Головна сторінка Випадкова сторінка
КАТЕГОРІЇ:
АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія
Для зрошування дощуванням 3 страница
Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1302
|
|
| Назва порід | Строки достигання в Ботанічному саду | Час збору насіння | Строк зберігання насіння, міс |
| Хеномелес Маулея | IX | X-XI | 12-18 |
| Хеномелес японський | IX | X-IX | 12-18 |
| Черемха Маака | к.VI - H.VII | VIII | |
| Черемха віргінська | с VII - H.VIII | VII-VIII | |
| Черемха звичайна | c.VII | VH-VIII | |
| Черемха пізня | c.VIII - c.IX | IX | |
| Жасмин садовий | п.Х | X | |
| Жасмин крупноквітковий | к.Х | X-XI | |
| Жасмин дрібнолистий | п.Х | X | |
| Жасмин пухнастий | к.IX - с.Х | IX-X | |
| Яблуня Недзвецького | VIII | VIII-IX | |
| Яблуня сливолиста | IX | IX-X | |
| Яблуня ягідна | IX | IX-X | |
| Ясен зелений | п.Х | х-хп | |
| Ясен звичайний | IX - п.Х | X-XI | |
| Ясен пухнастий | п. VIII-IX | IX-XII |
Примітка: * Насіння достигає на 2-й рік; ** насіння достигає на 3-й рік; п - початок, с - середина, к - кінець місяця..
Під час обстеження проводять контрольний збір плодів, шишок і насіння з метою попередньої внутрішньо – господарської перевірки якості насіння та встановлення рівня ураженості їх хворобами і пошкодження шкідниками. Така перевірка дозволяє уникнути помилок при вирішенні питання щодо доцільності заготівлі лісонасіннєвої сировини з тих чи інших об’єктів. За результатами господарської перевірки якості насіння складають акт відповідної форми у 3-х примірниках, один з яких відправляють на адресу насіннєвої інспекції.
Масову заготівлю насіння розпочинають з оснащення робітників інвентарем і механізмами та забезпечення приймальних пунктів відповідним обладнанням і спеціальними приміщеннями (для сушіння, зберігання, очищення тощо).
Заготівлю насіннєвої сировин та насіння здійснюють таким способами:
· з поверхні ґрунту або снігового насту;
· з ростучих дерев і чагарників;
· із зрубаних дерев та зрізаних гілок;
· з водної поверхні.
Збір насіння з поверхні ґрунту застосовують для заготівлі великих плодів: каштанів, горіхів, жолудів, горішків бука, граба, липи, бобів акації білої, крилаток кленів тощо. З метою покращення умов для збирання площу під деревами попередньо очищають від засміченості, вирубують чагарники та за потреби викошують траву. Значно збільшують продуктивність роботи, попереджують втрату насіння, полегшують збір і дозволяють отримати більш чисте насіння намет, які розстилаються під кронами в період опадання плодів.
Для штучного прискорення опадання достиглих плодів використовують їх збивання та струшування з дерев вібраційним способом з використанням спеціальної техніки.
Збір насіннєвої сировини з ростучих дерев є найбільш трудомістким і небезпечним способом, оскільки він передбачає підйом збиральника у крону дерев і зривання там плодів та насіння. Враховуючи усі чинники, які впливають на плодоношення насіннєву сировину бажано збирати з південної та західної частин крони. Збирання шишок і плодів у кронах високих дерев здійснюється за допомогою спеціальних драбин, дереволазних пристроїв і телескопічних підйомників. При цьому техніка збору насіння, плодів і шишок з ростучих дерев повинна забезпечувати збереженість материнських дерев і врожаю наступного року.
Збір сировини із зрубаних дерев є найбільш простим, дешевим і доступним способом. Його застосовують для заготівлі шишок шпилькових порід на лісосіках головного користування. Збирання шишок із зрубаних дерев здійснюють одразу за рубанням дерев аби не допустити значних втрат насіння під час трелювання.
Збір насіння з водної поверхні. За допомогою цього способу, головним чином, збирають насіння вільхи чорної, що зростає в понижених сирих місцях. Весною, насіння, що взимку випало на сніг, під час сніготанення пливе по воді, яка стікає до невеликих, як правило, заболочених річечок. Упоперек таких потоків облаштовують прості загати з пагонів, хмизу або соломи. Насіння, яке затримується загатами вибирають сачками. Слід пам’ятати, що зібране з водної поверхні насіння необхідно одразу висівати, оскільки воно дуже погано зберігається.
Зібраний, очищений від сторонніх домішок, відсортований на грохоті або вручну, здоровий насіннєвий матеріал (плоди, насіння, шишки) формують в окремі партії насіннєвої сировини або насіння. Приймають насіннєву сировину по масі чи за об’ємом. Однією з головних умов, яку слід виконувати під час заготівлі, приймання та зберігання насіннєвої сировини і насіння, є доведення її до певної вологості шляхом просушування. Тому прийняту сировину, яка одразу не переробляється, обов’язково підсушують під наметом або у добре провітрюваному приміщенні з регулярним перемішуванням. З цією метою дрібні плоди розсипають шаром 3 – 5 см, великі (каштан, горіхи, жолуді) шаром 8 – 10, а шишки 30 – 50 см. Дрібні плоди та насіння підсушують 3 – 5 днів, насіння в’язів, лип, кленів і ясенів – 5 – 7, а жолуді, горіхи та каштани - 10 – 15 днів.
Технологічні режими переробки насіннєвої сировини та умови зберігання насіння не повинні порушувати природного, нормального біологічного стану основних складових насіння – зародку та ендосперму. З моменту досягнення урожайної стиглості насіння впадає в стан відносного спокою, упродовж якого фізіологічні процеси його життєдіяльності суттєво уповільнюються. Стан спокою дозволяє насінню зберігати життєздатність упродовж часу з несприятливими для його розвитку умовами (в природному середовищі) та під час вимушеного тривалого або тимчасового штучного зберігання. З відносного спокою в збуджений стан біологічна система насіння може бути переведена внаслідок підвищення його вологості, температури, дії на нього інших подразників оточуючого середовища (світлової енергії, перемінної температури тощо). Тому стан спокою насіння важливо підтримувати упродовж переробки насіннєвої сировини та всього періоду його зберігання до передпосівної підготовки.
Переробка насіннєвої сировини здійснюється двома способами: тепловим і механічним. Тепловим способом вилучають насіння з шишок багатьох шпилькових порід (сосен, ялин, модрин). Процес вилучення насіння відбувається в спеціальних сушильних камерах стаціонарних і пересувних шишкосушарок різних марок і типів під впливом підвищеної температури повітря, внаслідок дії якої іде інтенсивне випаровування вологи з шишок, яке супроводжується їх розкриттям і випаданням з них насіння з крилатками.
При цьому на якість, отриманого таким чином насіння, впливає не тільки температура сушіння, а і вологість повітря. Збільшення останньої негативно впливає на посівні якості насіння. Температурний режим сушіння шишок сосни не повинен перевищувати + 55оС, а ялини - +45оС.
Суть механічного способу переробки насіннєвої сировини полягає у дробленні, подрібненні, перемелені плодів і шишок з наступним відділенням насіння з отриманої маси. Його використовують для вилучення з шишок, які важко відкриваються (сосни кедрові, модрина європейська) шляхом дроблення насіннєвої сировини на спеціальних машинах.
Обезкрилювання, очищення (відсіювання) та сортування насіння шпилькових порід проводять окремо по кожній партії з допомогою насіннєочисної машини МОС -1А.
Вилучення насіння з сережок берези, коробочок тополь та верб здійснюють вручну, протираючи їх на металевих ситах з отворами, відповідно 2 і 1 мм.
Отримання насіння з плодів деяких порід обмежується просушуванням упродовж 2 – 15 діб і видаленням домішок вручну або з допомогою віялок та грохотів. До таких порід належать: в’язові, клени, липи, каштани, горіхи, жолуді дубів і горішки бука та ліщини.
Соковиті плоди необхідно переробляти в дуже стислі терміни. Вилучення насіння з них доцільно здійснювати одночасно з отриманням харчових продуктів. При цьому насіння не повинне механічно пошкоджуватись і піддаватись високим температурам. Соковиті плоди подрібнюються шляхом перетирання, пресування або іншими способами, а з отриманої маси (мезги) насіння вилучають відмиванням. Насіння отримане після відмивання висушують: дрібне – на рамах, обтягнутих марлею або мішковиною, середнє та велике - на решетах з металевої сітки.
Багатонасінні плоди гледичії, робінії псевдоакації та інших порід, які не відкриваються після дозрівання насіння, перед відсіванням обмолочують на сільськогосподарських молотарках або вручну ціпами та палицями обгорнутими тканиною.
Переробка насіннєвої сировини надзвичайно важлива і трудомістка справа, особливо якщо врахувати, що вихід чистого насіння багатьох порід дуже незначний. В середньому вихід чистого насіння з насіннєвої сировини в процентах становить: сосни звичайної, груші та яблуні – 1; ялини сибірської – 2; ялини європейської та горобини – 3; модрини сибірської - 4; модрини європейської – 6; сливи, терену, – 10; сосни кедрової та ялиці сибірської – 20; вишні та черешні – 25; берези -30; липи серцелистої – 70 і дуба звичайного близько 95.
Вся насіннєва сировина як і насіння підлягають обов’язковій реєстрації в спеціальній книзі обліку насіння, що ведеться в підприємствах, які займаються заготівлею або використанням насіння посівного призначення.
6.1.4. Апробація посівних якостей, зберігання і транспортування насіння
В Україні завдяки інтродукційній роботі протягом останніх двох століть асортимент порід, що культивується, більш ніж у шість разів перевищив кількість видів аборигенної дендрофлори і на даний час налічує майже 2000 видів дерев, чагарників та ліан (Н.А.Кохно та ін., 1991). Деревні породи розмножуються переважно насінням, тому для штучного створення зелених насаджень щороку заготовляють значну кількість насіння посівного призначення. Як свідчить практичний досвід, насіння в різні роки має неоднакову схожість, на яку впливають різні фактори та чинники (дощова погода в період запилення, посушливе літо, часті дощі упродовж вегетаційного періоду та ін.). Висів насіння низької посівної якості призводить до великих економічних збитків. Тому насіння дерев і чагарників, яке заготовлене для висівання, підлягає обов'язковій апробації - перевірці на посівну якість.
Для перевірки користуються чинними державними стандартами та технічними умовами на насіння деревних і чагарникових рослин.
Насіння дерев і чагарників, яке заготовлене для висіву, підлягає обов'язковій паспортизаціїта перевірці на посівну якість. Перевіркою посівних якостей насіння займаються державні зональні (районні) насіннєві інспекції. Під час перевірки визначають такі показники якості насіння: чистоту, вологість, масу 1000 насінин, енергію проростання, схожість, життєздатність, доброякісність, зараженість грибними патогенами, пошкодження шкідниками. Посівну якість насіння партії оцінюють на основі аналізу відібраного від неї середньої проби.
Заготовлене насіння формують в окремі партії за ознаками однорідності, які визначені стандартом.
Партія насіння - певна за масою кількість однорідного насіння одного виду чи різновиду, засвідчена паспортом і етикеткою.
На партію насіння оформляють паспорт, встановленого зразка, де зазначають дату його складання, назву породи, назву господарства, яке зібрало дану партію насіння, та його поштову і телеграфну адресу, час збору насіння, плодів і шишок, масу партії, місце збору, таксаційні характеристики насадження, плантації або ділянки, селекційну цінність насіння та інші відомості. Паспорт завіряється підписом особи, яка відповідає за формування партії насіння, і печаткою організації, яка заготувала дану партію насіння. Паспорт складають у двох примірниках: перший залишається в організації, яка зібрала насіння, а копію паспорта разом з актом відбору, етикеткою та середньою пробою відправляють до насіннєвої інспекції. Відомості, вказані в паспорті, дають змогу правильно вирішувати питання щодо використання насіння.
Окрім згаданих документів складають "Етикетку", яка зберігається безпосередньо з насінням у кожному місті тари.
Визначення посівної якості насіння здійснюють насіннєві інспекції за результатами аналізу середньої проби насіння відібраного від партії у такій послідовності. Відбір середнього зразка починають з відбору виїмок– невеликої кількості насіння, взятої з однорідної партії за один прийом для формування вихідного зразка.
Вихідний зразок - сукупність усіх виїмок взятих від партії насіння.
Середню пробу насіння виділяють методом хрестоподібного ділення з вихідного зразка. Відібрана середня проба повинна у повній мірі характеризувати посівну якість усієї партії насіння.
Для визначення певних показників якості насіння (чистоти, схожості, життєздатності, доброякісності, вологості) з середньої проби виділяють наважку насіння.
Відібрану середню пробу поміщають у чистий мішечок із цупкої тканини, попередньо продезинфікований в окропі. Проби та супровідні документи висилають в насіннєву інспекцію у фанерних ящиках або в іншій жорсткій тарі. На кожному мішечку зі середнім зразком зазначають видову назву породи, масу партії та номер паспорта.
Відбір середньої проби оформляють актом відповідної форми, де зазначають назву господарства, прізвища та ініціали осіб, котрі оглядали партію насіння і відбирали середні проби. Акт підписують усі особи, що брали участь у відборі насіння проби. Акт відбору середньої проби обов’язково підписує також особа, яка відповідає за зберігання даної партії насіння.
Акт відбору середньої проби складають у трьох примірниках: перший залишається в господарстві, де зберігається насіння; другий - одночасно зі середньою пробою відправляють в насіннєву інспекцію; третій - передають у бухгалтерію для списання насіння, взятого на аналіз.
Середню пробу насіння відправляють в інспекцію з актом, етикеткою та копією паспорта у термін, який не перевищує двох діб з часу його відбору.
Прийняті на аналіз зразки насіння зважують і реєструють у спеціальному журналі. Допустимо приймати на аналіз середні зразки з відхиленням від встановленої маси до 5%. Реєстраційний номер проставляють на мішечку, скляному посуді, а також на всіх документах, що стосуються даного середнього зразка. Порядкова нумерація починається з 1 січня і закінчується 31 грудня поточного року.
Посівні якості насіння (чистоту, вологість, масу 1000 насінин, схожість, доброякісність, життєздатність, ураженість грибковими захворюваннями та шкідниками) визначають за стандартизованими методиками працівники державних зональних насіннєвих інспекцій.
Усе зібране насіння посівного призначення підлягає реєстрації та обліку. Для цього ведуть "Книгу обліку насіння", де зазначають усі вихідні дані про заготовлене насіння, місце та спосіб зберігання, час відправлення середнього зразка в насіннєву інспекцію та інші дані.
"Книга обліку лісового насіння" складається з двох частин: перша - "Облік насіння, заготовленого підприємством на власній території та друга - "Облік насіння”, отриманого з інших господарств". У ній обліковують витрату насіння і двічі на рік виводять залишок кондиційного насіння: на 1 червня поточного року та на 1 січня наступного року.Укнизі також реєструютьзаходи проведені під час зберігання насіння.
За один місяць до завершення терміну дії документа про якість насіння воно підлягає повторній перевірці (апробації). При цьому всі необхідні відомості у "Книзі" записують окремим рядком з поміткою "Повторно".
Зберігання насіння. Для безперебійного забезпечення потреб деревних розсадників у високоякісному насінні важливу роль має не тільки його заготівля, але і збереження високої посівної якості насіння до часу висівання. Потреба зберігати насіння протягом певного періоду зумовлена періодичністю плодоношення більшості видів деревних і чагарникових рослин. Крім цього, заготовлене насіння не завжди відразу висівається в ґрунт, і тому певний час повинно зберігатись. Період між збором і висівом насіння може тривати від декількох днів до декількох років. Зберігання насіння листяних порід до першої весни, а хвойних - до першої осені за роком збору називається короткочасним. Зберігання насіння протягом довшого терміну називається довгочасним. На таке зберігання закладають насіння 1-го і 2-го класу якості і переважно місцевого походження .
У процесі зберігання насіння потрібно попередити проростання зародка. Це досягається суворим дотриманням відповідних температури та вологості насіння. Умови зберігання повинні бути такими аби забезпечити збереження життєздатності зародка, але не стимулювати його проростання.
Тривалість періоду зберігання насіння, упродовж якого воно залишається життєздатним, залежить від:
· спадкових властивостей виду;
· у м о в зовнішнього середовища;
· в о логості насіння.
Насіння, досягнувши морфологічної стиглості, набуває високої посівної якості і переходить у стан відносного спокою. Проте у процесі дихання, навіть за найсприятливіших умов, поступово витрачаються запасні поживні речовини насіння, зменшується розчинність білкових речовин, внаслідок чого знижується маса насіння та його посівна якість. Найвища посівна якість насіння зберігається за певних умова його життєдіяльності та в разі економного витрачання запасних поживних речовин у стані спокою.
Збереження насіння з мінімальною втратою його посівної якості забезпечується дотриманням умов, необхідних для підтримання життєздатності зародка та недопущення пошкоджень насіння хворобами, шкідниками та гризунами.
Насіння втрачає життєздатність внаслідок використання запасних поживних речовин у процесі дихання, накопичення в насінні отруйних продуктів життєдіяльності і руйнування ядер ембріональних клітин, а також внаслідок дії на насіння чинників навколишнього середовища, які прискорюють біологічні процеси в насінні.
Під час зберігання насіння зазнає дії різних чинників навколишнього середовища, основними серед яких є вологість, температура та кисень.
Насінню властива гігроскопічність, тобто здатність поглинати або віддавати воду у вигляді пари. Завдяки гігроскопічним властивостям вологість насіння змінюється разом зі зміною вологості атмосферного повітря. Підсихання або зволоження насіння, яке зберігається відкритим способом, відбувається до встановлення рівноваги між тиском водяного пару в насінні та у повітрі. Така вологість насіння, при певній відносній вологості повітря й температурі, називається рівноважною. Рівноважна вологість насіння залежить від температури та вологості повітря, стиглості насіння, його хімічного складу. Насіння, зібране у фазі фізіологічної зрілості, при одних і тих же умовах має вищу рівноважну вологість, ніж насіння, що досягло урожайної стиглості.
Вода, яка є в насінні, прискорює всі біохімічні процеси, зокрема дихання. Тому інтенсивність дихання насіння великою мірою залежить від кількості води, яка в ній міститься. Вологість насіння, при якій у клітинах з'являється вільна вода, що хімічно не зв'язана з молекулами органічних речовин та активізує процес дихання, називається критичною. У разі зберігання насіння з вологістю, нижчою від критичної, інтенсивність дихання та інших процесів обміну речовин менша, що дозволяє зберігати таке насіння більш тривалий час.
Таким чином, дихання насіння залежить від кількості незв'язаної (вільної) води в ньому і може бути істотно сповільнене шляхом зневоднення насіння. Саме на цьому ґрунтується зберігання насіння в герметично закритих бутлях. Однак штучне припинення доступу повітря до насіння з підвищеною вологістю не зменшує інтенсивності дихання, а спричиняє загибель насіння. Тому насіння підвищеної вологості заборонено зберігати в герметично закритій тарі.
Вологість насіння впливає не тільки на інтенсивність його дихання, але й на процес розвитку мікрофлори на поверхні насіння. При високих вологості й температурі повітря особливо небезпечними є плісневі гриби. На поверхні насіння спори утворюють грибницю й органи плодоношення. Незначне зволоження насіння та підвищення температури середовища призводить до бурхливого розвитку фітопатогенів і загибелі насіннєвого матеріалу.
Дотримування правил зберігання насіння дає змогу уникнути розвитку та руйнівної дії мікроорганізмів.
Інтенсивність дихання насіння залежить не тільки від вологості, але й від температурних умов зберігання насінного матеріалу: низькі температури сповільнюють інтенсивність дихання вологого насіння, тоді як підвищені - стимулюють цей процес. Зниження температури зберігання сповільнює розвиток мікрофлори на поверхні насіння. Консервуючу здатність низьких температур широко використовують в практиці тривалого зберігання насіння.
Під впливом змінних температур посилюється дихання, оскільки температурні перепади, за аналогією процесів, що відбуваються в природі, виводять насіння з врівноваженого стану і сприяють його проростанню.
Під час зберігання насіння у процесі дихання постійно виділяє фізіологічне тепло, яке може призвести до самозігрівання насіннєвого матеріалу. При цьому процеси життєдіяльності насіння посилюються. Тому під час зберігання насіння слід регулярно відводити фізіологічне тепло, по мірі, його накопичення.
Отже, три основні чинники - вода, температура та кисень повітря визначають тривалість зберігання та збереження високої посівної якості насіння.
Насіння деревних порід, яке призначене для висівання, зберігають у сухих пристосованих для зберігання приміщеннях або в спеціальних складах - насіннєсховищах, побудованих за типовими проектами. Насіннєсховища обладнані приладами для реєстрації температури та вологості повітря всередині приміщення, а також вентиляційними системами, що створюють оптимальні умови для збереження високої посівної якості насіння.
Відносна вологість повітря у складі не повинна перевищувати 70%. Посівна якість насіння більшості порід найкраще зберігається при постійній температурі від 0 до +5°С, ялини, сосни, модрини від 0 до +5 - 10°С. Постійна знижена температура на складах підтримується холодильним устаткуванням.
Склад повинен бути забезпечений необхідною тарою та інвентарем для відбору і зважування середніх проб насіння (брезент, лотки, відра, ваги тощо).
Склади або приміщення для зберігання насіння повинні бути чистими та обладнані стелажами, засіками, спеціальними гачками для підвішування мішків. Якщо насіння зберігається в ящиках, мішках чи іншій відкритій тарі, його небажано тримати на земляній, цементованій або асфальтованій підлозі, оскільки насіння зволожуватиметься, а його посівна якість - знижуватиметься. У разі виявлення в складі комірних шкідників приміщення дезінфікують.
Насіння у складах зберігають відкритим (у мішках, ящиках, засіках, насипом тощо) або закритим способами у герметично закупореній тарі (бутлях, поліетиленових балонах, поліетиленових мішках, каністрах, контейнерах тощо). Тара повинна бути сухою, міцною, чистою та продезинфікованою. Заборонено зберігати насіння в тарі з-під цукру, солі, хімічних речовин.
Для забезпечення герметичності тари кришки або пробки обтягують поліетиленовою плівкою і кілька разів щільно обв'язують шпагатом або заливають сургучем.
У приміщеннях, де не вдається утримати відносну вологість та температуру повітря на одному рівні, насіння потрібно зберігати в герметично закупореній тарі, яку щільно закривають пробкою з хлоркальцієвою трубкою. Повітря, проходячи через трубку з хлористим кальцієм, надходить у тару (наприклад, у бутель, балон, каністру) вже сухим і не спричиняє зволоження насіння. Іноді хлористий кальцій кладуть у бутель, де він поглинає виділену насінням вологу.
Для ефективного зберігання невеликих партій насіння порід, які швидко втрачають схожість (тополя, осика, верба до одного року; береза - до двох років), використовують ексикатори з речовинами, що поглинають вологу. Для цього в ексикатор насипають СаС12, СаО або негашене вапно (100 г на 1000 см3 об'єму тари), на фанерну дощечку з отворами ставлять картонну коробку, в яку кладуть марлевий мішечок з насінням. Насіння тополі та верби можна зберігати 10 - 11 місяців при вологості 5 - 6%.
Для тривалого (5 - 8 років) зберігання насіння сосни звичайної, ялини європейської та сибірської, модрини сибірської придатні всі герметичні види тари. Однак найліпше насіння хвойних порід доцільно тримати у скляних бутлях, оскільки в цій тарі легко контролювати зміну вологості насіння в процесі зберігання, спостерігаючи за зміною забарвлення "кобальтового" папірця, який кладуть у бутель.
Погано зберігається насіння хвойних порід (крім кедрових сосен) в поліетиленових мішках і відкритим способом.
З досвіду відомо, що насіння сосни, ялини, модрини і цілого ряду листяних порід, вологість якого близька до вологості насіння згаданих хвойних, найкраще зберігати в герметично закритій тарі у темноті при пониженій температурі повітря та відповідній для них вологості.
Заборонено закладати насіння на зберігання в герметично
закриту тару, якщо його вологість перевищує допустимі значення.
Тому перед закладанням на зберігання визначають вологість
насіння і в разі потреби просушують його до оптимальної вологості (табл.6.24).
У процесі зберігання насіння не рідше одного - двох разів на місяць піддають візуальному обстеженню. У разі виявлення зміни блиску, кольору, появи плісняви всю партію насіння просушують і повторно перевіряють на посівну якість.
Особливо важливо в процесі зберігання стежити за зміною вологості насіння. Таке спостереження для насіння різних видів сосен, ялини, модрини, жимолості провадять за допомогою індикаторного папірця, просоченого хлористим кобальтом (СоС12+6Н2О), який змінює колір залежно від вологості повітря. У зневодненому стані "кобальтовий" папірець має яскраво-голубий колір.
Закладаючи насіння на зберігання у герметичну тару, на насіння кладуть індикатор. Перед цим індикатор - папір підсушують при температурі 60°С упродовж 15 хв. до яскраво-голубого кольору. Голубий колір індикатора свідчить про те, що насіння сухе; зміна кольору до рожевого - про потребу негайного підсушування насіння до необхідної для зберігання вологості
Таблиця 6.24
Рекомендована для зберігання вологість насіння окремих деревних рослин
| Групи порід | Породи | Оптимальна вологість насіння, % |
| Група сухого насіння | Сосна Веймутова | 3—5 |
| Ялина європейська та фінська, сосна звичайна | 4,5—7,5 | |
| Гледичія звичайна | 5—6 | |
| Модрина сибірська та Сукачова | 6—8 | |
| Ялина аянська, модрина європейська, Бруслина бородавчата | 8—9 | |
| Горобина звичайна | ||
| Проміжна група | Клен гостролистий, клен польовий, клен татарський, липа серцелиста, акація жовта, ясень звичайний | 10—12 |
| Сосна кедрова сибірська | ||
| Ялиця сибірська | 11—13 | |
| Сосна кедрова корейська | 11—16 | |
| Бук лісовий | 14—16 | |
| Горіх маньчжурський | 15—16 | |
| Група соковитого насіння | Дуб звичайний, каштан кінський (гірко каштан звичайний) | 55—60 |
Стан насіння, яке зберігається в металевій (непрозорій) тарі, визначають за станом контрольної проби, яку вміщують у скляний бутель і зберігають в аналогічних умовах.
Для підсушування насіння перед закладанням його на зберігання часто вдаються до адсорбційного сушіння, яке полягає у змішуванні насіння з речовиною, що поглинає водяний пар, або в зберіганні насіння разом із гігроскопічною речовиною (сорбентом). Для цього використовують хлористий кальцій (СаС12), оксид кальцію (СаО), силікагель та інші спеціальні хімічні речовини. Використання сірчаної кислоти (Н2SО4) недоцільне, оскільки її випари негативно позначаються на посівній якості насіння.
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Для зрошування дощуванням 2 страница | | | Для зрошування дощуванням 4 страница |