Позичковий відсоток

Гроші за своєю суттю не належать до економічних ресурсів. Од­нак вони є засобом для придбання всіх інших факторів виробниц­тва. Крім того, виробник, який витрачає свої кошти на придбання капіталу, відмовляється від альтернативних варіантів їх викорис­тання, зокрема від надання позики. Отже, прибуток, що міг отрима­ти виробник, якби передав у позику свої кошти, є альтернативною вартістю капіталу. З'ясувати механізм формування ціни креди­ту і буде означати з'ясування процесу формування альтернативної вартості капіталу.

Ціною кредиту можна вважати позичковий відсоток. Позичко­вий відсоток – це ціна, що сплачується за використання грошей. Найчастіше він розглядається не в абсолютному значенні (як кількість грошей), а у відносному – як відсоток від суми позичених грошей. Для зручності ставку позичкового відсотка, як правило, дають у перерахуванні на річну. Скажімо, якщо за отримання 10 000 грн. в кредит позичальнику потрібно через рік повернути 14 000 грн., це означатиме, що він отримав гроші під 40 % річних.

Оскільки надання кредиту та повернення грошей розірвані у часі, то виникає проблема втрати грошима їх купівельної спроможності через інфляцію. Тоді частина плати за користування грошима піде на покриття втрати їх купівельної спроможності, а частина дійсно буде винагородою власника. Слід розрізняти номінальну та реальну ставки позичкового відсотка. Номінальна ставка (r_{N /})– це відсот­кова ставка, виражена у грошових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка (r_я) — це відсоткова ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з урахуванням інфляції. Так, якщо у попередньому прикладі ціни за рік зросли в 1,25 раза (І_р= 1,25), то за своєю купівельною спроможністю 1 грн. на початку року станови­тиме 1,25 грн. на кінець року. Якщо перерахувати всі повернені у кінці року гроші у зіставні з наданими на початку року, то 14 000 грн. будуть відповідати 11 200 грн. (14 000: 1,25 = 11 200). Отже, ре­альна відсоткова ставка буде лише 12 %. Взаємозв'язок між номі­нальною та реальною ставками показує така формула:

г_R = (100 + г_N)/I_р. (12.1)

Ставка позичкового відсотка формується залежно від співвідно­шення попиту на гроші та їх пропозиції. Разом з тим, не існує єди­ної для всіх випадків відсоткової ставки. Надання кредиту може диференціюватися залежно від умов повернення, державного регу­лювання цього процесу, особливостей позичальника тощо. Отже, доцільно розглянути фактори, які впливають на відсоткові ставки.

Надання кредиту – це ризик з боку кредитора, оскільки пози­чальник за певних умов може не повернути отримані гроші. Тому найпершим фактором, який буде зумовлювати конкретний рівень відсотка по конкретній позиції, є ступінь ризику — ймовірність втрати грошей кредитором. Тут залежність пряма: чим більша ймовірність неповернення грошей, тим більший буде відсоток. Разом з тим, загроза втрати грошей може досягати такого рівня, що вона взагалі не компенсується збільшенням відсотка. За цих умов кредит не надається.

Певний вплив на відсоткову ставку справляє розмір кредиту. За інших рівних умов кредитор віддає перевагу більшим кредитам, оскільки це зменшує його витрати на вивчення економічного стано­вища позичальника, на обслуговування кредиту тощо. Отже, креди­тор погоджується надавати більші суми під менші відсотки.

По-іншому впливає на відсоткову ставку термін надання кре­диту. Оскільки у довготривалому періоді ймовірність непередба-чуваних подій більша, то для перестрахування втрат від них відсо­ток по кредитах також буде більшим.

Впливає на відсоткові ставки також державна політика опо­даткування. Якщо відсотки, отримані від надання кредиту не опо­датковуються чи оподатковуються на пільгових умовах, то вартість отримання кредиту буде меншою. Так, поки дисконти по облігаці­ях внутрішньої державної позики в Україні не оподатковувалися, їхня дохідність була нижчою, тобто отримання коштів обходилося державі дешевше. Після введення оподаткування ціна залучення коштів зросла.