МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ 6 страницаДокумент «Бізнес-план» інноваційного венчурного бізнес-проекту по своїй структурі принципово не відрізняється від традиційного бізнес-плану. Однак, технологія розробки бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-проекту відрізняється від розробки бізнес-плану традиційного бізнес-проекту тим, що потрібно надати більш докладний опис нововведення, нового продукту, нової технології, а також зібрати переконливу аргументацію на користь успішності виведення нового продукту на ринок. Також специфікою бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-проекту є те, що його користувачами (оцінювачами бізнес-проекту) будуть венчурні інвестори. Тому зміст і оформлення бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-проекту має бути формою активної презентації бізнес-проекту, спрямованої на подання бізнес-проекту венчурним інвесторам.[64] Загалом, основні цілі написання бізнес-плану включають в себе необхідність для підприємця: - отримати кошти від венчурного інвестора; - визначити цілі підприємства чи проекту та сформувати шляхи їх досягнення; - підвищити ефективність контролювання діяльності підприємства на усіх його етапах та в усіх сферах, а також забезпечити необхідні заходи з регулювання виявлених відхилень; - у разі потреби визначити новий напрямок діяльності чи внести зміни до стратегії розвитку підприємства; - закласти основні ідеї угоди між сторонами інвестування тощо. Загалом, виділяють декілька ключових елементів, характерних для всіх бізнес-планів. Ці елементи змінюються відповідно до основної мети плану. Різні джерела фінансування - банки, венчурні компанії, інвестиційні фонди - також будуть диктувати ступінь необхідної деталізації. Тому необхідно враховувати вимоги до побудови і розкриття інформації у бізнес-плані залежно від потреб цільової аудиторії інвесторів. Основні розділи бізнес-плану венчурного підприємства: 1. Резюме. Даний елемент повинен дати венчурному капіталісту перше уявлення щодо пропозиції, компанії, проекту. Резюме - це частина бізнес-плану, в якій містяться всі основні відомості з подальших розділів. 2. Бізнес і його перспективи. Даний розділ повинен висвітлювати, так звані, унікальні сторони бізнесу, що започатковується. В розділі розкривається інформація щодо: загальних відомостей про бізнес, історію компанії, майбутнє компанії, унікальністьбізнесу, дані щодо продукту чи послуги, інформацію щодо споживачів і покупців пропонованого товару, портфель замовлень, персонал підприємства. 3. План виробництва. У даному розділі слід висвітлити питання основного виробництва та виробничих процесів, описати основне виробниче обладнання, виробничі будівлі і споруди, розкрити інформацію про наявні, очікувані та перспективні патенти і торгові марки, розвиток подальшої науково-інноваційної діяльності. 4. Маркетинговий план. У даному розділі бізнес-плану представляються результати аналізу галузі чи ринку, рівня конкуренції на ринку, особливості маркетингу та прогноз збуту пропонованої продукції. 5. Менеджмент. У цьому розділі надається перелік всіх керівників підприємства із зазначенням їх посади, віку, подається опис ключових працівників для компанії, їхні функціональні обов’язки та відповідальність, визначається які зміни у керівному складі будуть необхідними у найближчому майбутньому. 6. Інвестиційний план (потреба в інвестиціях). У розділі описуються вартість і структура капіталовкладень даного проекту, необхідні для даного етапу види і типи фінансування, період окупності інвестицій у проект, співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування при реалізації даного проекту тощо. 7. Ризики (фактори ризиків). У цьому розділі здійснюється опис усіх потенційних ризиків, властивих інвестиційному проекту, за кожним видом ризиків. 8. Аналіз діяльності і прогнози.У даному розділі здійснюється представлення відповідних прогнозів на 3-5 років, об’єднаних в рамках єдиної моделі у розрізі місяців і кварталів. 9. Фінансовий план і прогнози. Проводиться загальний аналіз минулих і теперішніх операцій компанії, а також прогнози її розвитку. 