Теорія граничної продуктивності та попит на ресурси

 

На ринку ресурсів виробники як покупці можуть зустрітися з різними моделями. Проаналізуємо ситуацію, коли виробник купує ресурси та продає продукт на конкурентному ринку.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого смислу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктив­но. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

а) попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів;

б) продуктивності ресурсу при створенні товару. Якщо ресурс є високопро­дуктивним при виробництві товару, що користується широким попитом на ринку та має досить високу ціну, то попит на такий ресурс буде значним. Разом з тим, якщо ресурс має навіть феноме­нальну продуктивність, а товар, що виробляється за його допомогою, не має необхідного збуту, то малоймовірно, що якийсь виробник за­хоче придбати цей ресурс. Унікальність та висока продуктивність ресурсу не є гарантією попиту та високої ціни на нього. Усе зреш­тою залежить від попиту та ціни на кінцевий продукт. Один з при­хильників теорії граничної корисності наголошує: "Не тому дорогі токайські вина, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, то­кайські виноградники дорогі тому, що дороге токайське вино".

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який залежить від попиту на товари, що виробляються за їх допо­могою.

Як ми з'ясували у попередніх темах, у короткотерміновому періо­ді змінюється лише один фактор, тоді як інші залишаються незмінни­ми. За цих умов діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту про­дукту, ніж попередня (табл. 11.1). За цією таблицею можна розра­хувати граничний продукт змінного фактора у грошовому вираженні (МRР).

Граничний продукт у грошовому вираженні — це приріст за­гального доходу внаслідок використання кожної додаткової оди­ниці змінного фактора виробництва. У табл. 11.1наведено дані про граничний продукт у грошовому вираженні для праці, тоді як капі­тал залишається незмінним. Аналогічно можна було б розрахувати граничний продукт для капіталу за умови незмінності праці.

Для вирішення питання про масштаби залучення праці до ви­робничого процесу виробник, якщо він керується правилом макси-мізації прибутку, має зіставляти додатковий ефект від залучення нової порції фактора з додатковими витратами, пов'язаними з та­ким залученням. Величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називається гранични­ми витратами на ресурси (МRС ). Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці будь-якого виду ре­сурсів доти, поки кожна наступна одиниця дає приріст валового до­ходу фірми більший, ніж приріст її сукупних витрат. Межею до­цільності залучення додаткових ресурсів буде точка, в якій зрівно­важуються граничний продукт у грошовому вираженні та граничні витрати на ресурс:

MRP = MRC (11.1)

 

Таблиця 11.1.

Граничний продукт змінного фактора в грошовому ви­раженні на конкурентному ринку (праця – змінний фактор, капітал – потсійний)

L, чол	TP, шт	MP, шт	P, грн	TR, грн	MRP, грн
		-			-

 

Оскільки ми припускаємо, що виробник купує ресурси на конку­рентному ринку, то ціни на них залишатимуться незмінними і не залежатимуть від кількості залучених ресурсів. Іншими словами, щодо ресурсу праці граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати заробітній платі (W). Тоді рівняння (11.1) набуває такого вигляду:

МRР = W. (11.2)

 

Якщо, скажімо, заробітна плата становить 20 грн, то для ситуації, що наведена у табл. 11.1, доцільно зупинитися на залученні шістьох працівників, оскільки сьомий коштуватиме виробникові 20 грн., а приріст валового доходу буде лише 16 грн.

Для моделі конкурентного ринку ресурсів крива попиту на пев­ний ресурс збігатиметься з кривою граничного продукту у грошово­му вираженні (рис. 11.1). Його дослідження дає можливість визна­чити кілька факторів, що впливають на обсяги залучення фактору до виробничої діяльності. Це, по-перше, рівень заробітної плати, який склався на ринку праці. Його зміна перемістить лінію W₁ вгору або вниз, що змінить точку її перетину з кривою МRР. По-друге, сама крива МRР може переміститися на графіку під впливом зміни цін на продукт та під впливом зростання продуктивності праці.

Дещо інакше складається ситуація, коли фірма реалізовує свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції. У цьому випадку для збільшення обсягів продажу вона змушена знижувати ціну, а для збільшення ціни відмовлятися від частини обсягу реалізованої продукції. Отже, граничний продукт у грошовій формі зменшувати­меться не тільки під впливом дії закону спадної граничної продуктивності, як це було в умовах досконалої конкуренції, а й під впли­вом зниження ціни на продукцію (табл. 11.2).

Рис. 11.1. Графік попиту фірми на ресурс праці

 

Таблиця 11.2.

Граничний продукт змінного фактора в грошовому ви­раженні на ринку недосконалої конкуренції (праця – змінний фактор, капітал – постійний)

L, чол	TP, шт	MP, шт	P, грн	TR, грн	MRP, грн
		-	5,00		-
			4,80	48,0	48,0
			4,60	87,4	39,4
			4,40	118,8	31,4
			4,20	142,8	24,0
			4,00	160,0	17,2
			3,80	171,0	11,0
			3,60	176,4	5,4
			3,40	176,8	0,4
			3,20	172,8	-4,0
			3,00	165,0	-7,8

 

 

Крива граничного продукту у грошовій формі, як і у попередньо­му прикладі, є кривою попиту на ресурс праці. Однак для моделей недосконалої конкуренції вона матиме меншу еластичність, ніж на конкурентному ринку. Тому при недосконалій конкуренції вироб­ник менше реагує на зміну заробітної плати при залученні ресурсу праці, ніж виробник в умовах досконалої конкуренції. Це можна продемонструвати, розрахувавши кількість залучених у виробництво працівників при однакових змінах заробітної плати за умов досконалої та недосконалої конкуренції (на основі даних табл. 11.1 та 11.2). Як бачимо з табл. 11.3, обсяги залучених ресурсів при досконалій конкуренції більш активно реагують на зміну заробіт­ної плати.

 

Таблиця 11.3.