Традиційні методики художньо-графічної діяльності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

Проблема методики навчання художньо-графічної діяльності учнів є досить актуальною. У 90-х роках минулого століття окремі вітчизняні науковці активно піднімали це питання, відзначаючи, що саме графічний дизайн спроможний ефективно вирішити проблему зближення школи з інформаційно-проектною культурою сучасності і що необхідні радикальні заходи щодо розширення дизайнерської освіти на різних виховних та освітніх рівнях.

У той же час Міністерством освіти і науки України було прийнято рішення «Про подальший розвиток дизайнерської освіти школярів» [119], на основі якого в ряді шкіл було введено експериментальне вивчення курсу «Основи дизайну». Проте вивчення дизайну, на жаль, не було належним чином організовано і методично підготовлено. У зв'язку з цим учителі стикалися з певними труднощами. За винятком позитивного досвіду окремих учителів-ентузіастів, особливих успіхів і поширення ця справа не мала.

Інтерес до вивчення дизайну в загальноосвітніх навчальних закладах сприяв підготовці і виданню в Україні пробного навчального посібника з дизайну для 5–7 класів середньої школи авторів Л. Н. Холмянського, О. С. Щипанова [170]. У цьому посібнику систематично викладено історію дизайну, його зародження та становлення, основні принципи дизайнерського проектування. Цей навчальний посібник, написаний на високому науково-методичному рівні, заповнив нішу у забезпеченні навчальних закладів України літературою з цієї теми, і по сьогоднішній день може бути використаний як учителями, так і учнями для ознайомлення з дизайном. Але проблеми навчання учнів графічного дизайну у цьому посібнику не висвітлено.

Що ж стосується шкільної практики вивчення досліджуваної теми, то слід зауважити, що в методичній літературі вона також мало розроблена. Звичайно, є публікації, які підкреслюють важливість даної теми, проте набагато менше публікацій з практичного досвіду впровадження та вивчення графічного дизайну в позашкільних закладах освіти. Окремим недоліком шкільної практики з вивчення цієї теми, на нашу думку, є розрив між процесами проектування та виготовлення виробів, що носить суто формальний характер.

Аналіз сучасної практики навчання графічного дизайну в школі дає підстави вважати, що знайомство учнів із цим видом діяльності носить в основному епізодичний характер. Таким чином, на сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи, яка характеризуються гуманізацією всіх аспектів діяльності, проблема навчання учнів графічного дизайну набула ще більшої актуальності.

Існують різні шляхи залучення учнів загальноосвітніх навчальних закладів до художньо-графічної діяльності. У системі загальноосвітніх закладів найпоширенішим є напрям ознайомлення з графічним дизайном на уроках образотворчого мистецтва, художньої праці та трудового навчання. Інші ж напрямки: студії, гуртки, спеціалізовані класи – є поодинокою практикою і суттєво не впливають на загальну ситуацію дизайн-освіти. Відомості про цей вид мистецтва учні також можуть отримати із засобів масової інформації, науково-популярної літератури, уроків інших дисциплін та ін.

Характерною особливістю навчання учнів художньо-графічної діяльності була і є орієнтація на образотворче мистецтво.

При цьому, очевидним фактом є відсутність достатньо обгрунтованого і цілісного блоку матеріалу з цієї проблеми, відсутність відповідних методик, що спираються на специфіку художньо-графічної діяльності, заснованої на проектуванні – створенні якісного нового проекту, малюнку, ескізу.

Незважаючи на те, що в процесі вивчення предмета «Образотворче мистецтво» в більшості випадків ми не бачимо результату, що має соціокультурну цінність, не бачимо «дизайнерських виробів» у звичайному розумінні цього визначення, але сам процес художньо-графічної діяльності, в першу чергу, є діяльність продуктивного характеру.

Аналіз психолого-педагогічної літератури [94, 116, 117, 119] з досліджуваної проблеми показав, що традиційні методики навчання художньо-графічної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів грунтуються на принципах образотворчого мистецтва.

Виходячи з цього, звернемось до аналізу нині чинної навчальної програми шкільного предмета «Образотворче мистецтво» для 5–7 класів [116]. У цій програмі можна виявити позитивні зрушення у вивченні досліджуваної проблеми в курсі середньої загальноосвітньої школи. Зокрема, перевагами даної програми є: виокремлення навчальної теми «Основи дизайну» в курсі образотворчого мистецтва; попереднє вивчення тем, необхідних для художнього конструювання – основи композиції, графіки, кольорознавства, декоративно-прикладного мистецтва; розроблена тематика навчальних завдань, які дають загальне уявлення та елементарні навички художньо-графічної діяльності.

