Показники Cash-flow .

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 5391

4.Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу.

Ключові слова:

Основні засоби, нематеріальні активи, оборотні активи, операційний цикл, операційна діяльність підприємства, операційний CASH-FLOW, чистий CASH-FLOW, вартість бізнесу, вартість капіталу підприємства, середньозважена вартість капіталу WACC.

1.Зміст та визначення обсягів активів підприємства

Для здійснення своєї діяльності підприємство повинно мати у своєму розпорядженні основні засоби та нематеріальні активи:

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва товарів та послуг, ліквідний строк корисного використання яких перевищує один рік.

Нематеріальні активи –це права користування майном, права на товарні знаки, авторські права тощо, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання більше одного року для виробництва, торгівлі чи в адміністративних цілях.

Не менш важливим завданням для підприємства є збільшення обсягів фінансових ресурсів необхідних підприємству для фінансування затрат на виробництво та реалізацію продукції в плановому періоді тобто визначення обсягів оборотних активів.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу.

Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення виробничо–господарської діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої продукції і включає в себе такі стадії:

Структура оборотних активів підприємства залежить від двох чинників:

1. Періоду, протягом якого капітал, авансований у виробництво, знову надійде на підприємство у складі виручки від реалізації, тобто від тривалості виробничого циклу;

2. Обсягів затрат на виробництво та реалізацію продукції.

2.Чистий грошовий потік (Cash- flow)

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності називають операційний Сash-flow;

чистий рух коштів від інвестиційної діяльності – інвестиційний Сash-flow;

різниця між вхідними і вихідними потоками в рамках фінансової діяльності – Сash-flow від фінансової діяльності.

На практиці поширення набули два основні методи розрахунку Сash-flow від операційної діяльності: прямий та непрямий.

Прямий метод за даним методом операційний Сash-flow розраховується як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, що мають безпосереднє відношення до операційної діяльності підприємства. До вхідних грошових потоків належать: грошові надходження від продажу товарів у звітному періоді, погашення дебіторської заборгованості, інші грошові надходження від операційної діяльності. До вхідних грошових потоків належать витрати, що включаються в собівартість продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та податок на прибуток та відсотки за користування позичками.

Непрямий метод.Вихідною величиноюпри використанні цього методу є фінансові результати від операційної діяльності. Операційні прибутки (збитки) коригуються на статті доходів (зменшуються) і витрат (збільшується), які не впливають на обсяг грошових засобів (амортизація, забезпечення наступних витрат і платежів, а також на суму змін в оборотних активах та поточних зобов’язань, що пов’язані з рухом коштів у рамках операційної діяльності та сплатою відсотків за користування позичками).

Якщо операційний Сash-flow скоригувати на позитивний (негативний) Сash-flow від інвестиційної діяльності, то отримаємо Free Сash-flow , що характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел. Від’ємне значення Free Сash-flow(рис. 3.), показує, що для здійснення запланованих видатків підприємству необхідно 104 тис. грн. Позитивне значення Free Сash- flow свідчить про наявність надлишку коштів.

3.Показники Сash- flow

Недоліком показників, що розраховуються на базі Сash-flow, є те, що їх можна лише частково використовувати при порівнянні ефективності діяльності різних підприємств. Це зумовлено дією чинника амортизації. У тих підприємств, які інтенсивно нараховують знос і запускають в дію нове, дороге обладнання, за інших рівних обставин, рівень Сash-flow буде вищим, ніж у тих підприємств, які використовують менше обладнання.

4.Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу

Вартість бізнесу – це вартість діючого підприємства або вартість 100% корпоративних прав у діловому підприємстві.

Необхідність оцінки вартості підприємства виникає:

· під час інвестиційного аналізу;

· у ході реорганізації підприємства;

· у разі банкрутства та ліквідації;

· у разі продажу підприємства;

· у разі застави та інше.

При здійсненні оцінки вартості підприємства дотримуються наступних принципів:

· принцип заміщення – полягає в тому, що покупець не заплатить за об’єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналітичною корисністю;

· принцип корисності – зводиться до того, що об’єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника;

· принцип зміни вартості– вартість об’єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;

· принцип розумної обмеженості оцінок– зводиться до того, що під час оцінки оцінювач повинен критично ставитися до всієї інформації, що йому подається.

В світовій практиці найбільш поширеними є такі методичні підходи оцінки вартості підприємства:

- заснований на оцінці потенційних доходів підприємства;

- майновий (витратний);

- ринковий.

Ключові питання:

1. Охарактеризуйте основні види активів підприємства.

2. Які основні види активів повинно мати підприємство для успішного здійснення своєї діяльності ?

3. Що таке нематеріальні активи і яка їхня роль на підприємстві ?

4. Дайте характеристику оборотним активам.

5. Перелічіть основні стадії операційного циклу.

6. Від яких чинників залежить структура оборотних активів на підприємстві ?

7. Дайте визначення та охарактеризуйте призначення показників Cash-flow ?

8. Яким чином розраховується чистий та загальний Cash-flow ?

9. Яким чином розраховується та що, характеризує показник тривалості погашення заборгованості ?

10. Яким чином розраховується та що, характеризує показник самофінансування інвестицій ?

11. Якими методами здійснюється оцінка підприємства як цілісного майнового комплексу ?

Тема 4. Діяльність підприємств щодо залучення позичкових коштів

Програмна анотація:

1.Характеристика позичкового капіталу.

2.Одержання банківського кредиту.

3.Кредитоспроможність позичальника та кредитне забезпечення.

4.Залучення коштів за допомогою емісії облігацій.

5.Комерційні кредити та факторинг.

Ключові слова:

Кредитор, фінансовий кредит, кредитоспроможність, , кількісні критерії кредитоспроможності підприємства, ліквідність підприємства, платоспроможність підприємства, облігація ,конверсія облігацій, облігації з нульовим купоном, якісні критерії кредитоспроможності підприємства , комерційний кредит, факторинг, конвертовані облігації.

1.Характеристика позичкового капіталу

До основних джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:

· банківські (фінансові) кредити;

· кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

· комерційні позички та ін.

2.Одержання банківського кредиту

Фінансовий кредит - це позичковий капітал, який надається банком – резидентом або нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку кредитній або фізичній особі на визначений строк для фінансових кредитів є банківський кредит, а основною умовою його надання є:

забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

За строком користування кредити поділяються на:

· короткострокові – до 1 року;

· середньострокові – до 3 років;

· довгострокові – понад 3 роки.

Для отримання банківського кредиту підприємству необхідно проробити таку роботу:

Кредитоспроможність – це наявність у позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його.

Виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:

- рівень відповідності якості товарів їх цінами на ринку;

- конкурентоспроможність продукції;

- якість маркетингової політики;

- величина сегменту ринку, що належить підприємству;

- наявність замовлень на продукцію;

- стан основних засобів підприємства;

- наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Найважливішими підходами оцінки фінансового стану є розрахунок таких основних показників:

а) Аналіз ліквідності підприємства на співставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов’язань підприємства та поточних активів:

Назва показника	Формула розрахунку	Рекомендоване значення
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти та їх еквіваленти * 100 Поточні зобов’язання	20 % (0,2)
2. Проміжний коефіцієнт ліквідності	Монетарні оборотні активи * 100 Поточні зобов’язання	100 % і більше
3. Показник покриття	Поточні активи * 100 Поточні зобов'язання	150 %
4. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом	Власний Довгострокові капітал + зобов’язання * 100 Необоротні активи	більше 1

1. Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов’язань воно має можливість погасити негайно.

2. Відношення короткострокових активів до короткострокових зобов’язань характеризує платоспроможність підприємства в середньо-строковому періоді.

3. Проміжний коефіцієнт покриття характеризує очікувану платоспро-можність підприємства в короткостроковому періоді.

4. Коефіцієнт покриттянеоборотних активів довгостроковим капіталом характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємством у короткостроковому та довгостроковому періодах.

б) Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника . Висновки, щодо задовільності показників структури капіталу та майна підприємства робиться на основі їх зіставлення із середньогалузевими значеннями.

Якщо коефіцієнти заборгованості та фінансової незалежності є відносно стабільними і перебувають на вищому рівні ніж, у середньому по галузі, то вважають, що ризики структури капіталу є низькими і за цим критерієм позичальник є кредитоспроможним.

в) Показники прибутковості та самофінансування показують здатність підприємства виконувати свої зобов’язання і значною мірою залежить від рівня прибутковості і самофінансування. Дані показники дають змогу визначити:

- яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємство може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності;

- чи зможе підприємство виконати свої зобов’язання у майбутньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Назва показника	Формула розрахунку
1. Рентабельність власного капіталу	(Чистий прибуток / Власний капітал) * 100%
2. Операційна рентабельність продажу	(Чистий прибуток / Чиста виручка від реалізації) * 100 %
3. Рентабельність основної діяльності	Прибуток від операційної діяльності * 100 % Собівартість реалізованої продукції
4. Рентабельність інвестицій	Чистий прибуток + проценти за кредит * 100 % Інвестований капітал
5. Рентабельність активів	Чистий прибуток + проценти за кредит * 100 % Сума активів
6. Чистий грошовий потік на одиницю власного капіталу	Cash – flow (операційний) * 100 % Власний капітал
7. Показник самофінансування інвестицій	Cash – flow (операційний) * 100 % Приріст необоротних активів
8. Чистий грошовий потік на одиницю активів	Cash – flow (операційний) · *100 % Сума активів

г) Показники оборотності характеризують ефективність управління грошовими потоками підприємства в тому числі оборотними активами, кредиторською та дебіторською заборгованістю.

Назва показника	Формула розрахунку
1. Оборотність інвестованого капіталу	Чиста виручка від реалізації / Сума інвестицій
2. Тривалість погашення заборгованості за рахунок операційної діяльності	Позичковий капітал   Cash – flow (операційний)
3. Термін обігу обігових коштів за певний період (днів)	Середні залишки обігових коштів * Тривалість періоду Чиста виручка від реалізації
4. Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів у періоді)	Чиста виручка від реалізації   Середні залишки обігових коштів
5. Термін обертання дебіторської заборгованості	Залишки дебіторської заборгованості * Тривалість періоду Чиста виручка від реалізації
6. Термін обігу запасів (днів)	Залишки запасів * Тривалість періоду Чиста вартість від реалізації

Досліджуючи дані показники слід враховувати, що чим швидше обертаються вкладені кошти, тим менше їх слід залучати, і тим меншою буде вартість капіталу, що позитивно впливає на рентабельність і платоспроможність підприємства.

Якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення.

До основних видів забезпечення кредиту належать:

- застава (майно, майнові права, цінні папери та інше);

- гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);

- інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).

Згідно із Законом України “Про заставу” застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання кошти, одержані від реалізації заставленого майна, спрямовуються на задоволення вимог заставодержателя. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

4.Залучення коштів за допомогою емісії облігацій

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальні вартість цього папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.

Акціонерне товариство може випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.

В європейських країнах розміщенням облігацій займаються банківські консорціуми, які викуповують у емітента всю емісію за винагороду, що становить від 2,5 – 4 % вартості емісії.

Особливо важливим завданням є визначення порядку погашення облігацій та встановлення процентів по них.

Велике значення має ефективна ставка процента за облігаціями, яка враховує позитивну чи негативну різницю між курсом емісії та ціною викупу облігацій. Відхилення між зазначеними ставками можна спостерігати тоді, коли курс емісії та курс погашення процентних облігацій не дорівнює 100 %. Відхилення буде тим більшим, чим більшою виявиться різниця між цими курсами.

Для емітента ефективна процентна ставка характеризує загальний рівень витрат, пов’язаних із залученням коштів. Дані витрати включають окрім номінальної процентної ставки та дисконту також одноразові накладні витрати.

Приклад 4.1.

Облігації емітуються за номінальною процентною ставкою 12 %, проценти нараховуються щорічно один раз на рік. Курс емісії становить 89 % до номіналу. Період обігу облігацій – 10 років з погашенням у кінці строку обі-гу за курсом 110 % до номіналу, витрати пов’язані з емісією становлять – 5 %.

Для визначення ефективної ставки процента розрахуємо середньорічні витрати пов’язані із залученням капіталу:

- середньорічна величина дизажіо становить 3 % (30 / 10);

- середньорічні накладні витрати 0,5 % (5 / 10);

- фінансова процентна ставка 12 %

Таким чином, загальна величина витрат становитиме 15,5 % до номіналу.

Реальна величина фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні підприємства дорівнює 75 % до номіналу. Відношення між величиною витрат та обсягом залучення фінансових ресурсів характеризує ефективну ставку процента для емітента – 20,6 %.

Інвестор враховуючи ефективну процентну ставку не бере до уваги витрати, пов’язані з емісією облігацій. Якщо погашення облігацій проводиться в кінці періоду, то для визначення ефективної процентної ставки (Rе) доцільно використовувати таку формулу:

i + d / n

Rе = * 100 %,

Kl

де d – дисконт, виражений у процентах (Kn - Kе);

l – фіксована процентна ставка;

Ке – курс емісії у процентах;

Кп – курс погашення облігацій у процентах;

п – термін оббігу облігацій.

Враховуючи дані наведеного прикладу, ефективна ставка проценту для інвестора становитиме:

12 + 30 / 10

Re = * 100 = 18,75 %

Якщо погашення облігацій здійснюється рівними сумами щорічно, в попередній формулі замість n доцільно підставляти середню величину строку обігу облігацій (t) t = (n + 1) / 2.

Якщо умову попереднього прикладу скоригувати, передбачивши щорічне погашення облігацій, то ефективна процентна ставка становитиме:

12 +30 / 5,5

Re = = 21,8 %

Розрахунок ефективної ставки процента має значення насамперед для інвесторів, при оцінці ефективності їх вкладень.

Проценти за облігаціями з нульовим купоном тезавруються і виплачуються при погашенні цінних паперів у складі їх номінальної вартості або у вигляді премії. Номінальна вартість, яка підлягає погашенню, зменшується фіксовано протягом всього терміну запозичення.

Вважається, що кредитоспроможність емітентів облігацій з нульовим купоном повинна бути вищою, ніж тих, які випускають процентні облігації, оскільки інвестори підлягають більшому ризику. Вкладаючи кошти в ці облігації, інвестор отримує доходи не у вигляді процентів, а в результаті приросту його капіталу. Недоліком цього виду облігацій для емітента є те, що він бере на себе ризик зміни процентних ставок.

Конвертовані облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. На відміну від інших видів облігацій, курс емісії конвертованих облігацій не може бути меншим за 100 %, тобто за номінал.

Оскільки збільшення капіталу на основі обміну облігацій на акції призводить до змін курсу акцій та розмивання прав акціонерів вони мають переважні права на купівлю конвертованих облігацій. Переважні права визначаються відношенням статутного капіталу до загальної номінальної вартості емітованих облігацій.

Наприклад: Статутний капітал 180 тис. грн. і загальна вартість емітованих облігацій 30 тис. грн., переважні права становитимуть 6 / 1 (180 / 30). Це означає, що один акціонер, який володіє номінальною вартістю акцій 60 грн. має право на придбання облігацій номінальною вартістю 10 грн.

5.Комерційні кредити та факторинг

Комерційний кредит – це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів.

Факторинг - це продаж дебіторської заборгованості на користь фінан-сового посередника. Полягає в тому, що перевідступаються першим кредитором права вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Ключові питання:

1. Охарактеризуйте основні джерела формування позичкового капіталу.

2. Перелічіть основі етапи роботи, які необхідно здійснити фінансовій службі підприємства для одержання банківського кредиту.

3. Визначіть основні критерії кредитоспроможності підприємства ?

4. Дайте характеристику показникам, що виражають структуру майна підприємства.

5. Для чого використовується кредитна застава, які повинні бути її характеристики ?

6. Обґрунтуйте переваги та недоліки залучення підприємством коштів, за допомогою випуску облігацій.

7. Перелічіть основі етапи роботи, які необхідно здійснити фінансовій службі підприємства для залучення коштів за допомогою випуску облігацій.

8. Охарактеризуйте переваги та недоліки конвертованих облігацій.

9. В яких випадках випуск конвертованих облігацій є економічно недоцільним ?

10. Для чого використовується комерційний кредит ?

11. Охарактеризуйте основні види комерційного кредиту ?

12. В чому полягає сутність та завдання факторингу ?

13. Перелічіть основні функції факторингу ?

Модуль 2. Організація зовнішніх фінансових взаємовідносин підприємства

Тема 5. Фінансово-інвестиційна діяльність підприємств

Програмна анотація:

1.Сутність та класифікація фінансових інвестицій.

2.Оцінка інвестицій з фіксованою ставкою дохідності.

3.Оцінка доцільності інвестицій в корпоративні права.

Ключові слова:

Інвестиції, фінансові інвестиції, довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції ,метод дисконтування CASH – FLOW,ефективна ставка процента, показник дюраляції.

1.Сутність та класифікація фінансових інвестицій

Інвестиції – це види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиції можна класифікувати за такими ознаками:

· об’єкти вкладення (фінансові, реальні);

· строки інвестування (короткострокові, довгострокові);

· за характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).

2.Оцінка інвестицій з фіксованою ставкою дохідності

При оцінці фінансових інвестицій використовуються методи, які дають змогу дослідити показники, що характеризують об’єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать:

· метод дисконтування майбутніх доходів;

· метод внутрішньої норми прибутковості.

Якщо керуватися критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

Приклад 5.1.

Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні облігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати з дисконтом у 10 %, фіксована ставка процента за облігаціями становить 12 % річних до номіналу із щоквартальною виплатою доходів. Обсяг фінансових інвестицій дорівнює 90 тис. грн., комісійні фінансовим посередникам становлять 0,5 % їх номінальної вартості. Як альтернатива – підприємство може вкласти зазначену суму коштів у банківський депозит з процентною ставкою 20 % річних із щоквартальною виплатою відсотків.

Враховуючи дані умови номінальна вартість інвестицій становитиме 100000 грн.; комісійна винагорода посередника – 500 грн.; квартальна сума процентів – 3000 грн. У таблиці наведені розрахунки теперішньої вартості майбутніх доходів від здійснення інвестицій].

Розрахунки показують, що вартість інвестицій є від’ємною. Це означає, що вкладення коштів у дані облігації є менш вигідним, ніж альтернативне вкладення на депозитний рахунок.

Метод ефективної ставки процента:

Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями – це реальна ставка доходності інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень, розраховується як відношення річного процента за вкладеннями (скоригованого на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (-) до величини вкладень (собівартості інвестицій).

3. Оцінка доцільності інвестицій у корпоративні права

Ризик зміни процентних ставок і дюралація:

Період, на який інвестор планує вкласти кошти у цінні папери, не завжди збігається з періодом обігу цих цінних паперів. У такому разі інвестиційні вкладення реалізуються за ринковим курсом. Цей курс значною мірою залежить від процентних ставок на ринку капіталів. Якщо вони зростають, курс цінних паперів з фіксованою номінальною ставкою процента падає і навпаки.

Найважливішим інструментом оцінки ризику зміни процентних ставок та його нейтралізації є рахунок показника дюралації. Дюраляціяхарактеризує середньозважений період, протягом якого інвестор може амортизувати собівартість інвестицій, тобто отримати початкову суму фінансових вкладень. Завдяки показнику дюраляції інвестор може дістати інформацію про середній строк, протягом якого кошти будуть заморожені в тому чи іншому об'єкті інвестицій.

Дюраляція розраховується за формулою:

,

де D – показник дюраляції;

t – порядковий номер періоду здійснення платежу (t ≥ n);

СF – чистий грошовий потік від інвестицій в періоді t;

r– коефіцієнт, який характеризує ринкову ставку дисконту за аналогічними фінансовими вкладеннями.

Чим ближче показник дюралації до планового періоду вкладання коштів, тим меншим є ризик зміни процентних ставок.

Приклад 2.

Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні облігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати за ринковим курсом 93,3 %, номінальна вартість пакета облігацій – 100 тис. грн., фіксована ставка процента за облігаціями 12 % річних до номіналу з квартальною виплатою відсотків. Середня ставка на ринку дорівнює 16 % (або 4 % за квартал). Розрахуємо показник дюраляції за даними облігаціями.

Період п (квартал)	Грошовий потік від фінансових інвестицій, CF	Процентний фактор теперішньої вартості r = 4 %	Теперішня вартість очікуваних доходів r = 4 %	Зважена теперішня вартість (гр. 1 * гр.4)
		0,96
		0,92
		0,88
		0,85
		0,82
		0,79
		0,76
		0,73
Сума

Таким чином дюраляція облігацій становить 7,19 кварталів (671551 / 93302) або 1,8 року.

Ключові питання:

1. Дайте характеристику сутності та значенню інвестицій в фінансово-господарській діяльності підприємства.

2. Якими принципами повинні керуватися інвестори при інвестуванні коштів ?

3. За якими ознаками класифікують інвестиції ?

4. Перелічіть основні цілі фінансових інвестицій.

5. Охарактеризуйте основні методи оцінки інвестицій.

6. Визначіть сутність методу ефективної ставки відсотка за фінансовими інвестиціями.

7. На основі яких даних слід приймати інвестиційні рішення ?

8. Які фінансові показники характеризують внутрішню вартість корпоративних прав ?

9. Як впливає ризик зміни процентних ставок на інвестиційні рішення ?

10. Дайте характеристику показника дюраляції.

Тема 6. Дивідендна політика підприємства

Програмна анотація:

1.Завдання та фактори дивідендної політики

2. Порядок нарахування та форми виплати дивідендів

3. Інструменти дивідендної політики

4. Методи нарахування дивідендів

Дивідендна політика, оптимізація дивідендної політики, стадія життєвого циклу підприємства, змішана форма виплати дивідендів, приховані дивіденди, резерв дивідендів, залишковий метод нарахування дивідендів, метод гнучкої дивідендної політики, метод стійкого приросту дивідендів, метод стабільної та конусної частини нарахування дивідендів.

1. Завдання та фактори дивідендної політики

Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів, що є запорукою успішного розвитку акціонерного товариства та задоволення потреб різних груп інвесторів.

Зв’язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав:

Завданням фінансового менеджменту на підприємстві є обґрунтування не­обхідності прийняття того чи іншого рішення в галузі дивіденд­ної політики. До основних з таких факторів належать:

	5.Рівень процентних ставок на ринку та в інших підприємств, які належать до тієї самої чи суміжних галузей виробництва.

2. Порядок нарахування та форми виплати дивідендів

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоратив­ними правами кожної категорії приймають власники (загальнізбори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів.

Фактори, що впливають на величину дивідендів:

Порядок нарахування дивідендів (прибутку на корпоративні права) значною мірою залежить від форми організації бізнесу та форми власності. Розглянемо найсуттєвіші особливості нараху­вання дивідендів.

Виплата дивідендів акціонерними товариствами:

Виплата дивідендів товариствами з обмеженою відповідальністю:

Виплата дивідендів приватними підприємствами:

Особливості перерахування в бюджет дивідендів підпри­ємствами з часткою державної власності в статутному капі­талі:

Не грошова форма виплати дивідендів:

Змішана форма виплати дивідендів:

Прихована форма виплати дивідендів:

3. Інструменти дивідендної політики

Збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників:

Подрібнення акцій та викуп акціонерним товариством акцій влас­ної емісії: