Студопедия — Прикладний характер комунікативних процесів. Модель Якобсона.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Прикладний характер комунікативних процесів. Модель Якобсона.






Заняття 1.

Загальні характеристики комунікації.

Базові моделі комунікації.

Прикладний характер комунікативних процесів. Модель Якобсона.

1. Питання комунікативного впливу є надзвичайно важливим рушієм будь-якої сфери сучасної цивілізації. Це стосується як кризових комунікацій, так і реклами, зв’язків із громадськістю, виборчих технологій, а також різноманітних суспільних проблем.

В умовах, за яких робота з інформацією/знаннями стала однією з продуктивних сил суспільства, провідні країни світу будують свій добробут, використовуючи значною мірою цю сферу. Як зазначає Елвін Тоффлер (американський соціолог, футурист, автор «Третя хвиля», «Зміна енергії»): „Для цивілізації Третьої хвилі одним з головних видів сировини, причому невичерпним, буде інформація, включаючи уяву”. Кінець двадцятого століття вивів процеси комунікації на новий рівень, коли ними значною мірою зацікавилися держави та військові відомства. Е.Тоффлер, характеризуючи типологію війн, зазначає, що війни аграрного періоду велися за території, індустріального – за засоби виробництва, війни ж інформаційної доби вестимуться за засоби обробки і створення інформації/знань. Цей феномен він назвав війною Третьої хвилі. Військові аналітики ведуть мову вже про загрози та виклики, породжені таким розвитком інформаційних технологій. Серед них: інформаційні технології представляють небезпеку для національної безпеки країн за умов відсутності легальних механізмів їхньої протидії, схвалених міжнародним співтовариством; виникнення нових методів маніпуляції сприйняттям, емоціями, інтересами і вибором; доступності великих масивів інформації для всіх (включно терористів).

Поняття інформаційної війни діє у сфері того, що люди думають і як приймають рішення (Дж.Стейн). Йдеться, зокрема, про створення і передачу фіктивних повідомлень, котрі можуть бути спрямовані як на масову аудиторію, так і на індивідуальну свідомість.

Комунікація в людини протікає в основному рамках двох основних каналів:вербального і візуального. Вербальна комунікація базується на лексичних одиницях, що відповідають одиницям словника, з яких складається величезне число повідомлень. Візуальна комунікація не володіє таким заздалегідь встановлених одиниць. Натомість відсутність елементарних одиниць робить більш універсальним процес сприйняття візуальної комунікації, оскільки не потребує попереднього знання певних одиниць для розуміння повідомлення. Проте й на візуальному рівні існують попередні норми, що визначають форму необхідного повідомлення.

Комунікативні процеси у відповідності із моделлю Г.Бейтсона розвиваються на двох рівнях: комунікативному та мета комунікативному. Це – одна із дихотомій процесу комунікації (дихотомія – послідовне ділення цілого на дві частини). Mета комунікативний рівень забезпечує відповідну інтерпретацію переданого повідомлення, що відповідає певному варіанту комунікативної поведінки.

Комунікація може бути ієрархічною(з пріоритетом прямого зв’язку) ідемократичною (з пріоритетом зворотнього зв’язку). Для ієрархічної схеми важливим є наказ; чистота каналу зв’язку, оскільки у ній повідомлення, якщо досягне отримувача, завжди буде виконаним; діє схема начальник – підлеглий, де в підлеглого немає іншого вибору, аніж послух. Для демократичної – переконання, отримувач інформації завжди має право вибору: виконувати чи не виконувати повідомлення. У демократичній схемі діє вільна людина. Можна також вважати, що ці два типа комунікації належать до різних соціальних структур – держави і суспільству.

Прикладні комунікативні технології поширюють свої тексти в режимі суспільної, демократичної комунікації. Цим пояснюється і труднощі цього процесу, оскільки такий процес може відбуватися в агресивному комунікативному середовищі за умови одночасного існування інших джерел інформації, що можуть створювати суперечливі повідомлення. Отже, агресивне /сприятливекомунікативне середовище є також дихотомією комунікативного процесу.

Ознакою, що сприяє виникненню агресивного середовища, стає автономне існування різних комунікативних центрів. Розпад єдиної ієрархічної комунікації, властивої тоталітарній державі, призвів до створення соціальних груп із автономною комунікативною поведінкою. Наприклад, партії та парламент як інституції – носії такої автономної комунікативної поведінки можуть вступати у конфлікт з президентським центром, котрі вимагають пріоритетності свого типу інформації.

