Тематика
З дисципліни «Організаційна поведінка»
Черкаси 2011р.
Наукових робіт з курсу “ Організаційна поведінка” 1. Організаційна поведінка як академічна дисципліна. 2. Предмет та мета організаційної поведінки. 3. Складові частини організаційної поведінки. 4. Об’єкти організаційної поведінки. 5. Базові теоретичні підходи до організаційної поведінки. 6. Моделі організаційної поведінки. 7. Індивідуальні системи в організації. 8. Особистість та детермінанти її поведінки. 9. Сучасні теорії розвитку особистості. 10. Закони, що впливають на поведінку людини в процесі спільної діяльності. 11. Соціальні ролі в організації та особистісний потенціал працівника. 12. «Я»-концепція та її вплив на поведінку людини в організації. Захисна поведінка. 13. Комбіновані типи особистості та особливості управління ними. 14. Використання трансактного аналізу в управлінні індивідами. 15. Маніпулятивна поведінка та заходи з її обмеження. 16. Психологічні методи впливу на працівників.
Тести: 1. Дисципліна «Організаційна поведінка» займається: а) вирішенням проблем у системі «людина-людина»; б) питаннями, які пов’язані з організацією взаємодії груп в організації; в) втіленням знань основних соціальних наук в управлінські програми дій; г) визначенням конфліктних ситуацій і шляхів їх подолання. 2. Цінності, особистість, мотивацію, сприйняття містить: а) індивідуальний рівень об’єктів вивчення організаційної поведінки; б) груповий рівень об’єктів вивчення організаційної поведінки; в) рівень організаційної системи об’єктів вивчення організаційної поведінки. 3. На формування загальної поведінки впливають такі чинники: а) культурологічні; б) біопсихічні; в) географічні; г) національні; ґ) демографічні; д) соціально-психологічні. 4. Визначте, які твердження відносно організаційної поведінки є правильними: а) організаційна поведінка базується на науковому методі; б) поведінка — це дії людей, які можна спостерігати; в) організаційна культура формує організаційну поведінку нових членів організації; г) організаційна поведінка — це організація людей у групи для ефективнішого виконання роботи; ґ) організаційна поведінка формує на початковому етапі організаційну культуру. 5. Груповий рівень об’єктів вивчення організаційної поведінки охоплює: а) комунікації; б) особистість; в) цінності та відносини; г) мотивацію та навчання; ґ) ролі та статус; д) організаційний розвиток; е) систему винагород; є) владу та лідерство; ж) норми. 6. Організаційна поведінка безпосередньо впливає на: а) якість продукції (ТАК/НІ); б) задоволення працею (ТАК/НІ); в) продуктивність праці (ТАК/НІ); г) собівартість продукції (ТАК/НІ); ґ) безпеку праці (ТАК/НІ); д) плинність кадрів (ТАК/НІ). 7. Джерелами знань про поведінку людей в організації є: а) досвід роботи в організації (ТАК/НІ); б) отримання інформації, що проходить через підрозділи (ТАК/НІ); в) контакти з різними підрозділами (ТАК/НІ); г) навчання інших та участь у навчальних групах (ТАК/НІ); ґ) неформальне спілкування з працівниками за межами організації (ТАК/НІ). 8. Основні складові моделі Мак-Кінсі «7S»: а) стратегія (ТАК/НІ); б) політика (ТАК/НІ); в) організаційна культура (ТАК/НІ); г) штат (ТАК/НІ); ґ) технологія (ТАК/НІ). 9. Правильну послідовність етапів наукового методу дослідження організаційної поведінки: ¡розроблення припущень щодо реальної дійсності; ¡ спостереження за реальною дійсністю; ¡використання спостережень для пояснення взаємин. 10. Правильну послідовність з’ясування питань, що дають змогу вибрати з конкуруючих теорій найефективнішу: ¡ Наскільки теорія економічна? ¡ Чи є теорія достатньо загальною? ¡ Чи узгоджується теорія зовнішньо? ¡ Чи логічно теорія структурована? ¡ Чи можливо використати теорію практично?
11. Цінності — це: а) система відносин людини з оточуючим світом; б) пріоритетність розвитку особистості; в) базові переконання особистості; г) сукупність сталих суспільно сприйнятних норм та моделей поведінки. 12. На поведінку людини в організації насамперед впливають: а) індивідуальні характеристики; б) ставлення до неї з боку керівника; в) взаємовідносини з колегами. 13. Здібності — це: а) генетично обумовлені схильності людини до будь-якої праці; б) можливість виконувати конкретну роботу та досягати успіху в цьому; в) уміння працювати над собою для досягнення цілей. 14. Об’єктами вивчення організаційної поведінки на індивідуальному рівні є: а) ролі; б) конфлікти; в) сприйняття; г) особистість; ґ) опис робіт; д) мотивація. 15. До загальних законів поведінки відносять: а) закон зворотного зв’язку; б) закон ентропії; в) закон опору неповазі; г) закон змагання; ґ) закон послідовності розвитку. 16. До найпоширеніших відносин індивіда в організації належать: а) навчання; б) задоволеність працею; в) зацікавленість роботою; г) сприйняття; ґ) організаційні обов’язки; д) самовираження; е) пошук зниження дисонансу. 17. До характерних рис особистості, які впливають на організаційну поведінку належать: а) інтерналізм (ТАК/НІ); б) конфліктність (ТАК/НІ); в) орієнтація на успіх (ТАК/НІ); г) екстерналізм (ТАК/НІ); ґ) егоїзм (ТАК/НІ); д) альтруїзм (ТАК/НІ); е) авторитаризм (ТАК/НІ); є) схильність до ризику (ТАК/НІ). 18. Правильним є таке твердження: а) дисонанс поведінки — це суперечність між позицією індивіда та діяльністю організації, до якої він належить (ТАК/НІ); б) позицію індивіда в процесі діяльності обумовлюють цінності та ставлення (ТАК/НІ); в) темперамент — це первинна форма вищого психічного синтезу, яка характеризує особистість (ТАК/НІ); г) кожна людина здійснює свою діяльність та поводить себе відповідно до власного уявлення про себе (ТАК/НІ); ґ) теорії особистості мають теоретичне значення, але на практиці реально не мають істотного значення (ТАК/НІ). 19. Відповідність категорій наведеним характеристикам.
|
