлених договором або ДСТ) покупець зобов'язаний довести, що недоліки виникли ще до моменту передачі йому товару (або з причин, що існували до цього моменту). Якщо ж на товар встановлена договірна гарантія якості, ситуація прямо протилежна. Для звільнення від відповідальності продавець вимушений доводити, що недоліки товару виникли після його передачі покупцеві (унаслідок порушення покупцем правил використання або зберігання товару, дій третіх осіб або непереборної сили).

Чим більше часу проходить між моментами передачі покупцеві товару і пред'явлення ним продавцеві вимог, пов'язаних з недоліками товару, тим складніше суду з'ясувати дійсні обставини справи. Крім того, тривалий термін використання товару до пред'явлення претензій по його якості породжує сумніви в тому, що недоліки товару виникли ще до його передачі покупцеві. Щоб уникнути подібних утруднень ст. 680 ЦК встановлює граничні терміни виявлення недоліків проданого товару. Їх значення в тому, що претензії покупця до якості товарів можуть бути пред'явлені і за відповідних умов підлягають задоволенню, тільки якщо недоліки товарів були виявлені протягом термінів, передбачених вказаною статтею.

Як правило, по товарах, на які не встановлений гарантійний термін або термін придатності, претензії по якості можуть бути заявлені, якщо недоліки проданого товару були виявлені в розумний строк, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна – в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладання договору, зазначені строки обчислюються від дня укладання договору.

Строки для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюються від дня одержання товару в місці призначення.

Спеціальні правила, орієнтовані на захист покупця, встановлені ч. 3 ст. 680 ЦК відносно недоліків комплектуючих виробів.

Стаття 678 ЦК вводить поділ недоліків товару на, умовно кажучи, істотні і звичайні (неістотні). Під істотними недоліками слід розуміти такі дефекти, які не можна усунути взагалі або усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, або що виявляються неодноразово або з’являються знову після їх усунення (ч. 2 ст. 678 ЦК). Решта недоліків товару вважається звичайними. Наслідки їх виявлення в товарі різні.

Наявність в проданій речі звичайних (неістотних ) недоліків не дає права покупцеві на розірвання договору, так само як і на заміну товару. Можливості покупця в цьому випадку обмежені правом вимагати відповідного зменшення купівельної ціни, або безоплатного усунення недоліків товару в розумний термін, або відшкодування власних витрат на усунення недоліків товару (ч. 1 ст. 678 ЦК).

Виявлення в товарі істотних недоліків додатково дає покупцеві право на розірвання договору або на заміну дефектного товару доброякісним (ч. 2 ст. 678 ЦК). Аналогічні правила застосовуються і відносно товарів, що входять до складу комплекту.

Ж. Продавецьзобов'язаний передати покупцеві товар вільним від прав на нього третіх осіб (ст. 659 ЦК).

Якість товару, в найширшому сенсі слова, залежить не тільки від його природних фізичних, конструктивних, технологічних властивостей, але і від міцності правових підстав володіння ним, т.т. титулу. Адже однією з основних відмітних особливостей купівлі-продажу є зобов'язання продавця по перенесенню на покупця права власності на річ. Якщо титул продавця небездоганний, він не зможе забезпечити покупцеві можливість безперешкодного володіння, користування і розпорядження купленим товаром. Тому збитковість титулу власника-продавця означає в той же час і юридичну дефектність самого товару.

Умова про передачу речі, вільної від прав на неї третіх осіб, є звичайною умовою договору купівлі-продажу і регулюється ст. 659-661 ЦК. Положення цих статей носять імперативний характер і не можуть бути змінені угодою сторін, про що, зокрема, говорить ч. 2 ст. 661 ЦК.

Дана умова вважається порушеною, якщо товар, що продається, обтяжений правами третіх осіб (речовими або зобов'язальними). Наявність таких обтяжень, може привести навіть до вилучення у нього речі на користь третіх осіб за рішенням суду, тобто до евікції. Обтяження можуть існувати у відношенні не тільки речі, але і її окремих складових частин (комплектуючих), приналежності, а також документів.

Наслідки вказаних порушень розрізняються залежно від характеру обтяження речі. Покупець має право вимагати розірвання договору купівлі-продажу або відповідного зменшення ціни товару, обтяженого правами третіх осіб. Вказана вимога підлягає задоволенню, якщо тільки продавець не доведе, що покупець сам знав або повинен був знати про існування цих прав. Коли ж обтяження товару полягають не в наявності суб'єктивних прав, а лише в домаганнях (претензіях) третіх осіб, поки що не визнаних судом, вимога покупця задовольняється, якщо продавець не доведе, що до моменту передачі товару йому не було відомо про такі вимоги.

Як і в нормах про якість товару, обов'язковою умовою задоволення вимог покупця служить виникнення відповідних обтяжень товару до моменту його передачі. Тому продавець не відповідатиме за дефектність титулу, що виникла після того, як товар перейшов до покупця.

У разі пред'явлення позову про витребування товару продавець на вимогу покупця зобов'язаний вступити в справу на стороні останнього (як третя особа без самостійних вимог). Ухилення від виконання цього обов'язку позбавляє продавця права доводити неправильність ведення справи покупцем (ч. 3 ст. 660 ЦК). Тому у разі програшу справи покупцем продавець залишиться беззбройним перед особою відповідного регресного позову. Якщо ж покупець не залучив продавця до участі в справі, останній може звільнитися від відповідальності, якщо доведе, що, взявши участь в справі, він міг би запобігти вилученню проданого товару у покупця.

У разі вилучення товару третьою особою у покупця продавець зобов'язаний відшкодувати йому заподіяні збитки, якщо тільки не доведе, що покупець знав або повинен був знати про можливу евікцію (ч. 1 ст. 661 ЦК).

3. За загальним правилом, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в тарі і (або) упаковці (ч. 1 ст. 685 ЦК). Цей обов'язок не розповсюджується на продаж товарів, які по своєму характеру не вимагають затарювання або упаковки.

Упаковка і тара служать цілям захисту товарів від дії навколишнього середовища (а іноді і захисту самого навколишнього середовища від шкідливих властивостей товару) і полегшення їх обороту (продажу, перевезення, зберігання).

Обов'язок по затарюванню або упаковці товару може встановлюватися як угодою сторін договору купівлі-продажу, так і через обов'язкові розпорядження законодавства. Конкретні способи упаковки (затарювання) товарів визначаються або нормативним актом, який передбачає обов'язковість упаковки (затарювання), або самим договором купівлі-продажу. Якщо ж вони не встановлені ні законом, ні договором, товар повинен бути упакований звичайним для нього способом, а якщо і такий відсутній, то способом, що забезпечує збереження товару (ч. 2 ст. 685 ЦК).

Умова про упаковку (затарюванні) товару може бути порушена продавцем як в результаті незастосування упаковки (тари) взагалі, коли це необхідно відповідно до договору або нормативного акту, так і в результаті використання неналежної упаковки (пошкодженою, вживаною для інших товарів, такою, що не забезпечує збереження товару і т. п.). При таких порушеннях покупець має право вимагати від продавця відповідно: а) упаковки (затарювання) товару або б) заміни неналежної упаковки (тари).

Замість пред'явлення продавцеві вказаних вимог покупець може скористатися правами, передбаченими ст. 678 ЦК. Т.ч., законодавець фактично прирівняв умову про упаковку (тарі) до умов про якість товару.

Права і обов'язки покупця. Основу змісту зобов'язання з купівлі-продажу утворюють зустрічні по відношенню до обов'язків продавця по передачі товару обов'язки покупця прийняти товар і оплатити його. Разом з ними закон регулює і ряд додаткових обов'язків покупця: повідомити продавця проненалежне виконання договору (ст. 688 ЦК), а також застрахувати товар (цей обов'язок може покладатися як на покупця, так і на продавця).

Покупець зобов'язаний прийняти товар, запропонований продавцем (ст. 689 ЦК). Само по собі прийняття виконання — загальний обов'язок кредитора в будь-якому зобов'язанні цивільного права. Проте в купівлі-продажі він регулюється спеціальними нормами, що відображають особливості тільки цього договору.

Прийняття товару означає, по-перше, здійснення покупцем дій, які необхідні з його боку для забезпечення передачі і отримання товару. Так, покупець повинен отримати відповідні дозволи (ліцензії) на володіння товаром (найчастіше обмежених в обороті). Відносно товару, що підлягає перевезенню, покупець зобов'язаний повідомити продавцеві відвантажувальні реквізити (якщо доставка товару є обов'язком продавця) або самостійно укласти договір перевезення (якщо товар проданий без зобов'язання доставки продавцем). По-друге, покупець зобов'язаний зробити фактичні дії з ухвалення запропонованого йому товару, н-д вивантажити його з транспортного засобу, помістити товар на склад, провести його перевірку, прийняти документи на товар і т.д. Обов'язок прийняття товару не розповсюджується на випадки, коли покупець через закон або угоду сторін має право відмовитися від виконання договору купівлі-продажу або вимагати заміни товару.

Конкретний зміст обов'язку по прийняттю товару зазвичай визначається самим договором купівлі-продажу, рідше - спеціальними нормативними актами. У відсутність таких умов діють вимоги, що зазвичай пред'являються, ділові звичаї (ч. 2 ст. 689 ЦК).

Порушення покупцем умови про прийняття товару дає продавцеві право вимагати від покупця прийняти товар або розірвати договір. І в тому і в іншому

 

випадку продавець уповноважений на стягнення з покупця збитків. Можливість примушування покупця до виконання зобов'язання в натурі, т.т. до примусового прийняття товару, врегульована ст. 662 ЦК. Так, якщо покупець прийняв деякі (частину) із запропонованих йому товарів, його можна примусити прийняти і інші. У разі повної відмови від прийняття всіх товарів продавець може розраховувати лише на стягнення з покупця збитків.

Покупець зобов'язаний оплатити придбаний товар (ст. 692 ЦК). Цей обов'язок виконується шляхом передачі продавцеві купівельної ціни — певної грошової суми.

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою договором купівлі-продажу.

Обов'язок по оплаті товару (як і умова про його прийняття) розпадається на дві частини. По-перше, покупець зобов'язаний зробити за свій рахунок підготовчі дії, необхідні для здійснення платежу. Зазвичай такі дії полягають у відкритті покупцем спеціального банківського рахунку, інформуванні продавця про свої банківські реквізити (при розрахунках по інкасо), відкритті акредитиву або видачі чека на суму договори і т.п. По-друге, покупець повинен провести власне платіж. Спосіб платежу, як правило, встановлюється договором купівлі-продажу. У відносинах між підприємцями платіж зазвичай проводиться в безготівковій формі, зокрема шляхом надання обслуговуючому банку доручення про переказ грошей. Проте обов'язок покупця по оплаті товару вважатиметься виконаним лише з моменту фактичного отримання продавцем (зарахування на його рахунок) необхідної грошової суми.

Оплата повинна проводитися безпосередньо після передачі покупцеві товару в повному об'ємі (одноразово), якщо інше не передбачене законодавством, договором купівлі-продажу і не випливає з суті зобов'язання (ч.1 ст.692 ЦК).

Наслідки неоплати товарів, врегульовані ч.ч. 3—5 ст. 692 ЦК, розрізняються залежно від того, чи переданий покупцеві товар повністю (прийнятий ним чи ні). Якщо покупець прийняв всю кількість товару, передбачену договором, але не оплатив її, продавець має право вимагати оплати товару і, понад те, сплати відсотків на прострочену суму платежу (ст. 625 ЦК). При цьому, якщо договором передбачено періодична передача товарів, продавець має право затримати передачу покупцеві наступних партій товару до повної оплати попередніх.

Ч.4 ст. 692 ЦК передбачає право продавця вимагати оплати товару і тоді, коли покупець взагалі відмовився його прийняти. Але в цьому випадку продавець не може примусити покупця прийняти товар. Оскільки товар не прийнятий, не виникає і обов'язок його оплати. В цьому випадку продавець може лише вимагати розірвання договору і відшкодування йому збитків.

Угодою сторін договору можуть встановлюватися особливі правила оплати товарів: авансом, в кредит, а також в кредит з розстрочкою платежу. Договори, що містять такі умови, не є особливими різновидами купівлі-продажу. Адже і попередня оплата, і відстрочення платежу в рівній мірі можуть використовуватися у всіх видах купівлі-продажу: поставка може здійснюватися в кредит, договір контрактації оплачуватися авансом і т.д. Як випливає із змісту ст. 693-695 ЦК, вказані умови можуть встановлюватися тільки угодою сторін договору.

Попередня оплата товару (повна або часткова) проводиться до його передачі покупцеві в строк, передбачений договором, а за відсутності такого — в розумний термін, визначений відповідно до ст. 530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК.

Права покупця, що не отримав заздалегідь сплачених товарів, визначені ч. 3 ст. 693 ЦК. В основному вони полягають в можливості вимагати передачі сплаченого товару або повернення суми авансу. Також, за загальним правилом, покупець уповноважений на отримання відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 ЦК.

Умова про продаж товару в кредит означає надання покупцеві відстрочення платежу після передачі йому товару. При цьому строк платежу визначається аналогічно нормам про попередню оплату: відповідно до договору або на підставі ст. 530 ЦК. Якщо товари, які повинні оплачуватися в кредит, не передані покупцеві, він має право вимагати розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 538 ЦК).

