Інженерна розвідка пошуком

Пошук полягає у прихованому підході виділеного в розвідку підрозділу інженерних військ (інженерної розвідувальної групи) до заздалегідь наміченого об'єкту, що розташований на передньому краї або у глибині оборони противника, з метою виявлення точного місця його розташування, характеру і стану.

Об'єктами пошуку можуть бути оборонні споруди і загородження противника, природні перешкоди, дороги, мости й т. і.

Пошук може здійснюватись також з метою виявлення характеру інженерних робіт, що проводить противник та інженерної техніки, яка при цьому застосовується.

Інженерна розвідка пошуком ведеться, як правило, розвідувальними підрозділами інженерних військ в складі від відділення до взводу, а в окремих випадках інженерними розвідувальними групами. До складу інженерної розвідувальної групи залучаються найбільш підготовлені, фізично витривалі сержанти і солдати.

Підрозділу, що виділений у розвідку пошуком, може бути поставлене завдання розвідати один об'єкт або один напрямок, а також захопити і доставити зразки тих або інших засобів инженерного озброєння противника. Під час проведення пошуку перед переднім краєм дії саперів прикриваються вогнем механізованих підрозділів.

Спорядження підрозділу (групи) залежить від характеру, завдання та об'єкту пошуку, метеорологічних умов і пори року. В усіх випадках потрібно намагатися того, щоб спорядження було легким, портативним, а в зимовий час і теплим.

Так, наприклад, під час розвідки пошуком мінного поля противника кожен сапер-розвідник повинен мати особисту зброю, 2-3 гранати, щуп, ніж, індивідуальний перев'язувальний пакет. Крім того, підрозділ (група) має на оснащенні: 1-2 міношукачі, 1-2 кішки з тросами, 1-2 котушки чорно-білої стрічки, прапорці (указки) для позначення виявлених мін, бінокль, компас, 2-3 кишенькових ліхтаря, блокноти для записів, олівці. Увесь особовий склад має бути одягнений в маскувальний одяг, а в необхідних випадках оснащений приладами нічного бачення.

Пошук проводиться, як правило, в умовах поганої видимості: вночі, в туман, в дощ і снігопад.

Завдання командирові підрозділу (групи) на проведення розвідки пошуком ставить начальник інженерної служби з’єднання або призначений їм офіцер, як правило, завчасно з таким розрахунком, щоби підрозділ мав достатньо світлого часу для підготовки до наступних дій.

При отриманні завдання командир підрозділу (групи) має усвідомити: необхідні відомості про противника; завдання пошуку, час і місце його проведення; які механізовані підрозділи прикривають саперів вогнем і сигнали взаємодії з ними; час, що відводиться на підготовку підрозділу (групи) до пошуку, і порядок підготовки; порядок пропуску підрозділу (групи) через передній край нашої оборони і порядок повернення після виконання завдання.

Усмвдомивши завдання, командир підрозділу (групи) повинен встановити спостереження за об'єктом пошуку і за поведінкою противника в районі цього об'єкту; вивчити розташування вогневих засобів противника, його траншей, окопів, ходів сполучення і загороджень; визначити найбільш вигідні підходи до об'єкта пошуку; уточнити з командиром механізованого підрозділу, на ділянці якого буде здійснюватись пошук, порядок прикриття дій підрозділу (групи) і сигнали взаємодії, а також отримати від нього необхідні відомості про поведінку противника на зазначеній ділянці, після чого прийняти рішення і визначити порядок дій підрозділу (групи) під час виконання завдання.

Прийнявши рішення, командир підрозділу (групи) повинен організувати отримання необхідних для виконання завдання інженерних засобів, перевірити озброєння і спорядження розвідників, а також організувати підготовку підрозділу (групи) до наступних дій.

Виконавши цю роботу, командир підрозділу за наявності часу повинен організувати тренувальні заняття, які доцільно проводити на місцевості, що подібна до тої, де належить провести пошук. Такі заняття проводяться спочатку вдень, а потім вночі.

Уся підготовка пошуку повинна проводитися приховано.

Підготувавши підрозділ (групу) до дій, командир підрозділу вілучає у саперів-розвідників службові й особисті документи та листування, здає їх своєму безпосередньому начальникові, доповідає про готовність до виконання завдання, в призначений час приховано виводить підрозділ у вихідний пункт і ставить завдання.

