Права і свободи людини як соціальна норма

Соціальні норми - це правила, що регулюють поведінку людей і діяльність організацій у їхніх взаєминах. Місце права в системі соціальних норм. Його роль у системі нормативного регулювання визначається властивостями, що відрізняють право від інших соціальних норм. З цієї точки зору значимі такі властивості права:

· - Зв'язок права з державою - від держави виходить формальне закріплення норм права, держава забезпечує виконання цих норм;

· - Формальна визначеність - норми права чітко описують поведінку людини, вони строго розмежовують права та обов'язки осіб, всі їхні приписи закріплені в офіційних джерелах. Усіх цих властивостей позбавлені інші види соціальних норм;

· - Системність права - норми права регулюють поведінку взаємопов'язане, комплексно; всі соціально значущі сфери охоплюються правовим регулюванням. Право - єдина нормативна система, яка прагне подолати суперечливість окремих приписів. Всі інші соціальні норми, незважаючи на їх очевидну взаємозв'язок, часто носять суперечливий характер, не здатні одноманітно врегулювати будь-який вид суспільних відносин.

Співвідношення права і соціальних норм визначається трьома моментами: їх єдністю, відмінністю і взаємодією

Єдність права і моралі виражається в тому, що:

· - Обидві ці категорії є надбудовними;

· - Представляють собою різновид соціальних норм;

· - Спираються на єдиний політичний фундамент;

· - Мають один і той самий об'єкт регулювання;

· - Грунтуються на свободу волі індивіда;

· - Служать для впорядкування суспільних відносин;

· - Є показниками соціального і культурного розвитку суспільства

Потреба в соціальних нормах виникла на ранніх щаблях розвитку людського суспільства у зв'язку з необхідністю врегулювати поведінку людей загальними правилами. З допомогою соціальних норм досягається найбільш доцільне взаємодія людей, вирішуються завдання, які не під силу окремій людині.

Усі соціальні норми поділяються на правові та неправові. Найбільш важливими їх відмітними особливостями є наступні:

По-перше, це характер відносин, на які накладаються правові та неправові соціальні норми. Норми права (конституційного, адміністративного) закріплюють, перш за все, основні, життєво важливі для всього суспільства, держави і громадян суспільні відносини. Неправові соціальні норми, Опосередковуючи найчастіше собою ці відносини, все-таки більшою частиною регулюють весь інший коло суспільних відносин - міжособистісні, міжгрупові та ін

По-друге, це порядок і спосіб встановлення правових та неправових норм. Неправові норми складаються в процесі самої суспільного життя, суспільної практики, а так само в побуті (норми моралі, звичаї). На відміну від них норми права, як відомо, містяться в актах встановлюються або санкціоніруемих державою, а точніше, уповноваженими на те державними органами.

По-третє, це форми або способи вираження правових і неправових норм. Якщо норми права завжди містяться і викладаються у конкретних правових актах, то неправові норми, як правило, не втілюються в такі форми. Пронизуючи собою всі сфери духовного й суспільного життя, опосередковуючи їх і надаючи на них регулювальний вплив, неправові соціальні норми містяться лише у свідомості людей і передаються в усній формі з покоління в покоління.

По-четверте, це форми і засоби забезпечення правових і неправових норм. Основними формами і засобами забезпечення норм права, крім матеріальних, організаційних та інших форм і засобів, які властиві і неправовим нормам, є такі специфічні засоби, як юридичні. Вони можуть виражатися, наприклад, у вказівках на санкції, що застосовуються до порушників норм кримінального чи інших галузей права, у забезпеченні свободи вибору тієї чи іншої моделі поведінки учасниками цивільно-правових та інших правовідносин, нарешті, в простій констатації того факту, що держави гарантує дотримання норм права і що містяться в ньому велінь.

По-п'яте, це характер і ступінь визначеності заходів впливу застосовуваних у разі порушення містяться в соціальних нормах велінь. У разі порушення неправових соціальних норм слідують заходи громадського впливу. Причому ці заходи не завжди строго визначені, при порушенні норм моралі, моральності або ж норм містяться в звичаях, то тут ні якими актами не передбачаються якісь певні заходи громадського впливу

Взаємодія норм права і соціальних норм - обопільний процес, воно не є одностороннім впливом одного явища на інше. З огляду на це, можна виділити наступні форми взаємодії права та інших соціальних норм:

1. Вплив норм права на інші соціальні норми.

По-перше, норми права можуть підтримувати дію інших соціальних норм.

По-друге, норми права можуть враховувати у своєму складі інші соціальні норми. Наприклад, кримінальна відповідальність за носіння зброї не поширюється на ті випадки, коли зброя є традиційним елементом національного костюма; загальнонародні, найбільш поширені свята фіксуються в трудовому законодавстві в якості вихідних днів, і т.д.

По-третє, норми права можуть витісняти деякі соціальні норми. Наприклад, законодавчо забороняються звичаї кровної помсти, викрадання нареченої.

2. Вплив на норми права інших соціальних норм.

По-перше, деякі соціальні норми можуть підтримувати норми права.

По-друге, деякі соціальні норми використовуються в процесі реалізації та застосування права. Наприклад, закон у ряді випадків посилається на звичаї як джерела права.

По-третє, деякі соціальні норми допомагають усвідомити зміст норм права. Наприклад, такі оціночні поняття законодавства, як «аморальний вчинок», дотримання професійної етики і т. п. можуть бути зрозумілі лише з урахуванням змісту інших соціальних норм.

Особливу складність являє собою питання про можливі колізії між правовими та іншими соціальними нормами.

При протиріччі норм права та інших соціальних норм пріоритетним дією завжди мають норми права. Однак не все так просто. Завжди потрібно пам'ятати про те, що норми права повинні виходити з тих же соціальних передумов, що і інші соціальні норми. За допомогою правових заборон можна впливати на негативні відхилення від нормального стану суспільних відносин. Проте можливості правового впливу на інші соціальні норми обмежені. Аж ніяк не всі соціальні норми можна витіснити з допомогою норм правових. Неприйняття юридичних нововведень більшою частиною суспільства призведе, у кращому випадку, до масових ухиленням від дотримання розпорядження правових норм, а то і до масового протиправної поведінки. Загальновідомо, що будь-який масових процесів сам по собі вже стає нормою. Впливати на порушників юридичних норм можна тільки в тому випадку, якщо вони становлять незначну частину суспільства, що складається в цілому з законослухняних громадян. В іншому випадку не допоможуть не правові приписи, ні державний примус. Управління, засноване на примусі, недовговічне і потенційно конфліктно. Оптимальним варіантом є взаємодоповнюваність права й інших соціальних норм. Ось чому так важливо для юристів усвідомити місце права у соціальному регулюванні і його взаємодію з іншими нормами - все це повинно бути враховано в процесі правотворчості і відображено у правових нормах. В іншому випадку правові норми будуть недовговічні, а, отже, і неефективні. Законодавець може піти явний конфлікт правової та іншої регуляції тільки у виняткових випадках, коли для цього існують справді вагомі соціальні причини. У таких рідкісних випадках (і при дотриманні умов ефективності правових норм) авторитет права і сила його особливих засобів впливу дозволяє домогтися пріоритету правових норм. [26]

Будь-яке вплив права на поведінку людей охоплюється поняттям правовий вплив. Правове вплив здійснюється у двох формах:

1. Загальносоціальне дію права - це вплив, при якому право надає на суспільство вплив однакове з іншими соціальними явищами. У цьому впливі не проявляється специфіка права, воно впливає на поведінку так само, як і політика, економіка, релігія мораль та інші явища. Загальносоціальне дію права проявляється в:

- Інформаційному дії права,

- Ціннісно-орієнтаційному дії права (право закріплює уявлення про цінності, які у суспільстві, і цим орієнтує людей на приймання та оволодіння цими цінностями).

2. правове регулювання - це здійснюване за допомогою особливої ​​системи правових засобів впорядкує вплив права на суспільні відносини. Ознаки правового регулювання полягають у тому, що воно, по-перше, специфічно для права, тобто властиво тільки права, а, по-друге, здійснюється за допомогою спеціальної системи правових засобів, що іменується механізмом правового регулювання. Правове регулювання представляє собою процес, що протікає в часі, в ньому є певна послідовність, яка фіксується в стадіях правового регулювання.