ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ І МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХТА СХІДНИХ СИСТЕМ ОЗДОРОВЛЕННЯ
Виділяють три групи ознак, за якими побудована вікова періодизація розвитку людини: біологічні, психологічні, соціальні. Досягнення зрілості людиною як індивідом (фізична зрілість), як особистістю (громадянська зрілість), як суб’єктом пізнання (розумова зрілість) та праці (працездатна зрілість) за часом не збігаються. У науковій літературі використовуються такі поняття: календарний вік, пенсійний вік, демографічний вік, біологічний (або функціональний) вік. Календарний вік людини дорівнює кількості прожитих років. Пенсійний вік встановлює держава. Демографічний − це середній вік певної групи людей відносно всього населення, обумовлений впливом соціальних факторів. Біологічний (функціональний) вік залежить від способу життя, перенесених захворювань, стресових ситуацій, кваліфікації, освіти, фізичної, психічної, інтелектуальної активності чи бездіяльності. Вважається, що “істинний” біологічний (функціональний вік) визначають фізичне і психічне здоров’я людини, а також її соціальні контакти. Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених свідчать, що процес старіння організму може біти істотно сповільнений за допомогою систематичних занять фізичними вправами, які стимулюють діяльність ендокринної системи, покращують обмін речовин, попереджують розвиток дегенеративних змін в органах і тканинах, підвищують витривалість НС й можливості пристосування людини до змін умов навколишнього середовища. Зрештою раціональна РА сприяє збереженню здоров’я, підвищення працездатності, життєвої активності.
Люди зрілого віку − основний контингент населення, зайнятий продуктивною працею. Маючи великий запас знань, виробничий та життєвий досвід, вони становлять цінність для суспільства. Саме в цьому віці, особливо після 40р., багато страждає від СС та ін. захворювань. Сучасні дані геронтології (науки про довголіття) свідчать, що інволюційний період розвитку людини починається в 35-40 р., коли здійснюється перехід з першого періоду зрілого віку в другий. Головне завдання фізкультурно-оздоровчих занять у зрілому віці – збереження і зміцнення здоров’я, підтримка оптимальної життєдіяльності та високої працездатності впродовж основного періоду трудової діяльності. Але, як свідчить практика, в перший період зрілого віку у людей відсутня мотивація до систематичної РА профілактичного й оздоровчого характеру. Важливою психологічною особливістю людини цього віку є добре самопочуття, впевненість у благополуччі, відчуття величезного запасу сил та витривалості. Необхідна спеціальна роз’яснювальна робота з метою виховання у людей цього віку потреби в раціонально організованій РА. РА людини 1-го зрілого віку організується з урахуванням характеру трудової діяльності, стану здоров’я і фізичної підготовленості, статі, умов побуту, інших показників. Обсяг фізичних навантажень визначається таким інтегральним показ-ником, як рівень ФС. При 1-2 РФС навантаження повинні сприяти розвитку в організмі прогресивних змін морфофункціонального характеру, при високому − стабілізації досягнутого рівня розвитку. Головний принцип ОТр в перший період зрілого віку − різноманітність засобів, які використовуються, та невисока інтенсивність фізичних навантажень. Для збереження і зміцнення здоров’я рекомендуються циклічні вправи, озд. види гімнастики, с/гри. Оптимізація режимів фізичних навантажень досягається шляхом систематичної зміни видів фізичних вправ і досягнення тренувального ефекту при обмежених за обсягом та інтенсивністю фізичних навантаженнях. У цьому віковому періоді рекомендується сезонна зміна видів фізичних вправ мінімум − 2, максимум − 4 рази на рік. Фізкультурні заняття необхідно проводити не більше 3 разів на тиждень з додатковим заняттям рекреаційного характеру. Після досягнення людиною 40 р. (2-й період зрілого віку) в організмі людини наступають вікові зміни: звужуються судини та знижується їх еластичність. Це призводить до погіршення кровопостачання життєво важливих органів: серця, мозку, печінки, нирок, селезінки; сповільнюються відновлювальні процеси, слабнуть м’язи спини та живота; стають більш тонкими, відносно тулуба, кінцівки. Як наслідок − формується інший зовнішній вигляд людини. Тому, під час зустрічі після тривалої перерви знайомі ледь впізнають один одного. Результати досліджень свідчать, що в осіб віком 40-60 р., за умови систематичних занять, помітний тренувальний ефект простежується вже через 8 тижнів занять. Програми РА людей 2-го періоду зрілого віку, в першу чергу, передбачають вправи аеробного характеру. Окрім циклічних вправ, застосовуються с/ігри (волейбол, бадмінтон, теніс), гімнастичні вправи. Розробляючи програму ОТр для чоловіків, старших 40 р., необхідно враховувати такі положення: * обережно використовувати вправи, які викликають тимчасову затримку дихання або напруження НС і м’язів, що призводить до різкого підвищення АТ; * уникати надто енергійних та різких рухів кінцівками, м’язи яких частково уражені фіброзом внаслідок старіння, бо це може призвести до відриву м’язів від місць їх прикріплення, навіть до переломів кісток; * уникати падінь, різких ударів й зіткнень, які можуть призвести до травматизму; * залучати до роботи великі групи м’язів, рухи виконувати спокійно; * стежити, щоб дихання було глибоким та рівномірним; * уникати моментів суперництва, оскільки самолюбство чоловіків, старших 40 р., випереджує їх фізичні можливості, що може призвести до травм чи перенапруження роботи серця. 2. Методика фізкультурно-оздоровчих занять з людьми похилого та старшого віку
