Функції “позитивних” білків гострої фази
Орозомукоїд (кислий α -1-глікопротеїн) - білок плазми, багатий вуглеводами; складає 30% від загального об’єму фракції α -1-глобулінів; відповідає за взаємодію з клітинною мембраною, пригнічує агрегацію тромбоцитів, зв’язує інактивований гепарин, деякі медикаменти (пропранолон) та гормони (прогестерон); володіє антипротеазними та імуномодулюючими властивостями; знижує імунну реактивність організму. Рівень цього білка підвищується при запальних процесах різного ґенезу (інфекційні, автоімунні тощо), при травмах, після хірургічних втручань, онкопатології (особливо при метастазах); знижуєтся - при вагітності, тяжких ураженнях печінки, нефротичному синдромі, прийманні естрогенів, контрацептивів; низький рівень орозомукоїду спостерігається в дітей раннього віку. Інгібітор α -1-протеази (РІ) - складає 70% α -1-фракції глобулінів, володіє наступними властивостями: 1) пригнічує хімотрипсин, трипсин, катепсин, еластазу лейкоцитів, колагеназу, урокіназу, лейкоцитарну нейтральну протеазу, протеазу системи комплементу; 2) активатор плазміногену, реніну, акрозину сперми, гіалуронідази; 3) пригнічує калікреїн, плазмін, тромбін, фактор Хагемана. α -1-РІ зв’язує секреторний та сироватковий IgА і захищає їх від впливу протеаз Neisseria gonorrhoeae, N. meningitis, Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae. α -1-РІ пригнічує функції Т- і В-лімфоцитів, NК та К-кілерних клітин; знижує синтез ІL-1. α -1-хімотрипсин впливає на активність колагенази, катепсину, хімазу, лейкоцитарну еластазу, імунодепресивно діє на NК та К-кілерні клітини. α -1-антитрипсин - глікопротеїн, синтезується печінкою; гальмує дію трипсину, хімотрипсину, калекреїну, катепсинів та інших тканинних протеаз; підвищується - при інфекційних хворобах, гострих гепатитах, цирозі печінки (активна форма), некротичних процесах, при операціях, після термічних опіків, вакцинації, панкреатитах, злоякісних пухлинах (в першу чергу, рак шийки матки, лімфогранульоматозі, метастазах); знижується - при вродженій антитрипсиновій недостатності, нефротичному синдромі, гастроентеропатіях з втратою білку, гострій фазі термічних опіків, вірусних гепатитах, гострих панкреатитах, коагулопатіях. α -2-макроглобулін - основний компонент фракції α -2-глобулінів; підвищується при цукровому діабеті, гепатитах, цирозі печінки, недостатності α -1-антитрипсину, вагітності, ішемічному інсульті, після фізичного навантаження; знижується - при хворобах легень, мієломній хворобі, ревматоїдному артириті. Церулоплазмін відноситься до фракції α -2-глобулінів; приймає участь у транспорті заліза (перетворює з гемоглобіну двохвалентне залізо в трьохвалентне, яке входить до складу трансферину); недостатність цього білку призводить до розвитку хвороби Вільсона-Коновалова (гепатоцеребральна дегенерація), сприяє зниженню вмісту міді в організмі; підвищується - при шизофренії, запальних процесах, онкопатології. Гаптоглобін (складає 25% фракції α -2-глобулінів); зв’язує гемоглобін сприяє концентрації гемоглобіну в місцях запалення (подібно до дії церулоплазміну на залізо); володіє антипротеазною, імуномодулюючою та природною бактеріостатичною активністю; гальмує перикисне окислення ліпідів; впливає на синтез простагландинів; підвищується при онкопатології (рак молочної залози, ШКК, геніталій, легень). α -2-глікопротеїн - асоційований з вагітністю (збільшується в першому триместрі вагітності до 1000 мг/л); пригнічує активність урокінази та плазміну, комплементіндукований цитоліз (зменшує активність Т-ліифоцитів). В, С3-, С4- компомпоненти клементу (β -глобуліни) мають опсонізуючу, хемотактичну, вазодилятаторну та цитолітичну дії. Фібриноген (входить до складу β -глобулінів); найбільш відомий коагуляційний протеїн; важливий опосонін для стафілококів та стрептококів; блокує Т-лімфоцити, хемотаксис макрофагів; фрагменти фібриногену (фібропептиди А і В) мають протизапальну активність. Металопротеїнази (ММП) матриксні - сімейство цинкмістких ендопептидаз, які розщеплюють основні компоненти матрикса. Металопротеїназа-1(інтерстиціальна колагеназа-1) - розщеплює більше 40% білків екстрацелюлярного простору, в основному - це колагени І і ІІІ типів. Загальна активність ММП-1 залежить від швидкості її синтезу, активації і балансу між концентрацією активного ферменту та його інгібітору. Наприклад, при гіпертонічній хворобі загальна активність ММП-1 знижується, а рівень тканинного інгібітора ММП підвищується, що веде до підвищеного розпаду протеїнів екстрацелюлярного матриксу і подальшого їх нагромадження в інтерстиції. Гіпертрофія міокарду супроводжується ремоделюванням екстрацелюлярного матриксу на тлі відсутнього росту кардіоміоцитів, що стає причиною зниження еластичності міокарду, формування його дисфункції та серцевої недостатності. Сироватковий амілоїд А (САА) - синтезується в печінці; попередник фібрилярного тканинного білку амілоїда А. При формуванні імунної відповіді ІL-1, який продукується макрофагами, сприяє синтезу САА, а при завершенні запального процесу за допомогою цих же клітин відбувається деградація САА. При довготривалому перебігу запального процесу макрофаги не руйнують цей білок, що приводить до утворення фібрил амілоїда. ССА при запаленні збільшується в 100-1000 разів; сприяє елімінації похідних мікроорганізмів ліпідів чи токсинів, зв’язаних з ліпопротеїнами. Рівень САА збільшується при амілоїдозі, хронічних інфекціях (туберкульоз), гнійно-деструктивних процесах, онкопатології, ревматизмі. С-реактивний білок сприяє преципітації та аглютинації мікроорганізмів, стимулює фагоцитоз як опсонін, зв’язує некротизовану тканину; запобігає утворенню автоантитіл та формуванню автоімунних хвороб, блокує рецептори імунокомпетентних клітин; здатний змінювати активність NК-клітин та В-лімфоцитарну імунну відповідь; викликає агрегацію тромбоцитів, захищає від інфекцій та зменшує ріст пухлин. Цистатин С сироватки - продукується всіма ядерними клітинами; маркер порушення клубочкової фільтрації нирок; його вміст у хворих на гостру ниркову недостатність збільшується раніше, ніж рівень креатиніну. Інгібітор α -1-протеази («позитивний» білок запалення)- найбільший потужний інгібітор еластази і катепсину G; захищає від деградації тканини та білки плазми. Інактивація цього інгібітору за допомогою протеолітичного (плазмін) та кисневого механізмів (нейтрофільна мієлопероксидаза) підвищує швидкість руйнування тканини. β -2-мікроглобулін - низькомолекулярний білок поверхневих антигенів клітинних ядер, легкий ланцюг антигенів головного комплексу гістосумісності (HLA). Рівень цього білку в крові вказує на проліферативну активність лімфоцитів. Елімінується з крові через нирки, де підлягає фільтрації та повній реабсорбції і катаболізму в проксимальних канальцях нирок. Рівень β -2-мікроглобуліну підвищується при запаленні всіх типів, автоімунних, лімфопроліферативних хворобах, вірусних інфекціях (ВІЛ-, цитомегаловірусна- EBV-інфекції), нирковій недостатності, відторгненні ниркового трансплантату, в хворих, які знаходяться на гемодіалізі, діабетичній нефропатії, інтоксикації важкими металами (солі кадмію). Тафтсин - тетрапептид, який входить до складу Fc-фрагменту важкого ланцюга IgG1 та IgG3. Рецептори до тафтсину експресуються на моноцитах/макрофагах, нейтрофілах, NK-клітинах. Біологічна дія тафтсину пов’язана з його здатністю стимулювати утворення супероксидних і нітрооксидних радикалів, що сприяє завершеному фагоцитозу. Таким чином, тафтсид відноситься до опсонінів - стимуляторів фагоцитозу. Окрім цього, цей білок оптимізує клітинну кооперацію макрофагів з Т- і В-лімфоцитами, посилює гемопоез у кістковому мозку, активізує цитотоксичну здатність NK-клітин, сприяє продукції IFN-γ та TNF-α, посилює міграцію та диференціацію макрофагів. Відомий комерційний препарат «Тафтсин», який почали використовувати в хворих на онкопатологію: 1) в першу фазу активації макрофагів для посилення продукції цитотоксичних протипухлинних агентів; 2) в якості носія для цільової доставки в пухлину медикаментозного препарату в комплексі «тафтсин-препарт». Дискутується питання про синергізм впливу білків гострої фази та факторів імунної відповіді, а також вплив цих білків на малігнізацію та ріст пухлини. Дослідженнями показано, що продукція білків гострої фази – це відповідь на некроз. Загалом, у здоровому організмі вони є інгібіторами активації Т-клітинної ланки імунітету і сприяють регенерації та відновленню росту тканин.
|
