Розосереджений 11 страница- високі можливості ПРНК (велика дальність виявлення, можливість відслідковування декількох повітряних цілей з визначенням найбільш небезпечних із них для літака); - наявність потужного і різноманітного озброєння, яке дозволяє уражати насамперед повітряні цілі керованими ракетами класу «повітря-повітря» великої середньої і малої дальності, які можуть бути застосовані у будь-яких метеорологічних умовах, всеракурсних, спроможних успішно наводитись на ціль, що маневрує, в умовах застосування противником засобів РЕБ і умовах, які припускають пуск в умовах виконання маневру літаком-носієм; - наявність достатнього бойового навантаження для дії по наземних об'єктах; - спроможність вести повітряний бій на дозвуковій і надзвуковій швидкостях і уражати високоманевренні цілі; - спроможність уражати малі наземні об'єкти противника; - спроможність вести бойові дії самостійно за межами радіолокаційного поля в умовах РЕП засобів керування. Сучасні винищувачі можуть вести успішно повітряний бій із різноманітними тактичними винищувачами противника, використовуючи для цього свою технічну і тактичну перевагу. Так, наприклад:
Порівняльні характеристики літаків Су-27 і F-15А
Таким чином, високі ТТД, сучасне устаткування і потужне озброєння дозволяють літакам-винищувачам успішно уражати будь-які повітряні цілі, а також малі і рухомі наземні (надводні) об'єкти противника.
5.3.3. Способи бойових дій і бойові порядки винищувачів
Спосіб бойових дій – це порядок застосування сил і засобів винищувальної авіації при виконанні бойового завдання. При виконанні своїх бойових завдань підрозділи та частини ВА застосовують такі способи бойових дій: а) при ураженні повітряних цілей: - одночасне введення в бій і ураження повітряного противника основними силами авіаційної частини з положення чергування на землі або в повітрі; - послідовне введення в бій і ураження повітряного противника підрозділами з положення чергування на землі або в повітрі; - введення в бій підрозділів (екіпажів) і ураження повітряного противника із засідок на землі й у повітрі; - самостійний пошук і ураження повітряного противника ланками (парами, екіпажами) у заданому районі (смузі); - " вільне полювання". Крім того, при забороні атак винищувачів противника по літаках, підрозділам і частинам інших родів авіації, які прикриваються винищувачами, застосовуються: - розчищення повітряного простору; - патрульний супровід апч, які прикриваються, інших родів авіації; - блокування аеродромів базування винищувачів противника; - заслони в повітрі. Одночасне введення в бій і ураження повітряного противника застосовується, наприклад, при відбитті масованих нальотів або значних груп авіації противника з метою нанесення їй максимально можливого збитку в короткі строки. Послідовне введення в бій і ураження повітряного противника може застосовуватися при ешелонованих діях повітряного противника (дії противника великою кількістю дрібних груп літаків або вертольотів) або при необхідності тривалого вогневого впливу на нього. При одночасному або послідовному введенні в бій вихідне положення винищувачів буває різним. Підрозділи (частини) можуть знаходитися на аеродромі (на землі) у відповідному ступені готовності до бойового польоту або в зоні чергування в повітрі. Введення в бій і ураження повітряного противника із засідок застосовується для досягнення раптовості вогневого впливу підрозділів (екіпажів) винищувачів по окремих групах (літаках, вертольотах) противника на окремих напрямках його польоту і здійснюються діями ланок (пар, екіпажів) із спеціально підготовлених аеродромів (майданчиків) або зон чергування в повітрі, що не проглядаються РТЗ противника. Цей спосіб широко застосовувався в роки ВВВ для ураження літаків-корегувальників артилерійського вогню і розвідників в бойових діях авіації у В'єтнамі, коли винищувачі з основних аеродромів та із зон чергування в повітрі, які проглядаються противником, не встигали перехопити ціль або противник маневровим вогнем зривав атаку. Самостійний пошук і ураження повітряного