У людей похилого і старшого віку відзначається фізіологічна старість– це поступове, рівномірне зниження з віком всіх функцій організму. При організації фізкультурно-оздоровчих занять з особами похилого віку необхідно враховувати вікові особливості організму. Після 50 р. починає зменшуватися збудливість кори головного мозку та рухливість нервових процесів, знижується сила процесів збудження та гальмування, що пов’язано зі швидким виснаженням нервових клітин. Тому в похилому і старшому віці необхідний більш тривалий відпочинок після фізичної та розумової праці. Фізичні вправи на швидкість, які виконуються з великою напругою, призводять до втоми й негативно впливають на організм. Понижена функція симпато-адреналінової системи після 50-60 р. знижує працездатність і погіршує здатність організму до фізичних наванта-жень, знижується еластичність і міцність опорно-рухового апарату. Кістки розрихлюються, стають крихкі, знижується їх еластичність. Виникають дистрофічні процеси в суглобних хрящах, витончується капсула, що веде до зменшення рухливості у суглобах. При неправильному виборі фізичних вправ може призвести до травм (розриви м’язових волокон та зв’язок). Зменшується легенева вентиляція, знижується ЖЕЛ, що призводить до погіршення газообміну. Змінюється ритм дихання. Вік впливає на структурні зміни м’язової тканини серця, на кровопостачання серцевого м’язу, на еластичність стінок його судин. Збільшуються розміри серця за рахунок гіпертрофії шлуночків і розтягування порожнини серця; знижується скорочувальна здатність міокарду, розвивається дистрофія і склеротичні зміниу серцевому м’язі. Знижується еластичність судин. В першу чергу це позначається на аорті і венозних судинах серця. Часто відбувається відкладення холестерину і розвивається атеросклероз. Зменшується ХОК і маса крові, що циркулює; сповільнюється кровоток, знижується ЧСС: у жінок з 70 ударів в 50років до 66 ударів після 60років.. При цьому артеріальний тиск підвищується. У ході старіння поступово змінюється обмін речовин, він стає менш інтенсивним за рахунок уповільненням окислювальних процесів, що спричиняє різні обмінні порушення (найбільш поширене з них ожиріння). Збільшується маса жирової тканини. Знижується тонус м’язів. Відносна вага м’язів зменшується в 2,5 рази у порівнянні з молодими. Змінюється гормональна функція, змінюється психіка. Знижується рівень розвитку рухових якостей. Знижується здатність організму до складних дій, до вправ у швидкому темпі, порушується ритмічність рухів. Незважаючи на вікові зміни, деякі вчені, зокрема В.М. Дільман, цей період вікового розвитку людини називають відносно сприятливим, оскільки під час старіння швидкість розвитку хвороб уповільнюється. Таким чином, старість − це не хвороба, а природний період онтогенезу. РА повинна допомагати уповільнити темпи старіння і збільшити різницю між біологічним і календарним віком на користь першого. Основні завдання оздоровчих занять в похилому і старшому віці: * сприяти збереженню або відновленню здоров’я; * затримувати і зменшувати інволюційні зміни, розширювати функціональні можливості організму, підвищувати працездатність; * сприяти творчому довголіттю. Під час ОТр із особами пенсійного віку необхідно дотримуватись таких правил: * основий принцип підбору вправ – індивідуалізації; * погіршується пристосування організму до інтенсивних фізичних навантажень, проте легкі вправи (повільна ходьба) можуть виконуватися тривалий час (до 1-2 год). Застосовувати вправи малої і середньої інтенсивності; * не рекомендувати вправи з елементами натужування, великого силового напруження та затримкою дихання; * виключати вправи з нахилами тулуба вниз головою, з обертами та різкими поворотами голови; * перід фізичні вправи повинні бути суворо дозовані за кількістю повторень, темпом виконання та амплітудою рухів; * для виконання вправ слід обирати найбільш зручне В.П. (бажано сидячи або лежачи); * з метою уникнення перенавантаження доцільно дотримуватися принципу “розсіювання” навантаження, тобто чергувати вправи для верхніх кінцівок з вправами для ніг або для тулуба, вправи для м’язів-згиначів із вправами для м’язів-розгиначів; * при перших ознаках втоми припиняти фізичне навантаження, щоб уникнути негативних змін у функціональному стані організму; * обов’язково збільшити тривалість підготовчої (до 30%) та заключної (до 15%) частин заняття. В основну частину заняття (55%) включають паузи для активного та пасивного відпочинку.
