Студопедия — Мистецтво стародавнього Єгипту та Месопотамії
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Мистецтво стародавнього Єгипту та Месопотамії






Поглиблення демократичних процесів супроводжувалося розмежуванням політичних сил у суспільстві, Його активна частина почала об'єднуватися в партії, аби вибороти державну владу й утримати її.Появі нових партій значною мірою сприяла відміна 24 жовтня 1990 р. статті шостої Конституції У РСР. в якій були сформульовані положення про «керівну і спрямовуючу роль КПРС». Комуністична партія позбавлялася політичної монополії в суспільстві, втрачала функції управління державою.В Україні приймається закон, який закріпив право громадян об'єднуватись у політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах. У республіці почала складатися багатопартійна система. У квітні 1990 р. відбуваються з'їзди Української республіканської партії (УРП), створеної на основі Української Гельсінської спілки, яка оголосила про саморозпуск, та Української християнсько-демократичної партії (УХДП). У травні проходять установчі збори соціал-демократів. У червні 1990 р. на з'їзді у Києві Українська народно-демократична ліга трансформується в Українську народно-демократичну партію. Через кілька днів була заснована Київська ліберально-демократична спілка, проголошено про створення Української селянсько-демократичної партії (УСДП). Восени 1990 р. в Києві відбуваються установчі з'їзди Партії зелених України (ПЗУ) та Ліберально-демократичної партії (ЛДП). У Дніпропетровську виникла Народна партія України (НПУ). У грудні з різницею в два тижні з'являються Партія демократичного відродження України та Демократична партій України. Всього протягом 1990-1991 рр. в Україні почало діяти майже 20 політичних партій.Нові партії, як правило, утворювалися навколо окремих народних депутатів або груп у Верховній Раді. Такі партії мали кращі стартові можливості, бо могли пропагувати свої погляди з трибуни Верховної Ради.Деякі партії створювалися «під лідера». Особливу групу серед керівників цих партій та їх активу складали колишні учасники дисидентського руху. Серед лідерів нових партій з'являлося багато й тих, хто в минулому перебував у Комуністичній партії. Багатьох із них життя заставило переглянути свої погляди, але були й такі, хто просто пристосувався, а точніше – перелицювався.Майже всі новостворені партії не в змозі були визначити свою соціальну базу, та, власне, й не мали такої.Орієнтація значної частини партій на середні верстви населенні не враховувала тогочасної структури суспільства. Поява окремих партій була пов'язана не стільки з реакцією на суспільні запити, скільки була наслідком прагнень їх ініціаторів «увійти» в політику.Такі партії стали скоріше організаційними утвореннями штучного характеру, оскільки трималися не на політичній спільності, не на стабільній соціальній базі, а на єдності інших інтересів, наприклад, фінансових, професійних тощо. Своєрідну групу складали партії, відмінності між якими можна виявити лише у назвах.Новостворені партії та громадські організації по-різному оцінювали політичне становище у республіці і визначали своє ставлення до державного статусу України. За вихід із СРСР і створення незалежної держави виступили Українська республіканська партія. Демократична партія України, Партія зелених. Народний рух України, Українська міжпартійна асамблея та деякі інші.Установчий з'їзд УРП у квітні 1990 р. у своїй програмі проголосив, що головною метою партії с створення Української незалежної соборної держави. На другому з'їзді партії в червні 1991 р. відбулася гостра дискусія навколо питання щодо форм боротьби за незалежність України. Прихильники поміркованої лінії, якої дотримувався Л.Лук'яненко, виступили за парламентські форми, допускали можливість співпраці з «суверен-комуністами» (так називали комуністів, що допускали можливість суверенітету України).Радикально налаштовані делегати на чолі з С.Хмарою відкидали будь-яку можливість співпраці з комуністами, закликали своїх при­хильників з депутатського корпусу покинути Верховну Раду і піднімати народ «на мирну демократичну революцію». Більшість делегатів висловилася за помірковану лінію.Українська селянсько-демократична партія вчервні 1990 р. проголосила своєю мстою побудову «незалежної самостійної української народної держави», де утвердяться різні форми власності, ринкова економіка.