Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Для кількісної оцінки пріоритету різних напрямів розвитку широко використовується граф — «дерево цілей» [5]. «Дерево» — використання ієрархічної структури, одержаної через поділ загаль­ної мети на окремі цілі, а їх, у свою чергу, на детальніші складо­ві — нові підцілі, функції тощо. Побудова «дерева цілей» вима­гає розв'язання багатьох прогнозних завдань: прогнозу розвитку об'єкта в цілому; формулювання сценарію прогнозованої мети; визначення рівнів і вершин «дерева цілей»; встановлення крите­ріїв та їх ролі в ранжуванні вершин, тобто показники мають ви­ражатися кількісними оцінками їх важливості.

Побудова «дерева цілей» — досить складна й трудомістка ро­бота. Доцільно починати її зі складання консультантами або екс­пертами так званого сценарію. В ньому відображають процеси, які відбуваються в системі й навколишньому середовищі, а також прогнози щодо очікуваного розвитку, впливу науково-технічного прогресу, зміни інших більш-менш важливих факторів. Виходячи зі сценарію, розробляють перший варіант «дерева цілей», почи­наючи з формулювання загальної мети нульового рівня та пере­міщуючись по рівнях зверху вниз. На кожному черговому рівні цілі визначають таким чином, аби повністю забезпечувати досяг­нення цілей попереднього рівня. Нехай при цьому будуть сфор­мульовані та включені й «надлишкові» цілі, щоби не пропустити справді необхідних. Як підцілі можуть виступати не тільки взаємодоповнювальні варіанти, а й альтернативні. Тоді перші варіанти «дерева цілей» являють собою графи з логікою та/або, в яких, як у будь-яких процесах прийняття рішень, необхідним є вибір аль­тернатив.

«Дерево цілей» виступає як систематизація ієрархії цілей, що відображає їх супідрядність і взаємозумовленість. За викорис­тання «дерева цілей» із кількісними показниками як засобу при­йняття рішень його можна назвати «деревом» рішень. За більшої деталізації мсти щодо рівня функцій говорять про «дерево» цілей і функцій. Про аналіз мети наукових досліджень доцільніше говорити як про «дерево» проблем, а розробку прогнозів — «дере­во» напрямів прогнозування.

Метод «дерево рішень» заснований на аналізі графічних зо­бражень зв'язків основних і наступних варіантів ГР за основними результатами кожного рішення й очікуваної ефективності. Метод аналогічний методу сценаріїв із його емоційним змістом, але припускає аналітичний підхід до вибору найкращого рішення. Завдяки цьому методу керівник візуально оцінює результати дії різних рішень і вибирає найкращі з них. Він використовує модель процесу, що розгалужується за певними умовами та являє собою графічне зображення зв'язків основних і наступних варіантів ГР. У ній наводяться відомості про назву ГР, основні результати кож­ного рішення й очікувану ефективність.

Основні етапи розробки чи вибору ГР за методом «дерева рі­шень»:

складання нової мети розвитку чи вдосконалення компа­нії;

збір матеріалів про реальний стан справ у компанії згідно з новою метою;

формулювання проблеми як різниці між новою метою та узагальненою ситуацією в компанії;

вибір чи розробка критеріїв оцінки проблеми;

декомпозиція проблеми на самостійні складові;

пошук ресурсів і виконавців розв'язання проблем; роз­робка варіантів основних рішень і їх передбачувана ефектив­ність;

для кожного варіанту основних рішень — розробка деталь­ніших варіантів рішень;

для кожного детального варіанту рішен­ня — розробка варіантів чергової низки детальних рішень і т. д.;

оцінка впливу кожної сфери взаємодіючих рішень на ефектив­ність дій і можливості досягнення мети;

вибір найбільш прийнят­них сполучень варіантів рішень;

практична реалізація обраного варіанту сполучення рішень.

«Дерево рішень» допомагає менеджеру наочно проаналізувати свої дії, пов'язані з вибором найкращої альтернативи. Метод краще сполучати з експертним, тому що результати деяких етапів слід оцінювати фахівцям. Реалізація методу ефективна для типо­вих господарських процесів з накопиченим досвідом і значною документацією про рішення, умови їх реалізації та результати.

Для прийняття ефективних рішень необхідна можливість ви­бору, що зумовлює потребу наявності відповідної низки варіантів (сукупності альтернатив). Генерування альтернатив — одне з центральних завдань прийняття рішень. Відповідно до цього ви­користовуються методи свідомої генерації максимально можли­вої кількості альтернатив. Поширені такі способи:

пошук альтер­натив у патентній і журнальній літературі;

залучення кваліфі­кованих експертів;

застосування комбінаторики методів модифікації для створення нових альтернатив на базі вже існуючих;

штучне включення альтернатив, семантично протилежних про­понованим варіантам. Після генерації альтернатив слід провести попередній аналіз, що має на меті підвищити ефективність їх за­стосування. Рекомендується виділити ті альтернативи, яким влас­тиві: стійкість до зміни деяких зовнішніх умов; надійність; багато­цільова придатність і адаптивність.

 

міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