Особливості формування інвестиційного капіталу в умовах зовнішніх і внутрішніх обмежень фінансових ресурсів для інвестування

Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів є заключним етапом розробки стратегії їхнього формування. Необхідність такої оптимізації визначається тим, що розраховане співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів може не відповідати вимогам фінансової стратегії компанії й істотно знижувати рівень її фінансової стабільності.

У процесі оптимізації структури джерел формування інвестиційних ресурсів необхідно враховувати наступні основні особливості кожної з груп джерел фінансування.

Внутрішні (власні) джерела фінансування характеризуються наступними позитивними особливостями:

а) простотою і швидкістю залучення;

б) високою віддачею за критерієм норми прибутковості інвестованого капіталу, тому що не вимагають сплати позичкового відсотка в будь-яких його формах;

в) істотним зниженням ризику неплатоспроможності і банкрутства підприємства при їхньому використанні;

г) повним збереженням управління в руках початкових засновників компанії (фірми).

Разом з тим, їм притаманні наступні недоліки:

а) обмежений обсяг залучення, а отже і можливостей істотного розширення інвестиційної діяльності при сприятливій кон'юнктурі інвестиційного ринку;

б) обмеженість зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів, що при некваліфікованому управлінні ними може призвести до важких фінансових наслідків для компанії (фірми).

Зовнішні (позикові і залучені) джерела фінансування характеризуються наступними позитивними особливостями:

а) високим об'ємом можливого їхнього залучення, який значно перевищує об'єм власних інвестиційних ресурсів;

б) більш високим зовнішнім контролем за ефективністю інвестиційної діяльності і реалізацією внутрішніх резервів її підвищення.

Разом з тим, їм притаманні наступні недоліки:

а) складність залучення й оформлення;

б) більш тривалий період залучення;

в) необхідність надання відповідних гарантій (на платній основі) або застави майна;

г) підвищення ризику банкрутства в зв'язку з несвоєчасним погашенням отриманих позичок;

д) утрата частини прибутки від інвестиційної діяльності в зв'язку з необхідністю сплати позичкового відсотка;

е) часткова втрата управління діяльністю компанії (при акціонуванні).

Головними критеріями оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності виступають:

1) необхідність забезпечення високої фінансової стійкості компанії (фірми);

2) максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності, яка залишається в розпорядженні початкових засновників компанії (фірми), при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування цієї діяльності.

Фінансова стійкість компанії (фірми) у прогнозованому періоді може бути визначена за допомогою показників, розглянутих раніше. До цих показників може бути доданий коефіцієнт самофінансування інвестиційної діяльності (К_СФ), визначений по формулі:

К_СФ = ІР_В / ІР_З ,

де ІР_В - сума власних фінансових коштів, що залучені до формування інвестиційних ресурсів;

ІР_З - загальна сума сформованих інвестиційних ресурсів.

Максимізація суми прибутку при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності досягається в процесі розрахунку ефекту фінансового лівереджу (або фінансового важеля). Цей ефект полягає в тому, що до норми прибутку на власний проінвестований капітал додається прибуток, який одержаний завдяки використанню позикових коштів, незважаючи на їхню платність.