З'їзд Демократичної партії України в грудні 1990 р. проголосив курс на «досягнення державної незалежності України та побудову в ній демократичного й гуманного суспільства». Демократична партія відкидала будь-яку форму федеративного устрою в рамках СРСР. З'їзд висловився за вихід України зі складу СРСР. Окремі партії прямо не ставили питання про самостійність України, але висували вимоги запровадження верховенства законів республіки, створення власної фінансової системи, республіканських збройних сил, налагодження самостійних зв'язків України з зарубіжними країнами тощо.Реалізувати ці та інші вимоги можна було тільки за умови державної незалежності України. Існувала група українських партій, які займали помірковані позиції. Посилаючись на політичну непідготовленість населення, існування сильних позицій центру, наявність консервативних сил у республіці, вони висловлювалися за оновлення союзного договору і входження України як самостійної до конфедерації суверенних держав.Таку позицію займали українські соціал-демократи, а також Партія демократичного відродження України (ПДВУ). Остання виступала за створення суверенної демократичної держави, утвердження в ній принципів свободи і соціальної справедливості. Вона запропонувала укласти колективний міжреспубліканський договір про ліквідацію СРСР і створення Європейсько-азіатської економічної співдружності. Кілька новостворених партій, серед них – Українська національна партія. Українська народно-демократична. Українська республіканська партія, – намагалися втілити в життя так званий «конгресовий шлях» до незалежності республіки.З цією метою вони провели 1 липня 1990 р. у Києві Міжпартійну асамблею. Асамблея висловилася за бойкот радянських державних структур, оцінивши їх як колоніальні, нав'язані Москвою, і запропонувала створювати громадські комітети, проводити запис до громадянства Української Народної Республіки.Прихильники цього шляху вважали, що коли таким чином буде зареєстровано більше 50 процентів населення УРСР, то це дасть підстави для скликання Національного Конгресу громадян України, який стане парламентом, проголосить незалежність України і позбавить цим влади Верховну Раду УРСР.Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ) свою головну мету вбачала в захисті прав особи та сім ' ї як вищих цінностей суспільства.Партія виступила за створення вільної і незалежної Української держави, яка лише за результатами всенародного референдуму може укласти конфедеративний договір з іншими республіками.Група «суверен-комуністи» вважала, що Компартія України повинна бути самостійною, а республіка мати реальний суверенітет. Таку позицію поділяли багато рядових комуністів, але вони не були організаційно оформленими. З часом «суверен-комуністи» поповнили ряди Трудового Конгресу України. Партії праці. Партії справедливості та інших.Напередодні проголошення незалежності України частина комуністів обстоювала принцип «радянського федералізму», згідно з яким республіка мала б залишитися в Союзі, однак суттєво розширивши свої права. Прихильники цієї ідеї в жовтні 1991 р. створили Соціалістичну партію України (СПУ), яка висловилася за визнання суверенності України, обумовлюючи її економічною та політичною інтеграцією з краї­нами СНД.Виникли партії, які обґрунтовували ідею об'єднання України з слов'янськими республіками – Росією та Білоруссю. Створена 7 серпня 1990р. Партія слов'янського відродження (ПСВ) своєю найближчою метою проголосила досягнення повної державної незалежності України. Кінцевою метою ПСВ передбачено утворення міжнародної організації слов'янських держав, побудова «спільного слов'янського дому». Програмні установки ПСВ збігалися з тогочасною позицією Громадянського конгресу України та Республіканського руху Криму. Виникнення в Україні багатопартійності свідчило про зростання політичної активності населення, про його ідейне розшарування.Однопартійна система та ідеологічний монополізм в Україні стали зникати легітимним шляхом,без силових сутичок і небезпечних конфліктів.Переважна більшість новостворених партій виступила за демократію, суверенітет і незалежність України, засвідчивши цим зацікавленість у тому, щоб республіка прилучилася до світової цивілізації, сповідувала загальнолюдські цінності. Поява нових партій завдала відчутного удару по монополії КПРС (КПУ) і створила передумови для завоювання республікою державного суверенітету та незалежності.

