Образовательная программа в ОУ ДОД

 

Коли виготовляють деталі з деревини, розмічають спочатку заготовку (попереднє розмічання), а потім деталь (остаточне розмічання). Заготовка повинна мати розміри трохи більші, ніж відповідні розміри готової деталі. Різниця між розмірами заготовки і готової деталі називається припуском на обробку. Якщо заготовки розмічають до сушіння, до припусків на обробку додають припуски на усушку. Припуск на обробку повинен бути мінімальним, але достатнім для виготовлення якісної деталі. В середньому припуск на стругання по кожній площині заготовки повинен бути не менший ніж 2—3 мм. На чисте торцювання припуск має становити близько 10 мм.

У заготовках із струганої фанери припуски дають, по довжині і ширині 30 мм на обидва боки. Деталі з клеєної фанери, які не підлягають обробному фанеруванню, роблять без пусків.

Для попереднього чорнового розмічання під розкрій матеріалу на заготовки користуються рулеткою, метром, лінійкою та косинцем. Розмічальні лінії проводять спеціальним шилом або простим м'яким олівцем.

Рулетка — полотняна або стальна стрічка з нанесеними на ній сантиметровими й міліметровими поділками. Мірна стрічка зберігається в металевому або пластмасовому

кожусі.

Складний метр — це кілька дерев'яних або стальних лінійок з сантиметровими й міліметровими поділками, з'єднаних між собою шарнірами. Лінійка може бути дерев'яною або металевою з міліметровими і сантиметровими поділками.

Столярний косинець (мал. 4-6) складається з дерев'яної металевої колодки 1 і встановленої в її паз лінійки 2. Між колодкою і лінійкою повинен бути прямий кут. Для перебірки косинця користуються таким прийомом. До грані добре від шліфованої дошки прикладають косинець і проводять риску (мал. 4-7), потім повертають косинець на 180° і проводять другу риску на відстані 1—2 мм, від першої. Якщо косинець правильний, риски повинні бути паралель­ними.

Для чорнового роз­мічання уважно вив­чають креслення де­талей виробу, врахо­вують припуски на обробку, потім ста­ранно оглядають наявний матеріал і відмічають на ньому місця, що підлягають вилученню (тріщини, сучки, місцеві гнилі тощо). Приступають до чорнового розмічання, комплектуючи заготовки за розмірами так, щоб з куска матеріалу вийшло якнайбільше деталей. Остаточне розмічання, або розмічання деталей,— це пере­несення ліній креслення в натуральну величину на поверхні заготовок.

Розмічання поділяють на площинне й просторове. Площинне виконують на одній площині (деталі з фанери, деревних плит тощо), а просторове — в кількох площинах. У столярній справі здебільшого вдаються до просторового розмічання.

Коли розмічають деталі, користуються ще рейсмусом, гре­бінкою, малкою, єрунком, циркулем, транспортиром та ін.

Рейсмус (мал. 4-8, а) — це колодка 1 з отворами, в які вста­новлено брусочки 2, закріплювані клином 3.

На кінцях брусоч­ків є гострі стальні шпильки для прокреслювання рисок. Рейс­мусом проводять риски, паралельні базовій поверхні. Щоб на­строїти рейсмус на заданий, розмір, легким постукуванням пе­реміщують брусочок, а після встановлення його й перевірки розміру закріплюють клином. Прокреслювати риски зручно, ведучи рейсмус від себе. Звичайним рейсмусом можна прово­дити риски на відстані не більше 20—25 мм від кромки. Коли відстань більша, користуються щитовим рейсмусом (мал. 4-8, б).

Для розмічання вушок і шипів, а також в інших випадках, коли треба провести кілька паралельних рисок у кількох заго­товках, користуються гребінкою (мал. 4-8, в).

Малкою (мал. 4-9) розмічають і перевіряють кути. Вста­новлюють малку на потрібний кут за зразком або за транспор­тиром.

Єрунок (мал. 4-10) складається з дерев'яної або металевої лінійки, жорстко з'єднаної з колодкою під кутом 45°. Єрунком користуються, коли розмічають і перевіряють кути 45° і 135°.

Циркулем розмічають кола і дуги, а також переносять роз­міри з лінійки на заготовку.

На довгих заготовках прямі лінії зручно наносити відбійним шнуром. Шнур закріплюють на одному кінці заготовки і, три­маючи другий кінець лівою рукою, правою натирають шнур вугіллям або крейдою. Потім, натягнувши шнур лівою рукою, правою відтягують його перпендикулярно до розмічуваної по­верхні і різко відпускають. На поверхні заготовки лишається пряма лінія.

Порівняно невеликі зовнішні і внутрішні розміри вимірюють кронциркулем і нутроміром.

Образовательная программа в ОУ ДОД

Пунктом 5 статьи 14 Закона установлено, что содержание образования в конкретном образовательном учреждении определяется образовательной программой (образовательными программами), разрабатываемой, принимаемой и реализуемой этим образовательным учреждением самостоятельно.

