Курсова робота

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 993

ГУСТИНА РОЗМІЩЕННЯ ВИДУ – площа заселення одним видом фітоценозу (незалежно від присутності особин інших видів). Величина, зворотна Г.р.в., характеризує кількість особин цього виду на одиниці площі.

Д

ДАМПИНГ ВІДХОДІВ – скидання, захоронення відходів (будівельне сміття, радіоактивні, хімічні речовини та ін.) в океанах і морях. Щорічно на суднах вивозиться більше 100 млн. тон забруднюючих речовин, тому світовий океан нині називають “світовим звалищем відходів”. Д. у напівзамкнених морях може призвести до екологічної катастрофи. Здатність до самоочищення вод багатьох внутрішніх морів майже вичерпана (наприклад, на північному заході Чорного моря), що викликає помітне швидке забруднення поверхневих вод і деградацію деяких форм життя з одночасним бурхливим розвитком небажаних форм (наприклад, морської зірки). Одночасно забруднення світового океану (особливо нафтопродуктами) впливає на газообмін між океаном та атмосферою, послаблює здатність до акумуляції вуглекислого газу та інших газових домішок, концентрація яких в атмосфері безперервно зростає.

ДДТ (дихлордифенілтрихлоретан) – один з екологічно небезпечних інсектицидів. Відрізняється високою стійкістю і поглинається з навколишнього середовища живими організмами; накопичується в тканинах печінки, нирок і мозку ссавців, у тому числі людини. ДДТ становить небезпеку і для популяцій хижих птахів, оскільки порушує кальцієвий обмін, внаслідок чого у яєць утворюється тонка шкаралупа, яка руйнується при насиджуванні. Загальна кількість ДДТ, що циркулює в біосфері (в основному накопичена в грунті), становить 280 тис. т. Нині виробництво та застосування ДДТ заборонено, проте його підвищений вміст у тканинах організмів, особливо у риб, прогнозується і після 2020 року. У комах швидко добираються екотипи, стійкі до ДДТ. Так, у тропічних країнах виявлені вже 24 види малярійних комарів, стійких до дії ДДТ.

ДЕВАНСАЦІЯ – комплекс заходів щодо знищення збудників інвазійних та інфекційних захворювань людини, тварин і рослин на всіх фазах розвитку за допомогою специфічних методів (дегільментизація, хіміотерапія, дезінфекція, дезінсекція тощо).

ДЕГЕНЕРАЦІЯ (від лат. вироджуюсь) – 1) Виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму як результат несприятливих умов існування. 2) Переродження, глибокі структурні зміни в тканинах організму, що супроводжуються появою в них речовин, невластивих цим тканинам (жир, гіалин тощо). 3) Те ж саме, що біологічна редукція, тобто спрощення, ослаблення або майже повне зникнення органів, що не мають еволюційного значення (зябра у наземних тварин). 4) Спрощення та порушення структури ландшафту, біоценозу (екосистеми), грунту, та іншої природної системи; зменшення кількості видів, що населяють її, руйнування екологічних зв’язків, порушення природного екологічного балансу, рівноваги, хімічна деструкція тощо; процеси, пов’язані з природними та антропогенними впливами. 5) Розумове, соціальне чи біологічне виродження в ланцюгу поколінь людини, що характеризується морфо-фізіологічними аномаліями, розумовою слабкістю, психічними відхиленнями та схильністю до асоціальних вчинків, що зумовлено несприятливими соціальними чи природними умовами, у тому числі і сильним чи постійним антропогенним забрудненням.

ДЕГІДРАТАЦІЯ – 1) Зневоднення, процес виділення води з будь-якої речовини (гірських порід, мінералів тощо); 2) Відщеплення молекул води від молекул неорганічних чи органічних сполук під впливом фізичних чинників (наприклад, теплоти) чи водовбирних хімічних агентів; 3) Видалення з організму надлишкової рідини (мед.).