Мистецтво стародавнього Єгипту та Месопотамії

Єгипетська цивілізація, що виникла завдяки особливостям природних умов, розквітла в оазисі Нілу. Єгипет розташований на північному сході Африки - це земля, де майже не буває дощів, і тільки Ніл, який протікав через всю країну, давав воду і мул, що служили джерелом життя. Саме тут виникла перша цивілізація, в чиїх надрах склався оригінальний і неповторний художній світ. Протягом майже чотирьох тисячоліть (з IV тис. до IV ст. до н. е.) розвивалося мистецтво Єгипту. Пам'ятники Стародавнього Єгипту добре збереглися, що дає можливість визначити основні риси мистецтва даної цивілізації.

Багатющі колекції єгипетського мистецтва знаходяться в Луврі (завдяки походам Наполеона); в Ермітажі в Петербурзі; в Музеї образотворчих мистецтв у Москві, куди передана колекція, зібрана князем B. C. Голенищева, і, звичайно ж, в Каїрському музеї, де крім мистецтва всіх періодів зберігаються скарби Тутанхамона, знайдені в 1922 р. в абсолютно нерозграбованою гробниці. Річка та сонце - ось головні дійові особи в єдиному просторі мистецтва Стародавнього Єгипту. Річка з півдня на північ ділить країну на два береги: східний і західний. Сонце сходить на сході і заходить на заході. Небесний шлях сонця з'єднує два береги. Сонце народжується і вмирає. Схід - країна живих, Захід - країна мертвих. Більше трьох тисяч років жили люди на східному, правому березі річки. На західному вони ховали мертвих. Віра в загробне життя визначила й особливості мистецтва Єгипту. Живопис, архітектура, скульптура, дрібна пластика - все призначалося для загробного життя. Стародавні єгиптяни вірили в тілесне воскресіння і тому для збереження тіла до поховання його муміфікували. Воскресіння, за уявленнями єгиптян, могло статися завдяки сонячному променю. Це поширювалося на всі явища природи. Звідси головний бог - бог сонця Ра - джерело життя. Другим богом, яким поклонялися єгиптяни, був Озіріс - бог мертвих, втілення призахідного сонця, чиє царство перебувало на захід від Нілу. У Озіріса був син Гір - уособлення сонця, владика Єгипту. Смерть розумілася як перехід до іншого життя, і тому розглядалася як благо.

Для того щоб гарантувати душі вічне буття в іншому світі, потрібно було спорудити гробницю, де жила б душа померлого, забезпечити її всіма земними благами і, найголовніше, помістити туди двійника Ка, життєву силу. Тому крім мумії в гробницю ставили скульптурний портрет померлого. Портрет повинен був бути дуже схожим, для цього ще живої людини знімали маску. Так вперше в Єгипті зародилося мистецтво портрета. В епоху Нового царства в саркофаг поміщали Книгу мертвих, список магічних формул, необхідних покійному для подолання труднощів на шляху в царство Озіріса.

Непорушність релігійних уявлень привела до канонізації художніх образів. Головна тема в єгипетському мистецтві - людина. І в силу того, що образ створювався для вічності, мистецтво виробило ясний, строгий, графічний мову, не изменявшийся протягом майже всієї історії Стародавнього Єгипту. Карбована формула передачі людського образу, коли голова зображувалася в профіль, торс - у фас, ноги - в профіль, і сьогодні досвідченому глядачеві здається неймовірно виразною. У своїй художній концепції єгипетський художник прагнув до ідеального образу, (такий, наприклад, "Зодчий Хесира" - портретний рельєф початку III тис. до н. е. з Каїрського музею, де зображений стрункий юнак з орлиним профілем). Чітка конструкція фігури і особи передає яскраво індивідуальний образ вольової, енергійного людини. Так як мистецтво в Стародавньому Єгипті було представлено у всіх видах - архітектурі, скульптурі, живопису, рельєфах, дрібній пластиці, - потрібно відзначити вміння єгипетських творців працювати з площиною.

