Фінансова нестабільність суб’єктів підприємництва як головна загроза їх фінансовій безпеці

Недостатня увага до проблем забезпечення безпеки діяльності може навіть при високій прибутковості бізнесу призвести до того, що суб’єкт підприємництва стане вкрай уразливим до різного виду ризиків, а в майбутньому може спричинити його банкрутство. З іншого боку, зростання бізнесу викликає значну залежність від зовнішніх джерел фінансування, що може призвести до поступової втрати самостійності при прийнятті управлінських рішень та негативно відобразитись на його фінансовій стабільності.

Саме тому, актуалізує своє значення проблема розробки системи фінансової безпеки суб’єктів підприємництва, виявлення ризиків і небезпек, що призводять до порушення рівноваги й втрати фінансової безпеки, вибору й обґрунтування заходів, що протидіють цій тенденції.

Кризові ситуації в діяльності суб’єкта підприємництва – це типове явище для ринкової економіки. Як засвідчує практика, значна частина суб’єктів підприємництва опиняються у кризовому стані в результаті прорахунків у фінансовому управлінні, розподілі ресурсів, їх використанні. Потенційно прибуткові підприємства можуть стати банкрутами лише тому, що не спроможні вчасно визначити настання кризи, а також не мають чіткого плану дій у випадку кризових ситуацій. Кризові явища є наслідком як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, що впливають на організацію.

Ключовою проблемою для кожного суб’єкта підприємництва як у короткостроковій, так і в середньо- та довгостроковій перспективах є досягнення певного стійкого стану, який би забезпечував розвиток суб’єкта, а також збалансованість між основними складовими його діяльності (вхідні та вихідні грошові потоки, обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.).

Критерієм стійкого фінансового стану є фінансова рівновага, що визначається збалансованістю фінансових активів та позичкового капіталу. Стійким вважається стан суб’єкта підприємництва, коли всі нефінансові активи є власними, а фінансові – позиковими.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан процесу формування і використання ресурсів господарського суб’єкта, який забезпечує його розвиток на основі зростання вартості капіталу при збереженні відповідного рівня платоспроможності і кредитоспроможності.

Абсолютна фінансова стійкість неможлива, оскільки залежить від впливу великої кількості факторів, дія їх не є статичною, тобто вони постійно модифікуються і змінюються.

Причини можливої фінансової нерівноваги на підприємствах залежать від виробничого процесу і управління ним, а також від непрямих факторів. Зокрема, від:

– абсолютних і відносних збитків, що виникають в умовах ринку чи втрат виторгу від обороту, які у свою чергу обумовлюються неправильно обраними ринковими сегментами, низьким рівнем відновлення товарів та послуг, надто високими чи низьким цінами, що негативно впливають на поведінку покупця;

– високого рівня втрат зумовлених дорогими технологіями, нераціональною організацією, несприятливим місцем розташування, високими цінами на фактори виробництва;

– втрат у виробничому й управлінському потенціалі;

– диспропорцій у процесі розвитку виробництва (насамперед при розширенні виробництва), що виникають: у матеріальному плані (між факторами і стадіями виробництва); у фінансово-економічному плані (між потребою в капіталі і його фінансуванні чи в структурі капіталу); під час зовнішніх конфліктів підприємства пов’язаних з виробничим процесом.

Таким чином, в результаті дії перелічених вище, а також цілого ряду інших факторів фінансова рівновага порушується, що може призвести до появи кризи.

На думку І.А.Бланка, фінансова криза підприємства є однією з найбільш серйозних форм порушення його фінансової рівноваги, що відображає протиріччя, які циклічно виникають протягом його життєвого циклу, під впливом різноманітних факторів, між фактичним станом його фінансового потенціалу і необхідним обсягом фінансових ресурсів, що несе найбільш небезпечну потенційну загрозу його функціонуванню».

Виникнення криз обумовлене ризиковою природою діяльності суб’єктів підприємництва. У процесі своєї діяльності суб’єкт підприємництва стикається із внутрішніми та зовнішніми ризиками (див. рис.2.).

 

 

 

Рис. 2 Найбільш типові критичні ризики суб’єктів підприємництва

Внутрішні ризики пов’язані безпосередньо з власними прорахунками і недоліками, а також форс-мажорними обставинами. Зовнішні ризики – ризики зміни зовнішнього середовища, починаючи від економічної ситуації в країні, закінчуючи проблемами з контрагентами й органами державної влади.

Ризики у своїй сукупності утворюють кризове середовище суб’єктів підприємництва двох рівнів. Кризове середовище першого рівня являє собою всю сукупність ризиків (як зовнішніх, так і внутрішніх), з якими суб’єкт підприємництва стикається в процесі своєї діяльності. Кризове середовище другого рівня являє собою сукупність критичних ризиків даного суб’єкта. Втрата контролю над станом кризового середовища може спричинити банкрутство підприємства.

Для кожного підприємства набір критичних ризиків є унікальним. Наприклад, процентний ризик буде критичним лише для суб’єкта з надмірним обсягом позичкових ресурсів, у формі банківських кредитів, оскільки підвищення процентної ставки призведе до збільшення витрат на утримання кредиту і підвищення ймовірності настання кризи неплатежів.

Таким чином, за умови здійснення постійного контролю за критичними ризиками та забезпечення ефективності діяльності суб’єкта підприємництва можуть забезпечити рівноважний фінансово-економічний стан та фінансову безпеку підприємства.