ДЕГРАДАЦІЯ [лат. degradatio – зниження, рух назад, погіршення] – поступове виродження; спрощення будови і функцій організму внаслідок пристосування до змін умов існування; зниження складності, енергетичного потенціалу і ємності системи, практично необоротне в реальних масштабах часу. Д. означає погіршення з покоління в покоління пристосувань організму, популяції або екосистеми, викликане несприятливими умовами існування, інбридингом або хворобами. Виділяють деградацію середовища, деградацію грунту, деградацію ландшафту.

ДЕГРАДАЦІЯ СЕРЕДОВИЩА – 1) Занепад, поступове погіршення природного середовища для життя людини; 2) Одночасне погіршення природних та соціальних умов середовища для життя (напр., у деяких містах).

ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове та стійке погіршення властивостей грунту – середовища існування біоти, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу природних чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або господарської діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення тощо), що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури грунту та зниженням його родючості.

Д.г. може бути розділена нафізичну (погіршення гідрофізичних властивостей грунту, порушення грунтового профілю), хімічну (погіршення хімічних властивостей грунту, виснаження запасів поживних елементів, вторинне засолення, вторинне осолонцювання, забруднення ксенобіотиками) та біологічну (зниження видового різноманіття, порушення оптимального співвідношення різних видів грунтової мезофауни і мікроорганізмів, забруднення грунту патогенними та іншими, не властивими їй мікроорганізмами, погіршення санітарно-епідеміологічних показників та ін.) Причиною Д.г. є с.-г. діяльність, перевипасання, знищення лісів та ін.

ДЕГРАДАЦІЯ ЛАНДШАФТУ – поступове стійке спрощення, погіршення властивостей ландшафту в результаті впливу природних чи антропогенних факторів; зниження господарського та естетичного потенціалу ландшафту аж до перетворення його на пустище. Д.л. характеризується крайнім ступенем зміни структури ландшафту, що виражається в повній втраті його здатності виконувати відтворюючі функції ресурсів і середовища. Д.л. можлива як в результаті неврегульованої людської діяльності, так і природних причин; може бути наслідком досягнення клімаксного стану біоценозу або ландшафту в цілому, наслідком стихійних природних процесів: землетрусів, виверження вулканів, ураганів тощо. Д.л. означає його перехід на більш низький енергетичний рівень.

ДЕГУМІФІКАЦІЯ (Д.) – процес руйнування грунтового гумусу в результаті дії аеробних мікроорганізмів. Д. посилюється при глибокій відвальній обробці грунту та внесенні високих доз мінеральних азотних добрив.

ДЕЗАКТИВАЦІЯ – видалення радіоактивного забруднення з місцевості, поверхні предметів, техніки, одягу, продовольства, води тощо. Д. забезпечується обтиранням, змиванням водою, дезактиваційними розчинами.

ДЕЗІНСЕКЦІЯ – комплекс заходів із знищення шкідливих членистоногих (комарів, мух, вошей, кліщів, с.-г. шкідників) – переносників збудників інфекційних хвороб людини і тварин. Методи Д. – фізичні, хімічні і біологічні.

ДЕЗІНФЕКЦІЯ – всі форми знезараження – знищення хвороботворних організмів мікробіологічними, хімічними (обробка хлором, озоном та іншими хімічними агентами) і фізичними (нагрівання, опромінення) методами.

ДЕЗОДОРАНТИ – засоби, що усувають неприємні запахи: у побутових приміщеннях (напр., кухнях), запахи тіла людини. Косметичні Д. зазвичай містять речовини, які виявляють антимікробні властивості, закупорюють потові залози, зменшують виділення поту (антиперспіранти). Бактерії на шкірі людини, харчуючись потом (він не має запаху), обумовлюють неприємний запах спітнілого тіла. Д. є екологічно шкідливими, оскільки основна їх частина випускається в аерозольних упаковках, що містять фреони, які руйнують озоновий шар атмосфери. Д. здатні викликати алергії. Д. в аерозольній упаковці є загрозою озоновому шару планети.

ДЕКАЛЬЦИНАЦІЯ ГРУНТІВ – втрата ґрунтовим гумусовим горизонтом кальцію за рахунок його вилуговування в нижні горизонти. Відбувається при випадінні кислотних опадів, а також при використанні фізіологічно кислих мінеральних добрив. Д.г. призводить до погіршення структури грунту та зниження родючості (біологічної продуктивності). Декальцинація властива також живим організмам при фізіологічних і патологічних процесах, а також в умовах відсутності гравітації.

ДЕЛЬТА РІЧКИ – низинна ділянка суходолу в гирлі річки, складена з річкових наносів і розчленована густою сіткою рукавів і проток; гирлова ділянка річки, яка включає водотоки та водойми. Нерідко характеризується високою біологічною продуктивністю (як у воді, так і на суходолі). Розрізняють Д.р. видовжені, виповнені, блоковані, лопатеві, підводні та інші. Д.р. Амазонки, Гангу з Брахмапутрою досягають 100 тис. км². Потужність дельтових відкладень сягає від десятків до сотень метрів (у Д. Янцзи – понад 300 м). Дельти багатьох річок (Нілу, Гангу) густо населені і є важливими районами землеробства.

ДЕМЕКОЛОГІЯ – розділ загальної екології, що вивчає екологію популяцій (популяційну екологію), зокрема дію факторів середовища на популяції, динаміку їх чисельності та структуру: біологічну, статеву, вікову, етологічну.Д. описує коливання чисельності різних видів та встановлює їх причини, зокрема прямі й зворотні зв’язки популяцій із середовищем та внутрішньо популяційні взаємовідносини.

ПОПУЛЯЦІЇ – елементарні надорганізмені макросистеми, які є структурною одиницею виду та еволюційних процесів.

ДЕМОГРАФІЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ [від грецьк. demos - народ і grapho - пишу] – генетично обумовлене для кожного виду співвідношення статей і вікових груп. Останні графічно представлені у вигляді вікових пірамід.

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ (Д.в.) – різке збільшення швидкості росту народонаселення. Д.в. пов'язаний із соціально-економічними умовами: збільшенням харчових ресурсів, енергії, поліпшенням медичного обслуговування тощо. Нині Д.в. має місце в країнах Африки, Азії і Південної Америки. Демографічний вибух сприяє інтенсивному забрудненню та порушенню параметрів природного середовища. Передбачається, що стабілізація населення планети відбудеться в 2095 році.

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПЕРЕХІД – процес зміни нестійкого балансу високої смертності та високої народжуваності більш стабільним балансом низької смертності та низької народжуваності. У розвинених країнах початок демографічного переходу зафіксований на початку XVIII ст., а завершився він практично у кінці XX ст. У країнах, що розвиваються, цей процес спостерігається донині.

ДЕМОГРАФІЯ (від грецьк. демос - народ і графос - пишу) – 1) Наукова дисципліна про закономірності відтворення населення в суспільно-історичному контексті. 2) Д. соціально-економічна – галузь науки, що вивчає населення, його географію, структуру, склад, кількість та просторово-часову динаміку, процеси відтворення (народжуваність, смертність, тривалість життя) в їх суспільно-історичному контексті. 3) Д. біологічна – сума статистичних показників про склад популяції: чисельність, щільність населення, віковий та статевий склад.

ДЕМУТАЦІЯ [від лат. de – префікс, що означає скасування, видалення, і mutatio – зміна] – процес відновлення екосистеми до стану, близького до вихідного, після руйнування або суттєвого порушення її складу та структури (дигресії) (за Г.Н. Висоцьким, 1915).

ДЕНДРАРІЙ (арборетум) (від грец. дерево) – колекція дерев та чагарників, вирощена у відкритому грунті. Насадження дерев, що зазвичай формуються у стилі ландшафтних парків, можуть входити до складу ботанічного саду. Рослини розміщуються за систематичним, географічним, екологічним, декоративним чи іншим принципом. В Україні найбагатші колекції дерев і чагарників зібрані в Д. Наукового центру “Нікітський ботанічний сад”, Д. Національного ботанічного саду НАН України, в дендропарках “Олександрія”, “Софіївка”, “Великі Боковеньки”, “Тростянець”.

ДЕНДРОПАРК (від грецьк. дерево та англ. парк) – парк ландшафтного типу, створений на основі природних ділянок лісу і штучного дендрарію. Зазвичай має у своєму складі систему штучних мальовничих водойм, печер, гротів, споруд садово-паркової архітектури (павільйони, альтанки) тощо. В Україні відомі Д. “Олександрія” в Білій Церкві, “Софіївка” в Умані та ін.

ДЕНИТРИФІКАЦІЯ (Д.) – етап кругообігу азоту в екосистемах; аеробний процес мікробіологічного руйнування азотовмісних сполук з утворенням молекулярного азоту, який потрапляє в атмосферу. Під час Д. відбувається відновлення грунтовими та водними бактеріями солей нитратної кислоти (нитратів) до нитритів, вільного азоту та аміаку. Д. призводить до збіднення грунтів за необхідними рослинам сполуками азоту.

Д.- енергетичний процес окислення мікроорганізмами органічних речовин в анаеробних умовах, де кінцевими акцепторами електронів є нитрати, нитрити та сульфати. У цьому розумінні Д. називають анаеробним диханням.

Д. – небажаний процес, який знижує родючість грунту та ефективність внесення органічних і мінеральних азотних добрив. Існують спеціальні методи пригнічення процесу.

ДЕНУДАЦІЯ [denudatio – оголення] – сукупність процесів руйнування гірських порід льодовиками, водою, вітром і перенесення продуктів вивітрювання цими чинниками або під впливом сили гравітації до нижніх ділянок земної поверхні, де вони нагромаджуються, що призводить до поступового вирівнювання рельєфу.

ДЕПОПУЛЯЦІЯ (Д.) – зменшення чисельності особин у популяції. Цим терміном позначають також один із сценаріїв виживання людства, при якому ставиться завдання скоротити народонаселення до 1,2-0,5 млрд чоловік. Незважаючи на виправданість Д. з екологічної точки зору, вона неможлива за соціальними причинами, тому ідея Д. має розглядатися як утопічна.

ДЕРАТИЗАЦІЯ – знищення гризунів (у першу чергу щурів) в приміщеннях або на будь-яких територіях.

ДЕРЕВОСТРУЖКОВІ ПЛИТИ (ДСП) – будівельний матеріал з подрібнених деревних волокон і з’єднувального матеріалу (амінопластів, фенолрезорцинових смол тощо). З одного боку, виробництво ДСП дозволяє економити деревину. З іншого боку, ДСП як матеріал для виробництва меблів та оздоблення стін житлових приміщень становить значну небезпеку, оскільки при розкладанні амінопластів виділяється формальдегід, який є алергеном і канцерогенною речовиною. Зменшити негативний вплив ДСП на здоров'я людини можна, покриваючи їх поверхню шаром лаку або масляної фарби. Розроблені способи одержання екологічно безпечних ДСП на магнезиті.

ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – компетентний аналіз можливих наслідків впливу на навколишнє середовище будівництва підприємств, розробки нафтових родовищ, спорудження нафтогазопроводів та інших, що може завдати шкоди природі. Д.е.е. можуть піддаватися вже працюючі підприємства або будь-які інші споруди, які негативно впливають на навколишнє середовище; техніка і технології, сировина та матеріали, продукція, хімічні речовини, стандарти, технічні та правові норми тощо. У результаті Д.е.е. може бути відхилений чи докорінно перероблений проект і ліквідовано або модернізовано вже працююче підприємство. Починаючи з 1990 року, фінансування робіт за всіма проектами і програмами дозволяється тільки при наявності позитивного результату Д.е.е.

Одночасно з Д.е.е. можливим є проведення громадської екологічної експертизи.

ДЕРЖАВНИЙ ВОДНИЙ КАДАСТР – сукупність відомостей про водні об'єкти, їхні ресурси та особливості використання, про кількість та ефективність діяльності водокористувачів.

ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР – сукупність достовірних і необхідних відомостей про природний, господарський і правовий стан земель. Д.з.к. включає дані реєстрації землекористування, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, економічної оцінки земель.

ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ОБ'ЄКТІВ ТВАРИННОГО СВІТУ – сукупність відомостей про географічне поширення об'єктів тваринного світу, їх чисельність, характеристики середовища проживання, інформацію щодо їх господарського використання.

ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ОСОБЛИВИХ ОХОРОННИХ ПРИРОДНИХ ТЕРІТОРІЙ – документ, що включає відомості про статус цих територій, їх географічне положення і межі, про режим особливої охорони територій, перелік природокористувачів; еколого-просвітницьку, наукову, економічну, історичну та культурну цінність.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ЗЕМЕЛЬ – контроль за дотриманням міністерствами, відомствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами, організаціями та установами, а також громадянами земельного законодавства, порядку користування землею, правильності ведення земельного кадастру та землеустрою з метою раціонального ефективного використання та охорони земель.

ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОВИЙ КАДАСТР – документ, який містить відомості про екологічні, економічні та інші кількісні та якісні характеристики лісового фонду.

ДЕРЖАВНИЙ МОНІТОРИНГ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ – система регулярних спостережень за гідрологічними або гідрогеологічними і гідрогеохімічними показниками їх стану, що забезпечує збір, передачу та обробку отриманої інформації з метою своєчасного виявлення негативних процесів, прогнозування їх розвитку, запобігання шкідливих наслідків і визначення ступеню ефективності здійснених водоохоронних заходів.

ДЕРЖАВНИЙ МОНІТОРИНГ ОБ'ЄКТІВ ТВАРИННОГО СВІТУ – система регулярних спостережень за поширенням, чисельністю, фізичним станом об'єктів тваринного світу, структурою, якістю та площею середовища їхнього проживання.

ДЕРЖАВНІ ПРИРОДНІ БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ – державні природні заповідники (див. нижче), які входять до міжнародної системи біосферних резерватів, що здійснюють глобальний екологічний моніторинг.

ДЕРЖАВНІ ПРИРОДНІ ЗАКАЗНИКИ – території (акваторії), що мають особливе значення для збереження чи відновлення природних комплексів або їх компонентів та підтримки екологічного балансу.

ДЕРЖАВНІ ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ – природоохоронні, науково-дослідні та еколого-просвітницькі установи, метою яких є збереження і вивчення природного ходу процесів і явищ, генетичного фонду рослинного і тваринного світу, окремих видів і спільнот рослин і тварин, типових та унікальних екологічних систем.

ДЕРНИНА (Д.) – верхній шар грунту, пронизаний корінням, кореневищами, а також основами пагонів дернових злаків і осок, що додають йому зв'язності. Д. відрізняється високим вмістом азоту і характерна для луків і степів, а також трав'янистих осокових боліт. Д. надійно захищає грунт від ерозії, тому її формування (в результаті створення природної цілини, висіву травосумішей, створення агростепу) є одним з найбільш ефективних способів припинення ерозії на схилах.

Десорбція – видалення з рідин або твердих тіл речовин, поглинених у процесі абсорбції або адсорбції. Застосовують Д. з метою регенерації абсорбента чи адсорбента.

ДЕСТРУКТОР (редуцент) – організм, який в ході своєї життєдіяльності перетворює органічні залишки в неорганічні речовини, придатні для використання продуцентами. Є гетеротрофами. Переважно це бактерії і гриби.

Деструкція (дисиміляція) – порушення, руйнування або розклад нормальної структури органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот та ін.) в організмі на більш прості речовини. Основні форми Д. – дихання і бродіння. Найпростішими кінцевими продуктами Д. всіх організмів є вода, вуглекислий газ, аміак. У процесі Д. виділяється енергія, яка частково перетворюється на тепло чи акумулюється в молекулах аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Єдність процесів Д. та асиміляції забезпечують безперервність оновлення органічних речовин.

Деструкція біологічна – руйнування, розкладання органічних речовин під дією мікроорганізмів (бактерій, грибів, грунтових організмів). За повної Д. б. виділяється лише вода, вуглекислий газ, з’являються нові бактеріальні або грибкові сполуки (іноді сполуки сірки та азоту). Однак часто один вид бактерій чи грибів зумовлює лише один із ступенів процесу розкладання, а для розкладання сполук на кінцеві продукти здебільшого потрібна спільна дія великої кількості різних мікроорганізмів. Більшість природних або слабко змінених сполук (наприклад, мило) легко піддаються розкладанню. Трапляються і синтетичні сполуки, що легко розкладаються. Однак, як правило, чим більше вони відрізняються за молекулярною будовою від природних, тим важче розкладаються. Про ступінь розкладання органічних сполук у стічних водах судять за співвідношенням коефіцієнтів біологічного і хімічного споживання кисню. Якщо це співвідношення дорівнює одиниці, органічні сполуки розкладаються легко.

Детергенти – поверхнево-активні синтетичні речовини, що застосовуються у промисловості і побуті як миючі засоби та емульгатори. Одна з основних груп речовин, що забруднюють водойми, оскільки важко піддаються розкладанню мікроорганізмами.

ДЕТЕРІОРАЦІЯ СЕРЕДОВИЩА [від лат. deterior – найгірший] – погіршення навколишнього природного середовища, що відбувається під впливом антропогенних факторів. Те ж саме, що деградація середовища.

Детермінант (від лат. обмежую) – вид рослин чи тварин, що визначає умови біологічного середовища в угрупованні.

ДЕТРИТ (від лат. розтертий) – мертва органічна речовина в екосистемі, тимчасово виключена з біологічного кругообігу елементів живлення.

1) Д.- продукт механічного руйнування решток рослин і тварин та продукт життєдіяльності живих організмів, представлений у вигляді сукупності завислих у воді та осілих на дні водойм дрібних (від кількох мікрометрів до кількох сантиметрів) нерозкладених частинок рослинних і тваринних організмів або їхніх виділень, заселений мікроорганізмами. Час збереження Д. може бути коротким (трупи і фекалії тварин переробляються личинками мух за кілька тижнів, листя в лісі – за кілька місяців, стовбури дерев – за кілька років) або дуже довгим (гумус, сапропель, торф, вугілля, нафта). Осідаючи на дно, Д. бере участь в утворенні донних відкладень.

2) Д.- нагромадження уламків осадкових гірських порід, що складаються із скелетів безхребетних тварин і кісток хребетних. Д. – запас поживних речовин в екосистемі, необхідний елемент її нормального функціонування. Існують спеціальні організми – детритофаги, які харчуються Д.

ДЕТРИТОФАГИ (синонім: сапрофаги) – різноманітні організми, що живляться мертвою органічною речовиною – детритом. Д. поділяються на редуцентів, або деструкторів (це головним чином бактерії і гриби), які перетворюють органічні залишки в неорганічні речовини, доступні рослинам, і детритофагів у вузькому сенсі – тварин, які харчуються мертвими тканинами рослин і тварин або екскрементами. Д., що харчуються трупами тварин, називають некрофагами, або падальщиками (наприклад, різні грифи, стерв'ятник, навіть ворон). До цієї ж групи належать деякі великі безхребетні, наприклад жук-мертвоїд некрофорус, який здатний (удвох із самкою) закопувати трупи мишей на глибину до 20 см і там «згодовувати» їх своїм личинкам. Д., що харчуються екскрементами тварин, утворюють окрему екологічну групу капрофагів.

Серед численних грунтових Д. розрізняють (за розмірами) мікрофауну (до 120 мм), мезофауну (від 120 до 320 мм), макро-і мегафауну – більш великі тварини. Різноманітність Д. у грунті колосальна: число видів тварин 1 м² лісового грунту може перевищувати 1000. Саме завдяки великій кількості Д. з мертвої органічної речовини (в першу чергу, коренів рослин) формується грунт. При цьому багато Д. одночасно є хижаками, оскільки харчуються «бутербродами» з мертвої речовини і живих бактерій, які містяться в ній. Серед Д. водних екосистем за способом добування та переробки їжі розрізняють подрібнювачів, збирачів, соскребачів, фільтраторів.

Поділ Д. на редуцентів і Д. у вузькому сенсі вельми умовний, оскільки редуценти також витрачають частину речовини на побудову власного тіла і поїдаються хижаками – найпростішими тваринами (наприклад, амебами), тому можуть входити в детритний харчовий ланцюг.

Детритний ТРОФІЧНИЙ ЛАНЦЮГ (Д.т.л.) – харчовий ланцюг, в якому органічна речовина мертвих рослин, тварин, грибів чи бактерій споживається детритофагами, які можуть стати здобиччю хижаків. Таким чином, частина поживних речовин, що містяться в детриті, повертається в кругообіг, оминаючи стадію розкладання до мінеральних сполук і споживання їх рослинами. Д.т.л. споживання органічних відходів використовується людиною при розведенні дощових черв'яків і личинок мух на корм птахам або рибам.

Дефляція [від лат. deflatio – видування, здування] – видування, обточування і шліфування гірських порід і грунтів мінеральними частинками, які переносяться вітром, у результаті чого відбувається ерозія і абіотичне перенесення речовини в ландшафтах.

ДЕФОЛІАНТИ (Д.) – хімічні речовини (хлорат магнію, бутифос, бутилкаптакс тощо), які застосовуються для звільнення рослин від листя. Найбільш часто їх використовують для полегшення механізованого збирання бавовнику.

Без суворого дотримання заходів обережності і доз Д. представляють серйозну небезпеку для тварин і людини. США застосовували Д. «Помаранчева суміш» (основний компонент якого – гербіцид 2,4,5-Т містив домішку диоксину) під час війни у В'єтнамі, де було розпорошено близько 22 млн л Д., що призвело до повного знищення лісів і посівів сільськогосподарських культур на великих площах і ураженню місцевого населення та американських військовослужбовців.

ДЕЦИБЕЛ – десята частина Бела, виражає кількісну характеристику інтенсивності звуку по відношенню до нормованої. Дорівнює 0,1 бела, використовується для вимірювання різниці рівнів однойменних енергетичних або силових величин. Оскільки бел дуже велика одиниця, для практичних вимірів застосовують Д., скорочене позначення дБ. У Д. вимірюють інтенсивність (звуковий тиск) звуку. За нуль прийнято поріг чутливості, інтенсивність звуку в 10дБ. Гранично допустимою для людини є інтенсивність звуку 120 дБ (шум злітаючого реактивного лайнера).

Джерело – природний вихід підземних вод на поверхню. Утворюється зазвичай у понижених формах рельєфу, де земна поверхня перетинається з водоносними горизонтами. Джерела бувають холодними та гарячими (терми). Джерела із постійним вмістом у воді значної кількості (від 1 до 50г/л) розчинених солей та газів називають мінеральними.

Джерело забруднення поверхневих вод – об’єкти природи, природні або штучні процеси та явища, що викликають забруднення поверхневих водойм. Основними Д.з.п.в. є неочищені або погано очищені стічні води, поверхнево-активні речовини, пестициди, що надходять у водойми з дощовими або талими водами.

Дивергенція - 1) Розходження ознак організмів однієї систематичної групи в процесі еволюції (зумовлює виникнення нових видів або інших систематичних категорій). 2) Розділення одного угруповання на два з огляду на зовнішні чи внутрішні причини.

Дигресія [англ. degression – зменшення; лат.: відхилення] – погіршення стану екосистем через зовнішні (екзогенні) або внутрішні (ендогенні) причини. Розрізняють дигресію екзодинамічну (при тривалому затопленні, вторинному засоленні тощо), антроподинамічну (сінокосну, пасовищну, рекреаційну) і ендодинамічну(наприклад, при біогенному засоленні поверхні грунту). Фінальна стадія Д. – катаценоз, після якої екосистема остаточно руйнується. Протилежний Д. процес – демутація.

Дигресія рекреаційна (від лат. відхилення) – зміни природних комплексів (переважно лісів, біоценозів), зумовлені інтенсивним використанням останніх для відпочинку населення. Д. р. спричинена ущільненням верхніх шарів грунту, порушенням мікоризи, витоптуванням сіянців і трав’яного покриву.

Дизайн ландшафту – напрям у ландшафтній архітектурі, що розглядає цілеспрямоване проектування фрагментів архітектурно-ландшафтного середовища, у тому числі шляхи зміни природних об’єктів за певними правилами з метою найповнішого їх використання для потреб людини.

Дика природа – сукупність неодомашнених тварин; рослин, що не культивуються; ландшафт, якого не торкнулась діяльність людини.

Дим – дисперсна система завислих у газовому середовищі твердих часток. Часто містить токсичні речовини (у тому числі важкі та радіоактивні елементи). Подразнює органи дихання.

Динаміка екосистеми – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. 1) Відносно зворотні і незворотні зміни угруповань, спричинені різними, не періодичними чинниками, які відбуваються протягом тривалого (багато століть) проміжку часу (вікова Д.е.). 2) Одна з форм циклічних (періодичних) змін в угрупованнях (добові, сезонні, погодно-температурні тощо), пов’язаних із зміною пір року (сезонна Д.е.). 3) зворотні зміни екосистем, спричинені мінливими зовнішніми чинниками, з поступовим поверненням їх практично до попереднього стану (добові, сезонні, погодні та відновні типи динаміки).

Динаміка екосистеми антропогенна – зміна угруповань (сукцесія), спричинена діяльністю людини. Як правило, це відносно зворотні зміни катастрофічного характеру (наприклад, вирубування лісів).

Динаміка екосистеми вікова – відносно зворотні або незворотні зміни біотичних угруповань, зумовлені, як правило, не зовсім циклічними (періодичними) зовнішніми чи внутрішніми чинниками, що відбуваються протягом тривалого часу (багатьох століть).

Динаміка екосистеми сезонна (річна) – одна із форм циклічних (періодичних) змін у біотичному угрупованні (добові, сезонні, погодно-температурні тощо), пов’язаних із зміною пір року.

Динаміка екосистеми циклічна (періодична) – відносно оборотні зміни екосистем, спричинені несталими зовнішніми чинниками, з поступовим поверненням екосистем практично в попередній стан (сезонні, погодні та відновні типи динаміки).

ДИНАМІКА ЛАНДШАФТУ [від грец. dynamis – сила] – зміни ландшафту у часі, спричинені в основному змінами стану окремих компонентів, що формують середовище, які не супроводжуються змінами структури, тобто відбуваються в рамках єдиного інваріанту. Д.л. - середня ланка в ланцюзі понять, що характеризують різні типи змін ландшафтів: функціонування – динаміка – розвиток (еволюція). Динамічні зміни беруть участь у підготовці зміни структури ландшафту, але не тотожні їй.