Головна особливість мистецтва Стародавнього Єгипту полягала в тому, що воно було частиною релігії. Все, що творив художник, мало культове значення. Піраміди, храми, сфінкси, обеліски були матеріалізованим втіленням релігійних переконань. Частиною релігії була і писемність. Писемність мала божественним характером, вона заповідана богами. Слово було посередником між тілом і живим світом. Тому неодмінним атрибутом скульптурних портретів була піктографія, картинне письмо. Портрет ідентифікувався за рахунок слова, тексту, який вписувався безпосередньо в статую. Художник і писар в Єгипті мали високий статус. Вони прирівнювалися до жерців, їх діяльність вважалася священною. Розшифровка давньоєгипетських ієрогліфів, виконана французьким ученим Ж.-Ф. Шампольоном в 1822 р., заклала початок фундаментального вивчення культури Єгипту. Встановлена періодизація, істотно просунулися проблеми атрибуції та датування пам'яток архітектури і мистецтва. Але все ж найвеличніші твори Стародавнього Сходу - піраміди, зіккурати, сфінкси, храми - зберігають в собі незбагненну таємницю. Розуміння причин нашого безсилля у пізнанні мистецтва Стародавнього Єгипту просто і ясно пояснив сучасний вчений-єгиптолог Н.Л. Павлов: "Для того, щоб наблизитися до світосприйняття давньої людини, потрібно знайти і розвинути в нашій свідомості саме ті орієнтири, які служать загальною основою загальнолюдського світосприйняття. Такими орієнтирами можуть бути лише вихідні, природні реалії: блакитна півсферу неба, золоте сонце, покрита зеленню земля, море, що оточує землю, річка, разрезающая землю від горизонту до горизонту. Ми відвикли від їх природного сприйняття". Ми інші, ми розучилися бачити ці реалії. У нашій свідомості склалася система орієнтирів, породжені цивілізацією, не властивих споконвічної природи людини.

Єгипет - перша рабовласницька держава, де з'явилися писемність, релігія. Товариство було ієрархічно організовано. Найвище соціальне становище займав цар - фараон. Він був вищим втіленням божества, яке уособлювало космічний порядок, що протистоїть хаосу. За фараоном дотримувалися жерці - служителі храмів. Вони були посередниками між вищим світом і людьми. При дворі знаходилися адміністративні чиновники. Існував і клас землевласників. Вони становили правлячу олігархію і мали право будувати розкішні гробниці. На нижчому щаблі були селяни. Рабами були військовополонені. Столицею Єгипту було місто Мемфіс. Провідним видом мистецтва в Єгипті була архітектура; всі інші види підкорялися їй, залежали від неї. Одним словом, єгипетське мистецтво являє собою потужний синтез мистецтв, це його основна характерна риса.

Історію Стародавнього Єгипту прийнято ділити на наступні основні етапи:

Додинастичний період (IV ст. до н. е.);

Стародавнє Царство (3200-2400 рр. до н. е.);

Середнє Царство (2400-1900 рр. до н. е.);

Нове Царство (1600-200 рр. до н. е.);

Пізнє Царство (1100-332 рр. до н. е.).

Архітектура Стародавнього Єгипту представлена двома видами: поховальними спорудами і храмами, які, як правило, створювалися єдиним ансамблем і втілювали два головних обряду в єгипетській життя: поховання і поклоніння богам. Основним будівельним матеріалом культових споруд був камінь, тому вони збереглися до наших днів.

Перші поховальні споруди - мастаби - гробниці, вкопані в кам'янистий ґрунт, над якими зводилося невелике приміщення з цегли. Це приміщення могло складатися з декількох кімнат, де влаштовувалися комори, куди ставилось все, що вважалося необхідним померлому: запаси їжі, предмети побуту. Тут же було й особливе приміщення для статуї і жертвоприношень. Тіло померлого перебувало в похоронному склепі. Виникли цілі кладовища мастаба - міста мертвих. Поступово соціальні відмінності проявилися і тут. Мастаби знаті перетворювалися в похоронні "особняки". Вони вирізнялися розмірами, безліччю прибудов, багатою настінним розписом.