Найбільш досліджуваною і розповсюдженою є дихотомія усної / письмової комунікації. Вони відрізняються своїм словником (абстрактні – конкретні, довгі – короткі слова), по своєму синтаксису (довгі-короткі речення). Письмова комунікація не включає у фіксацію такі явища, як хезитація (вираження сумніву). Вона також не є фіксацією усного мовлення, оскільки вона вибирає з неї виключно характеристики, що сприяють посиленню авторитетності свого слова.

Деякі дослідники (П.Єршов) розрізняють комунікативну поведінку сильного і слабкого учасника комунікації. Обмін інформацією він трактує як сферу боротьби. Сильна позиція спрямована на отримання інформації, а не на її видачу. Скупість на слова, на думку П.Єршова, є демонстрацією сили. Він також виділяє типи професії, зайняті переважно видаванням інформації (педагоги, вихователі, бібліотекарі), а ті, хто частіше її добувають – адміністратори. Сильний/слабкий промовець може бути доповнений активним/пасивним слухачем.

Запропоновані дихотомії у сумі виглядають таким чином:
вербальна / візуальна,
комунікативна / метакоммунікатівна,
ієрархічна / демократична,
агресивна / сприятлива,
усна / письмова,
сильна / слабка,
активна / пасивна.

 

2. Проблемам становлення і розвитку комунікаційних процесів присвячено чимало фундаментальних праць всесвітньо відомих фахівців таких як: Г. Лассвел (автор однієї з перших комунікаційних моделей (базової)), Р. Бредок (доповнив модель Лассвела двома компонентами (умови, в яких проходить комунікація та мета, якої прагне комунікатор), К. Шеннон та В. Вінер (особливу увагу приділяють змісту повідомлення на початку та наприкінці комунікаційного процесу), В. Шрам та Ч.Осгуд (одні з перших дослідників, які доповнили комунікаційні моделі зворотнім зв’язком), Дж. Гербнер (акцентує увагу на можливості змінення повідомлення в процесі проходження через комунікаційні канали), також комунікаційні моделі досліджувались Т.Н’юкомбом, Б.Уестлі, М.Макліном, М. Дефлюєром, Д. Берло, Г. Малецке та ін.

Комунікаційні процеси, які відбуваються сьогодні в інформаційному середовищі вказують на те, що з моменту їх вивчення комунікаційні моделі постійно вдосконалюються, відбуваються певні трансформації комунікаційних повідомлень; до основних елементів комунікаційних процесів поступово додають все нові складові, які є більш пріоритетними, наприклад, ключовим елементом, крім зворотного зв’язку, виділяють і так названих «лідерів думок», «пропонентів» тощо. Інформаційне середовище є постійним об’єктом уваги різних суб’єктів, будь-якої зацікавленої сторони.

Існує багато теоретичних моделей комунікації, і всі вони зробили внесок у практичний розвиток таких комунікацій.

Так, комунікацію на рівні особи відтворює трансактивна модель К. Барклунда (1970). Складовими цієї моделі є:

- особа (комунікант),

- повідомлення,

- процеси кодування-декодування,

- чотири типи сигналів: сигнали суспільного рівня, особистого рівня і два типи поведінкових сигналів (вербальні і невербальні).

Сигнали суспільного рівня — це вплив на особу різних чинників навколишнього середовища й техногенної цивілізації; особистого рівня — міжособистісні, взаємодія між людьми, які входять до комунікативного простору; сигнали поведінкового рівня — це реакція особи, зумовлена впливом на неї сигналів суспільного та особистого рівнів. Усі групи сигналів перебувають у постійній взаємодії.

Сучасна теорія комунікацій створила та ускладнила колишні моделі, переходячи від лінійних до нелінійних, а від них — до об’ємних (спіральних, мозаїчних тощо).

Лінійну модель комунікації запропонував 1942 року Г. Лассвел, а 1949 року її вдосконалили К. Шеннон і В. Вінер.

Модель Г. Лассвела має такий вигляд:

Комунікатор> звернення > засоби комунікації > одержувач > зворотний зв’язок.

У цій моделі комунікатор — людина, від якої виходить звернення. Автор стверджував, що для комунікатора головним є переконаність, ясність намірів, симпатичність та стиль комунікації.

Отже, люди, які є симпатичними, відзначаються товариськістю, сердечністю в поводженні з іншими людьми, мають привабливу зовнішність, здатні сильніше впливати на інших людей і мати від цього певний зиск.

Звернення — це послання у вигляді тексту, але воно може бути звуковим, видовищним, навіть мати запах, тобто звернення може набирати будь-якої форми.

Засоби комунікації — це засоби масової інформації, які давно відомі (радіо, телебачення, газети, журнали), так і порівняно нові (факс, Інтернет тощо).