Разом з тим, нами виявлено деякі недоліки цієї програми. Тему «Основи дизайну» учні починають вивчати лише з шостого класу. У розділі ІІ «Взаємозвязок форми і змісту в образотворчому мистецтві» (6 клас) передбачено такі тематичні завдання:

– плакат (шрифтовий), шрифтова композиція (листівка);

– проектування предметів побуту (трансформація природних форм);

– моделювання (ескізи) одягу.

На нашу думку, ознайомлення з мистецтвом графічного дизайну та його видами слід починати з молодших класів – наприклад, під час вивчення окремих тем із графічного мистецтва. При розповіді про мистецтво графіки потрібно розповідати і про графічний дизайн як один із сучасних видів дизайнерської діяльності. У молодших класах варто вводити по 1–2 уроки на семестр з основ графічного дизайну, що забезпечить систематичне вивчення, повторення та засвоєння даної теми. Оскільки професія графічного дизайнера є досить популярною та потрібною в сучасних економічних умовах, варто в кожному наступному класі частіше звертатись до художньо-графічних принципів під час вивчення тем, що можуть містити елементи графічного дизайну. Звичайно, всі ці теми повинні бути адаптовані до віку дітей, проте учні вже сприймають та розуміють такі поняття. У старших класах потрібно доповнювати та закріплювати знання учнів із графічного дизайну як найдавнішого виду дизайнерської діяльності та вдосконалювати їх уміння і навички.

Загальне ознайомлення з поняттям «графічний дизайн» відбувається лише в сьомому класі. Програмою 7 класу передбачено: «Вивчення природних форм та середовища у гармонійному поєднанні окремих форм і довкілля. Акцентується увага на взаємозв’язку людини з навколишнім світом та впливом культурної спадщини на урбаністичне (створене) середовище людини, їх гармонійне або дисгармонійне поєднання. У практичній творчій діяльності учнів ініціюється виявлення індивідуального погляду на предметний світ і довкілля, експериментування та моделювання свого неповторного дитячого світу» [116].

Змістом навчального матеріалу є: «Дизайн-графіка, прикладна графіка (плакат, листівки-привітання, запрошення, марки (серія), піктограми, афіша, рекламне оголошення тощо). Художні прийоми зображення шрифтів, умовність графічного зображення і кольору, використання закономірностей зорового сприйняття, змістових акцентів, символіки, метафор, візуальної комунікації» [116]. Тематичними завданнями, які стосуються художньо-графічної діяльності, є: «плакат «Екологія», «Культурна спадщина»; створення подарунка (іграшка, сувенір, ікебана тощо); дизайн-графіка (листівка з текстом і зображенням, запрошення, марки (серія), емблема, піктограми, афіша, рекламне оголошення, привітання)» [116].

Окрім навчальної програми «Образотворче мистецтво», у загальноосвітніх навчальних закладах упроваджені також програми «Мистецтво», «Художня праця», у структурі яких також трапляться розгляд питань, пов'язаних з елементами графічного дизайну [94, с. 27–35].

Найбільш відповідною вимогам навчання основних дизайнерських принципів є, на наш погляд, програма дисципліни «Художня праця» для учнів 1–4 класів [ ]. За цією програмою, в ході художнього конструювання передбачається розв'язання таких завдань:

1. Ознайомлення з образотворчими мистецтвами (живописом, скульптурою, графікою) і необразотворчими мистецтвами (елементами архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва, дизайну) та їх специфічними засобами художньої виразності.

2. Розвиток у молодших школярів особистісно-ціннісного ставлення до

пластичних мистецтв, до різних технік і жанрів художньої творчості.

3. Пропедевтична орієнтація у видах пластичного мистецтва (образотворчого і необразотворчого) та художніх професіях, які пов'язані з цими видами мистецтва.

4. Формування в уяві учнів цілісної картини культурного простору, виховання інтегрованої особистості; забезпечення єдності у сприйманні довкілля емоційною, інтелектуальною і сенсорною сферами духовного життя учнів.

Ця програма орієнтує на художньо-конструктивний підхід до вирішення навчальних завдань із пластичних мистецтв. Такий підхід забезпечується на основі методу художніх проектів, який потребує дотримання трьох етапів проектного моделювання: словесного формулювання творчих задумів у художній формі (твори-мініатюри, вірші, фрагменти казок та інсценізацій тощо); використання графічних і кольорових засобів та засобів художньої виразності для розробки проектних макетів, моделей, композицій, які б ілюстрували словесно сформульовані творчі задуми; художнє конструювання з різних пластичних матеріалів з метою предметного втілення графічних зображень у пошукових макетах, моделях.

Необхідно зауважити, що повноцінному знайомству учнів з художньо-графічною діяльністю не сприяє сучасний стан предметів «Образотворче мистецтво» та «Художня праця».

Слід зазначити, що у науково-педагогічному і методичному арсеналі вчених-педагогів накопичено матеріал, який засвічує, що проблема навчання графічного дизайну учнів загальноосвітніх навчальних закладів перебуває у центрі уваги дослідників. Йдеться передусім про науково-методичні розробки, які сприяли запровадженню програм профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів із трудового навчання «Графічний дизайн» освітньої галузі «Технології».

Програма профільного навчання за напрямом «Графічний дизайн» ознайомлює учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів з основами і специфікою діяльності фахівців у галузі графічної дизайн-діяльності, сприяє розвиткові індивідуальних творчих здібностей та розширює уявлення про специфіку художньо-конструктивної та технічно-конструктивної діяльності, вчить мислити на професійному рівні художника-оформлювача та дизайнера-графіка [118].

Метою програми «Графічний дизайн» є ознайомленні учнів із закономірностями утворення та впорядкування графічних складових у візуально-образних творах, з усталеними вимогами до їх чіткого масштабування, пропорціювання та підпорядкування загальним законам композиції та необхідним образним якостям проектних зображень. Теоретична частина програми знайомить учнів із закономірностями і правилами творення графічних композицій різних рівнів складності, вчить розуміти значення окремих структурних елементів у таких композиціях та способів їх взаємодії для отримання найбільш досконалих і передбачених результатів. Опанування засобів виразності і закономірностей їх відтворення на площині розглядається у тісному зв'язку із чинниками кольору, фактури та тектоніки, а також характерними властивостями різних графічних матеріалів і технік. Практичні роботи, окрім технічного оволодіння прийомами і навичками роботи з графічними матеріалами і техніками, є засобом виявлення у візуальних композиціях теоретичних знань, сприятливим предметно-розвивальним середовищем для формування аналітичного мислення учнів.

Згідно з чинною програмою, предмет «Основи графічного дизайну» в 10-11-х (12-х) класах зорієнтований на проектно-технологічний підхід у процесі продуктивної технологічної підготовки і дає старшокласникам змогу оволодіти сучасними інформаційними технологіями, різними видами словесного, колірно-графічного та предметно-пластичного проектування за допомогою традиційних та електронних засобів навчання, а також практичними навичками втілення проектного задуму.

У програмі «Графічний дизайн» зазначено: «Знання основ графічного проектування потрібне не тільки для професійної діяльності художникові-оформлювачу і дизайнерові-графіку, а також і для професійного промислового проектування під час створення якісного і високотехнологічного проекту. З опануванням означеного напряму значно посилюється рівень професійної культури виконавців проектної діяльності за напрямами ландшафтного проектування, а також інженерів-конструкторів і архітекторів. Саме тому основною метою навчального проектування у ЗНЗ є оволодіння всіма етапами проектного процесу в будь-якій сфері життєдіяльності» [118, с. 130].

Отже, зміст програми «Графічний дизайн» забезпечить виконання учнями загальноосвітніх і спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів предметно-перетворювальної діяльності – як завершальної фази будь-якого блоку продуктивної навчальної діяльності (пошук, обробка, синтезування інформації – інтелектуальна діяльність; втілення проектної пропозиції у формі словесного, колірно-графічного, предметно-пластичного проекту – проектно-технологічна діяльність) [118, с. 131].

Блочно-модульний варіант вивчення навчального матеріалу орієнтований на послідовне освоєння основних понять, принципів і закономірностей графічного дизайну. Таким чином, повний цикл занять із графічного дизайну охоплює період навчання учнів 10–11-х класів загальноосвітньої школи і представлений такими навчально-тематичними блоками:

– вступ;

– семантика знаків;

– графологія і її значення для наукової і практичної діяльності людини;

– основи композиції у графічному дизайні;

– комп'ютерна графіка;

– колір як засіб передачі емоційної виразності художніх творів;

– шрифт як складова образно-знакової системи;

– дизайн пакувань;

– основи проектної графіки;

– сучасний дизайн друкованих засобів інформації;

– дизайн книги, історія і сучасність.

Провідними науковцями Інституту педагогіки НАПН України розроблено підручник «Основи дизайну» для учнів 10-х класів загальноосвітніх навчальних закладів [107], де основний матеріал вивчається за такими розділами, як «Графічний дизайн» та «WEB-дизайн».

У цьому підручнику практичні завдання зорієнтовані на таку сферу життєдіяльності людини, як «людина – знаки інформації». Теоретичний матеріал побудовано згідно з параграфами цих розділів, що включають основні види графічного та веб-дизайну (таблиця 2.1.1).

Таблиця 2.1.1.