Види та способи зрошення в розсадниках

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 5719

В розсадниках можуть застосовуватися такі види зрошення:

1. Вологозаряджувальне. Одноразове, рідше двохразове (весняне і осіннє) зрошення шляхом інтенсивного поливу грунту з метою створення значного запасу вологи на тривалий термін (весь вегетаційний період).

2. Зволожувальне. Регулярне зрошення різними способами з метою забезпечення оптимального водного режиму культур розсадника упродовж вегетаційного періоду.

3. Ґрунтоочисне. Застосовуєтьсядля промивання ґрунтів з метою їх розсолення та нейтралізації шкідливих хімічних речовин або для боротьби із збудниками хвороб, які не виносять затоплення і гинуть.

4. Підживлювальне. Зрошення деревних культур в полях розсадника слабо концентрованими водними розчинами різних добрив у періоди інтенсивного росту рослин і максимальної їх потреби в елементах мінерального живлення.

5. Утеплювальне. Зрошення дощуванням з метою підвищення температури повітря і захисту деревних рослин в полях розсадника від заморозків.

Для оптимізації водного живлення деревних рослин в розсадниках застосовуються такі способи зрошення: поверхневе зрошення, зрошення дощуванням, краплинне і підґрунтове зрошення.

1. Поверхневе зрошення. Ґрунт зволожується потоком або шаром води, що рухається по нарізаним на території розсадника борознам і внаслідок проникнення в грунт стає доступним для рослин.

2. Зрошення дощуванням здійснюється за допомогою спеціальних машин і пристроїв, які розприскують воду у вигляді дощу:

· короткоструменеве (радіус розприскування 5 - 7 м);

· середньоструменеве (радіус розприскування 15 - 20 м);

· далекоструменеве (радіус розприскування 30 - 90 м);

· імпульсне дощування дощувальними апаратами типу “пушка”.

3. Краплинне зрошення – локальне зрошення грунту з кореневми системами рослин за допомогою спеціальних трубопроводів і дозуючих пристроїв.

4. Підґрунтове зрошення – вода подається по трубах або кротовинам, розташованими нижче кореневодоступного шару грунту і до коренів рослин вода поступає шляхом капілярного підйому.

Поверхневе зрошення по борознах (5.11)використовується рідкоі відноситься до способів самопливного поливу. Воно може застосовуватись практично на всіх ґрунтах, рельєфах і нахилах місцевості при невеликих обсягах робіт.

Зволоження ґрунту відбувається за рахунок інфільтрації води з наповнених борозен через їх дно і відкоси. Поливні борозни в полях розсадника нарізають одночасно із посівом насіння або садінням деревних рослин тракторними культиваторами, які обладнані лапами - борозноутворювачами. Площу перерізу і об'єм наповнення борозни визначають залежно від механічного складу та окультуреності ґрунту і, зокрема, від глибини орного шару, а також призначення поливу (стимулюючий, вегетаційний, вологозарядковий).

За глибиною і об'ємом заповнення, а значить, і за гідравлічними особливостями розрізняють мілкі, середні і глибокі борозни. Мілкі і середні борозни проходять в орному шарі і мають хорошу водовіддачу; для глибоких борозен характерні слаба водовіддача і великий об'єм води заповнення. Довжина борозни тим більша, чим менша водопроникність ґрунтів і краще сплановані (вирівняні) поля. При малих ухилах (<0,002) довжина борозни може сягати 25 - 60 м, а при середніх (0,002 - 0,01) – 60 - 130 м.

Рекомендовані параметри мілких, середніх і глибоких борозен наведені у таблиці 5.16.

Таблиця 5.16

і_ср = h_ср / t або і_ср = 600 Q / F, де: [8]

h _ср- середній шар дощу, який подається за полив, мм;

t - тривалість поливу, хв;

Q - витрата дощувальної машини, л/хв;

F - площа поливу, м².

Інтенсивність штучного дощу не повинна перевищувати швидкості поглинання води ґрунтом у кінці поливу на одній позиції. Недотримання цієї вимоги призводить до утворення калюж і поверхневого стоку, виникненню ерозії ґрунту та порушення його структури.

Рис. 5.11. Шкілка саджанців дерев на ділянці із зрошенням