Одержувач — це людина, до якої спрямовано звернення.

 

Модель Шеннона-Вінера передбачає вплив різних перешкод, так званих джерел шуму. Ця модель має такий вигляд.

 

 

Автори вважали, що в звичайному оточенні люди бувають неуважні. Їм можуть заважити якісь звуки, вони можуть просто недочути, що було сказано і т.д.

К. Шеннон виокремив три рівня комунікації: технічний, семантичний та рівень ефективності.

Технічні проблеми пов’язані з точністю передачі інформації від відправника до отримувача.

Семантичні проблеми – з інтепритацією повідомлення отримувача порівняно з тим значенням, яке було відправлене відправником. Проблема ефективності відбиває успішність, з якою вдається змінити поведінку в зв’язку з повідомленням, що було передане.

Порівняно з іншими моделями, новим у моделі Шеннона-Вінера є складова "джерело шуму".

Наприклад, різні мови мають різний ступінь передбачуваності, англійська – 50%, тобто при наявності сторонніх ефектів, що заважають, половини слів достатньо для розуміння змісту повідомлення.

У 1963 р. Г. Малецке ще більше ускладнив модель Лассвела. Він увів поняття іміджу комунікатора та іміджу одержувача і розглядав їхній взаємовплив, а також вплив одержувача на канали комунікації та на саме звернення. Він виділив у галузі зворотних зв’язків поняття «тиск та примус», розглядаючи тиск на комунікатора з боку змісту повідомлення та засобів інформації, а останніх, у свою чергу, — також і на одержувача повідомлення. Він відокремлював три рівні аналізу тиску та примусу для одержувача (соціальне оточення, належність до цільової аудиторії та самоімідж), а для комунікатора запровадив додатково ще два рівні (характер впливу засобів інформації та суть команд комунікатора).

Так, на думку Малецке, людина схильна не сприймати інформацію, яка не відповідає її внутрішнім цінностям, або людина у якої занижена самооцінка більш піддається переконанню, тобто образ комунікатора, його особистісні характеристики і соціальне середовище мають великий вплив на ефект комунікації.

Крім цього спостерігається обмеженість деяких засобів масової комунікації, наприклад, використання радіо обмежене звуковими засобами; печатна продукція має можливість тільки вербальної комунікації тощо. В свою чергу, комунікатор, на думку Малецке, в своїх повідомленнях також завжди орієнтується на певний образ реципієнта. А через те, що аудиторія масової комунікації дуже різноманітна і анонімна (відповідно і зворотній зв'язок обмежений), ефективність комунікації значно знижується [20].

Таким чином, можна вважати, що модель німецького дослідника велике значення надає принципу детермінізма: певна комунікаційна поведінка отримувачів залежить від використання факторів, які мають місце в даний момент в ланці комунікатора і які тягнуть за собою передбачувані наслідки. Тобто така передбачуваність надає можливість прогнозувати завершення комунікаційної ситуації і управляти нею. Модель Малецке вказує на те, що між учасниками комунікаційного процесу відбуваються певні психологічні відносини, які мають важливе значення і вплив на результат комунікації. До психологічних відносин можна віднести належність індивіда до певної первинної (наприклад, сім’я) або вторинної (групи по інтересам, політичні організації тощо) референтної групи. Дана модель вказує на важливість соціальних зв’язків членів комунікаційного процесу, тому, що соціальна установка, взаємовідносини між групами різних рівнів і навіть сам комунікаційний процес визначається особливостями тієї системи, в рамках якої відбувається масова комунікація.







Дата добавления: 2015-07-04; просмотров: 1395. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Факторы, влияющие на степень электролитической диссоциации Степень диссоциации зависит от природы электролита и растворителя, концентрации раствора, температуры, присутствия одноименного иона и других факторов...

Йодометрия. Характеристика метода Метод йодометрии основан на ОВ-реакциях, связанных с превращением I2 в ионы I- и обратно...

Броматометрия и бромометрия Броматометрический метод основан на окислении вос­становителей броматом калия в кислой среде...

Почему важны муниципальные выборы? Туристическая фирма оставляет за собой право, в случае причин непреодолимого характера, вносить некоторые изменения в программу тура без уменьшения общего объема и качества услуг, в том числе предоставлять замену отеля на равнозначный...

Тема 2: Анатомо-топографическое строение полостей зубов верхней и нижней челюстей. Полость зуба — это сложная система разветвлений, имеющая разнообразную конфигурацию...

Виды и жанры театрализованных представлений   Проживание бронируется и оплачивается слушателями самостоятельно...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия