Зв’язок із обов’язками в рамках СОТ

1.Застосування положень про врегулювання спорів цієї Глави застосовується без шкоди будь-яким заходам в рамках СОТ, зокрема заходи щодо врегулювання спорів.

2. Разом з тим, якщо одна із Сторін, у зв’язку із конкретним заходом, ініціювала процедуру врегулювання спору відповідно до статті 306(1) цієї Угоди або відповідно до Угоди СОТ, то ця сторона не може ініціювати процедуру врегулювання спору стосовно того самого заходу в рамках іншого форуму до завершення вже розпочатої процедури. Крім того, жодна із Сторін не повинна в рамках обох форумів вдаватись до регресних позовів щодо зобов’язань, які є ідентичними за цією Угодою та за Угодою СОТ. У такому випадку, після ініціювання процедури врегулювання спору, така Сторона не може подати позов щодо врегулювання спору стосовно ідентичного зобов’язання за іншою Угодою в рамках іншого форуму, крім випадку, коли обраний форум через процедурні причини або через причини юрисдикції не може зробити висновки стосовно позову щодо виправлення відповідного зобов’язання.

3.Для цілей пункту 2:

a)процедури врегулювання спору за Угодою СОТ вважаються такими, що були ініційовані тією Стороною, яка висунула вимогу щодо призначення третейської групи відповідно до статті 6 Домовленості про правила та процедури вирішення спорів, наведеної у Додатку 2 до Угоди СОТ (далі – ДВС), та вважаються завершеними тоді, коли Орган врегулювання спорів затвердить звіт третейської групи, та, в залежності від ситуації, звіт Апеляційного органу, згідно зі статтями 16 та 17(14) ДВС; та

b)процедури врегулювання спору за цією Главою вважаються такими, що були ініційовані тією Стороною, яка висунула вимогу щодо призначення третейської групи відповідно до статті 306(1) цієї Угоди та вважаються завершеними тоді, коли третейська група оприлюднить своє рішення Сторонам та Комітету з питань торгівлі.

4. Жодне положення цієї Глави не може завадити будь-якій Стороні застосувати призупинення зобов’язань, дозвіл на яке був наданий ОВС. Угода СОТ не може бути підставою для того, щоб не дозволити будь-якій Стороні призупинити зобов’язання згідно з цією Главою.