противника полягає в тому, що ланки, пари, екіпажі винищувачів, виконуючи політ у заданому районі (смузі), проглядають повітряний простір за допомогою бортових оглядово-прицільних систем та візуально і виявивши противника, атакують його. Цей спосіб б. д. застосовується у випадках, коли із зон чергування над своєю територією винищувачі не встигають уразити повітряного противника на заданих рубежах внаслідок пізнього виявлення цілей, коли відсутня радіолокаційна інформація на даному напрямку або противник придушив РЛС завадами і ПУ не можуть виявити повітряні цілі і навести на них винищувачі. Район самостійного пошуку для ураження повітряних цілей на малих висотах призначається за межами нашого радіолокаційного поля, як правило, над територією противника. Його розміри по фронту 100-150 км, а в глибину 40-60 км, " Вільне полювання" полягає в довільному виконанні польоту високо підготовленими групами й поодинокими екіпажами винищувачів над територією противника з метою знищення окремих самостійно вибраних повітряних цілей. Цей спосіб застосовується при необхідності регулярного впливу на літаки (вертольоти) противника над його територією, підтримуючи напруженою обстановку в його повітряному просторі, знесилення і деморалізацію противника. Так, у роки ВВВ глибина проникнення " мисливців" на територію противника залежала від обстановки, запасу пального і досягала 50-100 км. " Мисливцям" давалася велика ініціатива у виборі маршруту, висоти польоту і способів атаки, вони обмежувалися тільки у відношенні району дій і тривалості польоту. Атаки " мисливців" завжди були розраховані на раптовість, яка досягалося широким використанням сонця, хмарності, великої висоти і т.д. Крім того, " мисливці" уникали польотів уздовж (поблизу) залізних і шосейних шляхів, а також через райони, насичені засобами ППО противника. На боротьбу з авіацією противника цим способом у ході ВВВ винищувачі радянських авіація Повітряних Сил затратили 31330 літако-вильотів. При цьому на один знищений літак противника " мисливці" затрачали 3-4 літако-вильоти. Розчищення повітряного простору здійснюється підрозділами винищувачів, які слідують перед підрозділами(частинами) інших родів авіації, які прикриваються винищувачами, на розрахункових інтервалах із завданням уразити (зв'язати боєм) винищувачі противника на дальніх підступах до цих підрозділів, які у смузі їхнього прольоту або в районі дій. Застосовується цей спосіб, коли частини і підрозділи інших родів авіації діють великою кількістю груп, і ці групи важко забезпечити патрульним супроводом. Спосіб бойових дій " розчищення повітряного простору" народився в боях на Кубані. Його поява була обумовлена підвищенням активності радянських винищувачів. «Розчищення повітря» -, як тоді називався цей спосіб, здійснювався патрулюванням винищувачів у зонах, висунутих щодо цілі, по якій діяли радянські літаки, убік найбільше ймовірної появи винищувачів противника. Перші групи радянських винищувачів приходили в зони за 5-10 хв. до підходу до цілі бомбардувальників або штурмовиків. " Розчищення повітря" застосовувався частіше усього в періоди найбільше напружених дій авіації, при здійсненні нею крупних масованих ударів. Патрульний супровід здійснюється спільним польотом винищувачів із літаками (вертольотами), що прикриваються, у загальному бойовому порядку з метою заборони атак винищувачів противника по цим забезпечуваним літакам (вертольотам.). Спосіб, як правило, застосовується при забезпеченні невеличких по склади груп літаків інших родів авіації, які виконують політ у компактному бойовому порядку, і може здійснюватися як протягом усього маршруту польоту, так і на окремих його ділянках. Досвід ВВВ показав, що співвідношення бомбардувальників і штурмовиків до винищувачів супроводу складало від 2: 1 до 1: 1. Причому чим більше був склад супроводжуваних груп бомбардувальників і штурмовиків, тим менше був наряд винищувачів супроводу. Блокування аеродромів базування винищувачів противника полягає в забороні зльоту винищувачів противника протягом заданого часу шляхом