Податковий метод мобілізації доходів бюджету

Податковий метод формування доходів бюджету, на відміну від неподаткового, має такі характерні риси, як примусовість, безеквівалентність, законодавчо регламентований порядок стягнення податків, однаковий підхід до всіх платників.

Податки виникли у процесі історичного розвитку поряд з виникненням держави. Разом з розвитком товарно-грошових відносин розвивалися форми податку. Цікаво простежити в цьому відношенні, як змінювалася точка зору платників податків на необхідність утримувати державу. Спочатку у відносинах між державою і населенням превалювала ідея подарунка, потім уряд просив народ про підтримку, далі виникла ідея допомоги державі, потім - жертовності особи в інтересах держави, ще далі - платника податку розвивається почуття обов’язку, і нарешті, перемагає ідея примусу з боку держави, без будь-якої залежності від волі платника. Відповідно змінювались і назви цих доходів: приношення, дар, дань, подать, повинність, податок.

Розвиток поняття "податок" в історичному аспекті свідчить, що разом з розвитком ринкових форм взаємовідносин між відокремленими суб’єктами господарювання формування державних доходів набирало все більш примусового характеру. І це було об’єктивним процесом, оскільки завдяки історичному розвитку держава, яка раніше була мало не найбільш значним власником і тому могла формувати свої доходи непримусовим порядком, поступово передавала право власності приватним особам, що було зумовлено і сприяло розвитку ринкових відносин. Тим самим держава здобувала право здійснення функцій, пов’язаних з управлінням відокремленої від неї власності. Тобто, внаслідок відокремлення держави-функції від держави-власності прийшов на світ такий економічний феномен, як податок.

Поряд з примусовим характером важливою ознакою податку називають його безеквівалентність. Слід зазначити, що не існування еквіваленту в економічних відносинах, пов’язаних із сплатою податку, зумовлено тим, що кожному платникові внаслідок сплати податку не протистоїть товар або послуга. З точки зору суспільства в цілому безеквівалентність податкових відносин дещо втрачає свій зміст, оскільки за всіма правилами, все, що держава отримує завдяки податкам, вона витрачає на суспільні потреби. У ширшому розумінні безеквівалентність можна визначити, як односторонній напрям податкових відносин, пов’язаних з перерозподілом вартості національного доходу від фізичних та юридичних осіб у напрямі держави.

Законодавча регламентація податкових відносин є наслідком розвитку демократичних засад в державному управлінні і дає змогу контролювати суспільством, а отже платниками, встановлення нових і зміну діючих податків.

Однаковий підхід до всіх платників, на відміну від диференційованого при прямому вилученні доходів державою, пов’язаний з необхідністю законодавчого регламентування стягнення податків, наслідком чого є однакові ставки оподаткування для всіх платників, надання пільг не окремим суб’єктам оподаткування, а визначеним пріоритетними напрямам діяльності.