Головна сторінка Випадкова сторінка
КАТЕГОРІЇ:
АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія
Етапи становлення деревного розсадництва
Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 5613
|
|
| Етап становлення розсадництва | Метод розселення деревних рослин та його ознаки | Переваги | Недоліки |
| Пряме використання насіння для розселення деревних і трав’янистих рослин | Розселення шляхом прямого висіву насіння на засаджувану площу (лісокультурну, присадибну, паркову, тощо) | - | 1. Значна витрата насіння. 2. Низька ефективність його використання за призначенням. |
| Використання самосіву (сіянців-дичок) з коренями в грудочці землі | Розселення сіянцями-дичками з під намету насаджень та материнських дерев і засаджування ними нових площ | 1. Можливість заліснення площ з весни до осені. 2. Більш ефективне викорис- тання садивного матеріалу (СМ). 3. Скорочення термінів досягнення мети садіння | 1. Розкиданість місць заготівлі садивного матеріалу (СМ). 2. Трудомісткість методу (викопування, транспортування, садіння). |
| Використання вирощених в розсадниках сіянців і саджанців | Розселення деревних рослин садивним матеріалом (сіянцями, саджанцями), вирощеними на спеціальних площах (розсадниках) | 1. Менша вартість СМ 2. Вища якість СМ. 3. Значно менша трудо-місткість робіт. | Менша адапто-ваність СМ при використанні їх на площах з грунтово – кліматичними умовами неадекватними розсаднику |
Сучасний стан виробництва декоративного садивного матеріалу та забезпечення ним потреб озеленення в Україні, в значній мірі, визначається новітньою історією квітково-декоративного розсадництва, яка охоплює період з моменту отримання нею незалежності і до сьогоднішнього дня. Ця історія має свої корені, свої характерні особливості та властиві тільки їй риси, а знання її допомагає правильно оцінити сучасні тенденції і з більшою вірогідністю прогнозувати майбутнє вітчизняного розсадництва.
Принагідно згадати, що наприкінці 80-х на початку 90-х років минулого століття основними виробниками садивного матеріалу квітково - декоративних рослин для потреб озеленення і садово-паркового будівництва України були так звані міські розсадники зеленбудів великих міст, які були підпорядковані Міністерству житлово-комунального господарства. Більшість їх була створена в 50-ті – 60-ті роки у великих містах сходу і півдня України : Запоріжжі, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Миколаєві, Одесі та ін. Загальна площа їх перевищувала 5тис. га, близько половини якої була зайнята декоративними культурами. Площа окремих розсадників сягала понад 450га. Значні обсяги садивного матеріалу для потреб озеленення вирощували постійні розсадники підприємств Міністерства лісового господарства України, ботанічних садів, дендропарків та інших відомств. Загалом функціонувало понад 200 розсадників, які продукували садивний матеріал деревних рослин для озеленення. Приведені дані дозволяють порівняти, в певній мірі, кількісну характеристику розсадників того часу і сьогодення.
Характерними рисами розсадництва того періоду були:
· розгалуженість мережі державних розсадників, яка охоплювала усі, без винятку, регіони країни;
· сувора вертикальна підпорядкованість підприємств (розсадників);
· плановість ведення господарства;
· орієнтація на відносно достатнє бюджетне фінансування діяльності розсадників.
До цієї характеристики необхідно додати відносно бідний асортимент вирощуваних деревних порід і, як правило, одноманітний вид (сортимент) вирощуваного садивного матеріалу, головним чином, саджанці (насіннєві і живцеві) з відкритою кореневою системою.
Щодо новітньої історії, яка, в значній мірі, визначає сучасний стан розсадництва необхідно відзначити наступне. Суспільно-економічні зміни, які відбулися після проголошення незалежності України, перехід від планового господарювання до переважання ринкових відносин, спад виробництва майже всіх без винятку галузей народного господарства, обмежене фінансування робіт з державного бюджету, в т.ч. і робіт з озеленення, призвели до зменшення потреби у садивному матеріалі і аж ніяк не сприяли розвитку декоративного розсадництва, яке сформувалось на інших засадах, а навпаки, обумовили суттєве зменшення обсягів його виробництва, послаблення матеріально-технічної бази розсадників, їх переорієнтації та втрати значної армії кваліфікованих фахівців .
В той же час слід згадати, що і в цей непростий для розсадництва період в його історії мали місце і світлі сторінки. Зокрема , на початку і в середині 90-х років минулого століття окремі розсадники Міністерства лісового господарства України та інших відомств частку своєї продукції експортували в Італію, Францію, Німеччину та ряд інших країн, що дозволяло їм не тільки підтримувати задовільний стан свого виробництва, а і запозичити передовий зарубіжний досвід.
Відносно різке зростання потреби у садивному матеріалі квітково-декоративних рослин з середини 90-х років, яке було обумовлене збільшенням обсягів робіт з озеленення в Києві, його околицях та інших великих містах країни, а також переорієнтація розсадництва на європейські вимоги до якості садивного матеріалу, його асортименту, застали зненацька більшість діючих на той час розсадників і призвело, з одного боку, до формування нового бізнесового напрямку , пов’язаного з імпортуванням квітково-декоративної продукції з Голландії, Німеччини, Польщі та інших країн заходу, а з іншого - до появи перших приватних підприємств, ініціаторами створення яких були, як правило, не прямі фахівці, а енергійні, ділові, переважно молоді громадяни, які швидше інших оцінили високу рентабельність і перспективність цього виду діяльності та зуміли побачити сприятливі умови для запровадження власного бізнесу.
Імпорт квітково-декоративної продукції особливо бурхливо розвивався упродовж 1993-2005рр. Обсяг імпортованої продукції подвоювався майже кожен рік, сягнувши за даними Держкомстату та митної служби у 2002р. понад 15 млн. доларів. За цей період значно збільшилась кількість країн імпортерів та фірм, задіяних у цьому бізнесі. Цей напрямок діяльності мав як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних сторін цього напрямку діяльності, окрім забезпечення потреб садово – паркового будівництва у садивному матеріалі, належать:
· розширення асортименту порід за рахунок імпортованої продукції та
· ввезення нових для держави видів садивного матеріалу і сучасних технологій його вирощування.
До негативних наслідків імпорту квітково – декоративної продукціїнеобхідно віднести:
· непоодиноке імпортування садивного матеріалу рослин не районованих до більш жорстких, у порівнянні з західноєвропейськими, кліматичних умов України, використання яких призводило до їх відпаду та втрати ними декоративності;
· певне стримування розвитку власного виробництва сучасних видів садивного матеріалу внаслідок значних обсягів імпорту.
Постійно зростаюча потреба у саджанцях, розсаді та квітах і висока рентабельність розсадництва, обумовили не тільки появу нових підприємств – виробників квітково-декоративної продукції, а і сприяли відродженню вирощування садивного матеріалу декоративних рослин на діючих розсадниках. Особливо характерною ця тенденція була для розсадників Держкомлісгоспу України та деяких інших відомств.
Характерними рисами сучасного вітчизняного квітково-декоративного розсадництва є:
· значне розширення асортименту вирощуваних порід і видів продукції;
· активне опанування сучасних технологій вирощування нових видів садивного матеріалу;
· певна стихійність формування окремих елементів розсадництва внаслідок розрізненості виробників, відсутності консолідуючого центру та науково - обґрунтованої концепції його розвитку;
· не завжди достатня увага і допомога виробникам квітково – декоративної продукції з боку держави тощо.
До здобутків і досягнень сучасного декоративного розсадництва можна віднести:
· формування мережі виробників продукції декоративного розсадництва і, внаслідок цього, відносне зменшення темпів росту імпорту в останні 2-3 роки;
· суттєве вдосконалення існуючих і запровадження європейських, сучасних технологій розмноження та виробництва нових видів садивного матеріалу деревних рослин (із закритою кореневою системою, рослин-регенерантів);
· появу потужних, орієнтованих на промислові методи розмноження і вирощування садивного матеріалу виробників (в Києві, Донецьку та інших містах);
· відродження на новому якісному рівні декоративного розсадництва в державних розсадниках різних відомств;
· запровадження нових виробництв орієнтованих на випуск супутніх і допоміжних товарів розсадництва (субстрату, добрив, контейнерів, знарядь, машин тощо);
· прийняття Законів України « Про насіння і садивний матеріал» і «Про охорону прав на сорти рослин», від реалізації яких, в значній мірі, залежатиме цивілізований розвиток розсадництва та його перспектива.
До однієї з головних проблем, яка гальмує розвиток розсадництва квітково-декоративних рослин в сучасних умовах необхідно віднести розрізненість виробників садивного матеріалу, яка не тільки ускладнює між ними обмін передовим досвідом, а і не дозволяє, в достатній мірі, лобіювати інтереси підприємців і захищати їх права перед центральними органами законодавчої та виконавчої влади і більш повно забезпечувати нагальні потреби виробництва декоративного садивного матеріалу з боку держави.
Розв’язанню цієї проблеми, на нашу думку, сприяло б створення Всеукраїнського фахового громадського об’єднання виробників та імпортерів квітково-декоративної продукції. Створення такої спілки є надзвичайно актуальним не тільки для фахівців і керівників таких підприємств незалежно від форми їх власності, а і в цілому для України як держави.
До проблем сучасного квітково-декоративного розсадництва необхідно віднести і недостатнє фахове науково-методичне та кадрове забезпечення досить складного і специфічного виробництва, внаслідок чого слабо враховуються грунтово-кліматичні особливості України, що призводить у окремих випадках до «сліпого» копіювання зарубіжного досвіду і не сприяє максимально можливому використанню місцевих резервів та специфічних умов. Певні зрушення у цьому напрямку вже є. Держжитлокомунгоспом України ініційовано проведення низки досліджень з метою розробки ряду підзаконних актів та регламентуючих матеріалів, які стосуються виробництва садивного матеріалу і насіння. Зокрема, упродовж найближчих років під патронатом Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції науковими установами буде розроблено нормативний документ – «Система зонального насінництва і розсадництва квітково-декоративних рослин» та ряд інших.
Для покращення кадрового забезпечення декоративного розсадництва фахівцями відповідного рівня, вкрай актуальним є відкриття в рамках напрямку «Лісове і садово-паркове господарство» нових спеціалізації та магістерських програм з проблем новітніх технологій виробництва сучасних видів садивного матеріалу квітково-декоративних рослин.
До сьогоденних проблем розсадництва також належать :
· відсутність дієвого моніторингу виробництва тих, чи інших видів садивного матеріалу і сучасних тенденцій змін ринку продукції розсадництва;
· відсутність вітчизняних, гармонізованих до світових класифікацій садивного матеріалу, галузевих стандартів, атестаційних вимог до об’єктів і суб’єктів декоративного розсадництва;
· необхідність розвитку цивілізованого ринку продукції розсадництва в країні та пошуку шляхів виходу на ринки інших країн.
До проблем становлення новітнього квітково-декоративного розсадництва в Україні необхідно віднести і відсутність в країні дорадчо-консалтингових та проектних установ, які могли б надавати виробникам садивного матеріалу необхідні консультаційні послуги та розробляти науково - обґрунтовуванні проекти організаційно – господарських планів декоративних розсадників, маркетингу їх продукції та спеціального менеджменту. Такі установи безумовно сприяли б підвищенню рентабельності виробництва і вберегли б окремих підприємців від помилок під час прийняття фахових рішень з тих чи інших проблем. У цьому переліку окремо необхідно виділити сучасні проблеми, пов’язані з виробництвом садивного матеріалу із закритою кореневою системою, основними з яких є :
· пошук сучасних, екологічно чистих, придатних для багаторазового використання ємностей для контейнерування рослин;
· покращення якості та спеціалізація субстрату для контейнерної культури окремих видів та етапів виробництва;
· розробка нових способів і методів оптимізації рівня мінерального живлення рослин в контейнерній культурі;
· покращення якості води та розробка нових, більш раціональних способів зрошення контейнерної культури.
Особливої гостроти набувають проблеми обумовлені реалізацією положень вищезазначених Законів України «Про насіння і садивний матеріал» і «Про охорону прав на сорти рослин». Це і підготовка підзаконних актів, необхідних нормативно-регламентуючих матеріалів, які були би державницькими по суті і максимально враховували б інтереси усіх виробників і користувачів продукції розсадництва різних форм власності.
В майбутньому, з врахуванням існуючих тенденцій виробництва і ринку продукції розсадництва в країні, необхідно бути готовими до проблем, що виникають внаслідок загострення конкуренції, як між вітчизняними виробниками, так і пов’язаних з конкуренцію із зарубіжними фірмами. В зв’язку з цим, з великою вірогідністю, можна прогнозувати спеціалізацію розсадників вже в недалекій перспективі. З досвіду зарубіжних країн слід очікувати появу розсадників з таких спеціалізацій:
· розсадники з вирощування садивного матеріалу окремих порід (бузку, троянд, рододендронів, інших видів) з широкою палітрою сортів і форм рослин;
· розсадники з акцентом на окремі види діяльності: розмноження і виробництва маломірного садивного матеріалу, вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою, підприємства з вирощування і формування великомірних дерев, живоплотів, окремих форм дерев і чагарників тощо;
· експертно – селекційних;
· інтернет – розсадників і ряду інших.
Не можна оминути і проблеми, які пов’язані з атестацією виробників продукції розсадників і використанням сортів рослин окремими виробниками, розв’язання яких повинно сприяти формуванню цивілізованих відносин між державою і суб’єктами розсадництва. У зв’язку з останнім, знову таки із досвіду зарубіжних країн, не важко передбачити перспективу активізації робіт з розширення асортименту вирощуваних порід, особливо за рахунок власної селекції, з наступним внесенням їх в державний реєстр і отриманням права на їх розмноження та використання.
Вкрай важливим для успішного розвитку вітчизняного квітково-декоративного розсадництва є пошук і розробка власних шляхів його становлення та вдосконалення, які б максимально враховували грунтово – кліматичні особливості України, її забезпеченість природними та енергетичними ресурсами, національні історичні традиції, духовні цінності та менталітет українського народу.
1.2. Призначення розсадників та види садивного матеріалу
Основним садивним матеріалом для закладання садів, парків, скверів, озеленення населених місць і садиб є саджанці декоративних дерев і чагарників. Задоволення потреб зеленого будівництв садивним матеріалом деревних рослин і є головною метою діяльності декоративних розсадників. Одночасно з цим необхідно зазначити, що окрім них декоративні саджанці вирощуються розсадниками, які виробляють садивний матеріал для інших цілей: лісокультурних, лісомеліоративних, створення плодових садів. В залежності від цільового призначення розсадники поділяють на:
· лісові та лісомеліоративні;
· плодові (плодово-ягідні);
· декоративні (деревно-чагарникові).
В лісових і лісомеліоративних розсадниках продукують, головним чином, маломірний садивний матеріал – сіянці, які за час їх вирощування не пересаджують з місця на місце (не перешколюють), а реалізують одно-дворічними, інколи трьохрічними для лісорозведення і штучного лісовідновлення - створення лісових культур. В продукції таких розсадників переважають сіянці дерев, а сіянці чагарників займають незначну питому вагу. Асортимент їх, у порівнянні з декоративними, більш обмежений. В таких розсадниках переважають сіянці головних лісоутворювальних і супутніх деревних порід, які нерідко можуть використовуватись для створення лісопарків в зелених зонах міста. Нерідко в структурі сучасних лісових і лісомеліоративних розсадників мають місце деревна і плодова шкілки, а вирощувані в них саджанці відповідають вимогам, які пред’являються до великомірного садивного матеріалу і нарівні з саджанцями декоративних розсадників використовуються для озеленювальних робіт.
В плодових розсадниках вирощують 1 – 3 річні щеплені (сортові) саджанці плодових дерев і ягідні чагарники для створення нових, ремонту та реконструкції існуючих плодових садів і ягідних плантацій. Значне використання, такі саджанці мають і в декоративному садівництві, особливо в озелененні садиб і дач. При цьому плодові саджанці, які використовують для озеленення, вирощують і формують за аналогічними вимогами, що пред’являються до декоративного садивного матеріалу.
В декоративних деревно-чагарникових розсадниках на відміну від лісових, головним чином, вирощують великомірний садивний матеріал - саджанці і дерева. Саджанці та дерева в них вирощуються у спеціальних шкілках (першій, другій, третій), в яких формуються штамб, крона деревних рослин, а під час їх пересаджувань із шкілки в шкілку – і компактна коренева система.
При цьому декоративні розсадники повинні забезпечувати вирощування широкого асортименту саджанців дерев і чагарників у відповідності з вимогами озеленення, серед яких основною є декоративна якість рослин, їх адаптованість до умов садіння, можливість використання упродовж всього року.
В останні роки спостерігається тенденція організації розсадників – садових центрів, які об’єднують декоративні розсадники різних спеціалізацій і виконують усі функції по забезпеченню потреб садово-паркового будівництва і ландшафтного дизайну: розмноження і вирощування садивного матеріалу, його реалізацію, проектування, озеленення і догляд за садово-парковими об’єктами.
В залежності від терміну діяльності декоративні розсадники бувають тимчасові та постійні.
Тимчасовізакладають на період будівництва великих парків, як правило, на їх території або поблизу них. Головним завданням тимчасових розсадників є дорощування і формування садивного матеріалу, отриманого з інших розсадників або місць, асортимент якого відповідає дендрологічному проекту парку. Кількість таких розсадників незначна. По завершенні зеленого будівництва тимчасові розсадники включають в одну із зон парку або зменшують їх площу до незначних розмірів, а їх території використовують з метою виробництва садивного матеріалу для ремонту існуючих насаджень.
Постійні декоративні розсадники з тривалістю функціонування понад 5 років більші, у порівнянні з тимчасовими, за розмірами і закладають їх , як правило, в районах з стійким попитом на садивний матеріал для озеленення. Тому при вирішенні питання про розміри розсадника важливо знати основні місця та обсяги збуту його продукції. Бажано аби організація нових підприємств здійснювалась з урахуванням максимального наближення виробництва садивного матеріалу до об’єктів озеленення. Багаторічна практика показала, що значно кращі результати отримують у разі використання садивного матеріалу, який вирощено в грунтово-кліматичних умовах ідентичних тим, в яких здійснюються роботи з озеленення.
В даний час в Україні функціонує мережа розсадників ряду відомств і різних форм власності. Характерною рисою часу є різке збільшення числа приватних розсадників.
В залежності від значення декоративні розсадники поділяють на розсадники місцеві, обласні та державні.
Місцеві розсадникипокликані забезпечувати потребу у садивному матеріалі міста, населених пунктів, або об’єктів озеленення при яких вони створені. Окрім них існує мережа базових декоративних розсадників різних міністерств і відомств.
Розсадники обласного значення обслуговують об’єкти, населені пункти певного регіону, а на розсадники державного значення покладаються завдання масового розмноження і вирощування найбільш цінного і рідкого асортименту садових форм деревних рослин для постачання вихідного матеріалу іншим спорідненим підприємствам, узагальнення та розповсюдження передового досвіду вирощування садивного матеріалу, проведення селекційно – випробувальних робіт.
В останні роки інтенсивно йде становлення приватного розсадництва, яке активно опановує новітні технології виробництва сучасних видів садивного матеріалу широкого асортименту квітково - декоративних деревних і трав’янистих рослин.
Вивчення попиту об’єктів і територій району обслуговування розсадника має важливе значення під час вибору асортименту вирощуваних порід, складання плану обсягів виробництва садивного матеріалу та розрахунку площі розсадника.
За розмірами площі зайнятої культурами декоративних рослин розсадники поділяють на:
· малі ( до 5 га );
· середні ( від 5 до 20 га );
· великі ( понад 20 га ).
Донедавна, за існування тільки державних за формою власності розсадників, до малих відносили підприємства з площею до 25 га, середніх - до 100 і великих – понад 100 га.
Г. Крюссман (1997) за специфічними ознаками діяльності виділяє такі розсадники :
· неспеціалізовані з широким асортиментом вирощуваних декоративних культур і видів садивного матеріалу;
· вузькоспеціалізовані (відкриті розсадники троянд, бузку інших видів з широкою палітрою їх форм і сортів);
· розсадники з вирощування та реалізації дичок і підщеп для виробництва щеплених саджанців декоративних і плодових деревних рослин;
· розсадники з розмноження і виробництва маломірного садивного матеріалу. Основною їх продукцією є сіянці та укорінені живці, які вони реалізують розсадникам, що займаються їх дорощуванням і формуванням;
· розсильні розсадники. В зв’язку з поширенням Internet каталогів різної продукції стала можливою купівля та реалізація товарів, в т. ч. і садивного матеріалу, за допомогою нових технологій. Такі розсадники відправляють власний або придбаний в інших підприємствах матеріал покупцю поштою або спеціальними видами транспорту;
· експертні розсадники. Більшість їх в Європі сконцентровані в Голландії, передусім у Боскооні. Одночасно з вирощуванням садивного матеріалу вони проводять ретельні маркетингові дослідження продукції розсадників Голландії та інших країн, завдяки чому їх діяльність значно впливає на процеси ціноутворення садивного матеріалу і напрямки розвитку розсадництва в Європі;
· федеральні німецькі розсадники – державне об’єднання підприємств, які вирощують садивний матеріал за певними правилами з визначеною якістю. Садивний матеріал таких розсадників має свою відому товарну марку.
Види садивного матеріалу.Основною метою діяльності розсадників, як вже зазначалось вище, є виробництво стандартного декоративного, плодового і лісового садивного матеріалу.
Згідно прийнятої термінології під садивним матеріалом (СМ) розуміють – цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного озеленення населених місць садово-паркового будівництва, лісовідновлення і лісорозведення, створення лісомеліоративних насаджень, закладання плодових садів тощо.
Розрізняють такі види садивного матеріалу квітково-декоративних рослин:
· насіння – генеративні органи деревних рослин;
· дичок – молода деревна рослина переважно природного походження віком 2-5 років, яку використовують головним чином, для лісовідновлення (не плутати з плодовими дичками, які вирощені в розсадниках також без пересаджування з насіння плодових деревних рослин 1-3 річного віку і призначені для щеплення на них культурних сортів);
· сіянець – молода деревна рослина віком 1-3 роки, вирощена з насіння без пересаджування і призначена для садіння на лісокультурні площі (лісові) або в шкільне відділення розсадника для дорощування та виробництва декоративних і плодових саджанців (сіянці лісові, плодові та декоративні);
· саджанець – деревна рослина вирощена шляхом пересаджування (перешколювання) сіянця або дорощування в шкілці живця (не укоріненого або укоріненого). Лісові та плодові саджанці переважно 2-4-річні, а декоративні – 3-12-річні та старші;
· живець – вегетативна частина рослини (стебла, кореня, листка), що використовується для садіння безпосередньо на лісокультурну площу або отримання садивного матеріалу інших видів (живцевих та щеплених саджанців). Живці поділяють на стеблові, листкові та кореневі.
Для озеленення і садово – паркового будівництва, як уже зазначалося, головним чином використовується великомірний садивний матеріал – саджанцірізних видів, які за своїми специфічними особливостями та ознаками можна класифікувати за:
· призначенням;
· походженням;
· розмірами та віком;
· особливостями вирощування та формування;
· швидкістю росту і термінами досягнення кондиційних розмірів.
За призначенням саджанці поділяють на:
· лісові та лісопаркові для лісокультурних цілей і створення лісопарків (переважно насіннєвого походження, 2-4 річного віку і висотою 0,6-1,2 м, некороновані із відкритою або закритою кореневою системою);
· декоративні для озеленення і садово-паркового будівництва (насіннєві, живцеві, щеплені, віком від 2 до 12-16 і більше років, як правило кроновані із відкритою або закритою кореневою системою);
· плодові, для створення нових і ремонту існуючих садів (щеплені, переважно кроновані, віком 2-3 роки).
В залежності від походження саджанці поділяють на :
· насіннєві, отримані шляхом дорощування сіянців і самосіву (дичок);
· живцеві, вирощені з стеблових, кореневих, листкових живців;
· регенеранти, отриманні шляхом мікроклонального розмноження з клітин і тканин рослин;
· щеплені – отриманні в результаті трансплантації прищепи бажаних форм, сортів або видів рослин на підщепі.
В залежності від розміру і вікусаджанці поділяють на:
· маломірні (висота 0,4-1,0 м, вік 2-4 роки);
· середні (висота 1-2,5 м, вік 3-8 років;
· великомірні (висота 2,5-5,0 м, вік 6-12 років;
· дерева (висота понад 5 м, вік 12 років і більше.
В залежності від особливостей вирощування і формування надземної частини і кореневої системи рослин розрізняють саджанці:
· кроновані;
· некороновані;
· з відкритою кореневою системою;
· із закритою кореневою системою.
В залежності від швидкості росту саджанців і терміну досягнення ними кондиційних розмірів виділяють деревні рослини:
· швидкорослі, саджанці яких досягають товарних кондицій (можуть бути використані для озеленення) у І шкілці упродовж 3-4 років вирощування (тополі, верби, акація біла та рожева, береза, гледичія та інші);
· помірнорослі, саджанці яких вирощуються 6-8 років і сягають товарних кондицій у ІІ шкілці (клени, горобина, черемха, ясени, платан, дуб червоний та інші);
· повільно рослі, саджанці, яких вирощуються в шкілках 8 і більше років, які сягають товарних кондицій у ІІ-ІІІ шкілках (каштан кінський, дуб звичайний та його форми, шпилькові, липи, бук, граб та інші);
· чагарники з терміном вирощування 2-3 і більше (живоплоти, окремі архітектурні форми) років.
В сучасних умовах, з постійно зростаючими темпами і обсягами озеленювальних робіт, використання новітніх методів зеленого та ландшафтного будівництва, значно зросла роль садивного матеріалу із закритою кореневою системою, рослин – регенерантів отриманих шляхом клонального мікророзмноження, а також великомірних, або так званих елітних дерев віком 12-30 років. Цінність такого садивного матеріалу полягає у можливості використання його практично впродовж усього року (із закритою кореневою системою), застосування методів генної інженерії з метою вирощування рослин з бажаними декоративними властивостями (рослини - регенеранти) і отримання бажаного ефекту в максимально стислі строки (дерева).
1.3. Основи організаційно-господарського облаштування декоративних розсадників
1.3.1. Структура розсадників
В багаторічній практиці виробництва садивного матеріалу декоративних дерев і чагарників в основу організації розсадництва покладено принцип роздільного вирощування окремих видів садивного матеріалу. Тому довготривале планомірне вирощування різного за видами, віком, асортиментом і кондиціями садивного матеріалу потребує організації в розсадниках спеціальних функціональних частин. З цією метою територію розсадника розділяють на окремі підрозділи: відділи, відділення і шкілки.
Структура конкретного розсадника може мати свої особливості та включати або не включати ті чи інші підрозділи. Вона залежить від:
1. Розмірів розсадника та обсягів виробництва;
2. Спеціалізації розсадника та видового асортименту порід, що вирощуються;
3. Прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу.
Як правило, в структурі сучасних декоративних розсадників можна виділити дві основні частини: виробничу (продуктивну) і допоміжну (рис. 1.1).
До виробничої частини належать підрозділи розсадника, на яких зосереджено роботи безпосередньо пов’язані з цільовим призначенням: розмноженням, вирощуванням і формуванням садивного матеріалу.
Виробнича частина декоративного розсадника може включати такі три підрозділи :
- відділ розмноження деревних рослин;
- відділ вирощування та формування дерев і чагарників;
- маточний відділ.
Такий поділ має важливе організаційне та агротехнічне значення. Маточний відділ слугує для заготівлі вихідного генеративного (насіння) і вегетативного (відсадки, живці) матеріалу для розмноження деревних рослин. У відділі розмноження садивний матеріал проходить перші етапи свого розвитку, пов’язані з формуванням кореневої системи та утворенням і розвитком наземної частини рослин. Запорукою успішного розмноження і отримання стандартного, міцного, добре розвиненого маломірного садивного матеріалу придатного для пересаджування у відділ формування і подальшого його вирощування є наявність у відділі посівноговідділення, яке може бути організоване як у закритому, так іувідкритому грунті (з окультуреними родючими ґрунтами та належним водозабезпеченням для вирощування сіянців), відділення живцювання з теплицями і парниками для вирощування сіянців окремих порід у закритому ґрунті, укорінення зелених і здерев’янілих живців та приміщенням для зимового щеплення. При значній питомій вазі деревних рослин, які розмножуються в закритому ґрунті у розсаднику не обійтись без відділення адаптування і дорощування маломірного садивного матеріалу.
Одно-дворічні, рідше трьохрічні рослини (сіянці, укорінені живці) з відділу розмноження, з метою подальшого вирощування, пересаджують в шкілкивідділу вирощування та формування декоративного садивного матеріалу. Основними завданнями робіт, що проводяться у цьому відділі є дорощування саджанців до досягнення ними товарних кондицій та формування наземної частини і кореневої системи деревних рослин.
Рис. 1.1. Структура деревного декоративного розсадника
 |
Відділи
 |  | |||||
 | ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 | ||||||
Відділ розмноження. В залежності від асортименту вирощуваних дерев і чагарників та прийнятих способів розмноження у відділі можуть функціонувати такі відділення:
· посівне, в якому з насіння вирощують одно – двохрічні, рідше трьохрічні сіянці деревних рослин. У відділенні може бути пікірувальна ділянка;
· живцювання, яке призначене для продукування маломірного вихідного садивного матеріалу – укорінених живців декоративних дерев і чагарників, шляхом укорінення їх в закритому або відкритому грунті;
· адаптування і дорощування, в яке пересаджують укорінені в закритому грунті живці або вирощені в теплиці сіянці з метою їх пристосування до умов відкритого грунту.
Відділ вирощування та формування. У шкілках відділу (рис. 1.2) продовжують вирощування і формування садивного матеріалу до досягнення саджанцями необхідних товарних кондицій. Шляхом пересаджувань, які називають шкілкуванням, у саджанців формують компактну, добре розвинену кореневу систему. При цьому 3 – 4-річні саджанці з першої шкілки пересаджують в другу, а після 3 – 4 (шпилькових 6 - 8) років дорощування їх, при необхідності подальшого формування - з другої в третю. Кожне пересаджування при цьому супроводжується поступовим збільшенням площі живлення рослин.
В першій виділяють такі шкілки : шпилькових саджанців, саджанців деревних рослин насіннєвого походження, саджанців чагарників, щеплених саджанців декоративних форм і плодових дерев ( в окремих розсадниках плодова шкілка може функціонувати як самостійний підрозділ), дерев і чагарників архітектурних форм тощо.
Значна частина саджанців швидкорослих дерев і більшість чагарників сягають встановлених кондицій вже в першій шкілці і після викопування підлягають реалізації. Не реалізовані саджанці з першої шкілки, а також саджанці помірно – та повільнорослих порід пересаджують в другу шкілку з метою продовження їх формування та дорощування до необхідних розмірів. Інколи в другу шкілку пересаджують окремі рослини з відділу розмноження, зокрема, з відділень живцювання та адаптування, відводкових плантацій тощо.
У них продовжують формування штамба у дерев і, як правило, закладають та формують їх крону, а також завершують формування чагарників, більшість яких реалізують. В другій шкілці, в окремих випадках, закладають спеціальні відділення (шкілки) саджанців дерев і чагарників архітектурних форм і живоплотів (рис 1.3).
В третю шкілку пересаджують саджанці вирощені у другій шкілці, рідше в першій, для подальшого вирощування дерев упродовж 4 – 6 і більше років.
Рис. 1.2. Загальний вигляд шкільного відділення відділу
вирощування і формування декоративного розсадника
Рис.1.3. Шкілка дерев і чагарників архітектурних форм
Як і в третю шкілку, в шкілку дерев і чагарників архітектурних форм пересаджують саджанці з другої або третьої шкілок з метою вирощування садивного матеріалу декоративних дерев з певними формами крон: плакучими, кулястими, пірамідальними, розлогими або живоплотів різних форм і розмірів. Архітектурні форми дерев і чагарників використовують, головним чином, для солітерних та інших посадок, під час озеленення проспектів, бульварів, вулиць і площ міста та ремонту існуючих зелених насаджень. В останніх двох шкілках вирощені саджанці-дерева викопують з грудкою ґрунту. Іноді у великих за розмірами розсадниках з великим обсягом виробництва великомірного садивного матеріалу шкілку архітектурних форм дерев і чагарників виділяють в окремий відділ.
В сучасних розсадниках Голландії, Німеччини, Франції, Великобританії, США, Польщі та інших країн у відділах формування значну площу займає специфічний підрозділ з виробництва декоративних саджанців із закритою кореневою системою або так званої контейнерної культури декоративних деревних рослин в горщечках і контейнерах різної ємності. Він включає: площадку для приготування субстрату, цех з контейнерування та переконтейнерування рослин, зрошувальна мережа і відповідно обладнаний полігон для вирощування садивного матеріалу в ємностях.
Маточний відділ.В склад цього відділу входять такі відділення:
· плантаційне (насіннєві, живцеві та відводкові плантації), яке є основною базою для отримання вихідного матеріалу для подальшого виробництва декоративного, плодового або лісового садивного матеріалу;
· колекційне, яке може виконувати різні функції: бути маточником для насіннєвого і вегетативного розмноження видів деревних рослин, які займають незначну питому вагу в розсаднику, але представляють особливий інтерес оскільки є унікальними садовими формами з декоративної точки зору; виконувати роль зібрання – колекції видів деревних рослин (розарії, сирінгарії тощо); слугувати базою для проведення науково-дослідної та селекційної роботи з виведення нових форм і сортів декоративних рослин та моніторингу за станом і розвитком інтродукованих порід; бути експозиційно – виставковим центром можливих варіантів використання продукції розсадника;
· декоративних плодово – ягідних культур, яке служить для отримання вегетативного і насіннєвого садивного матеріалу, заготівлі плодів плодово-ягідних культур.
Окрім вище згадуваних відділів, у виробничій частиніпотужних або спеціалізованих розсадників великих міст, нерідко організовують відділ квітникарства та газонних трав. В ньому виділяють два відділення: квітників і газонних трав. Відділення квітників має свою специфічну організацію, яка включає три взаємопов’язані частини: культурозміну в оранжереях (теплицях); рамозміну в парниках і сівозміну у відкритому ґрунті.
Рис. 1.4. Загальний вигляд полігону з контейнерною культурою
Рис.1.5. Склад готової до відправки продукції розсадника
Відділення газонних трав може бути самостійним або входити до інших виробничих частин розсадника. В останньому випадку газонні трави слугують не тільки як насіннєві маточники, а і як грунтополіпшуючі попередники в сівозмінах відділень.
До допоміжної частини розсадника належать підрозділи, які забезпечують необхідні умови функціонування структур безпосередньо пов’язаних з виробництвом різних видів декоративного садивного матеріалу (відділи розмноження, формування, маточний).
Вона включає: господарські площі та споруди, мережу доріг, захисні лісові насадження (полезахисні лісосмуги), живопліт, водойму та зрошувальну систему (мережу), площадку для приготування субстрату, прикопувальну ділянку, насіннєсховище, складські та спеціальні приміщення для зберігання добрив, отрутохімікатів і готової продукції (рис.1.5), резервний клин тощо.
На господарській площі в центрі розсадника розташовують контору – офіс розсадника, гаражі, складські та інші спеціальні (холодильники) приміщення. Житловий сектор (садибу, гуртожиток) і приміщення відділу реалізації, як правило, виносять за межі розсадника та розміщують її поблизу в’їзду на його територію. Особливі вимоги до розташування на території розсадника складських приміщень для зберігання добрив, паливно – мастильних матеріалів, хімічних засобів захисту деревних рослин та інших агресивних, з точки зору безпеки життєдіяльності людини, середовищ. Вони розміщуються відповідно до діючих вимог охорони праці та техніки безпеки.
Належні умови для функціонування виробничих частин розсадника забезпечують такі відділи: адміністративний, механізації робіт та енергетики, реалізації готової продукції, допоміжних виробництв та інші, які можуть бути організовані для забезпечення нормальної діяльності підприємства.
До адміністративного відділу належать: різні служби, починаючи від дирекції, бухгалтерії та закінчуючи охороною.
Відділ механізації робіт та енергетики включає машини, механізми та іншу техніку, зрошувальну, електричну і теплову мережу (електропідстанцію, котельну, тощо), які задіяні в обслуговуванні виробничих потреб розсадника.
Відділ допоміжних виробництворганізовують, як правило, на великих розсадниках з метою забезпечення цілорічної зайнятості роботою штатних працівників та потреб розсадника в необхідних супутніх матеріалах і товарах (горщечках, контейнерах, компостах, субстратах і т. п.).
Відділ реалізації готової продукції окрім згадуваного вище реалізаційного павільйону(1.6) зі складськими приміщеннями може мати експозиційну ділянку (рис.1.7) з виставковими екземплярами і прикладами використання садивного матеріалу в озелененні та рекламно-маркетингову службу.
Рис. 1.6. Реалізаційна ділянка декоративного садивного
матеріалу із закритою кореневою системою
Рис. 1.5. Декоративні дерева та чагарники на експозиційній
ділянці
1.3.2.Основи організації постійного розсадника
Необхідність організації нового декоративного розсадника визначається забезпеченістю потреб регіону у садивному матеріалі для садово-паркового та ландшафтного будівництва, яка залежить від темпів озеленювальних робіт і перспективи їх розвитку та потужністю існуючих розсадників. Тому остаточне рішення приймають після ретельного вивчення та оцінки стану розсадництва і порівняння можливих варіантів та сценаріїв розвитку робіт з озеленення в перспективі.
Безпосередньо організація постійного розсадника, після обґрунтування і прийняття рішення про його створення, передбачає виконання наступних специфічних робіт:
1. Складання (розробку) виробничого завдання та його обґрунтування;
2. Розрахунок виробничих і допоміжних площ розсадника;
3. Вибір місця під розсадник та розробка плану організації його території;
4. Розробку проекту організаційно-господарського плану розсадника;
5. Перенесення проекту організації території розсадника з плану в натуру;
6. Будівництво необхідних споруд, обладнання та оснащення розсадника.
Для сучасних умов характерною є тенденція створення декоративних розсадників приватними підприємцями. Дана тенденція обумовлена високою рентабельністю розсадництва, значним попитом на декоративний садивний матеріал і наявністю придатних площ, незадіяних в сільськогосподарському та інших виробництвах. В таких випадках, при наявності певної території придатної для закладання декоративного розсадника, перші два етапи робіт проводять в зворотному напрямку: спочатку організовують територію, а вже потім за фактичними розмірами продукуючих площ розробляють виробниче завдання – щорічний план.
Виробниче завдання розсадника на щорічний відпуск садивного матеріалу визначається потребою регіону обслуговування в різних видах декоративного садивного матеріалу. При визначенні орієнтовної потреби враховують пересічні обсяги нового зеленого будівництва, робіт з реконструкції та ремонту існуючих зелених насаджень. Важливим показником, який обов’язково враховують, є реальний стан ринку декоративного садивного матеріалу в регіоні та за його межами.
При проведені розрахунку потенційної потреби у декоративному садивному матеріалі саджанців дерев і чагарників для садово–паркового будівництва в регіоні, перспективну площу озеленення розподіляють на такі категорії:
· насадження загального користування (парки, сквери, сади, бульвари, вулиці тощо);
· насадження нових житлових забудов;
· насадження індивідуальних садибних і дачних забудов.
Потенційну потребу в садивному матеріалі для озеленення кожної з цих категорій, як і для реконструкції існуючих насаджень, визначають за відповідними нормативними показниками. Додатково враховують і потребу саджанців для доповнення зелених насаджень в період їх приживлюваності, яка орієнтовно становить 10% загальної кількості висаджених рослин
До складання виробничого завдання розсадника приступають після завершення прогностичних розрахунків з пересічної потреби та маркетингової оцінки сучасного стану ринку декоративного садивного матеріалу в регіоні.
У виробничому завданні розсадника в розрізі передбаченого асортименту рослин та їх віку, вказують щорічну планову кількість продукції окремих видів садивного матеріалу:
- сіянців з відкритою і закритою кореневою системою;
- саджанців насіннєвих, живцевих, щеплених з відкритою і закритою кореневою системою;
- живців укорінених, не укорінених тощо.
При підборі асортименту порід враховують природні умови району діяльності розсадника та еколого-біологічні особливості кожної рослини. Особливу увагу приділяють довговічності, швидкості росту, декоративності та стійкості порід в конкретних грунтово-кліматичних умовах, попиту на них і рентабельності їх вирощування. Асортимент дерев і чагарників має бути достатньо різноманітним, враховувати існуючі тенденції на ринку садивного матеріалу та повністю відповідати сучасним декоративно-художнім вимогам. З чагарників особливої уваги заслуговують гарно квітучі види, які мають густу крону, добре переносять обрізку і придатні для живоплотів.
Термін вирощування саджанців в шкілках встановлюють виходячи з їх цільового призначення, природних умов, біології росту порід і прийнятої в розсаднику агротехніки вирощування. У виробничому завданні розсадника, окрім вирощування саджанців для потреб зеленого будівництва, передбачають необхідні обсяги вихідного садивного матеріалу (сіянців і живців) для садіння в шкілки.
Розрахунок площі розсадника. Перед тим, як розпочати розрахунок площі проводять попереднє визначення орієнтовного розміру території розсадника. Обчислення орієнтовної площі необхідне для розв’язання організаційних питань, пов’язаних з вибором придатної території під розсадник, оформленням і відведенням земельної ділянки в натурі. Її визначають за наближеними плановими нормативами, що передбачають середній вихід певного виду декоративного садивного матеріалу з 1 га. За цим способом площу кожної культури розсадника визначають за формулою:
, де: [ 1 ]
П – площа даного виду садивного матеріалу певної породи, га;
С — планове завдання, кількість певного виду садивного матеріалу, яка щорічно реалізується, тис. шт.;
X — кількість полів у сівозміні;
К — повторюваність вирощування виду в межах одної сівозміни;
Н — плановий вихід сіянців (саджанців) з 1 га, тис. шт.
Щоб визначити загальну орієнтовну площу розсадника до сумарної приблизної площі виробничих відділень необхідно додати площу допоміжної (службової) частини, яка за досвідом проектних організацій та існуючих розсадників становить 15-20% від виробничої (продукуючої). Розподіляється вона орієнтовно таким чином: будівлі та господарські спорудження 3-5%, дороги 6-7, захисні насадження 3-7 і запільний (резервний) клин 5-7%.
Для точного визначення площі розсадника відповідно до виробничого завдання приймаються рішення щодо структури розсадника, сівозмін в його продукуючих відділеннях, схем розміщення рослин в шкілках і посіву насіння в посівному відділенні. Уточнену площу виробничих відділень розсадника визначають аналітичним шляхом за наступними формулами:
а) площу посівного відділення окремих порід:
, де: [ 2 ]
П пв— площа посівного відділення окремої породи, м2;
С — кількість щорічно вирощуваних сіянців даної породи за плановим завданням, шт.;
Ш — ширина посівної стрічки плюс ширина міжстрічкової відстані, м;
Н —плановий вихід стандартних сіянців з 1 погонного метра посівного рядка (борозенки), шт.;
Р — кількість посівних борозенок в стрічці;
Х– кількість полів у сівозміні;
К – кількість полів, які щорічно засіваються.
б) площу шкілок окремих порід:
, де: [ 3 ]
П шк— площа шкілки певної породи, м2;
С — кількість сіянців, (живців, відводів, саджанців), щорічно висаджуваних в шкілку (план щорічного відпуску саджанців плюс нормативний відпад за період вирощування), шт;
Ж — площа живлення саджанця за прийнятою схемою, м2;
Х– кількість полів у сівозміні.
Площу шкілок і посівного відділення обчислюють як суму площ усіх порід певного виробничого відділення. Загальну площу розсадника визначають після розробки проекту плана організації території розсадника і обчислення за ним площі допоміжних частин.
Вибір місця під розсадник і розробка плану організації його території.Різноманіття асортименту декоративних дерев і чагарників, які планують вирощувати, обумовлює необхідність особливо ретельного підходу до вибору ділянки та оцінки придатності її для закладання розсадника. Правильний вибір площі під розсадник є важливою умовою, що забезпечує одержання високоякісного садивного матеріалу протягом тривалого часу. Помилки допущені під час вибору місця для розсадника будуть упродовж усього періоду його функціонування впливати на якість садивного матеріалу та ефективність розсадництва, усунення яких пов’язано з додатковими витратами, що неминуче вплинуть на збільшення собівартості продукції та призведуть до зниження рентабельності підприємства в цілому.
Першочергове значення при оцінці придатності ділянки під розсадник мають:
· місцезнаходження і конфігурація ділянки;
· механічний склад, фізико-хімічні властивості грунту та підґрунтя;
· ступінь зволоженості ділянки та глибина залягання ґрунтових вод;
· рельєф і мікрорельєф території;
· окультуреність грунту, його засміченість бур’янами, заселеність шкідниками та збудниками хвороб;
· захищеність ділянки від вітрів.
Всебічний аналіз цих даних, які мають безпосередній вплив на якість садивного матеріалу та економічні показники його вирощування, дає можливість зробити вірний висновок стосовно придатності ділянки під розсадник.
Місцезнаходження і конфігурація ділянки. Розсадник краще закладати на ділянці не занадто віддаленій від міста або іншого населеного пункту та транспортної авто-залізничної магістралі, яка буде зв’язувати його з користувачами садивного матеріалу і сприятиме кращому забезпеченню робочою силою, особливо у весняний і осінній періоди з найбільшим обсягом робіт.
Стосовно конфігурації ділянки для розсадника більш зручною слід вважати квадратну або не надто витягнуту прямокутну форму. Менш придатні витягнуті ділянки, які обумовлюють збільшення протяжності доріг і витрат на загорожу. Ділянки неправильної форми ускладнюють проведення механізованих робіт і нарізання полів сівозмін.
Рельєф і мікрорельєф території. Кращим для закладання розсадника є ділянки з рівним рельєфом або ділянки із схилом, що не перевищує 2-3 градуси ( в гірських умовах до 5 ). Ділянки з гірським рельєфом і схилами більшої крутизни мають різні умови зволоження , специфічний мікроклімат, а при обробітку ґрунту потребують проведення додаткових протиерозійних заходів, що в цілому не сприяє вирощуванню садивного матеріалу. Слід уникати підвищених місць та найбільш несприятливих для розсадника ділянок: котловин, низин або невеликих полян серед лісу.
При закладанні розсадника на схилах треба враховувати їх експозицію і виходити з конкретних кліматичних умов регіону. В Поліській частині з помірним кліматом і достатнім вологозабезпеченням розсадник краще закладати на західному, південно-західному, південних схилах, на яких раніше сходить сніговий покрив, грунт швидше просихає і краще прогрівається, що дозволяє розпочати весняно-польові роботи у більш ранні строки. В степових засушливих районах перевагу слід віддавати схилам з західною, північно-західною і північною експозицією, на яких рослини менше страждають від характерних для району несприятливих факторів: південних суховіїв та сонячних опіків.
Родючість та фізико-хімічні властивості ґрунту і підґрунтя. Ріст і розвиток надземної частини та кореневих систем рослин знаходиться у прямій залежності від властивостей ґрунту. Практика розсадництва свідчить, що декоративні розсадники доцільно створювати на ділянках з достатньо родючими ґрунтами і сприятливими водно-фізичними властивостями. Для оцінки придатності ґрунту для культивування садивного матеріалу необхідні данні щодо типу ґрунту (підзолисті, сірі, чорноземні і т.д.), їх механічного складу (піщані, супіщані, суглинкові, глинясті), структури та кислотності.
Для забезпечення необхідних умов для розвитку деревних рослин в розсаднику грунт повинен відповідати наступним вимогам.
Кращими є пухкі ґрунти з потужністю орного шару не менше 18-25 см і підґрунтям, що дозволяє подальше поглиблення його до глибини 35-40 см. В ґрунті повинна бути достатня кількість доступних для рослин елементів мінерального живлення. В Поліссі кращими ґрунтами є дерново-слабопідзолисті супіщані та сірі слабоопідзолені легкі суглинки, з достатнім вмістом органічних речовин. В Лісостепу - супіщані, легкосуглинисті та суглинисті темно-сірі ґрунти, потужні та опідзолені чорноземи, а в Степу – легкі за механічним складом південні чорноземи. Як виключення, на крайньому півдні допускається закладання розсадників на каштанових слабо засолених ґрунтах.
Під розсадник не доцільно відводити ділянки з в’язкими глинистими, сильнопідзолистими та засоленими ґрунтами, а також площі дуже засмічені кореневищними бур’янами. Недопустимо закладати розсадник на торф’янистих, заболочених і каменистих ґрунтах. Не придатними для розсадництва є понижені ділянки з дуже близьким (менше 1 м) заляганням ґрунтових вод, оскільки на перезволожених ґрунтах слабо розвивається коренева система рослин та затримується визрівання річних пагонів, що призводить до підмерзання рослин взимку.
Ступінь зволоження ділянки та глибина залягання ґрунтових вод. Вміст вологи в ґрунті має надзвичайно важливе значення для розвитку рослин у відкритому ґрунті. При нестачі вологи, особливо у посушливі роки, значно погіршуються водне та мінеральне живлення, що призводить до послаблення росту надземної частини рослин. В той же час і надлишок вологи в ґрунті не сприяє розвитку дерев і чагарників. Волога заповнює ґрунтові пори, внаслідок чого ускладнюється доступ повітря до коренів, погіршується повітряне живлення рослин, що веде до пригнічення їх діяльності, а в окремих випадках може призвести і до загибелі.
На важких ґрунтах з водонепроникним підґрунтям надлишок вологи може стати причиною так званого „вижимання” сіянців та однорічних саджанців, яке відбувається внаслідок розмерзання і замерзання ґрунту в ранньовесняний період. На перезволожених ґрунтах деревні рослини інтенсивніше пошкоджуються шкідниками та частіше уражуються збудниками хвороб.
В степових засушливих районах, навпаки, рослини страждають від нестачі вологи. Тому декоративні розсадники в Степу організовують тільки за умови забезпечення штучного зрошення.
Окультуреність ґрунту, його заселеність шкідниками та збудниками хвороб. Ступінь окультуреності ґрунту визначають за вмістом в ньому поживних речовин, його структурністю, потужністю орного шару та очищеністю від бур’янів, в першу чергу, від багаторічних. Від окультуреності ґрунту ділянки, відведеної під розсадник, в значній мірі, залежить спосіб первинного освоєння площі.
Під час вибору ділянки під розсадник необхідно провести ретельне енто - фітопатологічне обстеження грунту та площі на наявність шкідників і збудників хвороб. З шкідників найбільш небезпечними є травневий хрущ, личинки якого живляться коренями рослин. Якщо при обстеженні виявлено понад 0,5 личинок на 1 м2 , то така ділянка для закладання розсадника не придатна.
Наявність збудників борошнистої роси, фузаріозу інших хвороб визначають за ураженістю рослин на оточуючих ділянку площах. Значна розповсюдженість хвороб, які можуть уражати декоративні культури розсадника повинна бути врахована при проведенні профілактичних, винищувальних і агротехнічних заходів у подальшому.
Захищеність ділянки від вітрів. При виборі території під розсадник необхідно враховувати такий фактор як вітер. В першу чергу, оцінюють силу переважних вітрів, їх направленість, позитивний та негативний вплив. На незахищених від вітру площах в зимовий час спостерігається здування снігу з відкритих ділянок і накопичення його на площах, зайнятих рослинами. На ділянках без снігу взимку грунт промерзає глибше, інколи так глибоко, що може призвести до загибелі рослин від вимерзання.
Весною і влітку вітри приносять шкоду внаслідок сильного висушування грунту, що різко збільшує потребу в обсягах зрошення. При недостатньому зрошенні у рослин від вітру різко зростає інтенсивність транспірації. Внаслідок того, що корені не в змозі покрити надмірну витрату вологи надземною частиною рослин, наступає зав’ядання, а в подальшому, у разі відсутності зрошення, можливе і відмирання рослин.
Тому, в розсадниках Лісостепу і, особливо, Степу обов’язковим є створення штучних полезахисних лісосмуг, які розміщують по периметру ділянки розсадника, а на великих за площею розсадниках і в його межах - поперек дії переважаючих вітрів.
Організація території розсадника повинна передбачити обґрунтоване і зручне просторове розташування відділень виробничої та допоміжної частин, яке враховує особливості технологічних процесів розмноження і вирощування садивного матеріалу, передбачає високу продуктивність праці та ефективне використання машин і знарядь.
Вихідними матеріалами для організації території служать:
· план території з нанесеними горизонталями вертикальної зйомки;
· карта ґрунтів;
· карта ураженості ґрунту шкідниками;
· карта засміченості ділянки бур’янами;
· розрахунки площ виробничих відділень розсадника.
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Передмова | | | Застосування добрив в розсадниках |