Содержание образовательных программ должно быть направлено на:

• создание условий для развития личности ребенка;

• развитие мотивации личности к познанию и творчеству;

• обеспечение эмоционального благополучия ребенка;

• приобщение обучающихся к общечеловеческим ценностям;

• профилактику асоциального поведения;

• создание условий для социального, культурного и профессионального самоопределения, творческой самореализации личности ребенка, ее интеграции в систему мировой и отечественной культур;

• интеллектуальное и духовное развитие личности ребенка;

• укрепление психического и физического здоровья;

• взаимодействие педагога дополнительного образования с семьей.

Образовательная программа – это документ, определяющий концептуальные основы, направления и содержание деятельности детского объединения, организационные и методические особенности учебно-воспитательного процесса, а также его условия и результаты.

Целями и задачами дополнительных образовательных программ, в первую очередь, является обеспечение обучения, воспитания, развития детей. В связи с этим, содержание дополнительных образовательных программ должно соответствовать:

· достижениям мировой культуры, российским традициям, культурно-национальным особенностям регионов;

· соответствующему уровню образования (дошкольному, начальному общему, основному общему, среднему (полному) общему образованию);

· направленностям дополнительных образовательных программ (научно-технической, спортивно-технической, художественной, физкультурно-спортивной, туристско-краеведческой, эколого-биологической, военно-патриотической, социально-педагогической, социально-экономической, естественно-научной).

· Современным образовательным технологиям, отраженным в принципах обучения(индивидуальности, доступности, преемственности, результативности); формах и методах обучения (активных методах дистанционного обучения, дифференцированного обучения, занятиях, конкурсах, соревнованиях, экскурсиях, походах и т.д.); методах контроля и управления образовательным процессом(анализе результатов деятельности детей); средствах обучения (перечня необходимого оборудования, инструментов, материалов в расчете на каждого обучающегося в объединении).

 

 

Примерная классификация программ дополнительного образования детей.

 

По уровню освоения программы могут быть:

Общеразвивающие, направленные на решение задач формирования общей культуры ребенка, расширения его знаний о мире и о себе, социальном опыте. Здесь предполагается удовлетворение познавательного интереса ребенка, расширение его информированности в конкретной образовательной области, обогащение навыками общения и совместной деятельности в освоении программы.

Специализированные, направленные на выявление и развитие способностей детей, приобретение ими определенных знаний и умений в избранном виде деятельности. Эти программы ориентированы на развитие компетентности в отдельной области, формирование навыков на уровне практического применения.

Профессионально-ориентированные, направленные на ознакомление и последующее углубление той или иной профессиональной сферы жизнедеятельности. Они помогают выявлять личные возможности обучающихся и определиться им в выборе профессии, получить основы профессиональных знаний и мастерства. Эти образовательные программы предусматривают достижение высоких результатов образованности в какой-либо предметной или практической области, умение видеть проблемы, формулировать задачи, искать пути их решения.

 

По цели обучения программы различают:

Познавательные, дающие углубленные знания по изучаемой дисциплине, развивающие интеллектуальные способности, расширяющие кругозор. Цели этих программ- знакомство, расширение и углубление знаний детей и подростков в отдельных областях науки, искусства, отечественной и региональной культуры, а также становление индивидуального механизма освоения социокультурной деятельности.

Научно-исследовательской ориентации, направленные на раскрытие и развитие творческих способностей детей к научной деятельности, формирование необходимых навыков для исследовательской работы, умения претворять в жизнь авторскую идею.

Социальной адаптации, направленные на освоение детьми положительного социального опыта, социальных ролей и установок, выработку ценностных ориентации.

Профессионально-прикладные, дающие определенные навыки и умения в практической деятельности, формирующие специалиста, владеющего профессиональными знаниями, умениями и навыками.

Физкультурно-спортивные, помогающие осуществлять здоровый образ жизни, развивающие систему профилактики и коррекции здоровья обучающихся.

Досуговые, наполняющие свободное время обучающихся активно-деятельным, эмоционально и психологически комфортным содержанием.

Развивающие художественную одаренность, воздействуют на эмоциональную сферу обучающихся, осуществляют его «погружение» в художественный образ и т. д.

По форме организации образовательного процесса программы различают:

Комплексные, определенным образом соединяющие отдельные области, направления, виды деятельности в единое целое.

Интегрированные, изучающие несколько отраслей в едином ключе. Основываются на теории познания и понимания того, что поиск знания является лучшим способом исследования, который устанавливает связи между учебными дисциплинами.

Модульные, состоящие из нескольких самостоятельных, устойчивых, целостных блоков.

Сквозные, соизмеряющие материал по направлениям, входящим в них, с учетом возрастных особенностей детей, их количества в группах, физического состояния, морально-психологического комфорта и т.д.

 

Перечень программ, по которым может работать педагог дополнительного образования