Навчальний матеріал. Пункт 1. Інструкції:прочитайте пункт 1 та проаналізуйте позиції вчених, що стосуються питання формування у дитини статевого потягу й сексуальності

Інструкції: прочитайте пункт 1 та проаналізуйте позиції вчених, що стосуються питання формування у дитини статевого потягу й сексуальності. Запишіть висновок і власну позицію щодо цього питання

 

Досліджувана наукова проблема є однією з найбільш складних і в теоретичному, і в практичному плані. Її складність зумовлена особливою делікатністю статеворольових взаємин людей, великим практичним інтересом до неї, труднощами в науковій розробці цієї галузі людських стосунків.

Усебічний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, дозволив визначити кілька найбільш значимих напрямків наукового пошуку. По-перше, це психологічна література, яка розкриває питання статеворольової соціалізації.

По-друге, це власне педагогічна наукова інформація, яка розкриває зміст педагогічної діяльності в галузі статеворольової соціалізації. Другий напрямок пов’язаний з дослідженнями в галузі статевого виховання, підготовки до сімейного життя, формування культури взаємин статей.

Перший напрямок наукової літератури – психологічні дослідження – розкривають питання статеворольової соціалізації. До них належать дослідження статі й сексуальності, виконані в контексті загальних закономірностей формування особистості та її самосвідомості.

Австрійський учений З.Фрейд, займаючись вивченням дитячої сексуальності, був переконаний, що сексуальність починає формуватись з раннього дитинства. „До загальноприйнятої думки про статевий потяг належить і погляд, що в дитинстві він відсутній і пробуджується тільки в період життя, який отримав назву пубертатного. Але це зовсім не проста помилка, що здатна викликати важкі наслідки, оскільки вона головним чином винувата в нашому теперішньому незнанні основних положень сексуального життя” [168, 149]. До того ж, учений вважав, що статевий потяг (лібідо) є джерелом всієї психічної енергії індивіда, і приписував дітям сексуальні почуття дорослих.

З іншої позиції підходив до цього питання П.Блонський. досліджуючи сексуальні прояви в дитячому віці, він відзначав, що „за нормальних умов статевий потяг пробуджується тільки в період статевого дозрівання” й виявляється тільки у формі кохання. Однак у результаті еротизучих впливів навколишнього середовища „статевий потяг у більшості дітей пробуджується раніше, ніж статеве дозрівання, і це шкодить нормальному сексуальному розвиткові людини” [19, 202].

Передчасне пробудження дитячої сексуальності часто зумовлює затримку наступного психологічного й сексуального розвитку, і „суб’єкт на все життя залишається на стадії примітивного ставного потягу, не досягаючи стадії кохання”. Така людина, на думку П.Блонського, у сучасних культурних відношеннях виявляється „регресивним, асоціальним типом” [19, 263].

Учений відзначав, що в третини опитаних ним жінок статевий потяг пробудився в дошкільному віці. Ранні сексуальні враження справляють сильний вплив на сексуальну психологію дорослої людини. Якщо „стимул-збудник” у дитинстві викликав негативні емоції, то згодом у людини можуть розвинутись сексуальні фобії. Якщо цей стимул був приємним, тоді дитина буде прагнути до передчасних статевих контактів [19, 228].

Такої ж думки дотримувався й В.Колбановський. Він заперечував наявність у дітей специфічної статевої енергії. „...Ми рішуче заперечуємо, що сексуальність виникає в ранньому дитинстві. Однак низка досліджень і спостережень лікарів і педагогів переконують у тому, що при порушенні деяких елементарних правил гігієнічного утримання дітей передчасний розвиток сексуальності може бути. Це не норма, а виняток, відхилення від неї” [67, 25].

В.Каган писав: „Первісно відчуття власне сексуального порядку були наче розчиненими в тілесних відчуттях. Дитина маніпулює зі своїм тілом, його членами, досліджуючи своє „фізичне Я” і знайомлячись з найрізноманітнішими відчуттями. Поступово вона „відкриває” для себе ті зони, торкання до яких приносить більше задоволення... Чи виникають при цьому такі ж, як у дорослих, сексуальні переживання – невідомо. Принаймні, більш ніж сумнівно, що дитина переживає ту саму гаму почуттів, супроводжуваних еротичними уявленнями, що й дорослі” [57, 95].

І.Кон вважає, що інтерес до питань статей виникає в дітей задовго до статевого дозрівання. Однак інтерес цей спочатку не пов’язаний з еротичними переживаннями, а є вираженням дитячої допитливості [73, 215].

Кожна людина – представник чоловічої чи жіночої статі. „Щоб стати чоловіком чи жінкою, індивід повинен усвідомити свою статеву приналежність й засвоїти відповідну статеву роль” [74, 113].

Вивчаючи формування статевої ідентичності людини, І.Кон відзначає, що хромосомна, або генетична стать створюється вже в момент запліднення й визначає майбутню генетичну програму організму, зокрема диференціація його статевих залоз (гонадна стать). Ця диференціація в загальних рисах завершується вже на сьомому тижні, після чого особливі клітини чоловічої гонади (клітини Лейдига) починають продукувати чоловічі статеві гормони (андрогени); їхня активність триває приблизно до 32-го тижня, після чого клітини Лейдига зазнають зворотного розвитку, перебуваючи атрофованими до статевого дозрівання.

Значення цих фетальних андрогенів (інакше гормональна стать плоду) дуже велике. По-перше, від них залежить формування в плоду відповідних, чоловічих чи жіночих, репродуктивних органів (внутрішня морфологічна стать, або генітальна зовнішність, за Д.Мані). По-друге, від них залежить диференціація нервових шляхів, певних відділів головного мозку, які регулюють статеві розбіжності в поведінці (іноді їх називають „статевими центрами”). На підставі генітальної зовнішності новонародженого визначається його громадянська стать (інакше вона називається паспортним, тобто приписаною статтю), відповідно до якої дитину виховують. Важливу роль при цьому й у самосвідомості дитини, і в ставленні до неї оточуючих людей відіграють також загальна схема його тіла й зовнішність, те, наскільки вона відповідає її громадянській статі. У період статевого дозрівання за сигналом, який надходить з гіпоталамусу й гіпофізу, гонади починають інтенсивно виробляти відповідні, чоловічі чи жіночі, статеві гормони (пубертатна, гормональна стать), під впливом яких у підлітка з’являються вторинні статеві ознаки й еротичні переживання. Ці нові обставини накладаються на минулий життєвий досвід дитини і її статеву самосвідомість, унаслідок чого остаточно формується статева й сексуальна ідентичність дорослої людини [72, 46-48].

Статева свідомість є одним з аспектів зрілої свідомості особистості, під яким слід розуміти усвідомлення людиною себе самої як носія певної статі, а також вироблення системи емоційно-етичних установок.

Г.Васильченко вважає, що динаміка становлення статевої свідомості різниться в чоловіків і жінок. Формування статевої свідомості в чоловіків проходить чотири стадії. Перша стадія – понятійна, яка характеризується відсутністю специфічного чуттєвого забарвлення. Уявлення про статеві розбіжності на цьому етапі емоційно нейтральні. Друга, романтична стадія, характеризується наявністю вираженого емоційного компонента. У третій, сексуальній стадії, потужне пробудження статевого інстинкту породжує певний конфлікт з усталеною системою морально-етичних обмежень, породжуючи властиві пубертатному періоду переживання й кризи. Четверта стадія – стадія зрілої статевої свідомості, яка характеризується гармонійним співвідношенням понятійного, піднесено-романтичного й специфічного сексуально-чуттєвого елементів зі своєю системою морально-етичних ціннісних орієнтацій особистості.

На відміну від чоловіків, у жінок розвиток статевої свідомості йде іншим шляхом. Після понятійної й романтичної стадій у них формується „третя й остання стадія – пробудження сексуальності” [124, 138].

Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що елементарні сексуально значимі реакції можливі вже в дитячому віці. Відчуття, які вони приносять дитині, ще не забарвлені сексуальним значенням. Сексуальність формується поступово в результаті розвитку, засвоєння індивідом статевих ролей і правил сексуальної поведінки.