Перший пам'ятник, де ідея вічного життя знаходить своє архітектурне відображення, - це похоронне спорудження для царя Джосера, виконаний архітектором Имхотепом (XXVIII ст. до н. е..). Воно являє собою багатоступеневу піраміду, що складається з поставлених один на одного мастаб, висота піраміди - 60 м. оточував Піраміду складний ансамбль, що складається з дворів, молінь, гробниць. Величезний простір ступінчастою піраміди призначалося насамперед для зберігання Ка (духу) царя. Джосер був яскравою постаттю в історії Стародавнього Єгипту. Він сформував централізовану політику абсолютного підпорядкування, затвердила верховенство бога сонця Ра над іншими богами і змінив божественну природу монарха. Цар не просто представник божества на землі, а невід'ємна частина самого божественного початку.

Період Стародавнього Царства - час розквіту єгипетського мистецтва. Три знамениті піраміди - Хеопса, Хефрена і Миккерина - символізують єгипетську міць і остаточне утвердження царя в якості божества. Найвища піраміда (142 м) Хеопса відноситься до семи чудес світу. Загадка виникнення в пустелі пірамід Гіза досі є таємницею для сучасної людини. Неможливо дати єдиного пояснення пірамід. Крім того, що вони були усипальницями для царів, у них був закладений величезний символічний сенс. Так стародавні єгиптяни висловили своє уявлення про вічність (і це основний мотив всього мистецтва Єгипту). Вчені-єгиптологи розробили безліч гіпотез про символічне призначення пірамід. Перша гіпотеза була висловлена у XIX ст. єгиптологом Ернесто Скіапареллі. На його думку, піраміди символізували сонячну енергію, яка передавалася фараонові в його усипальницю. Чотири сторони були звернені до чотирьох сторонах світу. Число "чотири" наділялося божественним смислом. Інший вчений, Джеймс Генрі Бристид, дивуючись точному розрахунку, з яким була вибудувана піраміда Хеопса, стверджував, що це перемога розуму над хаосом, "документ з історії людського розуму". За Н.Л. Павлову, в основі мистецтва Єгипту лежить форма сонячного променя. Піраміди, обеліски, сфінкси - є матеріалізоване втілення сонячного променя. Йому поклонялися єгиптяни. Рухаючись по небу, сонце творить життя на землі. Знаряддя творчості сонця промінь. Вся культова сонячна архітектура створена самим сонцем і побудована за його променю. Всі зазначені гіпотези допомагають зрозуміти сенс таємничих єгипетських пірамід.

Існувала раніше думка, що піраміди будували раби, сьогодні спростовано археологами та істориками, так як поряд з пірамідами знайдені залишки поселень вільних селян і ремісників. Брати участь у будівництві пірамід було рівносильне залученню до божественного, рівносильно молитві.

У Стародавньому Царстві поряд з пірамідами будувалися храми. Шлях покійного царя в підземне царство лежав через храм. Перші храми не збереглися. Розквіт храмового будівництва відноситься до Нового Царства. Фараонів почали ховати у Долині царів, у гробницях, висічених у скелі. Перший храм був побудований для цариці Хатшепсут (кінець XVI ст. до н. е.) архітектором Сененмутом. З долини вгору до похоронним храму веде дорога, по боках якої знаходяться сфінкси з особою цариці. Кінець дороги виходить до приміщення з двома водоймами, потім шлях проходить через першу терасу на другий рівень, де тераса має форму квадрата, із двох сторін оточений колонами. Частина тераси заглиблена в скелю. Гора і храм створюють гармонійний ансамбль, який вражає своєю величчю.