Організм жінки має цілий ряд морфологічних та функціональних особливостей. Механізми, які визначають обсяг функціональних резервів та їх динаміку під впливом ОТр, у жінок і чоловіків принципово не різняться. У той же час, при виконанні чоловіками й жінками однакового навантаження аеробного характеру на одному рівні від МПК − фізіологічні зрушення в жінок дещо більші. Це пояснюється тим, що при відносно однаковому навантаженні, ЧСС у жінок у середньому на 10 уд/хв більша, ніж у чоловіків. При використанні однакового аеробного навантаження різниця у ЧСС складає 20-40 уд/хв. ПАНО, тобто момент включення гліколітичних механізмів енергоутворення під час фізичного навантаження у жінок нижчий. Крім того, у них на 6-7% вищі енергетичні витрати. Функціональний стан різних фізіологічних систем і фізична працездат-ність у жінок знаходяться у певній залежності від менструального циклу. Програмування та організація ОТр жінок повинні базуватися на таких положеннях: 1. Спрямування ОТр на розвиток загальної витривалості (за рахунок аеробних процесів енергоутворення). 2. Обмеження в ОТр швидкісно-силових вправ, що обумовлено меншою ємністю анаеробних механізмів енергоутворення. 3. Включення силових вправ з метою корекції маси тіла за умови врахування стану тазового дна (можливість опущення органів малого таза при підви-щенні внутрішнього черевного тиску). 4. Врахування фази менструального циклу при побудові тренувального процесу. У дні менструацій необхідно відмовитись від вправ, які пов’язані з підвищенням внутрішнього черевного тиску внаслідок натужування або значного напруження м’язів живота (силові вправи), струсом (стрибки). При організації фізкультурно-оздоровчих занять з вагітними жінками слід враховувати: 1. Раціональний руховий режим під час вагітності має позитивний вплив на розвиток плоду, протікання пологів і післяпологового періоду; 2. Фізіологічні реакції на м’язову діяльність нормальні або дещо підвищені; 3. Енергетична вартість фізичних вправ не змінюється, лише у зв’язку зі збільшенням ваги зростають витрати енергії; 4. Аеробна працездатність під час вагітності не змінюється, однак тривалі вправи обумовлюють швидке зниження рівня глюкози в крові; 5. Тренувальний ефект зберігається лише при систематичних заняттях фізичними вправами. К.Купер рекомендує оздоровчі заняття бігом продовжувати до 6-го місяця вагітності, далі переходити на ходьбу. При цьому інтенсивність тренування повинна бути на рівні мінімуму оптимальної зони, а тривалість протягом вагіт-ності поступово зменшуватися. Оздоровчі заняття фізичними вправами в період годування немовляти проводяться зі зниженим навантаженням. За умови суворого дотримання послідовного й поступового збільшення навантажень заняття в повному обсязі допускаються через 6-9 місяців після пологів. Між 40 і 55 роками в кожної жінки наступає період клімаксу. Як правило, він триває 5-7 р. Клімакс − це не хвороба, а природний стан, перехідний період у житті жінки. Фаза дітонародження змінюється іншою життєвою фазою, коли вона не здатна зачати дитину. Основою цих змін є перебудова гормональної системи. Жінки в цей період швидше втомлюються, страждають головними болями, підвищеним тиском, приливами крові або підвищеним потовиділенням. Окремі особи страждають безсонням, іншими порушеннями нервово-емоційної сфери, які пов’язані з гормональними змінами, перебудовами. Вважається, що найкориснішими вправами, здатними звести до мінімуму симптоми клімаксу, є вправи на витривалість: ходьба, плавання, ходьба на лижах. Їх необхідно виконувати протягом 30 хв. майже щоденно. РА повинна поєднуватись із процедурами загартування, самомасажем, раціональним харчуванням, аутогенним тренуванням, які в поєднанні з фізкультурно-оздоровчими заняттями сприяють зміцненню фізичного і психічного здоров’я жінки. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ І МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХТА СХІДНИХ СИСТЕМ ОЗДОРОВЛЕННЯ План
Література: 1. Синяков А.Ф. Гимнастика дыхания. –М.: Знание, 1991. -Новое в жизни, науке и технике. -№1. 2. Тарковский М.С. Нетрадиционная физкультура. –М.: Знание, 1986. -Новое в жизни, науке и технике. -№1. 3. Афанасьев П.А. Школа йога: Восточные методы самосовершенствования. –Минск: Полымя, 1991. –155с. 4. Барский К.М. Уроки китайской гимнастики. –Вып. 1.2. –М.: Рад. Спорт, 1990. –48с. 5. Маслов А.А. Гимнастика ушу. –М.: Знание, 1990. -Новое в жизни, науке и технике. -№2. 6. Динейка К. Рух, дихання, психофізичне тренування. –К.: Здоров”я, 1989. В наш час в складній екологічній ситуації людина відчуває суттєве зниження життєвих сил організму, коли більше половини смертельних випадків припадає на серцево-судинні захворювання, коли відмічається постійний ріст онкологічних захворювань значно активізувався інтерес до методів оздоровлення, які можна назвати “нетрадиційними”.
|