Під час постановки завдань командир підрозділу (групи) повідомляє необхідні відомості про противника, призначає орієнтири і визначає завдання підрозділу (групи), місце проходу через свої загородження; вказує напрямок і порядок руху підрозділу (групи) до об'єкту пошуку, порядок долання загороджень противника, що прикривають об'єкт пошуку, порядок дій підрозділу (групи) під час розвідки об'єкту пошуку; ставить завдання кожному відділенню (саперу-розвіднику); визначає порядок дій у випадку раптової зустрічі з противником, порядок і шлях повернення; визначає час початку і закінчення пошуку; вказує, по яких цілях готується вогонь загальновійськових підрозділів, що прикривають дії саперів; сповіщує сигнали виклику і припинення вогню, своє місце, сигнали управління та зв'язку і пропуск; призначає своїх заступників.

У встановлений для початку пошуку час підрозділ (група) розпочинає висунення з вихідного пункту до об'єкту розвідки.

Підрозділи, що підтримують дії саперів знаходяться в готовності до прикриття вогнем дій розвідувального підрозділу (групи).

Дії інженерного розвідувального підрозділу (групи) в ході пошуку залежать від обстановки, від характеру та розташування об’єкта пошуку.

Інженерно-саперне відділення, що призначене для розвідки пошуком мінно-вибухових загороджень противника, що розташовані перед переднім краєм його оборони, може діяти наступним чином. Свої загородження відділення долає повзком, в колоні по-одному, як правило, по заздалегідь проробленомуному проходу, що охороняється. Після подолання своїх загороджень, якщо межа мінного поля противника точно не встановлена, відділення розгортається у порядок, що забезпечує перевірку смуги місцевості шириною 8-10 м. Командир відділення рухається уздовж осі смуги, що перевіряється і веде спостереження за діями солдатів і противником. Один з саперів тягне за собою чорно-білу стрічку, кінець якої зашпилюється у зовнішньої сторони своїх загороджень.

Виявлені міни не знімаються, а лише позначаються. Проти виявлених мін командир відділення або призначений для цього сапер робить відповідні відмітки на чорно-білій стрічці.

При веденні противником "прочісуючого" вогню сапери не припиняють виконання завдання. При освітленні місцевості рух припиняється на час горіння ракети (освітлювального засобу). Якщо противник виявив місце дій саперів і відкрив по них прицільний вогонь, то сапери викликають вогонь загальновійськових підрозділів, що підтримують, під прикриттям якого відходять у вихідне положення і розпочинають пошук на новому напрямку.

Просунувшись до зовнішньої межі мінно-вибухових загороджень противника, відділення тим же шляхом повертається назад, знімаючи по ходу руху прапорці або покажчики, якими були позначені виявлені міни. По одній міні кожного з виявлених типів розвідники вилучають з грунту, при необхідності знешкоджують і забирають із собою як контрольні зразки.

Повернувшись у розташування своїх військ, командир групи по позначках на стрічці визначає передню межу мінного поля противника, його глибину, відстань між рядами мін і мінами в кожному ряду і складає донесення про результати розвідки.

В усіх випадках під час ведення розвідки пошуком сапери-розвідники повинні дотримуватись наступних правил: під час руху дотримувати найсуворішу дисципліну, рухатися без шуму, не допускати брязкання зброї і спорядження, не розмовляти; тримати точний напрямок по азимуту і по намічених орієнтирах; робити короткі зупинки і прислухатися; під час освітлення місцевості освітлювальними засобами противника припиняти рух. Якщо противник відкрив вогонь, то командир підрозділу (групи) повинен визначити, звідки ведеться вогонь, і, відповідно з обстановкою, продовжувати виконання завдання. Відкриття вогню противником ще не означає, що розвідники виявлені.

Необхідно прагнути уникати зустрічі з солдатами противником і не ув’язуватись у бій, пам'ятати, що завдання розвідки - не бій з противником, а отримання необхідних розвідувальних даних. У випадку неочікуваного зіткнення з поодинокими солдатами і дрібними групами противника і неможливості залишитися непоміченими розвідники мають стрімко переходити в атаку, діючи по можливості холодною зброєю.

Якщо при проведенні пошуку відбудуться втрати серед саперів-розвідників, то поранені мають бути евакуйовані, а вбиті винесені.

Після виконання завдання з пошуку командир підрозділу (групи) доповідає про результати розвідки начальнику інженерної служби або тому командирові, який поставив завдання на проведення пошуку. Відомості, що були отримані в ході інженерної розвідки пошуком, окрім усної доповіді, викладаються в донесенні, яке може доповнюватись схемами і кресленнями об'єктів розвідки. Захоплені зразки мін й інших засобів інженерного озброєння противника подаються одночасно з донесенням.