Людський капітал як готовий до реалізації трудовий потенціал людини

Визначальною властивістю трудових ресурсів є якісний і кількісний рівень людського потенціалу. Людський потенціал тісно пов'язаний з формуванням і розвитком людського капіталу. Поняття „людський капітал” увійшло до науки на початку 60-х рр. XX сторіччя. Виділяють дві основні причини виникнення інтересу до цього поняття. По-перше, – це загальна закономірність розвитку сучасної науки в цілому, що проявляється в концентрації уваги на дослідженні людського чинника. По-друге, це визнання того факту, що активізація творчих можливостей людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом забезпечення економічного зростання. Людський капітал, визнаний цінним ресурсом, є набагато важливішим в порівнянні з природними ресурсами або накопиченим багатством. Саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, складають основу конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності.

Використовуючи теорію людського капіталу, можна логічно пояснити і глибше дослідити такі кардинальні проблеми, як людський розвиток, економічне зростання, розподіл доходів, роль і значення освіти і професійної підготовки в суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітку, мотивація. Ця теорія, зокрема, дає можливість визначити доцільність витрат на навчання, на зміну місця роботи залежно від приросту доходів в майбутньому і тривалості їх отримання.

Людський капітал по своїй внутрішній суті – це трудовий потенціал людини (людства), який, будучи реалізований, здатний приносити власнику такого капіталу певний дохід. У такому контексті теорія людського капіталу тісно пов'язана з розвитком концепції капіталу взагалі. Ще основоположники класичної економічної теорії (А. Сміт, В. Петті) указували на необхідність пропорційно однакової оцінки результативності дій живої робочої сили і функціонуючих машин. У сучасному звучанні це означає, що людський і фізичний капітал націлені на отримання одного і того ж результату – доходу. І в цьому полягає їх головна функція.

Людина зі всіма своїми людськими якостями (здоров'я, природжені здібності, придбані знання, досвід) потенційно є капіталом, використання якого може забезпечити отримання того або іншого доходу. Зарубіжні фахівці включають в поняття людського капіталу не тільки знання і уміння людей, не тільки їх здібність до праці, але і фізичні, психологічні, світоглядні, культурні якості і здібності людей. До людського капіталу вони, наприклад, відносять фізичну силу і зовнішню привабливість, уміння встановлювати і підтримувати необхідні знайомства, дотримуватися законів і традицій, організовувати свою діяльність, забезпечувати дисципліну праці, правильно поводитися.

У Україні перевага віддається концепції людського капіталу Дж. Кендріка. На його думку, капітал – це все, що забезпечує здатність протягом певного періоду створювати певний продукт і дохід, включаючи неринкові форми доходу. Капітал ділиться на дві основні складові – речовинний і нематеріальний капітал, а кожна з цих частин, у свою чергу, розділяється на капітал втілений і невтілений в людях. До людського капіталу відноситься втілений в людях речовинний і нематеріальний капітал.

Речовинний капітал, втілений в людях, – це капітал, одержаний шляхом вкладень у формування і виховання людини. Нематеріальний капітал включає витрати на освіту, професійну підготовку людини, його здоров'я, а також на мобільність трудових ресурсів. Загальноосвітні і практичні знання, які відносяться до втіленого в людях нематеріального капіталу, складають основну масу всіх знань, що є в природі, включають знання інтелектуальні і духовні. Інтелектуальні знання є знаннями про навколишній світ, людське суспільство культурі, а духовні – це знання про місце і призначення людини в світі, його головних життєвих цінностях. І інтелектуальні, і духовні знання людина одержує за допомогою гуманітарної освіти. І хоча гуманітарна освіта здатна приносити дохід не в грошових, а лише в психологічних формах, проте це не може служити підставою для невизнанні створеного освітою запасу знань як капіталу.

Практично знання розраховані на те, щоб підготувати людину до конкретного виду трудової діяльності. Людина одержує такі знання частково за рахунок освіти, але головним чином шляхом професійної підготовки. Саме практичні знання, одержані в процесі навчання і професійної підготовки, спеціально зорієнтовані на збільшення здатності людини створювати дохід. Рівень же загальноосвітніх знань лише робить таку здібність масштабнішої і сприйнятливішої до новизни і прогресивного досвіду.

В той же час, дуже часто в справі збільшення заробітку найважливішими виявляються не знання, уміння і освіта, а знайомства і зв'язки людини. Хороша підготовка і міцне здоров'я ще не гарантують відповідного доходу. Відома безліч випадків, коли люди з однаковою освітою, досвідом і інтелектуальним потенціалом виявляються на різних полюсах матеріального благополуччя. У реальному житті діє велике число різноманітних, нерідко випадкових чинників, від яких залежать доходи і благополуччя людини. Ця обставина підтверджується дослідженнями Технологічного інституту Карнегі, в результаті яких ще в першій половині XX ст. було встановлено, що фінансові успіхи фахівців, зайнятих навіть в таких технічних складних сферах економіки, як машинобудування, приблизно лише на 15% обумовлені їх професійними знаннями, і на 85% – умінням спілкуватися з колегами, особистими якостями і здатністю керувати людьми. Такі факти означають, що індивідуальні особливості людини в плані його комунікабельності, уміння контактувати з людьми є також важливою складовою людського капіталу.

Отже, продуктивні якості і характеристики людини можна визнати за особливу форму капіталу на підставі того, що їх формування і розвиток вимагає великих витрат часу і матеріальних ресурсів, і що вони, подібно фізичному капіталу, забезпечують своєму власнику грошовий дохід, який, проте, стає реальністю лише тоді, коли цей капітал приводиться в дію, починає працювати. Поза процесом трудової діяльності людський капітал залишається лише готовим до реалізації трудовим потенціалом людини.