За відсутності Бюджетного кодексу

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 620

Бюджетні рішення постійно змінювались

Частково цим загальним кліматом облаштування оборудок, породжених системою "матрьошки", пояснюється те, що новітня фіскальна історія України позначена значною бюджетною турбулентністю. Майже щороку після здобуття незалежності з'являлася нова схема розщеплення податків і трансфертних платежів. До 1997 р. надходження від ПДВ розщеплювались у різних пропорціях між державним та місцевими бюджетами. Мінливість податкового розщеплен­ня демонструють також податки на прибутки, сплачувані громадянами та підприємствами. У 1997-1998 рр. надход­ження від прибуткового податку з громадян та податку на прибуток підприємств зараховувалися виключно до місцевих бюджетів. Але 1999 р. ці джерела податкових надходжень знову були розподілені між державним та обласними бюд­жетами. У 2000 р. прибутковий податок з громадян зарахо­вується повністю до місцевих бюджетів, а податок на прибу­ток підприємств став цілковито джерелом доходів державного бюджету.

З іншого боку, відсутність чіткого визначення, "хто за що відповідає" в частині видатків, позначалася й на відпові­дальності за виконання різних завдань. Із здобуттям Україною незалежності уряд дедалі більшою мірою перекла­дав більшість соціальних видатків на місцеві бюджети у формі незабезпечених видаткових доручень. Аргумент про необхідність зробити соціальний захист прерогативою ор­ганів місцевого самоврядування звучить непереконливо, особливо, коли обсяг пільг та їх призначення визначаються на державному рівні. Видатки на соціальний захист постійно коливаються, а місцеві бюджети позбавлені системи гнучких джерел доходів, щоб відповідно реагувати на ці коливання. Більш того, територіальні громади, які відчувають найго-стрішу потребу в забезпеченні соціального захисту населен­ня, виявляються найменш фінансове спроможними її задо­вольнити.

Бюджетна непевність, пов'язана з нестабільними пото­ками доходів та мінливими видатковими зобов'язаннями, унеможливлює виконання органами місцевого самовряду­вання завдання ефективно планувати й виконувати свої бюд­жети. Одним із показників цього несприятливого впливу є те, що основна сума заборгованості по видатках зосереджена саме на місцевому рівні. Не дивно, що заборгованість у ви­датках місцевих бюджетів досягла свого піку передусім у га­лузі соціального захисту.

Модель "матрьошки" унеможливлює