ТЕМА 3. Ринок праці

ТЕМА 3. Ринок праці

 

1. Зайнятість і безробіття;

2. Механізм ринку праці;

3. Втрати від безробіття.

 

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);
• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;
• готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку:

,

Значним недоліком такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен також спостерігається у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробленням (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання.

Види безробіття:

- Добровільне – вид безробіття, обумовлений відмовою робітника від винагороди, що відповідає вартості продукту, що він створив з граничною продуктивністю. Відмова може бути обумовлена особливостями трудового законодавства, соціальними причинами, умовами колективного договору, уповільненою реакцією на поточні зміни або проявом банальної людської впертості;

- Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі;

- Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки

- Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року

- Вимушене – ситуація, в якій при невеликому зростанні цін товарів, що купуються за заробітну плату, по відношенню до номінальної заробітної плати сукупна пропозиція праці робітників, готових працювати за існуючу номінальну заробітну плату, так само як сукупний попит на працю при цій заробітній платі перевищує сукупну зайнятість. Структурне – виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції;

- Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

Ринок праці – ринок, на якому відбувається обмін робочої сили на винагороду. Основні функції ринку праці:

1. Економічна – забезпечення процесу виробництва, розподілу та перерозподілу трудовими ресурсами між підприємствами, галузями та регіонами економіки;

2. Соціальна – створення матеріальної основи відтворення робочої сили, реалізації та суспільного призначення знань, вмінь та навичок працівників.

Розглянемо детальніше виробничу функцію і залежність між обсягами виробництва та кількістю праці. В загальному вигляді виробничу функцію можна представити наступним чином:

, (1)

де Q – обсяги виробництва;

L – обсяги споживання робочої сили;

K – величина спожитого капіталу;

t – технологічний рівень розвитку – визначає обсяг виробництва продукції при фіксованих K, L.

За характером впливу збільшення кожної зі змінних призводить до зростання загальних обсягів виробництва.

З’ясуємо яким чином кожна з цих змінних вплине на загальні обсяги виробництва. Визначимо граничні продуктивності зазначених змінних:

(2)

(3)

Будуючи модель, ми будемо виходити з двох припущень:

1. Збільшення будь-якого з факторів буде призводити до збільшення обсягів виробництва (MPK, MPL > 0), проте пропорція такого збільшення не завжди однакова;

2. Ми припускаємо, що існує залежність між факторами виробництва і, як наслідок, гранична продуктивність кожного зменшується при збільшенні цього фактора без відповідної зміни іншого (збільшення обладнання без відповідної зміни персоналу не призведе до збільшення продуктивності капіталу).

3. Ми діємо у короткостроковому періоді і незмінним є технологічний рівень розвитку.

Перейдемо до графічного аналізу зазначених припущень та їх впливу на загальні обсяги виробництва. Ми побачимо, що збільшення обсягів капіталу призводить до збільшення продуктивності не лише капіталу, а й робочої сили (зростання не лише засобів виробництва, а й заробітної плати як одного з важелів стимулювання праці).

При зростанні капіталу з К₀ до К₁, відбувається відповідне переміщення кривої обсягів виробництва та зростання продуктивності праці. Необхідно одразу зазначити, що при К=const, крива граничної продуктивності праці має від’ємний нахил, що пояснюється зменшенням капіталоозброєності кожної додаткової одиниці робочої сили (нижній рисунок). В той же час, гранична продуктивність праці може бути постійною за умови змінності та раціональної організації праці (рисунок справа).

Розглядаючи граничну продуктивність праці вирішимо яким чином фірма має поводитися, якщо хоче максимізувати прибуток. Головна умова максимізації прибутку:

МС=МR (4)

Зробимо припущення, що всі витрати фірма несе лише на найм робочої сили, тоді граничні витрати дорівнюють:

(5)

Граничні доходи ж визначаються наступним чином і залежать від зростання обсягів виробництва:

(6)

Проводячи нескладні розрахунки ми доходимо висновку про те, що саме гранична продуктивність праці визначає попит на працю. Адже, фірма буде нарощувати продуктивність до тих пір, доки граничний продукт праці не буде дорівнювати реальній заробітній платні:

(7)

(8)

(9)

(10)

Щодо пропозиції праці, то вона також не є безмежною і залежить від цінності часу, який ми витрачаємо на працю, а який йде на задоволення споживчих благ.

(11)

Нерівномірність зростання кривої корисності пояснюється тим фактом, що на певному етапі кожна додаткова година праці стає набагато дорожчою, адже істотно збільшує вартість споживання. Це пояснюється тим фактом, що обсяг споживання прийнято вважати постійною величиною (С=const), а отже для відповідного задоволення своїх потреб необхідно буде істотно збільшити насиченість цього часу.

Більш висока заробітна плата не завжди означає збільшення обсягів праці, а іноді не лише не має впливу на обсяги праці, а здійснює зворотній вплив. Розглянемо два ефекти, які ми можемо спостерігати:

1. Ефект заміщення. Збільшення заробітної платні з кожною додатковою одиницею часу, витраченою на працю робить вільний час більш дорогим. Таким чином, домогосподарства, не бажаючи оплачувати дуже дороге споживання, відмовляються від нього на користь більшого заробітку.

2. Ефект доходу. При збільшенні реальної заробітної платні домогосподарства стають багатше і можуть дозволити собі більше часу присвятити дозвіллю.

Перетин кривих корисності праці та реальної заробітної плати і формують криву пропозиції праці.

Тепер, розглянувши основні детермінанти ринку праці перейдемо до аналізу поглядів різних шкіл на ринко праці.

Класична школа. За поглядами даної школи реальна заробітна плата має бути незмінною, що гарантує добробут населення. Графічно це виглядає наступним чином.

При встановленні рівноваги на ринку праці фіксується реальна заробітна плата на певному рівні (w/P _f). Фіксація заробітної плати призводить до фіксації обсягів зайнятого населення та обсягів виробництва. Все вищезазначене призводить до нееластичності кривої пропозиції щодо цінових факторів. Таким чином, якщо реальна заробітна плата під впливом зовнішніх факторів буде зафіксована на надто високому рівні, то така ситуація викличе появу істотного безробіття (Ls-L_D).

Але зниженню заробітної плати протистоять профспільки. Зниження заробітної плати також спричиняє соціальні конфлікти і негативно впливає на продуктивність праці. Згідно кейнсіанської теорії у короткостроковому періоді заробітна плата майже не змінюється під впливом попиту і пропозиції. Таким чином, причиною безробіття є недостатність сукупного попиту, тому фактичний ВВП завжди менший потенційної своєї величини, а безробіття перевищує природню норму.

Кейнсіанська школа. Кейнсіанській підхід базується на припущені, що необхідно фіксувати не реальну заробітну платню, а номінальну. Це обумовлено тим фактом, що реальна заробітна плата за класичними поглядами змінюється зворотнопропорційно рівню цін, що викривлює реальний стан економіки. Таким чином, держава має відмовитися від захисту працюючого населення і стимулювати його пошук роботи та прагнення до покращення свого стану.

Такий підхід дозволить підвищити еластичність кривої сукупної пропозиції та підвищить ефективність цінових важелів впливу на економіку.

Шляхи збільшення зайнятості:

1. Покращення організації господарської діяльності або підвищення надійності прогнозів майбутнього, що здатне забезпечити зменшення фрикційного безробіття;

2. Зменшення граничної важкості праці, що виражена в реальній заробітній платі, за яку можна розраховувати на додаткову працю, що скоротить добровільне безробіття;

3. Збільшити граничну фізичну продуктивність праці в галузях промисловості, що випускають товари, що купуються за заробітну плату, або

Підвищити ціни товарів, що купуються не за заробітну плату, порівняно з ціною товарів, що купуються за заробітну плату, в зв’язку із зсувом у витратах осіб, що не відносяться до числа найманих працівників, від товарів, що купуються на заробітну плату, до інших товарів.

Думки Дж. М. Кейнса про роль реальної заробітної плати:

«Повседневный опыт, несомненно, доказывает, что положение, когда работники добиваются (в известных пределах) определенной денежной, а не реальной заработной платы, вовсе не абстрактная возможность, а нормальный случай. Работники обычно противятся сокращению денежной заработной платы, но они не прекращают работы всякий раз, когда поднимаются цены товаров, приобретаемых на заработную плату. Иногда говорят, что со стороны работников нелогично противиться понижению денежной заработной платы и не противиться понижению реальной заработной платы. Ha основании изложенного ниже (см. с. 10) это, может быть, и не столь уж нелогично, как кажется с первого взгляда. Как мы увидим дальше, к счастью, дело обстоит именно так. Опыт показывает, что фактически поведение работника логично оно или нет, именно таково.»

Таким чином, Кейнс спрошує уявлення про вирішальну роль заробітної плати і доводить примат номінальної заробітної плати над реальною у короткостроковому періоді.

Втрати від безробіття описуються за законом Оукена.