МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ УЧНІВ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

 

13. 00. 02 – теорія та методика навчання технологій

 

 

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

 

 

Науковий керівник:

ТИМЕНКО Володимир Петрович,

доктор педагогічних наук, професор

 

 

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1

НАВЧАННЯ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ УЧНІВ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ЯК ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМА……………………….12

1.1. Аналіз теоретичних джерел з методики навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти……….………………...12

1.2. Сутність поняття «графічний дизайн» і його види………………27

1.3. Класифікація пластичних мистецтв……………………………….50

Висновки до першого розділу………………………………………….76

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНИЙ ДОСВІД НАВЧАННЯ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ УЧНІВ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ…..…………………………………..78

2.1. Традиційні методики художньо-графічної діяльності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах………………………………..78

2.2. Особливості навчання графічного дизайну у позашкільних закладах освіти…………………………………….................................88

2.3. Констатувальний експеримент з виявлення стану навчання графічного дизайну у позашкільних закладах освіти………………105

Висновки до другого розділу………………………………………....113

РОЗДІЛ 3

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ У ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ…………………………………115

3.1. Експериментальна методика навчання графічного дизайну у позашкільних закладах освіти………………………………………115

3.2. Апробація експериментальної методики навчання графічного дизайну у процесі позашкільної діяльності………………………....132

3.3. Результативність дослідно-експериментальної роботи з навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти…………140

Висновки до третього розділу……………………………………….157

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………...159

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...187

 

ВСТУП

У сучасних умовах розбудови європейських інформаційних суспільств особливої актуальності набувають не тільки виробничі, але й проектувальні технології. У новому суспільстві знань інформаційний ресурс набуває значення конкурентоспроможного продукту. А відтак, здатність до художньо-технічного проектування має розглядатися як потенційне надбання майбутніх будівників постіндустріального суспільства.

Культурне самовираження кожної окремо взятої особистості, повноцінна реалізація її багатогранних здібностей оптимально забезпечується у процесі позашкільної освіти, де пріоритетним є середовищний зміст художньо-технічного навчання, виховання і розвитку учнів.

Світовою конференцією з мистецької освіти «Створення творчого потенціалу для XXI століття» (Лісабон, 6-9 березня 2006 р.) виокремлено оптимальне інформаційно-педагогічне середовище, сприятливе для повноцінного розвитку різнобічних обдарувань особистості: виконавське мистецтво (танець, драма, музика тощо), література і поезія, прикладне мистецтво, дизайн,цифрові мистецтва, усна розповідь, фольклор, образотворчі мистецтва, кінофільми, медійні засоби і фотографія. Більшість із зазначених інформаційних засобів мультимедійного впливу на учнів є суміжними із графічним дизайном.

Рекомендації світової конференції конкретизовані у положеннях ряду вітчизняних документів. Так, у «Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів», «Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти», «Концепції національного виховання», а також у «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті» зазначено, що одним із пріоритетних напрямів реформування системи освіти є всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

У контексті дослідження важливо зазначити його ключові поняття, які нами розглядаються як синонімічні: дизайн, художнє проектування, або художньо-ігрове проектування, дизайн-освіта, дизайн-діяльність. Ці терміни притаманні художникові-конструктору. Дизайн є творчим методом художнього проектування, яким задовольняються естетичні потреби виробника і споживача.

Нині однією зі складових дизайн-освіти є графічний дизайн, або художньо-графічне проектування. Виконуючи міжпредметну функцію, графічний дизайн служить сполучною ланкою спеціальних і психолого-педагогічних знань, умінь, а також є універсальною з науково-методичної точки зору формою освоєння навколишнього інформаційного середовища.

Сьогодні в Україні графічний дизайн як самостійна галузь художнього проектування перебуває на стадії становлення, розвиваючись на основі реалістичної школи графічного мистецтва, сформованої попередніми періодами розвитку художньо-естетичних національних традицій. Найбільш цілеспрямовано і послідовно вирішують проблеми графічного дизайну вищі та середні спеціальні навчальні заклади, які готують професійних фахівців з графічного дизайну, окремі вчені та мистецтвознавці, спеціалісти в галузі прикладної і промислової графіки та рекламної діяльності, але питання особливостей навчання учнів графічного дизайну не займають значного місця у процесі позашкільної діяльності.

Актуальність навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти як специфічного виду проектувальної діяльності також визначається тим, що цей процес займає особливе місце в інформаційному розвитку особистості і є одним із найменш досліджених дизайнерських видів в українській педагогічній науці.

Існує цілий ряд робіт, у яких розроблялися ті чи інші аспекти досліджуваної проблеми.

Загальні проблеми навчання учнів позашкільних закладів освіти знаходять своє відображення у психолого-педагогічних дослідженнях українських і зарубіжних фахівців: К. Вентцеля, О. Ганоцької, Я. Коменського, А. Макаренка, Є. Мединського, С. Русової, В. Сухомлинського, Т. Сущенко, С. Шацького та ін.

Основні теоретичні питання, пов’язані з дизайн-освітою, опрацьовані в науковій літературі багатьма світовими вченими: П. Беренсом, В. Гропіусом, Р. Земпером, В. Кандінським, Н. Ладовським, А. Родченком, В. Татліним та ін.

Основні ідеї та принципи української дизайн-освіти висвітлюються у працях Є. Антоновича, В. Даниленка, А. Сімоніка, Ю. Сомова, П. Татіївського, М. Яковлєва та ін.

Історичні основи становлення і розвитку графічного дизайну розкрито у наукових роботах російських учених М. Аникста, Н. Бабуріної, В. Глазичева, С. Сєрова, Е. Черневич та ін.

Окремі питання сучасних мистецтвознавчих засад графічного дизайну представлені у працях українських дослідників О. Гладуна, Ю. Золотухіна, В. Косіва, В. Лесняка, В. Побєдіна, О. Хмельовського та ін.

Проблеми методики навчання технологій та основ дизайну в загальноосвітніх навчальних закладах досліджують: В. Вдовченко, О. Коберник, В. Мадзігон, В. Сидоренко, В. Тименко. Проте вони не піднімали питання з проблеми навчання учнів графічного дизайну у позашкільних закладах освіти.

У результаті аналізу робіт вищеназваних авторів та інших дослідників було виявлено їх безперечне теоретико-методологічне значення. Разом з цим,

наявні розробки не відображають з достатньою повнотою основні положення щодо змісту і методики навчання графічного дизайну учнів в процесі позашкільної діяльності.

Теоретична та практична значущість навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти зумовлена також необхідністю подолання низки суперечностей, виявлених у процесі вибору теми, зокрема, між:

- потребами суспільства у компетентних, творчо розвинених, цілеспрямованих, духовно багатих особистостях, здатних до графічно-проектної діяльності й відсутністю цілісної системи їх підготовки у позашкільних навчальних закладах;

- значним обсягом наукових знань у галузі графічного дизайну як одного із найдавніших видів дизайнерської діяльності й недостатнім їх використанням у навчанні учнів позашкільних закладів освіти;

- необхідністю цілеспрямованого навчання художньо-графічному проектуванню учнів позашкільних закладів освіти та браком відповідних наукових розробок цієї проблеми.

Таким чином, об'єктивна потреба сучасного суспільства в реалізації графічно-дизайнерської діяльності в позашкільних навчальних закладах і недостатня розробленість даної проблеми в педагогічній теорії і практиці визначили вибір теми нашого наукового дослідження: «Методика навчання графічного дизайну учнів у позашкільних навчальних закладах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи таких наукових установ: Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини у частині наукової теми «……………….» кафедри образотворчого мистецтва; Інституту педагогіки НАПН України у частині наукової теми «………………………….».

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки АПН України (протокол №7 від 28 вересня 2009 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №8 від 22 грудня 2009 року).

Мета і завдання дослідження. Метою є теоретичне обґрунтування розроблення і експериментальна перевірка ефективності методики навчання графічного дизайну учнів у позашкільних закладах освіти.

Виокремлено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні джерела з проблеми методики навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти.

2. Обгрунтувати сутність поняття «графічний дизайн», виокремити основні його види.

3. З'ясувати особливості навчання графічного дизайну учнів у позашкільних закладах освіти.

4. Розробити та експериментально апробувати методику навчання графічного дизайну учнів у позашкільних закладах освіти.

5. Узагальнити результати науково-дослідної роботи.

Об’єктом дослідження є процес художньо-графічної діяльності у позашкільних закладах освіти.

Предмет дослідження – методика графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було застосовано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної, методичної літератури, наукових досліджень у галузі графічного мистецтва, промислової та прикладної графіки як основи сучасного графічного дизайну;

емпіричні: аналіз шкільних програм і навчальних планів, що стосуються проблем графічної діяльності; аналіз і узагальнення передового педагогічного досвіду; спостереження за процесом художньо-графічної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів, аналіз і вивчення їх навчальних і творчих робіт з використанням можливості візуалізації предметного середовища в таких видах художньо-проектної діяльності, як графічний дизайн; анкетування учнів шкільних і позашкільних навчальних закладів; аналіз навчальної і творчої діяльності учнів дизайнерських гуртків, студій з використанням можливостей графічного дизайну в процесі позашкільної діяльності;

експериментальні: (констатувальний і формувальний експерименти) використано з метою впровадження методики навчання графічного дизайну у позашкільні навчальні заклади.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:

– уперше з'ясовано сутність методики навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти, яка є складовою системою безперервної позашкільної освіти, цілеспрямованим процесом і результатом навчання, виховання і розвитку дітей різних вікових груп, який характеризується добровільною участю, диференціацією за інтересами до різних видів художньо-графічної діяльності, вільним вибором занять та сфер спілкування.

– уточнено сутність поняття «графічний дизайн», що визначається як художньо-проектна діяльність, метою якої є візуалізація інформаційного середовища; запропоновано класифікацію пластичних мистецтв, які поділяються на образотворчі (зображальні) та необразотворчі (незображальні), у структуру якої входить графічний дизайн.

– визначено особливості навчанняучнів графічного дизайну на засадах інвайрноментального (середовищного) підходу, сутність якого полягає у поєднанні і практичній реалізації навчальних досягнень учнів залежно від типу середовища, в якому вони працюють, – це середовище проектування «продукції» графічного дизайну та середовище візуальної комунікації.

– науково обгрунтовано методику навчання учнів графічного дизайну у позашкільних закладах освіти, структура якої включає такі компоненти: зміст педагогічної і дизайнерської освіти, форми взаємодії учасників позашкільної дизайн-діяльності, сукупність способів, прийомів і засобів навчання художньо-графічній діяльності;

– подальшого розвитку набули зміст, форми і методичні принципи підготовки учнів позашкільних закладів освіти до навчання графічного дизайну.

Практичне значення дослідження полягає у розробці і впровадженні методики навчання графічного дизайну учнів позашкільних закладів освіти на міждисциплінарному, інтегрованому рівні у галузі дизайн-освіти; у впровадженні активних форм і методів навчання основам графічного дизайну, що здійснюють позитивний вплив на розвиток психологічних якостей учнів, сприяють удосконаленню їх художньо-графічної, естетичної та інформаційно-візуальної культури.

Результати та основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці навчально-методичного матеріалу, для написання відповідних розділів посібників, підручників із графічного дизайну, для розробки нових освітніх технологій навчання графічного дизайну з метою їх ефективного практичного впровадження у навчально-виховний процес позашкільних закладів освіти.