ураження їх при вирулюванні, на зльоті, руйнації ЗПС (МРД) і мінування аеродрому. Аеродроми винищувачів противника блокуються в найбільше відповідальні періоди дій ударних сил і військово-транспортних літаків. В роки ВВВ винищувальна авіаційна дивізія в середньому могла надійно заблокувати протягом 15-20 хв. 3-5 аеродромів винищувачів противника при наряді сил на кожний аеродром у середньому по одній авіаескадрильї і не припустити зльоту винищувачів з цього аеродрому і підходу його винищувачів, які б спробували здійснити деблокування. Заслони в повітрі організуються на дальніх підступах і в смузі прольоту літаків, які прикривають, або району їх дій на напрямках ймовірної появи винищувачів противника. Винищувальні заслони є різновидом груп розчищення повітряного простору. б) при ураженні наземних (морських) об'єктів: винищувальна авіація застосовують ті ж способи бойових дій, що і БА і ША. Ними є: - одночасний удар усім складом або більшою частиною сил авіаційної бригади по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час; - послідовні удари ескадрилій (ланок, пар, екіпажів) по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам в установлений час; - самостійний пошук і ураження об'єктів у заданому районі або смузі ланками, парами, екіпажами. Застосовуючи той або інший спосіб бойових дій, апч літаків-винищувачів виконують польоти в різноманітних бойових порядках. У бойових порядках підрозділів і частин винищувальної авіації створюються такі групи різноманітного тактичного призначення - ударна, забезпечення, резерву. Ударна група є основним елементом бойового порядку і призначена для ураження основних сил противника, наприклад, відбиття атак по літакам, що прикриваються. Групи забезпечення: зав'язки бою, демонстративна (відволікаюча) прикриття від атак винищувачів противника та ін. призначені для створення сприятливих умов виконання бойової задачі винищувачами ударної групи. Так, групи зав'язки бою повинні забезпечити умови для раптового виходу в атаку ударній групі, демонстративні і відволікаючі групи мають на меті ввести в оману противника, щодо намірів ударної групи, групи прикриття від атак винищувачів, відбивають атаки винищувачів противника по літаках ударної групи. Резерв виділяється для вирішення завдань, які раптово виникають. Бойовий порядок груп тактичного призначення винищувальної авіації в залежності від інтервалів, дистанцій, перевищень і понижень між літаками, підрозділами і групами, які входять до них може бути таких видів: зімкнутий, розімкнутий і розосереджений. Зімкнутий бойовий порядок застосовується парою і ланкою при введенні в бій, при атаках групових цілей. Розімкнутий бойовий порядок забезпечує можливість вогневої і тактичної взаємодії між екіпажами і групами. Одним з різновидів розімкнутого бойового порядку, застосовуваного в хмарах і вночі парами і ланками винищувачів, є " радіолокаційний ланцюжок". Політ у район повітряного бою (ведення пошуку) пара і ланка винищувачів здійснюють у розімкнутих бойових порядках, які забезпечують найкращі умови огляду повітряного простору, зручність пілотування, мінімальний час для перебудування в бойовий порядок для ведення бою. Розосереджений бойовий порядок застосовується винищувачами при виконанні бойових задач у складі ескадрилій і більших груп. Основними формами бойових порядків винищувальної авіації є: " колона", " пеленг", " клин", " фронт", " змійка" і інше.
" пеленг" літаків " фронт" літаків " колона" літаків
Ланка
" пеленг" пар " колона" пар " фронт" пар
" клин" літаків " пеленг" літаків " колона" літаків
" колона" " змійка" " пеленг" " пеленг" " колона" ланок ланок ланок пар пар
Пара і ланка діють у зімкнутих і розімкнутих бойових порядках " пеленг", " фронт", а ланка, крім того, " клин літаків". У хмарах і вночі пари (ланки) можуть застосовувати розімкнутий бойовий порядок " радіолокаційний ланцюжок" або розосереджений бойовий порядок. Ескадрилья виконує політ у розімкнутих бойових порядках " пеленг", " колона", " змійка" ланок (пар) чи діє у розосередженому бойовому порядку.
Питання для самоконтролю з основи бойових дій підрозділів і частин винищувальної авіації 1. Призначення та завдання ВА. 2. Основні ЛТД літаків ВА. 3. Стисла характеристика озброєння і устаткування літаків ВА. 4. Бойові властивості літаків ВА. 5. Що називається способом бойових дій? 6. Способи бойових дій ВА при ураженні наземних (морських) цілей. 7. Що називається бойовим порядком? 8. Групи (літаки) тактичного призначення в бойових порядках ВА. 9. Види бойових порядків та їх характеристика. 10. Форми бойових порядків. § 5.4. Основи бойових дій підрозділів і частин розвідувальної авіації (РА) Найважливішою умовою успіху бойових дій інших родів авіації є своєчасне забезпечення командування і штабів цих апч повними і достовірними даними про противника. Це досягається різними видами військової розвідки, в тому числі повітряною розвідкою, яка є видом бойової діяльності авіації з добування даних про противника, місцевість і метеорологічні умови. Повітряна розвідка (ПР) виконується розвідувальними авіаційними частинами (підрозділами) і безпілотними розвідниками, нештатними розвідувальними підрозділами авіаційних частин тактичної авіації, а також всіма екіпажами одночасно з виконанням бойових завдань. Такі властивості повітряної розвідки, як швидкість проникнення до об'єктів розвідки на великій глибині, а також достовірність отриманих даних ставлять її на одне з чільних місць серед інших видів військової розвідки. Повітряна розвідка як самостійний вигляд військової розвідки сформувалася в Першу Світову війну. Тоді авіація, якою володіли армії воюючих сторін, застосовувалася переважно для ведення повітряної розвідки, роль якої була надзвичайно велика. Дуже важливими були роль і значення повітряної розвідки в роки ВВВ. У численних операціях Радянської Армії вона займала одне з головних місць серед інших видів розвідки. У роки війни авіація виконувала 12% всіх літако-вильотів на розвідку. В умовах, коли ситуація швидко змінювалася, результати повітряної розвідки нерідко ставали одним з головних, а іноді і єдиним чинником, який впливає на прийняття обґрунтованого рішення на бойові дії. Наприклад, в період контрнаступу Радянської Армії під Сталінградом повітряна розвідка своєчасно виявила перекидання двох танкових дивізій з Північного Кавказу в район Котельниково, де створювалася танкова група Манштейна. Для маскування цього перекидання німецько-фашистське командування застосувало оперативне маскування. Радіостанції танкових дивізій противника продовжували працювати майже в тому ж районі, де вони знаходилися до перекидання. Радіорозвідка фронту зробила висновок, що танкові дивізії не зменшилися, а лише перегрупувалися. Повітряна розвідка ще раз підтвердила відбуття танкових дивізій і зосередження їх в районі Котельниково. Ці дані дозволили радянському командуванню своєчасно вжити заходів і зірвати спробу ворога раптовим ударом танкової групи в напрямі Сталінграду забезпечити вихід з оточення 6-й німецько-фашистської армії. Цей приклад доказує, що повітряна розвідка не тільки здобувала дані про противника, але і доповнювала і контролювала дані про ворога інших видів розвідки: агентурної, радіорозвідки, свідчення полонених, перебіжчиків. Значно більшу роль ПР покликана зіграти в сучасних умовах. Різке підвищення вражаючих властивостей засобів озброєної боротьби і маневрових можливостей військ призвело до збільшення розмахів операцій, що вимагає отримання великого об'єму даних про противника за короткі терміни. Кількість об'єктів повітряної розвідки збільшилася більш ніж в 2 рази в порівнянні з ВВВ, передусім за рахунок розосередження авіації. Збільшилася питома вага: до 60-70% рухомих малорозмірних об'єктів, підвищилися можливості з маскування, це вимагає від сил і засобів повітряної розвідки великого бойового напруження. Роль і місце РА як мобільного засобу добування даних про противника, необхідних військам, командуванню і штабам всіх ступенів, перетворили її в один з важливих родів авіації, який вирішує одну з основних завдань авіації ПС – ведення повітряної розвідки. 5.4.1. Призначення, основні завдання повітряної розвідки (ПР). Вимоги, які пред’являють до неї Основним засобом повітряної розвідки в авіації ПС є розвідувальна авіація. Розвідувальна авіація, маючи на озброєнні пілотовані літаки-розвідники і безпілотні літальні апарати (БПЛА), призначені для повітряної розвідки противника, місцевості і погоди. У окремих випадках літаки-розвідники можуть одночасно з веденням розвідки знищувати розкриті ними об'єкти противника, а також залучатись до позначення та наведення своїх ударних груп на об’єкти ударів. Повітряна розвідка ведеться РА в інтересах організації і проведення бойових дій військ. При цьому завдання повітряної розвідки визначаються метою, задумом, розмахом і особливостями проведення бойових дій. Повітряна розвідка ведеться в мирний час без порушення державного кордону, а в особливий погрожувальний період до початку збройної агресії по розпорядженню Генерального штабу – з порушенням державного кордону, з початком бойових дій – без обмежень. Виходячи з призначення РА, цілей і основних об'єктів повітряної розвідки, загальними завданнями підрозділів і частин РА є: 1. Повітряна розвідка РЯЗ. 2. Повітряна розвідка аеродромів, дільниць автострад і майданчиків, що використовуються для зльоту і посадки літаків і вертольотів. 3. Повітряна розвідка військ, оборонних рубежів (смуг), вузлів оборони опорних пунктів. 4. Повітряна розвідка залізничних, автомобільних, повітряних і річкових (морських) перевезень. 5. Повітряна розвідка ПУ і РЄЗ. 6. Повітряна розвідка сил і засобів ППО. 7. Повітряна розвідка військово-промислових об'єктів. 8. Повітряна розвідка кораблів (суден) в морі і військово-морських базах (портах). 9. Повітряна та радіо розвідка. 10. Повітряна розвідка місцевості і погоди. 11. Контрольна повітряна розвідка результатів ударів своїх ракет і авіації. Повітряна розвідка РЯЗ ведеться для їх виявлення в позиційних районах, в районах зосередження, на марші і на шляхах підвезення. Основні об'єкти розвідки: ракети, ПУ ракетних частин і підрозділів, склади, польові пункти зберігання ядерних боєприпасів і постачання ними. Повітряна розвідка аеродромів дільниць автострад і інших майданчиків, що використовуються для зльоту і посадки літаків (вертольотів) ведеться в смузі армійського корпусу (АК) чи оперативного командування (ОК) на всю глибину базування авіації для розкриття діючих, запасних, хибних аеродромів майданчиків, що будуються, а також змін в складі і базуванні авіації противника. Повітряна розвідка військ, оборонних рубежів (смуг) вузлів оборони і опорних пунктів повинна встановити: положення угрупування військ, насамперед ракет, танків і артилерії, наявність і характер оборонних рубежів (смуг), ступеня зайнятості їх військами, місцезнаходження вузлів оборони і опорних пунктів, райони зосередження, склад і напрями можливого висунення резервів, стан доріг, мостів і переправ на шляхах їх руху, місця розташування ПУ військами, характер ППО військ. Так, наприклад, при підготовці Вісло-Одерской операції 1945 р. повітряна розвідка виявила за р. Вісла 7 підготовлених оборонних смуг противника, ешелонованих на глибину до 50 км і 6 протитанкових ровів. Ці дані дозволили значно знизити втрати особового складу і бойової техніки СВ в ході операції. Повітряна розвідка залізничних, автомобільних, повітряних і річкових (морських) перевезень противника ведеться для виявлення напряму перевезень, їх характеру і інтенсивності, районів зосередження військ, бойової техніки, МЗ поблизу пунктів завантаження і вивантаження, стану шляхів сполучення завантаженості залізничних вузлів і станцій, аеродромів і портів, стан мостів і переправ, наявність руйнування і об'їздів ведення відновлювальних робіт, характер ППО та об'єктів на шляхах сполучення. Повітряна розвідка ПУ і РЕЗ ведеться для розкриття місць розташування КП СВ, елементів РУК, авіації, ППО і їх елементів, виявлення РЕЗ системи управління військами і зброєю, їх місцезнаходження і характеристик, визначення характеру прикриття ПУ зенітними засобами. Повітряна розвідка сил і засобів ППО ведеться для розкриття типу, кількості, розташування вогневих позицій зенітних ракет і зенітної артилерії, радіоелектронних станцій управління зброєю. Повітряна розвідка військово-промислових об'єктів виконується для визначення місцеположення (координат) об'єкта, його розмірів, призначення окремих споруд, стану об'єкта і його діяльності, характерних орієнтирів в районі об'єкта і на маршруті польоту, розташування засобів ППО противника в районі об'єкта і на маршруті польоту до нього, елементів маскування об'єкта. Повітряна розвідка кораблів (суден) в морі і ВМБ (портах) виконується для виявлення складу і угрупування кораблів і суден, їх розташування, характеру дій, розкриття важливих елементів баз (портів), їх ППО і маскування. Повітряна радіаційна розвідка виконується для встановлення ступеня радіоактивного зараження місцевості і повітряного простору на напрямах (районах) дій СВ і авіації. Повітряна розвідка місцевості ведеться в інтересах забезпечення бойових дій військ, особливо танкових частин і підрозділів, викидання (висадки) повітряних (морських) десантів, топографічного забезпечення військ, створення і завчасного оперативного виправлення топографічних карт, а також складання вимірювальних документів. Повітряна розвідка погоди проводиться для визначення (уточнення) метеорологічних умов в районі бойових дій і на напрямах, звідки очікується зміна погоди. Вона організується в інтересах забезпечення бойових дій авіації і військ оперативного командування (армійського корпусу). Контрольна повітряна розвідка результатів ударів своїх ракет і авіації організується штабом авіаційної частини, а при необхідності і штабом вищого рівня. При ведіння бойових дій в Республіці Афганістан, розвідувальною авіацією накопичений значний досвід ведіння повітряної розвідки. Основними її завданнями були: - виявлення штабів, баз і скупчення опозиціонерів; - виявлення вогневих точок і опорних пунктів; - виявлення караванів зі зброєю і боєприпасами різних груп опозиціонерів, їх склад, місцезнаходження і напрям руху; - виявлення районів зосередження опозиціонерів і бойової техніки, їх складу і характеру діяльності. Крім того, РА вела радіолокаційний зйомку прикордонних з Афганістаном районів Пакистану і Іраку. Виходячи з важливості перерахованих завдань РА в сучасних операціях до повітряної розвідки, яку вона веде, пред'являють високі вимоги основними з яких є: - оперативність і своєчасність; - цілеспрямованість; - безперервність; - активність; - достовірність; - раптовість і скритність повітряної розвідки. Оперативність повітряної розвідки полягає в скороченні часу з моменту отримання завдання на розвідку до надання розвідданих командуванню. Своєчасність є однією з найважливіших умов досягнення оперативності повітряної розвідки і полягає у здобутті, обробці і доведенні розвідувальних даних у встановлені терміни. Цілеспрямованість повітряної розвідки полягає в зосередженні основних сил і засобів на найважливіших напрямах і об'єктах відповідно до задуму операції. Безперервність повітряної розвідки полягає в систематичному спостереженні за положенням і діями противника. Однією з основних умов безперервності повітряної розвідки є її всепогодність, яка складається в можливості рішення основних завдань незалежно від метеоумов. Активність повітряної розвідки полягає в наполегливому прагненні командирів і штабів, організуючих розвідку та екіпажів, які ведуть добувати необхідні розвіддані в будь-яких умовах обстановки.
|
Пара
Ескадрилья