10. Повернення інвестицій і вихід (Exit). Вихід інвесторів із проінвестованого підприємства є особливістю саме венчурного підприємництва та суттєво відрізняє бізнес-план венчурного підприємства від інших. 11. Додаткові матеріали і додатки. Цей розділ, як правило, включає щорічні звіти, на які були посилання вище, проспекти і каталоги компанії.[65] Отже, ряд знакових відмінностей демонструють чітку диференціацію понять бізнес-плану та ТЕО: 1) Бізнес-план розробляється після завершення ТЕО і констатації за допомогою останнього здійсненності бізнес-можливості, застосовності і прибутковості бізнес-проекту; 2) ТЕО включає вивчення ринку, розрахунки, аналіз та прогнозування. Бізнес-план, окрім цього, формулює тактику та стратегії втілення бізнес-задуму. 3) ТЕО бере до уваги весь можливий спектр альтернатив розвитку бізнес-проекту. Бізнес-план фокусується на одному або декількох сценаріях як платформі для побудови бізнесу. [66] Отже, роль ТЕО - дослідження і виявлення життєздатності бізнес-ідеї, воно дає зелене світло для підприємця/інвестора, роль бізнес-плану - втілення бізнес-ідеї у реальність, він дає керівництво до дії для підприємця/інвестора. У підприємницькій діяльності бізнес-план є одним із перших кінцевих продуктів проекту. Спеціалісти мають здійснити детальний аналіз ринків збуту продукції, розрахувати витрати на одиницю ресурсів, визначити операційні витрати, кількість необхідної робочої сили, ставки заробітної плати, моменти входу/виходу на ринок тощо. Усі прогнозовані параметри проекту відображаються у масивних деталізованих місячних, квартальних і річних Excel-проформах звітності. Побудова бізнес-плану є кропіткою справою, що потребує значних витрат часу, ресурсів та енергії. Деякі вчені розглядають бізнес-план як усюдисущий інструмент планування операційної діяльності підприємства. Проте не всі дослідники вважають таке ототожнення актуальним і наголошують на необхідності зміщення акцентів при розробці бізнес-плану інноваційного проекту з традиційної методики на альтернативну. Деякі дослідники, а також і самі інвестори, зазначають, що для венчурного підприємництва, що є різновидом інноваційного підприємництва та відмінним за своїми характеристиками від звичайного бізнес-підприємництва, комплексний бізнес-план не є першочерговим і необхідним інструментом у реалізації стратегічних програм та досягненні ключових показників ризикової діяльності. Навпаки, типовий бізнес-план може лише ускладнити процес оцінювання менторами новаторських ідей стартап-проектів, оскільки процедура оцінювання життєздатності венчурних проектів охоплює комплекс нестандартних рішень, процесів та етапів оцінювання інноваційних ідей, типове кліше бізнес-плану "все-або-нічого" має бути змінене на методику оцінювання, що має врахувати всі особливості венчурних проектів, які втілює поки що єдина методика – це методика техніко-економічного обґрунтування стартап-проектів. [63] Так, американський вчений, підприємець, викладач Стенфордського університету, організатор та інвестор цілого ряду успішних проектів-стартаів, Стівен Бланк, у своїй книзі «Four steps to Epiphany» сформулював свою найвідомішу і обговорювану тезу: «Бізнес-план і стартап несумісні, жоден бізнес-план не витримає першого ж зіткнення з реальністю. Який у такому випадку горизонт планування повинен бути у тих, хто починає свою справу? Чи можна говорити про якісь універсальні правила або все залежить від специфіки ринку, на який стартап виходить?» [67] З приводу того, як переконати інвестора, не показавши йому бізнес-плану, Бланк каже наступне: «Не треба плутати стадії розвитку стартапу і намагатися позбутися формальними рішеннями. Якщо у вас поки є лише ідея і немає грошей, розумному інвестору не потрібен формальний талмуд з графіками, який ви назвете бізнес-планом. Він буде оцінювати виразність вашої ідеї, чіткість концепції, обґрунтованість пропозиції, ваше вміння працювати з інформацією, яку ви зібрали на стадії підготовки, оцінку ризиків. Якщо ви принесете йому ідеально розписаний бізнес-план на тисячі аркушах, але не зможете презентувати ідею, все втрачено. Легше не витрачати час і просто показати два-три слайди з картинками - ефект буде той самий. Хороший інвестор, сам намалює в голові бізнес-план за 5 хвилин, якщо ви змусите його повірити у вас. Ваше завдання - послати його мозку відповідний сигнал». [68] Лоренс Райт, який керував програмою «Стартап-академія» в школі управління «Сколково», також наполягав на цій точці зору: «Десять років тому в Кремнієвій долині всі писали бізнес-плани, піднімали гроші, намагалися пробити сервіс на ринок, як ніби стартап - це мініатюрна версія великої компанії. Автор цієї книги Стів Бланк все змінив. Тепер ви не знайдете жодного фонду, який у вас буде запитувати бізнес-план. Якщо тільки в Росії». Ще одна поважна людина в сфері створення стартап-проектів, россійський бізнесмен, міліонер, засновник ділової соціальної мережі «Sunzu» Олександр Довгорукий в своїх інтерв’ю з приводу важливості бізнес-плану каже, що всі стартапи, які засновані на ідеальній бізнес-ідеї, підкріплені чудовим бізнес-планом, не живуть довго, якщо стартап не дає споживачам того, чого вони чекають і що їм необхідно зараз.[69] Він наголошує на тому, що стартап – це скоріш творчість, і тільки потім бізнес. На користь вищенаведених слів, треба згадати, що у міжнародному менеджменті найбільш поширеним є саме інтуїтивний стиль прийняття рішень, оскільки він дозволяє враховувати особливості національних культур. Це пояснюється також особистою характеристикою успішних в міжнародному бізнесі менеджерів, які роблять акцент на відчуттях і враженнях, а не на фактах і інформації. [70] Повертаючись до історії заснування Google Inc., потрібно також згадати, що першу справжню інвестицію в свій бізнес засновники отримали в 1998 році від бізнес-ангела Енді Бехтольшайм у розмірі 100 тис. доларів США. Наступним раундом фінансування був 2000 рік, коли компанія отримала від венчурних фондів «Sequoia Capital» та «Kleiner Perkins Caufield & Byers» гроші, сумарним розміром в 25 мільйонів доларів США. На той період часу компанія ще не мала бізнес-плану як готового документу, і навіть не мала чіткої концепції свого бізнесу. Бізнес-план був розроблений компанією лише в 2001 році, коли керівництво Google все ж прийшло до розуміння, що в основі бізнесу Google повинні лежати пошук і реклама. Пошук сам по собі спочатку представляв собою технологію в чистому вигляді, а не спосіб заробляти гроші. Однак ліцензування пошукового движка для великих порталів, таких як Yahoo! або AOL дозволило їм комерціалізувати пошукову технологію, так що на ній стало можливим заробляти. Навколо пошуку і був збудований власний сайт Google, який поступово трансформувався в портал, що надає користувачам можливість створити і налаштувати для себе домашню сторінку, зареєструвати електронну пошту на Gmail і ще безліч інших корисних онлайнових сервісів. І все ж в основу заробітку компанії лягли технології реклами, яка забезпечує сьогодні 99 % доходів Google. [43] Ми вважаємо, що бізнес-план - це важливий документ для досягнення бізнес-цілей, але він сам по собі не є гарантією успіху. Наприклад, компанія Sequoia Capital, виходячи з власного досвіду, пропонує свій формат написання бізнес-плану, що дозволяє збільшити шанси на отримання фінансування від ангелів і венчурних капіталістів. Отже, компанія пропонує наступний формат бізнес-плану: 1) Мета компанії. Потрібно описати компанію, бізнес в одному оповідному реченні. 2) Проблема. Потрібно описати проблему (потребу) замовника (клієнта) та описати, як клієнт вирішує проблему сьогодні. 3) Рішення – продемонструвати цінну пропозицію нової компанії, яка зробить життя клієнта краще. Також, потрібно показати, на якій стадії знаходиться продукт (ідея, розробка, готовий зразок) та розказати про приклади використання. 4) Намалювати історичну еволюцію своєї категорії (області). Розказати про останні тенденції, які роблять рішення можливим. 5) Обсяг ринку. Визначають клієнта, потреби якого планується задовольнити, створюється його профіль. Наводиться розрахунок показників ринку - TAM (Total addressable market), SAM (Serviceable addressable market) і SOM (Share of Market). 6) Конкуренти. В цьому пункті наводиться список конкурентів, що працюють в даний час на ринку, а також список конкурентних переваг компанії, які забезпечать їй успішну конкуренцію 7) Продукт. Наводиться опис продукту (форм-фактор, функціональність, характеристики, архітектура, інтелектуальна власність), дорожня карта розвитку продукту (лінійки). 8) Бізнес-модель. Модель доходів, ціноутворення, середній розмір рахунку (покупки) і / або довічної цінності клієнта, модель продажів і розповсюдження продукту, список клієнтів (замовників), систем постачання (підрядників). 9) Команда. Засновники і топ-менеджмент, рада директорів, консультаційна рада. 10) Фінанси: прибутки та збитки, баланс, потоки готівки, таблиця капіталізації, угода. [71] Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що важливість бізнес-плану та ТЕО обумовлюється, перш за все, специфікою самого проекту. Важливим документом для hardware стартап-проекту може стати техніко-економічне обґрунтування. Здійснення техніко-економічного обґрунтування є ефективною бізнес-практикою, що допоможе краще орієнтуватись у бізнес-середовищі майбутньої інноваційної продукції. Відомо, що жоден із сучасних вдало функціонуючих бізнес-проектів не впроваджувався у бізнес-середовище без попереднього оцінювання новаторських ідей на предмет їх успішної трансформації в інноваційну продукцію у майбутньому. Техніко-економічне обґрунтування бізнес-проекту є важливим етапом у процесі оцінювання новаторської ідеї з точки зору інвестування / не інвестування новаторської ідеї насамперед неформальними венчурними інвесторами. Для венчурних інвесторів, зокрема, бізнес-янголів, вдало обрана та проінвестована новаторська ідея перетвориться у додану вартість вкладеного капіталу. Щодо ґрунтовного бізнес-плану, то противники створення такого документу скоріш наголошують на тому, що помилкою є невідступне слідування всім пунктам бізнес-плану. Оскільки стартап виводить на ринок новий продукт, середовище його є високо ризиковим і турбулентним, таким, яке важко піддається прогнозуванню та плануванню. На нашу думку, бізнес-план важливий, перш за все, для самої команди проекту, для розуміння основних цілей і шляхів їх досягнення. Але менеджмент стартап-проекту повинен вміти своєчасно фіксувати зміни зовнішнього середовища та реагувати на них, вносячи відповідні корективи до бізнес-плану.
Таким чином, при розгляді компанії Google Inc. в розрізі стадій її розвитку як венчурної інноваційної компанії було виявлено, що компанія розвивалась як типовий стартап-проект, і наразі виросла в одну з найбільших та найвпливовіших корпорацій світу. Приклад Google Inc. демонструє, що стартап – це тимчасова структура, яка займається пошуком прибуткової, рентабельної бізнес-моделі. Після того, як така модель знайдена, стартап перетворюється на повноцінну компанію. Кожній стадії розвитку стартап-проекту відповідають певні можливі джерела фінансування. На посівній стадії частіше всього використовуються власні кошти, кошти друзів та знайомих. Інколи в компанії, що знаходяться на посівній стадії, інвестують ще й бізнес-ангели. Безпосередньо на стадії старт-ап доречним є залучення бізнес-ангельских інвестицій. На пізніших стадіях розвитку у зв’язку із розширенням діяльності доречно звертатись за інвестуванням до венчурних фондів. На сьогодні «Google Inc.» продовжує впровадження нових технологій, започаткування нових напрямків роботи. Компанія виявляє інтерес до стартап-проектів, витрачаючи мільйони доларів на рік на придбання і поглинання найперспективніших з них. Наразі в діяльності компанії можна виділити декілька основних напрямків. Головними залишаються пошук та реклама, адже саме за допомогою поєднання двох цих інструментів компанія отримує більшу частину своїх прибутків. Також компанія розвиває інші напрямки в сфері інформаційних технологій. Зокрема Google займається розробкою операційних систем для комп’ютерів, мобільних телефонів та інших пристроїв; розвиває соціальні власні соціальні мережі, займається розробкою програм для навігації, напрямком зеленої енергетики, а також проводить розробки з приводу штучного інтелекту. Останній напрямок може бути безпосередньо пов'язаний із основною нішою, з пошуковиком. Перспективи таких розробок в тому, що в майбутньому компанія зможе отримати дійсно універсальну пошукову машину, яка буде видавати найрелевантніші для користувача результати. Щодо управління стартап-проектом, потрібно зазначити, що досягнення проектом своїх цілей вимагає якісного менеджменту. Менеджмент стартапів вибудовується на загальних принципах управління проектами. Головними рисами такого управління є робота в високо турбулентному середовищі, робота із ризиками, балансування в умовах обмеженості матеріальних, фінансових, людських ресурсів та часу. Ця обмеженість накладає певні вимоги до учасників проекту, які повинні бути компетентними одразу в багатьох сферах. Однією з головних цілей управління на початковому етапі є залучення інвестицій для поєднання всередині проекту новацій та грошових коштів і їх перетворення на готовий інноваційний продукт. Крім цього, інноваційна діяльність завжди потребує нових ідей, несподіваних рішень, оригінальних поглядів на традиційні процеси. Тому, незважаючи на те,що стартап, як правило, обмежені кількістю виконавців цього проекту, вони зацікавлені у залученні якомога більшого кола однодумців. Тому використовується такий метод як краудфандинг. Від менеджера стартапу вимагається не тільки вміння управляти інноваційним проектом, залучати інвесторів, а і використовувати, а часто і створювати, навколишнє середовище, як інструмент стимулювання ідей і розвитку проекту. Щодо залучення інвестицій, то на сьогодні використовуються як класичні способи залучення інвестицій, тобто через інституційних та приватних інвесторів, так і нові способи, такі як краудфандинг, які, з одного боку, розширюють можливості для багатьох проектів, але, з іншого боку, потребують від управлінця проекту не меншої підготовки та сконцентрованості. Важливого значення в менеджменті стартапу набуває така функція управління як планування. Результатом реалізації цієї функції є документ – бізнес-план. Сьогодні немає єдиної думки в приводу того, чи потрібно взагалі складати бізнес-план, адже середовище стартапу за визначенням є важко передбачуваним та турбулентним. Ми вважаємо, що бізнес-план - це важливий документ для досягнення бізнес-цілей, але він сам по собі не є гарантією успіху. Більшість припущень, закладених у бізнес-плани, зазнають змін вже до кінця першого року діяльності фірми. Але це не означає, що планувати не потрібно. Планування важливе як для самої команди проекту, для усвідомлення цілей і напрямків їх досягнення, так і для зовнішніх інвесторів. При цьому важливо вчасно реагувати на об’єктивні зовнішні зміни середовища та підґрунтя, які виникають для таких змін, а також вміти вчасно реагувати на такі зміни і вносити в свій план відповідні корективи. Важливою частиною бізнес-плану, на яку звертають увагу інвестори, є бізнес-модель, способи монетизації бізнесу та перспективи дохідності проекту. Ще одним важливим документом є техніко-економічне обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування бізнес-проекту є важливим етапом у процесі оцінювання новаторської ідеї з точки зору інвестування / не інвестування новаторської ідеї насамперед неформальними венчурними інвесторами. Створення цього документу передує створенню ґрунтовного бізнес-плану. Таким чином, на кожній стадії реалізації венчурного інноваційного проекту, він має власні задачі, досягнення яких потребує володіння методикою управління проектами та застосування основних функцій управління.
РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ В УКРАЇНІ
3.1. Залучення міжнародного інноваційно-венчурного середовища для реалізації інноваційних проектів в Україні
В першому розділі ми зазначали, що український ринок не надто привабливий для зовнішніх інвесторів, а тому при реалізації інноваційних проектів на етапі пошуку фінансів виникає безліч проблем, а надання фінансування проекту є одним з головних умов його реалізації, адже кошти можуть бути необхідні для закупівлі обладнання, оренди офісу, найму кваліфікованих фахівців або в якості обігових коштів. Ще однією перешкодою на шляху реалізації інноваційних проектів є недосконалість законодавства України в сфері інтелектуальної власності. Зокрема, не врегульовано належним чином питання охорони комп'ютерних програм як об'єктів авторського права, оцінки та взяття на бухгалтерський облік об'єктів інтелектуальної власності, нематеріальних активів; існує потреба у розробці методики визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням прав на об'єкти інтелектуальної власності; гальмується розвиток системи підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності у бюджетних установах, організаціях та на підприємствах, діяльність яких пов'язана із створенням та використанням об'єктів промислової власності; є потреба запровадження механізму підтримки патентування вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності в іноземних державах тощо. Законодавством не врегульовано питання щодо запобігання поданню заявок на винаходи в зарубіжні країни без попереднього подання заявок в Україні, що, зокрема, призводить до неконтрольованого відтоку нових технологій та їх інтелектуальних складових за кордон. Кримінальним кодексом України не визначено відповідальності за вчинення зазначених дій, хоча така відповідальність передбачена, зокрема, законодавством США, Великобританії, Росії. [72] Також в Україні немає закону, який регулював би краудфандинг в якості окремого виду діяльності, адже в отримувача коштів можуть виникнути складності із оподаткуванням та іншими формальностями. В Україні, також, поки що мало можливостей для швидкого, легкого та надійного переведення грошів через Інтернет. Ще однією проблемою законодавчого рівня є відсутність підтримки з боку держави малого та інноваційного підприємництва. Венчурні проекти, стартапи здебільшого створюються як малі підприємства, і в попередніх розділах ми вже наводили приклади того, як окремі країни за допомогою законів, податкових пільг та державних програм змогли вибудувати всередині себе сприятливе інноваційно-венчурне середовище, чого не можна сказати про Україну. Все це ускладнює реалізацію інноваційних венчурних проектів в Україні і демонструє, що наша держава ще не готова до переходу на шлях інноваційного розвитку. Звісно, що задля повноцінного залучення України в цей процес мають бути здійснені певні дії з боку самої держави, а саме усунення на законодавчому рівні перелічених вище проблем. Але певні дії можуть бути реалізовані і самими молодими підприємцями, адже у своїй діяльності вони цілком можуть використовувати можливості, які надає їм міжнародне інноваційно-венчурне середовище. Приклад компанії Google яскраво демонструє, що діяльність інноваційної компанії не має державних меж та кордонів. Компанія зареєстрована в Сполучених Штатах, але її діяльність є глобальною, багато в чому завдяки мережі Інтернет. Отже, для українських інноваторів та бізнесменів важливо поглянути ширше та використовувати можливості, які надає міжнародне інноваційно-венчурне середовище. Щодо вирішення проблеми отримання інвестицій, потрібно згадати, які саме існують способи залучення фінансів до інноваційного стартап-проекту. Одним із способів залучити до проекту не тільки гроші, але і отримати доступ до інфраструктури (офіс, оргтехніка, зв'язок), взяти участь в тренінгах та тематичних заходах, отримати послуги консультантів та менторів, допомогу в проведенні маркетингових досліджень, складанні бізнес-плану і розвитку проекту взагалі є бізнес-інкубатор. Цей варіант підходить тим, хто тільки хоче створити власний бізнес і не має досвіду підприємництва. Бізнес-інкубатор допомагає розвинути проект до рівня, коли ним може зацікавитись інвестор. Деякі бізнес-інкубатори пропонують закордонне стажування, допомогу в залученні інвестицій і пост-супровід проекту для отримання наступного етапу інвестування. Умови, на яких можна взяти участь у роботі бізнес-інкубатора, відрізняються в різних структурах. Це може бути безкоштовний вхід для учасника, з подальшим наданням частки бізнес-інкубатору в працюючому проекті. При цьому пакет акцій, на які претендує інкубатор, може коливатися від 5% до 25%. Другий варіант - оплата за комплекс послуг, що надаються бізнес-інкубатором (від 400 гривень до 600 доларів). У цьому випадку інкубатор не стає співвласником бізнесу. Стартаперам може пропонуватися змішаний варіант - плата за навчання в бізнес-інкубаторі плюс мінімальний пакет акцій в компанії після старту проекту. [73] Позитивним в цьому випадку є те, що стартап може бути зареєстрований в Україні, і отримувати досвід і підтримку закордоном, в країнах, де практика реалізації інноваційних проектів є вже усталеною. Наступна, в порівнянні з інкубаторами, щабель – це бізнес-акселератори. Акселератори призначені для добре опрацьованих стартапів, заснованих на бізнес-ідеї, яка, з досить високою часткою ймовірності, може бути реалізована. До роботи в акселераторах допускаються проекти, які пройшли ретельний відбір експертів, які оцінюють інвестиційний потенціал. У список послуг, що надаються бізнес-акселераторами, входять навчання, менторство, консультації, забезпечення інфраструктурою, інформаційна та фінансова (pre-seed investments) підтримка проекту на початковому етапі. Як і у випадку з інкубаторами, фінансове співробітництво пропонується за кількома схемами, індивідуальними у кожного акселератора. Це може бути платна або безкоштовна участь, якщо цим проектом зацікавилися потенційні інвестори. Як правило, бізнес-акселератор претендує на частку в майбутньому бізнесі в розмірі від 5% до 25% або можливість придбання певного пакета акцій за пільговою вартістю. Головне завдання бізнес-акселератора - розвинути проект до рівня створення прототипу виробу або робочої версії софта і залучити інвестиції для реалізації проекту. Вигоди від участі в акселераторі для команд з України ті самі, що і при роботі з інкубаторами. При цьому, потрібно відмітити, що хоча в інвесторів і немає довіри до компаній з України, але при участі в закордонних акселераторах цей рівень різко підвищується, що обумовлено довірою до самого акселератора. Отже, потрапляння на такі програми може допомогти залучити закордонні інвестиції до України. При цьому також можна казати, що збільшення загальної кількості учасників з України може вплинути на загальне уявлення світової спільноти про нашу державу. Ще одним джерелом фінансування є бізнес-ангельські інвестиції. Бізнес-ангели - це відносно нова для України категорія інвесторів, хоча у всьому світі вона вважається однією з найбільш результативних. Саме з підтримкою бізнес-ангелів стартували такі проекти, як Google, який ми розглядали, а також Twitter,, PayPal, Facebook, Skype та ін. Бізнес-ангел - це фізособа, яка готова вкладати власні кошти в стартап на нульовому або початковому етапі, в обмін на частку в майбутньому підприємстві. Більшість бізнес-ангелів інвестують паралельно у кілька проектів, заздалегідь розраховуючи, що частина з них не окупить вкладення, деякі вийдуть на мінімально заплановану рентабельність, і лише деякі дадуть прибуток у розмірі 1:5 або 1:10 по відношенню до суми інвестицій. [73] Наприклад, в стартап Petcube, який на сьогодні є одним з найбільш відомих українських проектів, вклав кошти бостонський бізнес-ангел Семен Дукач. Ця інвестиція дала проекту потужний поштовх, можливість розробити прототип їх продукту, і в подальшому прийняти участь в зборі коштів на краудфандинговій платформі Кікстартер. Той же Семен Дукач інвестував ще в декілька стартап-проектів в Україні, зокрема це були Preply, uGift, PromoRepublic, NextMusicTV. [74] Допомогти вийти на закордонних бізнес-ангелів може, знов таки, участь у міжнародних програмах, інкубаторах та акселераторах. Знайти бізнес-ангела можна і самостійно. Щоб не покладатися цілком на волю випадку, бізнес-ангели створюють спільноти різного масштабу. Зайшовши на сайт спільноти, автор проекту може зв'язатися з його організаторами і почати пошук свого бізнес-ангела. Найвідомішими в світі такими спільнотами є наступні: - Міжнародна асоціація бізнес-ангелів; - Європейська мережа бізнес-ангелів; - Мережа бізнес-ангелів Німеччини;
|
