Трансформація поняття „культурного героя” та його роль у формуванні сучасної культури

У статті проаналізовано вплив культурного героя на формування сучасної культури. Досліджуючи цей феномен можна дійти висновку, що культурний герой бере безпосередню участь у формуванні світогляду суспільства. Такий герой тісно пов’язаний з людиною, тому що живе і творить у її середовищі. Без культурного героя ми не можемо уявити свого буття, оскільки він допомагає нам самореалізуватися.

Ключові слова: культура, культурний герой, комікс, кінематограф, інформаційна епоха, міф, супергерой, відеокліп, пригодницький жанр.

In the article was analyzed the influence of cultural hero on forming of modern culture. Investigating this phenomenon it is possible to do the conclusion, that a cultural hero takes part in forming the world view of society. Cultural hero is close to the human, because lives and creates in our environment. We cannot imagine our life without a cultural hero because his character helps people self-realized.

Key words: culture, cultural hero, commix, cinematography, information epoch, myth, superhero, video clip, adventure genre.

Відомо, що питання впливу міфів і сучасного кінематографу на людський світогляд давно обговорюється культурологами, психологами. Досить гостро постає питання – чому люди постійно намагаються шукати героїв для наслідування, коли їх немає? Що спонукає їх до цього? Насамперед те, що в наш час люди не можуть дозволити собі зробити якийсь надзвичайно божевільний вчинок, бо вони надто матеріалістичні. Тому вони шукають собі персонажів, які є втіленням їхніх бажань, прагнень, які є прототипами їх самих. Вони роблять його своїм супергероєм, говорять його репліками, наслідують добрі і погані вчинки, що особливо характерно для дітей. Такі захоплення знаходили своє відображення ще в міфах, коли люди вірили в існування надприродних істот, поклонялися їм, іноді культурного героя уявляли у вигляді певної тварини. Але при цьому культурного героя поважали і шанували за те добро, яке він приніс людям, за корисні культурні навички і знання, яким він їх навчив. Сучасний культурний герой також вчить людину почувати себе вільною в сьогоднішніх заангажованих умовах. Актуальність теми дослідження зумовлена прагненням глибше осмислити сутність поняття „герой”. Адже ми все частіше звертаємось до образу супергероя, не знаючи його точного трактування, суті.

Як уже згадувалось, тема „супергероя” в ХХ столітті набула особливого розмаху, і треба сказати, що цей фактор певним чином впливає на світогляд людини, особливо молодої. Це найпомітніше зараз, коли, на жаль, сучасне телебачення в Україні дедалі частіше наслідує принципи саме американського кінематографу, у якому всі сюжети розраховані на героя-чоловіка. Кожен супергерой має типову низку характеристик та певну поведінку. Складовими цього іміджу є його непереможність, популярність, що має підкреслювати його мужність та чоловічий, часто жорстокий, стиль подолання перешкод на шляху до мети, який набуває позитивного забарвлення. Сучасне кіно презентує не тільки супергероїв у класичному розумінні цього слова, – мало не надзвичайними здібностями наділений кожен персонаж бойовиків, він є фактично невразливим. Тому актуально проаналізувати образ культурного героя в контексті сучасної культури, особливо в телебаченні та коміксах. Новою є сама трансформація, зміна тлумачення і змісту образу героя сучасною людиною. Важливо поставити питання – чому саме в наш час, коли людина, здавалося б, сама керує своїм життям, вона звертається до присутнього ще в архаїчній міфології персонажа? Можливо, це пов’язано з прагненням людини позбавитись своїх проблем, перекинути їх на плечі іншого. Складність зазначеної проблеми зумовлена тим, що в сучасному суспільстві вона набула особливого розмаху.

Мета роботи:з’ясувати суть поняття „культурний герой” і простежити його появу з трансформації міфологеми культурного героя, а також проаналізувати його роль у формуванні сучасної культури.

Перспективи подальшого дослідженняполягають у тому, що вони дають можливість зрозуміти суть поняття „культурного героя”, осмислити його роль у сучасній культурі та проаналізувати вплив на формування особистості.

Популярна література є невід’ємним елементом культури, а в наш час, в інформаційну епоху, вона позначена пошуками нових форм діалогу з читачами та глядачами, відтак еволюцію творів розважального та несерйозного характеру можна вважати закономірною. Для читача, слухача, телевізійного глядача не так важливо, який матеріал звучить по радіо, опубліковано в газеті чи показують по телебаченню. Головне для них – щоб він був цікавим. У наш час люди проводять набагато більше часу біля телевізора або за читанням коміксів. Діти і навіть дорослі шукають у фільмах, книгах героя, який, за їхніми словами, схожий чимось на них, або вони хочуть бути подібними на нього і мати такі ж непереможні властивості. Із часом такі супергерої охоплюють наш життєвий простір, впливають на формування вподобань, інформують, переконують та проникають у наше особисте „Я”. Усе частіше доводиться спостерігати зміни в поведінці людей, свідомості та діяльності в конкретних умовах, способі життєдіяльності, які відбуваються під впливом супергероя, якого людина сама собі обирає як зразок для наслідування.

Сучасні культурні герої наділені надзвичайними, непереборними якостями, і врятувати людей від будь-якого злочинця для них „справа техніки”. Вони покликані захоплювати і розважати, а водночас – відволікати від труднощів реального життя і знімати напругу та депресію, викликають захоплення, приносять людям естетичне задоволення. Позитивні герої, як правило, перемагають і карають злочинців та сприяють перемозі добра над злом за допомогою розважальних прийомів, що відвертає людей від дійсності, переносить у світ екранного життя. Такому культурному герою не потрібно володіти якимись етичними, моральними цінностями – головне, щоб вони були наділені певними надлюдськими можливостями та ознаками.

Виховна роль стрічок, де виведено супергероїв, безперечна. Інтерес становлять антиподи, із якими вони борються та яких перемагають. В усіх випадках ідеться про підступних, сильних супротивників, яких подолати нелегко без повної віддачі сил, самовідданості, виняткового героїзму. Водночас негативні персонажі зображені з антигуманними, реакційними поглядами на світ, що викликають огиду чи ненависть у своєму ставленні до інших людей. Вони не тільки підкреслюють принадність позитивних героїв, а й допомагають глибше розібратись у дійсності, породжують бажання боротись з усім, що псує життя, загрожує щастю.

Останнім часом у нашому кіно події все частіше зображуються в якомусь завзято-пригодницькому стилі: рубка, стрілянина, переслідування, переодягнення, викрадення і чарівні перетворення. У нових фільмах ідеться вже не про тріумф істини, а про здатність героя вийти будь-що сухим із води. У зв’язку з цим виникає питання: що в такому кіно може приваблювати аудиторію?

Слушну думку висловив з цього приводу В. Мотиль: „Чоловіча половина аудиторії складається загалом з тих, хто позбавлений можливості в буденних ситуаціях здійснювати яскраві, героїчні вчинки. Проте більшість чоловіків з дитячих років про це мріє. І ось вони бачать героїв, наділених прекрасними рисами. Ці герої потрапляють у незвичайні, пов’язані з ризиком ситуації й перемагають. Не дивно, що чоловіки під час сеансу ідентифікують себе з цими героями. Що ж до жінок, то вони захоплюються гостросюжетними фільмами, коли близький їм чоловік – об’єкт їхнього кохання, інтересів – уявляється людиною, здатною на героїзм, на самовідданість. Вони вбачають у героях фільму або своїх друзів, або той ідеал, що його саме мріють зустріти у житті” [8, с. 56].

У кінотеатрі скрізь бачиш лише одне: гонитва, стрілянина, вибухи, бійки з падіннями, із кривавими пухирями, з ударами нижче пояса і т. д. До того ж інколи просто неможливо визначити: хто є хто? Кіномистецтво втрачає свою виховну функцію, коли ідейність підмінюється голою розважальністю, що трактується примітивно, лише як сума якихось трюків, покликаних вразити аудиторію. Соціальна функція будь-якого фільму зумовлюється не зовнішніми ознаками, а громадсько-значимою гуманістичною ідеєю, яку не повинна заступати гострота фабули. Адже, як слушно зазначив А. Дубровін, „пригода здатна бути не тільки гострою, драматично напруженою формою вияву і доведення до глядача якихось політичних, моральних та інших колізій, що виходять за межі власне кримінальних і подібних їм ситуацій; пригода сама по собі може являти значний соціальний та естетичний інтерес” [3, с. 105].

Сказане дозволяє зробити висновок, що пригодницький жанр, як правило, не залишає байдужими глядачів різних вікових груп і уподобань через свою динамічність, гостросюжетність, яскравість і непересічність показаних людських типів, що уособлюють кращі ідеали наших громадян.

Ніхто, здавалось, не заперечує існування специфіки впливу пригодницьких творів на глядача. Критик Ю. Ханютін відзначив „наявність певних „правил гри”, які саме і зумовлюють емоційний заряд відповідних кінокартин” [9, с. 175]. Кіношного культурного героя непросто звинувачувати в аморальності і цинізмі. „Сучасне серійне мистецтво рідко є моральним у високому сенсі шекспірівського театру, який змушує душу до роботи і спричинює осяяння і катарсиси, але воно часто є моральним у сенсі моралізаторства, ілюстрування універсальних сентенцій”, – пише Л. Козлов [7, с. 98]. Навіть у жанрі бойовика тема покарання злочину є обов’язковою внутрішньою етичною структурою. Ріками тече на екранах кров невинних жертв, але приходить супермен, і його поява автоматично означає хепі-енд.

Склався перевірений набір засобів, за допомогою яких і досі забезпечується гарантований успіх кінопродукції у широких глядацьких колах: гостра, динамічна фабула, яскраві (і, як правило, нехитрі) типажі і виразна чуттєвість, яка посилюється блискучою зовнішністю акторів. Останнім часом у фільмах усе більше і більше насильства, терору, розбою, кривавих сцен, які в основному і складають зміст. Для сучасного глядача навіть неважливо, чи є якийсь сюжет у фільмі, – аби було побільше крові та трупів, тому що без цього він не буде цікавим. Кіно стає здатним поглинати глядача, захоплювати всю його істоту подіями, які відбуваються на екрані, – кіно не тільки „копіювало”, відображало життя – воно саме було таким життям (і навіть більш, ніж просто життям) для мільйонів глядачів, даючи багатьом із них не тільки відпочинок і розвагу у години дозвілля, але також і втіху, надію, забуття.

Усе частіше варто замислитися над тим, чи в сучасній культурі залишилися ще герої, які обходяться без зброї, убивств, ті, які борються за справедливість мирним шляхом? Напевне, ні?

Досвід минулого століття засвідчує, що ідеологія й пропаганда у тоталітарних режимах ґрунтується на експлуатації образу культурного героя. Для цього штучно створювалися героїчні пантеони, насаджувався образ рішучого, безкомпромісного героя – справедливого поборника суспільних і національних ідеалів. Натомість його супротивник безапеляційно зображувався носієм абсолютного Зла. На противагу героєві подібного типу ХХ століття репрезентує й інший тип звитяжця. Цей герой воліє вийти за межі усталених політичних, соціальних, релігійних, національних стереотипів, зберегти цілісність своєї індивідуальності, не розчинитись у нескінченному просторі інформаційних потоків у межах тотального суспільства. Однак, у модерному суспільстві з’явився й інший герой, який зводить усе людство лише до своєї персони. Він позбавлений будь-якої укоріненості у культурні традиції, вільний від національних особливостей, політичних уподобань і навіть сталих сімейних зв’язків. Такий герой рятує не людство собою, а себе за рахунок людства.

Міфологія та релігія відіграють важливу роль у формуванні сучасної культури. Під їхнім впливом зазнають змін світогляд та мислення людини у суспільстві. Головні герої міфів та боги мають великий вплив на формування свідомості людини. Такі герої зараз дещо трансформовані в образі сучасних супергероїв у кіно, коміксах, телебаченні та літературі, хоч і виконують такі ж функції та мають ідентичний вплив на інтелектуальний розвиток людства.

Не зник у наш час і міф, який представлений у дещо трансформованому вигляді. У сучасних умовах, як правило, немає сторіч для самостійної „кристалізації” міфу, він потрібен або зараз, або повинен виконувати визначене завдання в найближчому майбутньому. Безліч прикладів міфологізації дає нам сучасний шоу-бізнес, і один із яскравих проявів його – відеокліп. Цей жанр, створюючи нові міфи, часто звертається і до міфів минулого. Уже джерела його мови часто можна відшукати в ірраціональності міфологічних сюжетів, у народних карнавальних формах. Використання фантастичних персонажів, костюмів, масок, особливих типів звуковидобування виявляє приховані міфологічні підтексти й образи.

Звертання до міфологічних, казкових сюжетів у жанрі відеокліпу – явище не випадкове. „Гарне психічне самопочуття людині забезпечує вплив зовнішніх подій. І чим менше подій реального життя завдають нам радості, тим більше ми потребуємо щастя, якого можна досягти іншими методами”, – пише В. Баскаков [1, с. 71]. А удавані події впливають на людину з такою самою силою, як і реальне життя. Тому більш виграшними будуть відеокліпи, зняті як красивий міф, як солодка казка: виконавець знаходиться в нереальній ситуації, і чим вона незвичніша, тим цікавіше для глядача, тим „живіший” відеокліп. Існує старий голлівудський секрет: кожна людина хоче перетворитися на героя казки, і чим більше вона буде прагнути до ідеалу, тим популярнішим буде герой.

І подібно тому, коли у міфах минулого головними персонажами, як правило, були боги, так і сучасний кліп створює міф про божественність „зірки” – основного персонажа, навколо якого концентрується вся дія. Нерідко (для реклами) герой кліпу навмисне фемінізується, відмовляється від чоловічого іміджу й стилю, нібито відправляється в протилежну сферу. Створюється міф героя із споконвічно божественними якостями.

У масовій свідомості нашого часу міфологема часто заміняється реальними представниками маскультури. Наприклад, талановитий музикант або просто екстравагантна особистість. Навколо такого образу виникає своя субкультура прихильників, для яких об’єкт поклоніння служить культурним героєм. Видумані персонажі масової культури також можуть ставати такими ж культурними героями, отримуючи в атмосфері фанатів особисту міфологію свого життя і псевдоніми.

Важливе значення у розвитку сучасної культури відіграють також і комікси. У західній масовій культурі тривалий час комікси вважаються невід’ємною часткою дитячого життя, одним із символів підприємницького духу, і хоч не завжди всі вони відповідають вимогам і потребам естетичного виховання, усе ж залишаються досить популярними.

За мотивами коміксів створюються кінострічки, дійові особи яких стають героями мультфільмів. Комікси та мультфільми є матеріалом для створення рекламної продукції, сувенірів і дитячих іграшок. В останні роки в педагогічній практиці поширюється досвід використання коміксів для вдосконалення мовлення рідною мовою.

Потенційними перевагами коміксів також є те, що з їхньою допомогою у дітей стає ширшим світогляд, забезпечується комунікабельність, розвивається уява, формується художньо-естетичний смак, діти опановують вільне спілкування між собою. Власне кажучи, назва „комікси” зовсім не пасує до сучасних коміксів, оскільки в цих розповідях немає нічого комічного, і більшість батьків, учителів і дитячих психологів озлоблюються на них за те, що вони повні сцен насильства і тілопошкоджень. Але для мільйонів дітей пригоди Супермена й інших йому подібних героїв чудові і захопливі. Вони переносять маленьких читачів у світ, де добро завжди торжествує над злом.

У літературі також не обійтися без таких персонажів. Більшість підлітків, і не лише вони, багато часу проводять за читанням книг, журналів. Тому навіть у такому жанрі люди намагаються знайти персонажів для наслідування, уявляти себе героями сучасних романів та іти на ризик заради багатого і щасливого майбутнього. Часто такі герої є просто вигаданими, але навіть розуміючи це, люди все одно захоплюються ними.

Отже, поняття культурний герой у сучасному суспільстві набуло абсолютно іншого значення. Не обов’язково творити на благо інших – досить просто бути знаменитим актором кіно або „зіркою” екрану. Сучасне суспільство формується під впливом таких героїв, і тому у світі панує несправедливість, насильство та боротьба за виживання. Але найбільш прикро, що у такій суспільній ситуації формується свідомість підлітків, які найбільше піддаються негативному впливу.

Культурний герой – це реальна людина, яка завдяки своїм моральним або професійним якостям перетворена на культ, шановану людину, культурного лідера. Культурна роль реальних героїв – надихати простих людей на звершення етичних вчинків, заряджати їх творчою енергією і творенням. Вони показують, що ідеальна досконалість немає якоїсь недосяжної мети, але є чимось таким, чого може досягти звичайна людина, що витратила на досягнення мети величезні зусилля. Культурні герої є у кожного народу і називаються місцевими. Окрім них, існують загальнолюдські культурні герої, які користуються заслуженою пошаною всього людства. Проте цей феномен має негативні аспекти. Фанатичні прихильники і рок-групи перетворюють на кумира або культурного героя талановитого музиканта або екстравагантну особу, що часто не виділяється етичними достоїнствами. Шоу-бізнес навмисно створює культурних героїв невисокої якості для масової культури. Культурні герої наскрізь пронизують сучасну культуру.

Творці масової культури стали носіями „естетики ескапізму” – свідомого відвернення її споживачів від протиріч реального життя до віртуального світу мелодраматичних героїв і надуманих проблем. Так, культурний герой кіно керується відомою реплікою, що „шлях до добра лежить через кулак”. Він завжди зіштовхується лише зі злом – злочини, корупція, тероризм, убивство, де головний герой звертається до грубого насильства і стрілянини, бійки, у яких надзвичайно багато жертв, часто з жахливими кровопролитними епізодами. Кінорежисери забувають, що саме таких культурних героїв наслідує сучасна молодь, що і призводить до збільшення злочинів у суспільстві. Адже їм більш нема на кого орієнтуватись, окрім улюблених героїв, тому що вони також хочуть бути такими ж непереможними, усенародними улюбленцями.

Таким чином, крім того, що ми вже зазначали – сучасний герой є часто таким же жорстоким, як і його супротивники – він усе одно залишається людиною з її почуттями, пристрастями, яка, не зважаючи на своє небожественне походження, здатна на „високі” вчинки. Так, сучасне мистецтво „спустило архаїчного культурного героя на землю”, залишило його героєм, але зробило простою людиною. Культурний герой в архаїчній культурі приносив людині блага і звільняв її від влади богів (хоча б частково), сучасний же культурний герой звільняє нас від деяких життєвих обставин. Адже сьогодні нас сковують певні норми поведінки і життя, і якщо людина не може реалізувати свої бажання для звільнення енергії сама, то вона в цьому випадку довіряє таку ціль хоча б супергерою.