Типове завдання модульної контрольної роботи за змістовим модулем.

Відмітьте правильні, на Вашу думку, відповіді (їх може бути одна або декілька).

1. Перша атомна електростанція була введена в дію:

1) 1954 року в м. Обнінську СРСР; 3) 1951 року в м. Леон у Франції;

2) 1949 року Тримай – Айленд у США; 4) 1957 року Уіндскейл в Шотландії.

2. Міжнародними організаціями в галузі використання ядерної енергії(спеціалізованими) є:

1) МАГАТЕ; 4) Міжнародна група з радіаційного захисту;

2) Євроатом; 5) Агентство з ядерної енергії;

3) ООН; 6) ГРІНПІС.

3. Формування міжнародно-правового режиму цивільної відповідальності за ядерну шкоду було започатковано:

1) у середині 50-х років 20ст; 2) у 80-х роках 20ст;

3) в кінці 19 ст; 4) у середині 40-х років 19ст.

4. Які міжнародні джерела режиму цивільно-правовї відповідальності за ядерну шкоду ратифікувала Україна:

1) Паризьку конвенцію про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії від 29 липня 1960 року;

2) Брюссельську додаткову конвенція від 31 січня 1963 року;

3) Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 25 травня 1962 року;

4) Спільний протокол про застосування Віденської конвенції та Паризької конвенції від 21 вересня 1988 року;

5) Протокол про внесення поправок до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (1997 р.);

6) Конвенцію про додаткове фінансування відшкодування ядерної шкоди (1997р.).

5. Принцип "каналізування" означає:

1) відповідальність за шкоду, заподіяну ядерним інцидентом, повинна бути покладена на одну особу;

2) відповідальність оператора за шкоду наступає незалежно від вини як її власника, так і вини третіх осіб;

3) необмежена відповідальність оператора за ядерну шкоду;

4) високий рівень цивільної відповідальності оператора, який значно перевищує межу його фінансового покриття.

6. Склад ядерного делікту визначають наступні елементи:

1)наявність ядерного інциденту; заподіяння ядерної шкоди, наявність причинного зв’язку;

2)наявність ядерного інциденту, вина оператора ядерної установки, заподіяння ядерної шкоди, наявність причинного зв’язку;

3)заподіяння ядерної шкоди, вина оператора ядерної установки, наявність причинного зв’язку;

4)заподіяння ядерної шкоди, наявність ядерного інциденту, ядерний ризик, наявність причинного зв’язку.

7. Концепціями причинного зв’язку між ядерним інцидентом та ядерною шкодою, що відстоюють наукова доктрина та судова практика зарубіжних країн є:

1) теорія необхідного спричинення; 4) теорія суттєво впливаючої умови;

2) теорія адекватного спричинення; 5) теорія типового спричинення;

3) теорія визначальної(найближщої) причини; 6)теорія найбільш ймовірної умови.

8. Спільний протокол про застосування Паризької і Віденської конвенцій виконує наступну функцію:

1) дозволяє потерпілим із держави, яка приєдналася до однієї з Конвенцій, одержати компенсацію за шкоду, завдану аварією, що сталася в державі – учасниці другої Конвенції;

2) запобігає колізії юрисдикцій, забезпечуючи застосування лише однієї Конвенції до будь-якої ядерної аварії;

3) підвищує ефективність державного контролю і нагляду за забезпеченням безпеки використання ядерної енергії на ядерних установках;

4)фактичного визнання міжнародної системи гарантованого відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ядерного інциденту, про участь держави, в такому відшкодуванні значною мірою шляхом використання інституту страхування відповідальності за ядерну шкоду.

9. Протоколом про внесення змін до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1997 року передбачено систему відповідальності:

1) 1 рівень – не менш ніж 300 млн. Спз.

2 рівень – не менш як 150 млн. Спз.

3 рівень – не менше 100 млн. Спз;

2) 1 рівень – 300 млн. Спз за рахунок оператора і держави.

2 рівень – за рахунок міжнародного фонду;

3) нижня межа – не менше ніж 5 млн. Спз.

верхня межа - 300 млн. Спз;

4) 1 рівень – за договором страхування або інше фінансове забезпечення.

2 рівень – 15 млн. Спз - 175 млн. Спз.

3 рівень – 175 млн. Спз. - 300 млн. Спз.

 

10. В процесі гармонізації міжнародно-правових норм і норм національного законодавства щодо відшкодування ядерної шкоди мають враховуватись наступні рівні правового регулювання:

1) міжнародний(глобальний);

2) міжнародний(регіональний);

3) міжнародний(блоковий);

4) національний (внутрішньодержавний).