Наступні храми Нового Царства були колосальних розмірів, мали самостійне значення і набували більшу значимість у міру збільшення влади жерців. У Новому Царстві починається суперництво між владою фараонів і владою жерців. Храм - це обитель бога, святилище, тому від зовнішнього світу його охороняли статуї, що стоять, як вартові біля входу. Двір з колонами, які утворювали галерею, вів у гіпостильний зал. Масивні колони залу були різної висоти і підтримували покрівлю на різних рівнях. Світло проникало в зал крізь ґрати між перекриттями. Колони нагадують стилізовані перевиті зв'язки папірусу. Гіпостильний зал - найкрасивіше простір в храмі, що позначає в символічній формі пристрій космосу і його єднання з земним життям. За гіпостильного залом знаходилося святилище, де розміщувалася статуя божества. За таким принципом побудовані храми Нового Царства - Карнакський і Луксорський. Всі храми присвячувалися богу сонця Амону-Ра.

Найзнаменитіший храм Нового Царства - храм в Караоке. Це грандіозне творіння зводилося протягом багатьох століть (середина XVI-XII ст. до н. е..), і кожен фараон від початку будівництва прагнув відобразити в ньому своє правління. Карнак являє собою цілий комплекс споруд, що складається з безлічі пілонів, площ, обелісків, алей сфінксів. Основою всього комплексу був гіпостильний зал з 134 колон. Число і розмір колон створювали у відвідувача враження, ніби він потрапив у густий ліс. Цей ефект посилювався рідкісною формою капітелі у вигляді перевернутого дзвони. Гіпостильний зал символізував Всесвіт, яка поєднувала земне і небесне. У своїй південній частині храм з'єднувався зі святилищем богині родючості Мут за допомогою дороги з пілонами, яка вела у внутрішні приміщення, де її продовжувала алея сфінксів. Паралельно цій алеї починалася інша священна дорога, яка вела до прекрасного храму в Луксорі.

Храм у Луксорі був побудований Аменхотеном Третім в XIV ст. до н. е. Наступні прибудови робив Рамзес Другий (XIII ст. до н. е.). Двір виділяється з усього комплексу красою гранітних монолітних колон папирусообразной форми, які оточують його двома рядами. Капітелі колон виконані у формі закритого квітки папірусу. Храм виглядає декоративним і вважається найвишуканішим храмом Єгипту.

Храми Рамзеса Другого. Час правління Рамзеса Другого відноситься до пізнього періоду Нового Царства. Рамзес правил 67 років. При ньому знову розгорнулося грандіозне будівництво храмів. Він остаточно добудував Карнакський і Луксорський храми і спорудив на свою честь цілий комплекс Рамзессеум, куди входили палац і Великий храм, а також Малий храм, присвячений дружині Рамзеса Нефертарі. Ці храми висікалися в скелі. Великий храм мав ефектний фасад, у якого височіли чотири статуї фараона, кожна заввишки 21 м. Всередині гори знаходився сам храм з гіпостильного залом і святилищем. У першому залі стояли статуї Озіріса. Перед святилищем перебував атріум. У святилище - статуя фараона і бога. У Малому храмі Нефертарі і богині Хатхор в нішах на фасаді були розташовані поперемінно шість величезних статуй цариці, Рамзеса Другого і богині Хатхор. Як Великий, так і Малий храми під час будівництва Асуанської греблі були перенесені в інше місце, щоб уникнути затоплення.







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 528. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Классификация холодных блюд и закусок. Урок №2 Тема: Холодные блюда и закуски. Значение холодных блюд и закусок. Классификация холодных блюд и закусок. Кулинарная обработка продуктов...

ТЕРМОДИНАМИКА БИОЛОГИЧЕСКИХ СИСТЕМ. 1. Особенности термодинамического метода изучения биологических систем. Основные понятия термодинамики. Термодинамикой называется раздел физики...

Травматическая окклюзия и ее клинические признаки При пародонтите и парадонтозе резистентность тканей пародонта падает...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Методика исследования периферических лимфатических узлов. Исследование периферических лимфатических узлов производится с помощью осмотра и пальпации...

Роль органов чувств в ориентировке слепых Процесс ориентации протекает на основе совместной, интегративной деятельности сохранных анализаторов, каждый из которых при определенных объективных условиях может выступать как ведущий...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия