J» Цитатиü В.Д. Седельник, літературознавець: «З майже фанатичним завзяттям Гессе всіма своїми книжками намагається відповісти на одне-єдине питання: як стати самим собою?» ü Томас Манн: «Це видатний твір, що має своїм джерелом вітчизняний німецький романтизм, при всій властивій йому подекуди дивакуватій цілісності, при його глузливій незадоволеності і тяжіння до містики, якими він раз у раз відсторонюється від часу і світу, на мій погляд, належить до найяскравіших та бездоганних за результатами досліджень у сфері духу в наш час». ü Мартін Бубер: «Герман Гессе служить Духу завдяки тому, що він як Повістяр оповідає про протиріччя між Духом і Життям і про спори Духу з самим собою. І завдяки цьому він також дає можливість повніше відчути тяготи того тернистого шляху, який може привести до якоїсь нової Цілісності і єдності. Проте як людина, як homo humanus, якою він є, він віддається цій службі та постійно, там, де це має сенс, виступає в захист цілісності й єдності людської істоти». ü Герман Гессе: «Щодо мене, то вже минуло кілька років, як я відмовився від естетичного шанолюбства і не пишу поетичних творів, я пишу сповіді подібно до того як людина, яка отруїлася чи потопає, не цікавиться своєю зачіскою або модуляціями власного голосу, вона просто волає і кличе на допомогу». ü В.Д. Седельник: «…дія творів Гессе відбувається не в соціально-емпіричному просторі, який письменник називає «так званою дійсністю», а в «магічній дійсності» (пор. у Юнга: «магічне – просто інша назва психічного»). ü Р. Каралашвілі, автор монографії про Г. Гессе: «Персонажі в його романах перестають бути незалежними діючими особами, якими вони, власне кажучи, ніколи і не були. Їхня функція – полягає у наглядно-образному втіленні певних позаособистісних інстанцій психеї самого автора».
ü Герман Гессе народився 2 липня 1877 року в маленькому містечку Кальві на півдні Германії. Кальв знаходиться у Швабії - області Німеччини, яка тривалий час зберігала ознаки патріархального побуту. Її ніби обійшли політичний і економічний розвиток, проте вона дала світу таких цікавих мислителів як Кеплер, Гегель і Шеллінг, таких самозаглиблених і чистих поетів як Гельдерлін і Меріке. ü Великий вплив на формування поглядів юного Гессе справив його дідусь з боку матері, Герман Гундерт, філолог-сходознавець, відомий вчений лінгвіст, автор граматики дравідійськой мови малаялам, який більше чверті століття прожив в Індії. ü У 1914 році Герман Гессе проситься на фронт, проте дістає відмову і починає свою роботу в Комітеті з допомоги військовополоненим. Він заснував видавництво, щоб забезпечувати німецьких полонених літературою. ü «Повірте, мене давно вже не було б серед живих, — зізнався одного дня письменник, — якби в найскладніші часи мого життя перші спроби малювання не підтримали б мене і не врятували». З тих часів окрім гри на скрипці письменник захоплювався образотворчим мистецтвом. «Це велике щастя — мати можливість грати фарбами і співати хвалу природі». З матеріалами Д. Зубова про акварелі Гессе можна ознайомитися на сайті http://www.manwb.ru/articles/arte/painting/akvarel-Gesse/ (на цій сторінці можна помилуватися і малюнками письменника), або у статті «Гессе – художник» // Иностранная литература. - 2004. - № 10.- С. 232-240. ü Під час духовної революції шестидесятих років книжки Гессе набули величезної популярності серед молоді, яка повстала проти звичайних меж іудео-християнської моралі. Його книги стали духовним імпульсом до масового «паломництва в країни сходу» і звернення від метушні зовнішнього, до погляду всередину. ü У 1946 році Гессе був нагороджений Нобелевською премією та премією Гете. У 1955 – Премією миру. А у 1956 році група ентузіастів заснувала іменну премію Гессе. ü У 1972 році, через 10 років після смерті письменника, впливовий критик писав: «Отже погодилися ж ми, що Гессе, власне, був помилкою, що хоча його твори багато читали і шанували, проте, по суті, Нобелівська премія, якщо мати на увазі не політику, а літературу, була для нас скоріше неприємністю. Розважальний белетрист, мораліст, вчитель життя - куди не йшло! Але з «високої» літератури він сам катапультував себе, тому що був вже занадто простий». Відзначимо іронію долі: коли «Гра в бісер» стала широко відомою, вона сприймалася скоріше як зразок важкої і загадкової «інтелектуальної» літератури, але критерії «високолобості» так нестримно змінилися, що Гессе був відкинутий шкарпеткою черевика до ями для кітчу. Віднині він «занадто простий». (С.С. Аверинцев). ü Про популярність Гессе у сучасному світі говорять деякі цікаві факти: один з відомих поп-ансамблів має назву «Степовий вовк» і виступає в костюмах персонажів цього роману, а жителі Нью-Йорка можуть поласувати стравами у «Грі в бісер».
1. Аверинцев С. С. Герман Гессе // Аверинцев С.С. Поэты. – М.: Языки русской культуры, 1996. – С. 327-354. 2. Березина А.Г. Герман Гессе. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1976. – 128 с. 3. Бердюгина Л.А. Проблема «искусство и культура» в творчестве Т. Манна, Г. Гессе, Р. Музиля. // Искусство в системе культуры. – Л.: Наука, 1987. – С. 237-244. 4. Гессе Г. Художник и психоанализ // Называть вещи своими именами. Программные выступления мастеров западноевропейской литературы ХХ века / Сост., пред. и общ. ред. Л.Г. Андреева. – М.: Прогресс, 1986. – С. 399-403. 5. Гіберт Й. Кипучий вулкан: повість Германа Гессе «Степовий вовк». 11 кл. // Зарубіжна література в навч. закладах. – 1998. – № 9. – С. 27-28. 6. Гутманис А. Э. Путь Германа Гессе к созданию концепции совершенной личности. // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. – 1987. – № 6. – С. 27-31. 7. Затонский Д. В. Парадоксы Германа Гессе // Затонский Д.В. В наше время: Книга о зарубежных литературах. – М.: Советский писатель, 1979. – С. 230-257. 8. Затонський Д. В. Герман Гессе: заперечення і ствердження // Вікно в світ. – 1999. – № 2 (5). – С. 36-52 або Затонський Д. В. Минуле, сучасне, майбутнє (Про реалізм, традиції, новаторство). – К.: Дніпро, 1982. – С. 156-176. 9. Злочевская А. Парадоксы зазеркалья в романах Г. Гессе, В. Набокова и М. Булгакова. // Вопросы литературы. – 2008. – № 2. – С. 201-221. 10. Золотухина О.Б. Эволюция психологизма Германа Гессе. Гродно: ГрГУ, 2006. – 141 с. 11. История немецкой литературы в 5-ти тт. – М.: Наука, 1976. – Т. 5. – С. 11-527. 12. Каралашвили Р.Г. Мир романа Германа Гессе. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1984. – 262 с. 13. Курбатов С.В. Паломничество в страну слова: (Герман Гессе о поэте и поэзии) // Collegium. – К., 2004. – № 14. – С. 40-45. 14. Мотылева Т. Зарубежный роман сегодня. – М.: Советский писатель, 1966. – 472 с. 15. Нечепорук Е. Герман Брох в споре с Джеймсом Джойсом (к вопросу об особенностях «интеллектуального» романа ХХ века) // Вопросы национальной специфики произведений зарубежной литературы XIX-XX вв. – Иваново, 1982. – С. 110-124. 16. Оришака О.М. Філософсько-естетичне спрямування творчості Германа Гессе // Мова і культура. – К., 2004. – Т. VII.Ч. 1. – Вип. 7. – С. 150-154. 17. Павлова Н. С. Герман Гессе // Павлова Н.С. Типология немецкого романа. 1900-1945. – М.: Наука, 1982. – С. 54-97. 18. Сенэс Ж. Герман Гессе, или жизнь мага / Ж. Сенэс, М. Сенэс; Пер. С Фр. А.Е. Винник.- М.: Мол. гвардия, 2004. - 277 с. 19. Фіськова С. Інтелектуалізовано музика як ознака герматизованого тексту (Г. Гессе «Гра в бісер») // Молода нація. – 1997. – № 5. – С. 155-160. 20. Хильшер Э. Истоки мировоззрения Германа Гессе // Хильшер Э. Поэтические картины мира: Генрих Манн, Томас Манн, Герман Гессе, Роберт Музиль, Лион Фейхтвангер. – М.: Художественная литература, 1979. – С. 83-120. 21. Целлер Б. Герман Гессе сам свидетельствующий о себе и о своей жизни (с приложением фотодокументов и иллюстраций). — Челябинск: Урал LTD, 1998. – 312 с. 22. Юрикова Н.И. О концептуальной персонификации в произведениях Германа Гессе (на примере описания облаков) // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. – М., 2008. – № 2. – С.143-151.
|
Цікаво.
Тексти для обов'язкового прочитання:Г. Гессе «Степовий вовк».
Література:
Перевір себе!
