Договір про адміністрування недержавного пенсійного фонду

Характеризуючи договір про адміністрування і його місце в системі цивільно-правових договорів, слід віднести цей договір до договорів про надання послуг. Хоча договір про адміністрування безпосередньо і не передбачений ЦК України, можна погодитися із науковцями, які зазначають, що система зобов’язань з надання послуг не повинна мати замкнутий, вичерпний характер. Системою зобов’язань мають охоплюватися як відомі, так і ще не відомі різновиди відносин з надання нематеріальних послуг[209].

Якщо звернутися до поділу договорів про надання послуг на договори про надання послуг юридичного характеру, договори про надання послуг фактичного характеру і договори про надання послуг як юридичного, так і фактичного характеру[210], то безумовно, послуги з адміністрування є змішаними: як юридичними, так і фактичними. Визначальними й такими, що складають основу адміністрування, є юридичні дії адміністратора: укладення від імені пенсійного фонду пенсійних контрактів, договорів про виплату пенсії на визначений строк, агентських договорів. Однак допоміжними і невід’ємними у предметі договору про адміністрування є і фактичні дії адміністратора. Вони сприяють досягненню правового результату за договором про адміністрування, внаслідок чого НПФ набуває відповідних цивільних прав і обов’язків.

Із представницьким характером відносин між НПФ та адміністратором пов’язані відповідні особливості договору про адміністрування. У пункті 3.1 нами було зроблено висновок, що договір про адміністрування є однією з підстав виникнення відносин представництва між згаданими юридичними особами. Оскільки підставою виникнення такого представництва є договір про адміністрування, зазначене представництво можна охарактеризувати як договірне. Адміністратор вчиняє певні дії від імені та за рахунок НПФ. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України про НПЗ адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників. Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України про НПЗ адміністратор зобов’язаний укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду. Відтак, правочини, вчинені адміністратором, створюють, змінюють та припиняють цивільні права й обов’язки НПФ. Стаття 30 Закону України про НПЗ регулює питання оплати послуг адміністратора, що проводиться за рахунок НПФ. Якщо провести паралелі з передбаченим ЦК України договором доручення, то відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. Виходячи з наведеного вище, договір про адміністрування містить елементи, що конституюють договір доручення, як-от: 1) вчинення адміністратором дій від імені пенсійного фонду та в інтересах його учасників; 2) вчинення адміністратором дій за рахунок пенсійного фонду; 3) набуття в результаті вчинених адміністратором дій відповідних цивільних прав та обов’язків самим пенсійним фондом. Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Нами вже зазначалося, що предметом договору про адміністрування є і юридичні, і фактичні дії, що в принципі не суперечить природі договору доручення. Адже фактичні дії можуть супроводжувати юридичну діяльність повіреного[211]. З огляду на притаманність договору про адміністрування елементів договору про надання послуг і, зокрема, договору доручення, до договору про адміністрування можуть застосовуватися норми глави 63 „Послуги. Загальні положення” і глави 68 „Договір доручення” ЦК України в частині, що не суперечить особливостям договору про адміністрування, які випливають із законодавства України про недержавне пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України про НПЗ адміністратор надає послуги фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі. На наш погляд, формулювання норми Закону України про НПЗ, яка передбачає, що договір про адміністрування укладається між адміністратором і радою фонду, є хибним. Згідно з ч. 2 ст. 202 ЦК України договір є дво- або багатостороннім правочином, у даному випадку двостороннім, а правочин, керуючись ч. 1 ст. 202 ЦК України, — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Рада НПФ не є ні фізичною, ні юридичною особою, а лише органом управління, який на підставі закону може виступати від імені НПФ. З огляду на це, вважаємо, що більш юридично грамотно було б прописати в Законі України про НПЗ норму про те, що договір про адміністрування укладається між адміністратором і пенсійним фондом, від імені якого діє рада фонду. Тому пропонується у ч. 4 ст. 21 Закону України про НПЗ слова „радою фонду” замінити словами „пенсійним фондом, від імені якого діє рада фонду”.

Договір про адміністрування є двостороннім. Права та обов’язки мають обидві сторони договору: як адміністратор, так і НПФ. Зокрема, адміністратор НПФ зобов’язується: вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду; укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду; забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам фонду; надавати зберігачу розпорядження щодо оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів; надавати пенсійному фонду рекламні та агентські послуги, пов’язані з його діяльністю; подавати інформацію, визначену договором і законодавством. Адміністратор має право вимагати оплати фондом послуг з адміністрування; надання фондом інформації, що підлягає оприлюдненню, та рішень зборів засновників і ради фонду, які впливають на виконання обов’язків адміністратора, тощо. Відповідні права та обов’язки належать і НПФ.

Договір про адміністрування є відплатним. Адміністратор має право на винагороду за надання послуг, що передбачено ст. 30 Закону України про НПЗ. Розмір тарифу на оплату послуг з адміністрування визначається договором про адміністрування, з урахуванням граничних тарифів, які встановлюються Держфінпослуг.

Договір про адміністрування є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами, що визначені як істотні Законом України про НПЗ, а також встановлені як такі за ініціативою однієї із сторін. Договір про адміністрування є строковим, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України про НПЗ строк є істотною умовою цього договору.

Предметом договору про адміністрування є юридичні та фактичні дії адміністратора, спрямовані на надання послуг з адміністрування. Юридичними діями є, зокрема: укладення пенсійних контрактів; укладення договорів про виплату пенсії на визначений строк; укладення агентських договорів; прийняття рішення про здійснення пенсійних виплат учасникам; прийняття рішення про оплату за рахунок пенсійних активів послуг адміністратора, особи, що здійснює управління активами, зберігача та інших осіб, визначених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення; подання звітності НПФ органам державної влади. Фактичними діями є, наприклад, прийняття пенсійних внесків; надання інформації учасникам НПФ; розміщення рекламних матеріалів та інші дії, що супроводжують юридичні дії.

Частина 5 ст. 21 Закону України про НПЗ визначає широкий перелік істотних умов договору про адміністрування: повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін; вид пенсійного фонду (відкритий, корпоративний чи професійний); предмет договору; права і обов’язки сторін; застереження щодо конфіденційності; порядок подання звітності та інформації; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору та порушення конфіденційності; строк дії договору; розмір оплати послуг з адміністрування пенсійного фонду (за винятком випадків, коли адміністрування здійснюється одноосібним засновником корпоративного НПФ); порядок зміни умов договору; умови дострокового розірвання договору. Договір може містити за згодою сторін інші умови, які не суперечать законодавству.

Щодо істотних умов доцільно зауважити, що деякі з них, на наш погляд, є зайвими. Як це випливає зі ст. 638 ЦК України, істотними є ті умови, з приводу яких сторони повинні досягнути згоди. Отже, незалежно від того, чи це умови, які визначені законом як необхідні для даного договору, чи це умови, на включенні яких наполягає одна із сторін[212], істотними можуть бути лише умови з приводу яких у принципі може бути досягнути згода.

Стосовно повної назви та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін і виду пенсійного фонду (відкритий, корпоративний чи професійний) згода в принципі не може бути досягнута, оскільки зміст цих положень не залежить від волі сторін, а є заздалегідь установленим. Щодо такої умови, як порядок подання звітності та інформації, то розпорядженнями Держфінпослуг затверджене Положення про подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення № 1100 від 22 червня 2004 року (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 6869 від 27 лютого 2007 р.), яке в імперативній формі встановлює порядок подання звітності. Тому при укладанні договору про адміністрування розкриття порядку подання звітності зводиться до дублювання норм зазначеного Положення. Враховуючи зазначене, пропонуємо виключити з переліку істотних умов, що наведений у ч. 5 ст. 21 Закону України про НПЗ, такі умови як: повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін; вид пенсійного фонду (відкритий, корпоративний чи професійний); порядок подання звітності.

Закон України про НПЗ не визначає умов, за яких договір про адміністрування припиняється, чи підстав для його дострокового розірвання. Застосовуючи норми глави 53 ЦК України „Укладення, зміна або розірвання договору” (ст. 651, 652), норми Закону України про НПЗ (ст. 26) щодо підстав, з яких проводиться передача системи персоніфікованого обліку від одного адміністратора до іншого, можна визначити такі підстави припинення договору про адміністрування: 1) закінчення строку договору; 2) дострокове розірвання за згодою сторін чи в інших випадках, встановлених законом або договором.

Законом України про НПЗ доцільно встановити такі підстави дострокового розірвання договору:

а) з ініціативи НПФ у разі: анулювання Держфінпослуг ліцензії адміністратора на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів; ліквідації адміністратора;

б) з ініціативи адміністратора в разі неспроможності адміністратора надалі провадити адміністрування, про що адміністратор письмово повідомив НПФ із зазначенням причин, які перешкоджають виконанню ним договору.

Додаткові підстави дострокового розірвання договору про адміністрування в односторонньому порядку можуть бути встановлені договором про адміністрування, як це випливає з ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Таким чином, за договором про адміністрування адміністратор зобов’язується за завданням, від імені й за рахунок НПФ надати комплекс послуг із прийняття пенсійних внесків, здійснення пенсійних виплат, ведення персоніфікованого обліку, організаційно-технічного й матеріального забезпечення діяльності ради і зборів засновників фонду, а також рекламні, агентські, бухгалтерські, інформаційні та роз’яснювальні послуги, а НПФ зобов’язується оплатити адміністратору ці послуги та вчиняти інші дії, передбачені договором і законодавством. Договір про адміністрування є різновидом договору про надання послуг (як юридичного, так і фактичного характеру), містить елементи договору доручення та характеризується особливостями, що випливають із суті відносин адміністрування, і передбачені законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.