Розділ 3. Счасні умови на фінансових ринках.

В тому числі ринки цінних паперів, стають основним структуроутворюючим фактором фінансового сектора економіки. Банківський сектор остаточно поступається роль механізму перерозподілу інвестиційних ресурсів ринку цінних паперів. Світовою тенденцією стає скорочення частки комерційних банків у фінансових активах і зростання частки інститутів цінних паперів та інституційних інвесторів, зниження їх ролі в перерозподілі грошових ресурсів і одночасне зростання частки коштів, перерозподілених через ринок цінних паперів, на основі системи контрактних і колективних заощаджень з використанням його інструментів.

Тому останнім часом у розвинених країнах фінансування витрат шляхом емісії цінних паперів переважно набуло розвиток в порівнянні з банківським кредитом. Одночасно з цим стрімко зростає частка небанківських кредитних установ у структурі інституційних інвесторів, особливо інвестиційних фондів. На цю тенденцію вказують у своїх дослідженнях Д.М. Михайлов, Б.Б. Рубцов та інші автори. Спрощення доступу на ринок цінних паперів, зростання його ліквідності привели до часткової втрати банками ролі посередника і основного кредитора. Цей процес отримав назву «дезінтермідація» (desintermediation). В умовах постійно зростаючої конкуренції банки змушені переглядати своє місце у фінансовій системі, проводити реструктуризацію, посилювати інвестиційне спрямування своєї діяльності на принципово новій основі.

Незважаючи на явне посилення ролі ринку цінних паперів, два механізми фінансового забезпечення економічного зростання - через ринок цінних паперів і за допомогою банківського кредиту - не слід протиставляти. Оптимальним, на наш погляд, представляється встановлення свого роду «поділу праці» між ними: ринок цінних паперів повинен стати основним джерелом інвестицій з метою оновлення основного капіталу, розширення виробництва; банківський кредит може служити допоміжним механізмом стабілізації грошових потоків. Раціональне співвідношення, баланс між цими двома конкуруючими механізмами встановиться не відразу - це довгостроковий багатофакторний процес.

Однією з ключових тенденцій стала істотна зміна структури перебувають в обігу фінансових інструментів ринку на користь інструментів реального сектора - корпоративних цінних паперів і похідних від них фінансових інструментів.

У результаті спостерігається постійне зростання в абсолютному та відносному вираженні сектора корпоративних цінних паперів (насамперед, акцій, облігацій). Наприклад, капіталізація світових ринків акцій за період 1980-1999 рр.. виросла майже в 13 разів при зростанні сукупного ВВП за той же період приблизно в 2,5 рази. Співвідношення між приватною заборгованістю і світовим ВВП за період 1990-1999 рр.. підвищився з 34 до 56%. Дане збільшення має місце в основному за рахунок США і країн Західної Європи і відбувається завдяки скороченню державних запозичень і за рахунок зростання транскордонних операцій.

Останнім часом відбувається посилення взаємозв'язку між фінансовим і реальним секторами економіки.

Дія цієї тенденції стимулюється природним прагненням до отримання надприбутку, що перевищує середню норму прибутку, за рахунок зниження витрат по виробництву, більш високої якості та новизни товарів. Це впливає на підвищення курсів і прибутковості цінних паперів корпорацій-лідерів як відображень ступеня їх ефективності і прибутковості. Поява на ринках їх цінних паперів незмінно викликає підвищений інтерес широкого кола інвесторів, зацікавлених у розміщенні своїх коштів. Зовні ця тенденція знаходить своє відображення в тому, що для промислових компаній (перш за все, нещодавно створених) емісія цінних паперів (акцій і облігацій) стала основним засобом мобілізації інвестиційних ресурсів. У свою чергу, механізм фінансового ринку забезпечує перерозподіл коштів на користь найбільш перспективних компаній, що стимулює структурні перетворення в економіці.

В основі динаміки капіталу, втіленого в цінних паперах, лежить динаміка реального капіталу, тобто рух цін (котирувань) цінних паперів у довгостроковому тимчасовому інтервалі в цілому збігається з динамікою ВВП і промислового виробництва та відповідно носить циклічний характер. Однак не можна виключити ситуації розриву в їх значеннях (особливо це характерно для ринку акцій). При збігу напрямків руху промислового циклу і ринку цінних паперів, темпи їх динаміки можуть сильно відрізнятися. При випереджаючому зростанні ринку цінних паперів можуть утворюватися так звані бульбашки - «bubbles», пов'язані з відривом капіталу у формі цінних паперів від своєї бази, деякою об'єктивної основи, якоїсь точки рівноваги. Такі «бульки» можуть виникати і поза прямого зв'язку з реальним сектором, тобто поза зв'язку з економічним зростанням. Основні причини - не завжди раціональне поведінка економічних суб'єктів (інвесторів), їх схильність «стадному почуттю», переоцінка своїх можливостей і здібностей в передбаченні (прогнозуванні) ситуації.