Підготовка і прийняття управлінського рішення.

Прийняття рішень, як і обмін інформацією - складова частина будь-якої функції управління. Необхідність приймати рішення проходить через все, що робить керівник, який визначає мету і прагне її досягти. Рішення - це вибір альтернативи. В фізичній культурі характер, особливості та умови проблем, що вирішуються (педагогічні, методичні, управлінські, матеріально-технічні, комерційні та ін.) значно відрізняються одна від одної. Це обумовлює можливість та доцільність використання різних видів рішень, що приймаються при вирішенні тих чи інших проблем. Розглянемо три види рішень, що зустрічаються в роботі фізкультурних організацій: бінарні, багатоваріантні та інноваційні.

Бінарні рішення. Суть їх полягає в тому, що одна альтернатива виключає другу за принципом: "або - так, або - ні", "або або". Наприклад, два спортсмени претендують на одне місце в команді. Спортсменів - два,- а місце - одне. Тому в команду може бути включений тільки один спортсмен, а одна альтернатива повністю виключає другу. Бінарність, як явище, під час виробки та прийняття рішень є небажаною тому що вона виключає повністю один із варіантів і обмежує пошук та можливості виробки та прийняття найбільш оптимального рішення проблеми, що виникла. Причини виникнення бінарностіі в процесі прийняття рішення полягають у наступному:

· низькій компетентності особи, що приймає рішення;

· недостатньому або поверхневому аналізі ситуації;

· відсутності необхідного часу на проведення достатньо глибокого аналізу проблеми, що виникла.

Тому, щоб уникнути бінарності, як фактору, що обмежує свободу особи, яка приймає рішення, необхідно виконати додаткову роботу по можливому уникненню причин виникнення бінарності.

Багатоваріантні рішення. В діяльності спеціалістів фізичної культури часто виникають проблеми, які важко або неможливо вирішити шляхом прийняття бінарного рішення. Такі ситуації можуть виникнути, коли фахівець стикається з великою кількістю критеріїв та альтернатив варіантів рішень. В такому випадку аналізуються всі альтернативи рішення, оцінюються різні варіанти критеріїв та бажаних характеристик. Слід також враховувати обмеження - тобто фактори, які можуть негативно вплинути на виконання управлінського рішення. Всі характеристики рішень далі ранжуються за ступінню важливості та оцінюється кожен з варіантів. Таким чином обирається найбільш прийнятне рішення.

Інноваційні рішення. Такі рішення відрізняються від розглянутих вище тим, що фахівець в даному випадку не має готових альтернатив. Необхідність інноваційних рішень виникає тоді, коли проблема, що виникла, є нетрадиційною, новою, і старі, відомі раніше способи її вирішення не підходять. Фахівцю в такому випадку слід перейти від раціонального до творчого мислення. Для прийняття творчого рішення дуже корисним є дотримання таких положень:

· доцільно звернутися до колективної думки, застосувати колективну творчість;

· розпочинати слід з простих варіантів вирішення. Спеціаліст повинен пам'ятати, що вирішення проблеми не повинно бути складнішим за саму проблему;

· недоцільно прагнути відразу до ідеального варіанту рішення [27, 35].

Будь-яка ідея у процесі роботи удосконалюється. Практика свідчить, що спочатку виробляються менш ефективні рішення, які поступово комбінуються, сортуються, удосконалюються, після чого з них обираються найбільш оптимальні.

Організація як функція менеджменту передбачає, по-перше, упорядкування наявних організацій фізкультурно-спортивної спрямованості (приведення їхньої структури у відповідність до зміни завдань, забезпечення всім необхідним для її нормальної роботи: персоналом, будинками, приміщеннями, коштами, матеріалами, устаткуванням і т.п.) і утворення нових; і по-друге, організувати різні види діяльності, спрямовані на виконання прийнятих управлінських рішень, проведення маркетингової роботи й т.і.

Функція мотивації передбачає створення системи стимулів і санкцій, матеріальну й моральну зацікавленість персоналу спортивних організацій до більш ефективної роботи. Це також діяльність, що має за мету активізувати інтерес населення до занять фізичними вправами і спортом, до споживання фізкультурно-спортивних послуг.