Важливою особливістю умови про оплату товару в кредит є те, що його порушення дає продавцеві право вимагати повернення неоплаченого товару (разом із загальним правом вимоги оплати). За загальним правилом, на прострочену суму платежу, так само як і при авансовій оплаті, нараховуються відсотки за ст. 536 ЦК. Інша особливість продажу в кредит полягає у встановленні на користь продавця застави на товари, передані покупцеві, до моменту їх повної оплати (ч.6 ст. 694 ЦК). У разі прострочення або відмови покупця від оплати товару продавець має право звернути стягнення на предмет застави.

Окремим випадком продажу товару в кредит є договір купівлі-продажу з оплатою товару в розстрочку. При цьому оплата товару також проводиться через якийсь час після його передачі покупцеві (тобто в кредит), але не одноразово, а частинами. До істотних умов такого договору відносяться не тільки предмет, але і ціна товару, порядок, строки і розміри платежів (п.2 ч. 1 ст. 695 ЦК).

Іншим випадком продажу товару в кредит (зокрема з розстроченням платежу) є договір купівлі-продажу з умовою збереження права власності за продавцем (ст. 696 ЦК). Ця умова накладає на покупця додаткові обов'язки не відчужувати товар і не розпоряджатися ним іншим чином до моменту його повної оплати. Отже, продавець, що має право вимагати повернення товару, отримує додаткові гарантії захисту своїх інтересів, адже будь-яка угода покупця по відчуженню товару вважатиметься нікчемною.

Покупець зобов'язаний повідомити продавця про неналежне виконання договору (ст. 688 ЦК). Реально цей обов'язок обтяжує покупця лише в тих випадках, коли продавець не знав і не повинен був знати про порушення договору (ч. 2 ст. 688 ЦК).

Перелік умов договору купівлі-продажу, про порушення яких покупець зобов'язаний сповістити продавця, міститься в ч. 1 ст. 688 ЦК. До них відносяться умови щодо: кількості, асортименту, комплектності, якості, тари і упаковки.

Строк відповідного повідомлення може визначатися законом (підзаконними актами) або самим договором купівлі-продажу. Якщо такий строк не встановлений, покупець повинен направити повідомлення в розумний строк після того, як порушення могло бути відповідно до характеру і призначення товару.

Специфіка цього обов'язку покупця в тому, що її невиконання може істотно обмежити його права (або навіть позбавити деяких прав), що випливають з порушення продавцем умов договору купівлі-продажу. Так, вимоги про передачу бракованої кількості товару, заміни товару, про усунення його недоліків, про доукомплектування або заміну некомплектного товару, про тару і упаковку або заміну неналежної упаковки (тари) можуть бути здійснені покупцем в повному об'ємі лише за умови повідомлення продавця про відповідні порушення. Інакше продавець може повністю або частково відмовитися від задоволення вимог покупця, якщо доведе, що невиконання покупцем обов’язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Договором купівлі-продажу може передбачатися обов'язок покупця або продавця по страхуванню товару (ст. 696 ЦК). Ця умова є випадковою і матиме силу, якщо в договорі визначено, на яку із сторін покладається обов'язок по страхуванню.

Зміст обов'язку по страхуванню (вибір страховика, визначення страхових ризиків і т. п.) може визначатися як самим договором купівлі-продажу, так і звичаями ділового обороту.

Порушення умови про страхування зобов'язаною стороною договору дає право іншій стороні самостійно застрахувати товар (з віднесенням всіх витрат на зобов'язану сторону) або вимагати розірвання договору і відшкодування збитків.

Сварка. Жена варит обед, а муж варит с удовольствием.

Продажа сварочных аппаратов с бонусами и подарками

Тел.: 921-943-52-27




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СУБЄКТА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 372. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Виды и жанры театрализованных представлений   Проживание бронируется и оплачивается слушателями самостоятельно...

Что происходит при встрече с близнецовым пламенем   Если встреча с родственной душой может произойти достаточно спокойно – то встреча с близнецовым пламенем всегда подобна вспышке...

Реостаты и резисторы силовой цепи. Реостаты и резисторы силовой цепи. Резисторы и реостаты предназначены для ограничения тока в электрических цепях. В зависимости от назначения различают пусковые...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Тема 5. Организационная структура управления гостиницей 1. Виды организационно – управленческих структур. 2. Организационно – управленческая структура современного ТГК...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия