Тест із підтеми

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 981

1.Кількість вологи у мм шару, яка може випаровуватися при певній температурі, називається:

А відносною вологістю;Б випаровуваністю;В абсолютною вологістю.

2. Найбільша кількість опадів (1000-2000 мм і більше) випадає у:

Апомірних широтах; Бекваторіальному поясі;

Втропічних широтах; Гполярних районах.

3. Панування високого тиску із низхідними потоками повітря, що при цьому нагрівається і віддаляється від стану насичення, виражене у:

Апомірних широтах; Бекваторіальному поясі;

Втропічних широтах; Гполярних районах.

4. Кількість опадів становить здебільшого 500–1000 мм у:

Апомірних широтах; Бекваторіальному поясі;

Втропічних широтах; Гполярних районах.

5. Малим вмістом вологи у повітрі (мало випаровується), не зважаючи на велику хмарність, характеризуються:

Апомірні широти; Бекваторіальні широти;

Втропічні широти; Гполярні райони.

6. Максимум середньорічної кількості опадів за багаторічний період спостережень випадає у:

Апередгір’ях Гімалаїв (Північна Індія) у селищі Черрапунджі;

Бу Сахарі (біля міста Асуан).

7.Коефіцієнт зволоження визначається як відношення:

А кількості опадів до випаровуваності;Б випаровуваності до кількості опадів.

8. Якщо коефіцієнт зволоження більший за одиницю, то зволоженість території вважають:

А достатньою; Б бідною; В надмірною.

9. Якщо коефіцієнт зволоження менший від 0,3, то зволоженість території вважають:

А достатньою; Б бідною; В надмірною.

10. Встановіть відповідність між характеристиками клімату та формами їх прояву, кількісними чи якісними ознаками:

А практично не залежить від розподілу температур і тиску на Землі;

Б величина змінюється здебільшого в інтервалі від 0 до 1 і більше;

В максимальних річних величин досягає у передгір’ях Гімалаїв;

Г визначається у міліметрах шару води, яка може випаруватись у даному місці за рік;

Д буває достатньою, надмірною, недостатньою, бідною.

Погода. Характеристика складових стану погоди. Спостереження за погодою. Клімат. Кліматоутворюючі процеси. Повітряні маси й атмосферні фронти

Погодоюназивається фізичний стан нижнього шару атмосфери в певній місцевості в даний момент або за певний відрізок часу. Він характеризується певними температурою і вологістю повітря, атмосферним тиском, рухом повітря, хмарністю, наявністю чи відсутністю атмосферних опадів та інших атмосферних процесів. Взаємодіючи, вони безперервно змінюються, утворю­ючи в кожний окремий момент і на кожній території різні комбінації.

Характерні особливості погоди – мінливість і різноманітність. Зміни погоди можуть бути періодичними і неперіодичними. Періодичні зміни погоди обумовлені добовими і річними відмінностями у надходженні сонячної радіації. Вони ж визначають регулярні добові і сезонні коливання всіх інших метеорологічних елементів: температури, тиску, вітрів, вологості повітря, хмарності, опадів. Неперіодичні зміни, які пов’язані з проходженням повітря­них мас (великих об’ємів повітря в тропосфері, які мають подібні властивості, що пов’язані з районом їхнього формування), найхарак­терніші для помірного і холодного поясів.

Величезне значення для науки і господарства має вивчення і завбачення погоди, яке можливе лише внаслідок систематичного довготривалого спосте­реження за нею. Відслідковують регулярно усі зміни основних елементів погоди на метеорологічних станціях. На нашій планеті метеороло­гічні спосте­реження здійснюються на десятках тисяч станцій, які розташовані на всіх материках, багатьох островах, а також на кораблях погоди, дрейфуючих крижинах. Стан високих шарів атмосфери вивчають за допомогою радіо­зондів, метеорологічних ракет, метеорологічних супутників Землі.

У кожній країні існує служба погоди. Метеорологічні станції працюють за визначеною програмою і методикою. Результати спостережень систематично пере­даються в зашифрованому вигляді особливим міжнародним кодом у три світові (Нью-Йорк, Москва, Мельбурн) і регіональні метеорологічні центри. У центрах на підставі численних зведень кілька разів за добу на визначений момент скла­даються синоптичні карти (карти погоди). Зістав­лення цих карт дозволяє визна­чити напрямки переміщень повітряних мас з різними фізичними властивостями, фронтів, циклонів і антициклонів і т. д. і тим самим складати прогноз погоди.

Завбачення погоди має величезне значення для багатьох галузей госпо­дарства, особливо сільського господарства, транспорту, окремих галу­зей промис­лового виробництва, туризму та відпочинку, галузей виробничої інфраструктури, для повсякденного життя і діяльності практично кожної людини.

Кліматом називають сукупність погодних умов, характерних для даної території, що повторюються з року в рік. Під «сукупністю погодних умов» розуміють періодичні і неперіодичні зміни погоди протягом сезону. Тобто, щоб охарактеризувати клімат місцевості, необхідно назвати типовий для неї набір станів атмосфери у кожному сезоні і можливі відхилення від нього. Процес кліматоутворення настільки складне явище, що і на сьогодні воно не до кінця з’ясоване, а тому неможливі точні і довготермінові прогнози погоди. Більшість учених вважають, що клімат твориться трьома взаємо­пов’язаними процесами: теплообігом, вологообігом і циркуляцією атмосфери.

Теплообіг охоплює всі фізичні процеси, пов’язані з обміном тепла, почи­наючи від надходження сонячної енергії на земну поверхню, нагрівання повітря, випромінювання Землі до затрат його на випаровування і нагрі­вання ґрунту.

Вологообіг охоплює випаровування води з підстилаючої поверхні, її конденсацію і випадання опадів, перенесення водяної пари, хмар в атмо­сфері і стік води з поверхні суші.

Циркуляцією атмосфери вважають горизонтальні і вертикальні перемі­щення мас повітря, що в багатьох випадках відіграють вирішальну роль у формуванні кліматичного режиму.

«Заводяться» всі три процеси Сонцем, яке є основним джерелом енер­гії для них.

Будь-який елемент погоди (температура повітря, тиск, вітер, хмарність, опади і т. д.) характеризує один з кліматоутворюючих процесів. Велика різнома­нітність кліматів земної кулі зумовлена такою самою різноманіт­ністю протікання процесів теплообігу, вологообігу, циркуляції атмосфери. Причини, що визначають від­мінності клімату у різних куточках Землі, нази­вають географічними факторами (чинниками) клімату.

Головним із чинників, що зумовлює особливості розподілу температури повітря, опадів, атмосферного тиску і вітрів, є географічна широта. Від неї залежить кількість сонячної енергії, яка потрапляє на земну поверхню, дія сили Коріоліса, що пов’я­зана з добовим обертанням Землі. Ця сила у свою чергу значною мірою визначає характер циркуляції атмосфери. Вологообіг в цілому, будучи залежним від температур, розподілу тиску та вітрів, також формується під впливом географічної широти. Тому клімат в цілому має добре виражені широтні закономірності. Географічною широтою зумовлене насамперед існування на Землі чотирьох типів повітряних мас з певними властивостями.

Екваторіальне повітря (ЕП) утворюється в смузі зниженого тиску над зволоженими дощами ділянками суходолу та океанами, характеризується високими середньодобовими температурами впродовж року (близькі до 27°) і великою вологістю.

Тропічні повітряні маси (ТП) формуються на широтах 30°–40° пн. і пд. ш. Морське тропічне повітря (ТПм) у всі пори року відзначається підвищеною температурою і високою абсолютною, але низькою відносною вологістю. Континентальне тропічне повітря (ТПк) має дуже високу температуру, сухе і запилене.

Континентальне повітря помірних широт (ППк) формується над материками в північній півкулі. Його властивості за сезонами неоднакові: улітку характерні досить висока температура й абсолютна вологість, спостерігається висхідний рух повітря, опади; узимку – низькі температури й абсолютна вологість. Морське помірне повітря (ППм) характеризується вищими температурами взимку та нижчими – влітку, а також більшою вологістю.

Арктичне або антарктичне повітря (АП) формується над льодами Арктики і Антарктиди, а також періодично замерзаючими морями. Воно має вкрай низькі температури і невелику абсолютну вологість.

Різні за своїми властивостями повітряні маси переміщуються в просторі, стикаються між собою. Перехідну зону між двома повітряними масами, які мають різні властивості називають атмосферним фронтом або просто фронтом. Його ширина стано­вить декілька сотень, а довжина — 2—3 тисячі кілометрів. Фронтальна поверхня завжди нахилена у бік холодного повітря, яке розмі­щене під теплим. Вертикально фронти простягаються здебільшого на висоту до 5 км, інколи сягають верхньої межі тропосфери.

Розрізняють три типи атмосферних фронтів — теплий, холодний і фронт оклюзії. Перші два розділяють теплі і холодні повітряні маси, а фронт оклюзії утворюється при змиканні холодного і теплого фронтів.

Холодний фронт утворюється при надходженні холодного повітря на терито­рію, раніше зайняту теплим повітрям. Холодне і важке повітря заставляє тепле повітря відступати і підійматися вгору. Нижчі шари наступаючого холодного повітря, зачіпаючись за земну поверхню, сповільнюють свій рух, а верхні накочуються на тепле у вигляді валу. Тепле повітря, підіймаючись угору по крутому клину холодного, охолоджується; утворюються купчасті і купчасто-дощові хмари.

Холодний фронт, зазвичай, рухається досить швидко (40 км/год). Його прохо­дження супроводжується посиленням вітру, грозами, інколи шквалами і навіть смерчами. Після проходження лінії фронту ще протягом короткого часу випадають зливові опади, а потім небо прояснюється, підвищується тиск і починається значне похолодання.

При відступанні холодного повітря його заміщає тепле і переважно воло­ге повіт­ря. Такий фронт називається теплим. Клин відступаючого холод­ного повітря, ніби чіпляючись за земну поверхню, розтягується на велику довжину. Тепле повітря, набігаючи на нього, підіймається під дуже незнач­ним кутом, а тому процес конден­сації водяної пари тут відбувається набагато повільніше, ніж у холодному фронті.

Швидкість проходження теплого фронту також менша, ніж холодного (25-30 км/год). Наближенню його передує зниження тиску і поява перис­тих хмар. Поступово хмарність зростає і починаються не сильні, але затяжні дощі. Після прохо­дження теплого фронту на дану територію заходить тепла повітряна маса і небо прояснюється або залишається незначна хмарність.

Оскільки холодний фронт рухається швидше, ніж теплий, то часто пер­ший наздо­ганяє другий. Тепле повітря, відриваючись від земної поверхні, підіймається вгору. Якщо дві холодні повітряні маси стикаються, виникає фронт оклюзії. Поступово він ніби розмивається і зникає.

На кліматичних картах, враховуючи багаторічні спостереження, можна виділити зони, де найчастіше утворюються атмосферні фронти. Їх називають кліматичними фронтами. Розділяють вони зональні типи повітряних мас: арктичний – АП і ПП, помірний або полярний – ПП і ТП і тропічний – ТП і ЕП.