Контроль - це управлінська діяльність, завданням якої є кількісна і якісна оцінка результатів роботи в організації фізкультурно-спортивної спрямованості, а також облік їхньої роботи.

Координація - це центральна функція процесу спортивного менеджменту, що забезпечує його безперебійність і безперервність. Головне завдання координації - досягнення погодженості в роботі всіх ланок спортивної організації шляхом установлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними, а також із громадськістю.

2. Галузеві – спеціальні функції управління. Функції, виділювані по втримуванню керованого впливу на певний об'єкт, прийнято називати галузевими (конкретними або спеціальними) функціями менеджменту. Галузеві (конкретні, спеціальні) функції спортивного менеджменту розкривають сутність управління в галузі фізичної культури і спорту як особливій соціально-педагогічній системі. Науковий аналіз і класифікація компонентного складу фізичної культури і спорту дозволяють виділити наступну сукупність найбільш істотних галузевих функцій спортивного менеджменту:

1. Фізичне виховання учнівської молоді.

2. Організація фізкультурно-спортивної роботи з населенням «Спорту для всіх».

3. Підготовка висококваліфікованих спортсменів з видів спорту, розвиток професійного спорту.

4. Підготовка спортивного резерву.

5. Проведення спортивних змагань і спортивно-видовищних заходів.

6. Наукове й програмно-методичне забезпечення фізичного виховання й розвитку спорту в країні.

7. Менеджмент персоналу в спортивних організаціях (підготовка, підвищення кваліфікації й атестація фахівців з фізичної культури і спорту; підбір і розстановка кадрів у державних установах фізичної культури і спорту й т.д.).

8. Фінансовий менеджмент у спортивній організації і спонсорство.

9. Маркетинг в організації фізкультурно-спортивної спрямованості.

10. Менеджмент спортивних споруд (ефективне використання спортивних споруд і центрів, а також організація їхнього проектування й будівництва).

11. Організація виробництва спортивних виробів.

12. Здійснення міжнародних спортивних зв'язків.

Відзначимо, що набір спеціальних функцій у кожній конкретній організації фізкультурно-спортивної спрямованості може відрізнятися від їхнього складу іншої організації. Різні й пріоритети специфічних функцій у кожній конкретній спортивній організації.

Всі загальні і спеціальні функції спортивного менеджменту діють у єдності, створюють певний організаційно-технологічний процес. Система функцій спортивного менеджменту - це комплекс взаємозалежних у часі й просторі видів діяльності, здійснюваних організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Для розуміння процесу взаємодії загальних і спеціальних функцій спортивного менеджменту важливо відзначити їхній тісний взаємозв'язок з організаційною структурою. Система спеціальних функцій є об'єктивною основою для створення організацій фізкультурно-спортивної спрямованості. Спортивні організації і їхні структурні ланки створюються для реалізації, тих або інших галузевих функцій, які закріплюються за відповідними організаціями. Носіями спеціальних функцій спортивного менеджменту є фізкультурна організація в цілому. Носієм галузевих функцій є окремі структурні підрозділи (управління, відділи й т.п.) організацій фізкультурно-спортивної спрямованості [6, 12, 29].

Питання до модуля №5:

1. Функції менеджменту, як спеціалізований вид управлінської діяльності.

2. Обґрунтування загальних функцій менеджменту.

3. Функціональні різновиди менеджменту фізичної культури і спорту.

4. Спеціальні функції управління фізичної культури і спорту.

5. Взаємозв’язок загальних та спеціальних функцій менеджменту у спортивній організації.

Перелік використаної літератури:

1. Жданова О.М. Управління фізичною культурою. Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1996.-С. 13-15.

2. Менеджмент: Учебник для вузов / М.М. Максимцов, А.В. Игнатьева, М.А. Комаров и др.; - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 343с.

3. Основы менеджмента: Учебное пособие для вузов. Научный редактор А.А. Радугин. – М.: Центр, 1998. – С. 48-49, 66 – 76.