Невротичні розлади

У підлітковому віці неврози (як уже зазначалосі вище) трапляються відносно рідше, ніж у дитячому віці, оскільки ті фактори, які призводять до неврозів } дитячому віці, в підлітків частіше викликають пору­шення поведінки. Незважаючи на це, неврози спосте­рігаються в 12 % учнів масових шкіл. У підлітків наяв­ні такі ж самі форми розладів, як і в дорослих: неврас­тенія, істеричний та обсесивно-фобічний невроз, заї­кання. Крім цього, трапляються специфічні для під­літків пограничні стани: дисморфоманія, нервова ано-рексія, надцінні інтереси й захоплення.

Неврастенія, як уже зазначалося, це стан, що про­являється в підвищеній втомлюваності та роздратова­ності.

Спостерігаються розлади сну, головні болі, зни­ження настрою. Підлітки ледве (через перевтому справляються зі шкільною програмою, помічаються Дратівливість, плаксивість. Можуть бути соматичн скарги — почуття в'ялості, сонливості, болі в серці та животі, запаморочення й т. д. При патопсихологічно­му обстеженні виявляється виражена виснажуваність психічних процесів за гіпостенічним чи гіперстеніч-ним типом. Пам'ять та увага, як правило, в межах норми, іноді дещо знижені. Порушень з боку мислен­ня та інтелекту не спостерігається. Самооцінка зви­чайно низька, особливо за фактором «здоров'я», «емо­ційна стійкість». За результатами, одержаними при застосуванні проективних методів, на передній план виступають проекції переживань з приводу свого здо­ров'я. Часто спостерігається акцентуація астено-нев-ротичного та лабільного типу. Якщо не проводити свєчасного лікування, то можливий невротичний роз­виток особистості з фіксацією на соматичних розла­дах, виникнення страху смерті. При виявленні проявів неврастенії у підлітків бажані консультації невропато­лога чи психіатра, проведення раціонально-роз'ясню­вальної коригуючої роботи.

Фобічний невроз у підлітковому віці виникає зви­чайно під дією якої-небудь психотравмуючої ситуації, а іноді може з'являтись як загострення рис сенситив­ної й психастенічної акцентуації. Зміст страхів зале­жить від віку: якщо дошкільнята переважно бояться темряви, самотності, собак і т. д., то в підлітків пере­важають страхи смерті й тривоги, пов'язані з ситуація­ми спілкування. В підлітковому віці спілкування з ро­весниками посідає одне з провідних місць в ієрархії цінностей, значуще також бажання бути «таким, як усі»; якщо підліток невпевнений у собі, то може бути достатньо однієї незначної ситуації конфлікту з ровес­ником, щоб виник страх спілкування. Це можуть бути досить різноманітні страхи: страх мови, публічних виступів і т. д. В деяких випадках ці побоювання спрямовуються на своє тіло — підліток боїться, що він може почервоніти чи в нього забурчить у животі і т. д. Через ці страхи підліток починає уникати ситуа­цій спілкування з ровесниками, а потім і з дорослими. При необхідності спілкування він поводиться сковано, напружено і за реакцією оточуючих упевнюється, що він «справді не такий, як усі», що «всі звертають на нього увагу». Це ще більше посилює невротичний стан підлітка.

При патопсихологічному обстеженні істотних пору­шень психічних процесів не помічається. Самооцінка занижена, але на відміну від депресивних станів це зниження не є рівномірним, а зачіпає саме ті особли­вості особистості, що пов'язані з неврозом. При опи­суванні картин ТАТ виражені проекції страху спілку­вання при збереженні потреби в контактах.

При проведенні ПДО* в більшості випадків відзна­чається акцентуація рис характеру сенситивного чи лабільного типу.

Найчастіїпе страхи спілкування минають з віком, але в деяких випадках вони можуть зберігатися протя­гом усього життя. При виявленні такого типу страхів бажане проведення психокоригуючих заходів після консультації з психіатром. (Детальніше про психоко-ригуючі заходи див. у розд. 10.)

До іншої групи фобічних станів належить страх смерті. Він може бути спрямований на себе — підлі­ток боїться заразитися, захворіти на СНІД чи онколо­гічну хворобу. Здебільшого страх спрямований на ін­ших людей — підліток побоюється смерті матері від якихось причин чи боїться своїми діями завдати шко­ди здоров'ю оточуючих. Ці страхи часто супроводжу­ються виникненням захисних ритуалів: миттям рук, здійсненням усіляких «охоронних дій» (постукування по меблях, ходіння по певних лініях підлоги і т. ін.). Ці ритуальні дії підліток виконує, «щоб нічого не сталось», і якщо виконати їх не вдається, виникає інтенсивне почуття тривоги.

При патопсихологічному обстеженні підлітків з фо-бічними станами виявляється, якщо психічні процеси знаходяться в межах норми; інколи спостерігаються легка інертність, недостатність переключення уваги. При обстеженні за методикою ПДО переважає псих­астенічний тип акцентуації, іноді шизоїдний чи сен­ситивний. Описування картин ТАТ, методика «неза-

Про ПДО див. у розд. 9.

кінчених речень» дає можливість уточнити зміст страхів.

За відсутності лікування та психокоригуючої робо­ти ритуали можуть закріпитися й зберігатися протягом усього життя. При посиленні почуття тривоги ритуали можуть змінюватись, ставати більш вигадливими, по­мітними для оточуючих. У всіх випадках неврозу з ритуальними діями обов'язкова консультація з пси­хіатром, необхідно провести диференційну діагности­ку з початковими формами шизофренії.

До специфічних підліткових станів належать такі явища, як нервова анорексія (уперте прагнення схуд­нути) та дисморфоманія (впевненість у наявності своєї потворності, дефекту зовнішності). Ці стани можуть бути ознаками інших психічних захворювань (насам­перед шизофренії), але можуть траплятися й так звані граничні стани. Їх виникнення пов'язане з природним для підлітків бажанням бути привабливими, відповіда­ти ідеальним уявленням про людину. Відхилення від цього ідеалу (дещо надмірна маса тіла, великі вуха, криві ноги тощо) сприймаються як страшне каліцтво, й підліток докладає всіх зусиль, щоб виправити наявні (або уявні) дефекти. Велику роль у розвитку таких станів відіграють необережні зауваження людей, які мають для підлітка значення: педагогів, батьків, іноді ровесників.

Нервова анорексія. Цей стан характеризується на­полегливим, упертим прагненням схуднути, впевне­ністю в надлишковій масі тіла. Ця хвороба детально описана в дослідженнях М. Коркіної.

Нервова анорексія виникає, як правило, у дівчаток 12—15 років з дещо прискореним темпом статевого дозрівання. Для таких підлітків характерне поєднання епілептоїдного типу акцентуації з рисами демонстра­тивності, високою конформністю. Інколи при дослід­женні за ПДО наявне перевищення індексу маскулін-ності над фемінністю. Завдяки такому типу особис­тості дівчатка звичайно успішно справляються з на­вчанням, вирізняються великою ретельністю та напо­легливістю. В підлітковому віці через швидке статеве дозрівання у дівчаток помічається дещо надлишкова маса тіла. Для виникнення анорексії буває досить натяку вчителя на те, що повнота потворна, насмішок ровесників. У деяких випадках не вдається знайти та­ких психотравмуючих факторів, а дівчинка сама при­ходить до висновку про те, що її зовнішність не від­повідає ідеалу. Після цього дівчинка намагається схуд­нути, обмежуючи себе в їжі. Якщо на початку ці об­меження стосуються в основному калорійної вугле­водної їжі, то з часом це поширюється на всю їжу. Інколи дієта вирізняється вигадливістю, наприклад одна з дівчаток їла тільки рідку їжу, харчувалася кавою та бульйоном. При деяких видах анорексії їжа не обмежується, але після їжі виникає сильна рвота. Крім дотримання режиму харчування, дівчатка ста­ранно займаються виснажливими фізичними вправа­ми: годинами нахиляються, присідають і т. д. Це при­зводить до швидкого зменшення маси тіла, але, незва­жаючи на це, вони не припиняють голодування та фізичних вправ. Апетит на початку захворювання нор­мальний, потім дещо знижується. Через фізичне ви­снаження у дівчаток припиняються менструації, пору­шується діяльність ендокринних залоз, посилюється ріст волосся по всьому тілу. Хоча маса тіла значно зменшується (при зрості 160 см вона може досягати 28 кг), дівчатка продовжують сприймати себе як пов­них, бояться ще поповнішати, після кожного прийому їжі відчувають, що «товстішають».

При патопсихологічному обстеженні у підлітків з нервовою анорексією наявна виснажуваність психіч­них процесів у поєднанні з деякою інертністю. Пору­шень пам'яті та інтелекту, як правило, не спостері­гається. Обов'язкове дослідження процесу мислення, тому що анорексія трапляється й при інших захворю­ваннях (зокрема, при шизофренії). Самооцінка різко занижена за параметром «зовнішність» при адекватній за всіма іншими параметрами. Проекції «минулого, майбутнього» пов'язані тільки зі зміною маси тіла та вродою. При описуванні картин ТАТ інколи наявне недостатнє ототожнення з жіночими персонажами, деяка інфантильність мотивації. За результатами мето­дик, що виявляють картину сімейних стосунків, у таких підлітків переважає холодність, формальність взаємовідносин з матір'ю при більшій емоційній на­сиченості та конфліктності стосунків з батьком.

У ході лікування в стаціонарі при систематичній психокорекційній роботі в дівчаток вдається змінити їх уявлення про вроду, досягти збільшення маси тіла до норми. В подальшому деякі дівчата продовжують зберігати вагу на нижній межі норми, деякі цілком видужують, але бувають випадки різкого збільшення ваги з супровідною депресією. Після лікування дівчат­ка потребують періодичного обстеження психолога, тому що психотравми, періоди депресій можуть при­звести до проявів анорексії. Якщо ознаки анорексії виявляються у хлопчиків, необхідна невідкладна кон­сультація психіатра, тому що в більшості випадків це симптом психічного захворювання.

За механізмами, схожими на анорексію, виникають дисморфоманії. Інколи вони основуються на реаль­них, малопомітних вадах зовнішності (ластовиння, відстовбурчені вуха і т. д.), але бувають і непов'язані з якимись реальними причинами. Підлітки, залежно від своєї наполегливості та наявності викривлень мислен­ня, вигадують різні способи боротьби з цією «потвор­ністю». Іноді це спеціальні зачіски, одяг і т. ін., у деяких випадках підліток може намагатися хірургічне виправити «дефект». У більш складних випадках бо­ротьба зі своєю вадою набирає безглуздого вигадливо­го характеру: підліток перестає виходити з дому, тому що «всі звертають на нього увагу», закриває обличчя хусткою, одягає на ніс прищіпку («для виправлення його форми») і т. д. Раціональному роз'ясненню впев­неність підлітка у наявності дефекту практично не піддається. При зверненні підлітка чи його батьків з такими скаргами обов'язкова консультація психіатра.

При патопсихологічному обстеженні порушень па­м'яті та уваги звичайно не спостерігається. Обов'яз­кове ретельне дослідження процесів мислення, тому що досить часто може спостерігатися їх викривлення (у вигляді різнорівневості, різноплановості суджень, орієнтації на слабкі ознаки і т. д.). Самооцінка зани­жена. При дослідженні за ПДО спостерігається шизо-їдний, сенситивний, інколи лабільний чи психастеніч­ний тип акцентуації. При описуванні картин ТАТ інколи наявне порушення емоційного сприйняття, про­екції ідей ставлення.

При граничному рівні розладів та своєчасному лі­куванні можливе благополучне видужання. На психо­терапевтичному рівні необхідне тривале лікування й динамічний нагляд районного психіатра.

Одним із завдань шкільного психолога є консуль­тування підлітків з соціальне дезадаптованою поведін­кою та направлення їх на обстеження до психіатра при виявленні проявів психічних захворювань.