Тайдзіцюань і цигун

В традиційному Китаї існувало декілька класифікацій стилів ушу. Поодній з них тайцзіцюань відносять доУданського напрямку, який отримав свою назву завдяки Уданшань в провінції Хубей. В цьому місці, за легендами, жило багато даоських магів. Всі легенди пов’язували виникнення стиля з дао і називали тайцзіцюань “мистецтвом Дао”.

На сьогоднішнй день ушу – вид спорту, а ось тайцзіцюань – одна із різновидностей ушу – має чисто оздоровчий напрямок і доступна практично всім людям, в тому числі і людям похилого віку, і тим кому необхідно відновитися після хвороби.

“Тайдзі” – це велика межа, тобто полюс людських можливостей.

“Цюань” –Кулак, тобто кулак Великої межі.

Основною вправою – являється рух-форма, яка представляє собою комплекс поз, які повільно переходять одна в одну. Виконуються вони без пауз і зупинок (певна схожість до повільного танцю).

Слід зауважити, що суттєвою відмінністю тайцзіцюань від європейських оздоровчих систем являється присутність двох ознак, які витікають із філософського розуміння життєдіяльності організму, а саме:

· єднання зовнішнього і внутрішнього;

· обов’язкова боротьба протилежностей –інь і ян.

Китайська традиційна медицина вважає, що в людському тілі є канали по яких циркулює “життєва енергія”. Формою виявлення життєвої енергії являється боротьба і взаємодія двох діалектично полярних сил – інь і ян. Оздоровча дія гімнастики полягає у тому, що завдяки чітко послідовним рухам корпусу кінцівок і концентрацій уваги на самих діях активніше протікає життєва енергія “ці”, в результаті чого зникають патологічні причини для її блокування.

Кожний рух в системі вправ переходить в свою протилежність. Ці рухи дуже повільні, не напружені, виконуються з достатнім розслабленням м’язів, але з максимальною концентрацією уваги на самому русі тіла і кінцівок.

Головним об’єктом зосередження уваги являється рух і відчутна енергія. Існує 12 обов’язкових правил для тих, хто займається тайцзіцюань.

Використовують гімнастику тайцзіцюань при захворюваннях шлунку, серцево-судинних захворювань, нервової і дихальної систем.

Заняття цигун спрямовані на упорядкування і підвищення ефективності обмінних процесів, зміцнення життєвих сил організму.

Основна увага в цигун приділяється тренуванню “ духу, думки і ці”, навичкам ведення “ці”, щоб фізичні рухи були підкоренні “духу, думці, ці”.

Результати проведених за останні роки багаточисельних досліджень привели вчених до висновку, що так звана субстанція “ці” представляє собою об’єктивно існуючі форми рухів матерії.

Заняття цигун вирішують такі оздоровчі задачі:

1. Зміцнення здоров’я, посилення імунітету, профілактика і лікування хронічних захворювань.

2. Покращення тілобудови і зовнішності, сповільнення процесів старіння організму.

3. Знаття втоми, підвищення працездатності.

4. Розвиток інтелекту, виявлення резервних можливостей тіла і психіки.

5. Підготовка до діяльності в екстремальних умовах і розвиток спеціальних якостей.

6. Покращення пам’яті, зору, розвиток здатності до самоконтролю.

Основні принципи цигун:

1. Берегти себе - з точки зору практичного використання цигун – означає “використовувати рідко, використовувати обережно, взагалі не використовувати свою енергію “ці”.

Незалежно від того чи здійснюється лікування з використанням внутрішньої “ці” або з залученням “зовнішньої матерії” – це вимагає великих матеріальних і енергетичних витрат організму.

2. Бути моральним. Сутність полягає в тому, що берегти себе, не пам’ятаючи про мораль неможливо. У відповідності з морально-етичними принципами цигун забороняє приймати подарунки за надану допомогу (оскільки предмети несуть в собі сигнали пацієнта, які не підлягають усуненню, що робить неможливим досягнення терапевтичного ефекту). В Китаї методи цигун – вправ поділяються на 5 шкіл.